Учительська світлиця

Урок № 27

Утворення та зміцнення Московської держави

Мета: сформувати уявлення учнів про розвиток Московської держави, повсякденне життя та культуру людей Московської держави; створити умови для розуміння причин об’єднання руських земель навколо Москви; розглянути перебіг подій боротьби за повалення монголо-татарського ярма; установити зв’язок між розвитком суспільства та формуванням державної влади в Московському царстві під впливом монголо-татар; охарактеризувати московських царів та Судебник; розвивати вміння порівнювати Візантію і Московську державу, культуру Візантії та Русі, висловлювати власну думку щодо самобутності руської культури.

Обладнання: підручник, карта світу, Європи, контурні карти, роздавальний матеріал.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття та назви: великий князь, «Мамаєве побоїще», Боярська дума, дворяни, «кормління», Юріїв день, хороми, «берестяні грамоти», «Задонщина», «Ходіння за три моря».

Основні дати та події: 1147 р. — перша згадка про Москву, 8 вересня 1380 р. — Куликовська битва, 1480 р. — «стояння» на річці Угрі, повалення ярма, 1497 р. — видання Судебника.

Історичні постаті: Іван Калита, Дмитрій Донський, Мамай, Тохтамиш, Іван ІІІ, Софія Палеолог, Теофан (Феофан) Грек, Афанасій Нікітін, Андрій Рубльов.

Очікувані результати: учні навчаться: називати час об’єднання руських земель навколо Москви, правління Івана ІІІ, Куликовської битви, повалення монгольського ярма; описувати пам’ятки культури Московської держави, Куликовську битву; показувати на карті територію Московської держави в ХV ст., напрямки походів монголів, місця головних битв; застосовувати й пояснювати на прикладах основні поняття та терміни; характеризувати історичних діячів та документи; порівнювати Візантію і Московську державу, культуру Візантії та Русі та висловлювати власне судження щодо самобутності руської культури.

I.       Організаційний момент

II.     Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка домашнього завдання

Порівняйте хрестові походи і походи татаро-монголів за планом.

(Завдання можна виконувати на дошці, по черзі викликаючи учнів для заповнення одного з пунктів плану.)

План

1.   Причини походів.

2.   Основний склад армій.

3.   Напрямки походів.

4.   Час походів.

5.   Найбільш відомі події.

6.   Результати та наслідки походів.

Творче завдання

Здійсніть уявну подорож до давнього Новгорода та розкажіть, що ви побачили.

III.   Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Початок об’єднання руських земель навколо Москви. Повалення ярма. Посилення Московської держави в XV ст.

1)  Початок об’єднання руських земель навколо Москви.

2)  Повалення ярма. Посилення Московської держави в XV ст.

2.   Суспільство. Державне управління.

3.   Повсякденне життя. Культура.

1)  Повсякденне життя.

2)  Культура середньовічної Русі.

Проблемне питання

Чому Москву називають «третім Римом»?

1.   Початок об’єднання руських земель навколо Москви. Повалення ярма. Посилення Московської держави в XV ст.

Варіант 1

Розповідь учителя

1)  Початок об’єднання руських земель навколо Москви

Перші згадки про Москву належать до 1147 р. У цей час Москва входила до Володимиро-Суздальського князівства. А в ХІІІ ст. вона починає виділятися в окреме князівство. Спочатку це були землі на відстані 40 кілометрів від Москви, і до кінця XIII ст. воно не відігравало помітної ролі в політичному житті. Засновником династії московських князів став Данило Олександрович (1263—1303 рр.), молодший син Олександра Невського. Він і почав розширювати власні володіння, приєднавши Коломну та Переяславль-Залеський.

Москва мала вигідне географічне положення. З одного боку, у князівстві було достатньо землі для землеробства, скотарства та промислів, із другого, — вона розташовувалася на перехресті торговельних шляхів (у той час вони проходили в основному по річках). Крім того, віддаленість та великі лісові масиви прикривали московські землі від монгольських набігів. Збільшенню кількості населення сприяла й політика московських князів, які приваблювали переселенців із розорених земель. Князі Москви проводили вдалу економічну політику, збільшуючи свої володіння різними засобами. Вони змогли налагодити відносини із Золотою Ордою та заручитися підтримкою бояр з інших князівств. Піднесенню Московського князівства сприяло й перенесення резиденції митрополита до міста, що робило Москву духовним центром. Навіть чітка система престолонаслідування впливала на становище князівства. Усе це привело до зростання авторитету московських князів та піднесення Московського князівства, яке починає об’єднувати землі навколо себе.

Активно почав розбудовувати Московське князівство Іван І Калита (1325—1340 рр.). Князь накопичував багатства та розширював володіння. Одним із перших кроків його князювання було перенесення в 1325 р. резиденції митрополита з Володимира до Москви, що перетворило місто на релігійний центр. Основним суперником у становленні Московського князівства виступала Твер. Але Іван І скористався повстанням у Твері проти золотоординців та приєднався до карального походу монголів, за що 1328 р. отримав ярлик на велике княжіння у Володимирському князівстві та право збирати данину для Золотої Орди.

Московські князі стали претендувати на політичну гегемонію в регіоні. Ще одним кроком став перехід на службу до московського князя боярських родин із різних міст колишньої Київської Русі. Політику Івана Калити продовжили його сини Семен Гордий та Іван Красний і онуки.

2)  Повалення ярма. Посилення Московської держави в XV ст.

У 1359 р. московським князем у дев’ятирічному віці став син Івана Красного Дмитрій (1359—1389 рр.). Московське князівство боролося з рязанськими, нижньогородськими та тверськими князями за першість. Крім руських князівств, суперником Москви виступило Велике князівство Литовське. Князь Ольгерд тричі ходив на Москву (1368, 1370, 1372 р.), проте безуспішно. Спочатку Московським князівством правили бояри, а коли Дмитрію виповнилося 18 років, він узяв владу у власні руки. У місті була побудована кам’яна фортеця — Кремль. Кілька воєн із Великим князівством Тверським закріпили першість за Москвою. Могутність Московського князівства настільки посилилася, що князь Дмитрій Іванович припинив виплачувати данину Золотій Орді й у 1378 р. розбив монгольську армію, яка прямувала на Москву, у битві на річці Вожі.

Золота Орда втрачала колишню міць. Внутрішні чвари, постійні війни підірвали могутність монгольської держави. На той час правителем Золотої Орди був темник (вищий воєначальник) Мамай (ханом міг називатися тільки представник із роду Чингісхана). Він зібрав велику армію й у 1380 р. почав похід проти Москви. Назустріч татарам (так стали називати монголів) рушила руська армія на чолі з князем Дмитрієм Івановичем. Вирішальна битва відбулася 8 вересня 1380 р. на Куликовому полі. Татарська кіннота першою почала атаку та зуміла потіснити руські полки, але була зненацька атакована засадним полком. Не витримавши удару в тил, татари кинулися тікати. Під час битви князь Дмитрій бився як звичайний дружинник і був поранений. Він показав себе як хоробрий і мужній воїн, за що князя Дмитрія Івановича прозвали Донським.

Скориставшись поразкою Мамая, владу в Золотій Орді захопив хан Тохтамиш, і вже в 1382 р. татари знову з’явилися на Русі. Москва була захоплена та пограбована. Дмитрій Донський, який збирав війська, визнав зверхність Золотої Орди та віддав у заручники свого сина.

Після смерті Дмитрія Донського московський престол посів його син Василій І (1389—1425 рр.), за часів правління якого не відбулося визначних подій, хоча Московське князівство розширювало свої володіння та продовжувало воювати із супротивниками: три війни проти Литви, перший набіг кримських татар під проводом Єдигея в грудні 1408 р., постійні конфлікти з Новгородом.

Василій ІІ (1425—1462 рр.) продовжив політику зміцнення Москви як центру Північно-Східної Русі. Хоча він і був сліпим, безвольним, проте Московське князівство продовжувало розвиватися. Князь не підтримав рішення Флорентійського собору (1439 р.) зі злиття православної та католицької церков. Руська церква відокремилася від Константинопольського патріарха й почала обирати митрополитів самостійно.

Політику попередників продовжив Іван ІІІ (1462—1505 рр.). За його правління до Московської держави були приєднані Тверське, Ярославське, Ростовське, Володимирське, Суздальське та частково Рязанське князівства. У результаті двох походів та поразки новгородців на річці Шелонь Новгород увійшов до складу Москви. У 1472 р. Іван ІІІ одружився з племінницею останнього візантійського імператора — Софією Палеолог. Сили Московського князівства зростали, і в 1476 р. Іван ІІІ перестав сплачувати данину монголам. Тоді в 1480 р. хан Ахмет розпочав похід на Москву. Іван ІІІ зустрів його з військом на річці Угрі. Простоявши одне проти одного, війська так і не почали битву, й 11 листопада 1480 р. татари повернули свої війська назад. Цей день вважається завершенням татаро-монгольського ярма.

У 1485 р. Іван III нарешті приєднав Тверське князівство й узяв титул «великого князя всієї Русі». Гербом Московської держави став двоголовий орел, який був династичним знаком візантійських імператорів Палеологів.

Варіант 2

Метод «Мікрофон»

Опрацюйте матеріал підручника та визначте причини об’єднання земель навколо Москви. Поясніть свою відповідь.

Зразок відповіді

Причини об’єднання земель навколо Москви

Географічне розташування (торговельні шляхи, річки та ліси);

ліси захищали від набігів монголів;

установлення московськими князями союзних зв’язків із Золотою Ордою;

особливі якості московських князів;

зростання кількості населення (в основному за рахунок переселенців із розорених земель);

релігійний центр (резиденція митрополита);

визначення чіткої системи зміни влади (від батька до сина);

підтримка з боку бояр з інших земель;

вдала економічна політика князів Москви;

використання різних засобів об’єднання земель.

Робота з підручником

Опрацюйте матеріал підручника та складіть конспект про об’єднання земель і боротьбу з татаро-монгольським ярмом.

Зразок конспекту

Об’єднання земель і боротьба з татаро-монгольським ярмом

1147 р. — перша згадка про місто Москву;

Москва у складі Володимиро-Суздальського князівства;

XIII ст. — відокремлення Московського князівства від Володимиро-Суздальського;

Данило Олександрович (1263—1303 рр.) (молодший син Олександра Невського) — засновник династії московських князів;

Іван І Калита (1325—1340 рр.) — приєднання нових земель, збільшення багатств князівства, переїзд митрополита Київського та всієї Русі до Москви, отримання ярлика на Володимирське князівство;

Дмитрій Іванович (Донський) (1359—1389 рр.);

послаблення Золотої Орди — 1374 р. — припинення виплати данини Московським князівством;

1378 р. — розгром карального загону татар (битва на річці Вожі);

1380 р. — Куликовська битва — перемога об’єднаних руських військ на чолі з Дмитрієм Донським над монгольськими військами темника Мамая;

1382 р. — похід хана Тохтамиша — спалення Москви;

Іван ІІІ (1462—1505 рр.) — одружився з племінницею останнього візантійського імператора — Софією Палеолог;

1478 р. — приєднання Новгородських земель, припинення сплати данини Золотій Орді;

1480 р. — похід хана Ахмета на Москву — «стояння» на річці Угрі — повалення золотоординського ярма;

1485 р. — приєднання Тверського князівства;

Іван ІІІ бере титул Великий князь усієї Русі.

Додатковий матеріал

Арифметика Куликовської битви

Скільки ж ратників билося на полі Куликовому? За традицією, що йде ще від «Задонщини», повісті XIV ст., зазвичай вважають, що Мамай привів на Куликове поле силу-силенну воїнів, у той час як московський князь Дмитрій Іванович протиставив йому близько 300 тис. воїнів, в основному «синів селянських від малого до великого». Останні, мовляв, і вирішили долю бою, розгромивши противника, хоча й самі зазнали колосальних втрат — мало не 90 відсотків особового складу.

У монографіях останніх років літописні відомості про чисельність армій були переглянуті. Історики дійшли висновку, що в Московського князівства не могло бути більше ніж 100 тис., а в ординців — 150 тис. осіб. Таким чином, співвідношення сил 8 вересня 1380 р. становило 1:1,5 на користь Мамая.

Однак сумнівно, щоб 250 тис. воїнів, у тому числі кінних, не тільки розмістилися на порівняно невеликому Куликовому полі, а ще й маневрували, атакували одночасно з різних напрямків. Особливо якщо врахувати, що за минулі шість із гаком століть частина річок і боліт на ньому висохла, порідшали ліси, а тому воно нині помітно розширилося. Незрозуміло й інше: яким чином полководці управляли такими масами, адже навіть за сучасних засобів зв’язку та сигналізації це завдання є досить складним.

Припустімо, що руських насправді було близько 100 тис. осіб. Відомо, що дорослій людині на добу потрібно не менше ніж два кілограми тільки сухої їжі. Отже, для прожитку такого війська знадобилося б до 200 тонн м’яса, овочів, крупи й хліба на день, а на час переходу від 15 серпня до 8 вересня — 4800 тонн. На собі воїни тоді провіант не носили — вистачало і зброї. Якщо взяти середню вантажопідйомність запряженого воза за 200 кілограмів, тоді обоз, що супроводжував армію, яка вийшла з Коломни, повинен був налічувати 24 тис. «екіпажів». Оскільки довжина кожного з них — 5—6 метрів, а дистанція в поході дотримується близько 3 метрів, мимоволі напрошується приголомшливий висновок: колона розтягнеться на... 192 кілометри. Навіть якщо полки рухалися окремо, кількома дорогами, і в цьому випадку виходить: у той час як авангард уже наближався до Дону, ар’єргард тільки залишав Коломну...

Із Доном пов’язана й інша проблема. Московське військо форсувало його практично миттєво, у ніч із 7 на 8 вересня. Припустимо, що ширина річки — 200 метрів. Припустимо також, що 100 тис. осіб рухалися переправою рядами по п’ять «солданським кроком» (зі швидкістю 5,5 кілометрів на годину) з інтервалами 2 метри між шеренгами. Тоді один такий перехід зайняв би 1250 годин! Оскільки тривалість вересневої ночі в наших широтах не перевищує 11 годин, виходить, що для забезпечення прихованого, швидкого кидка через Дон «сапери» Дмитрія Івановича заздалегідь звели не менше ніж 117 мостів, а це не пройшло б непоміченим. Залишається припустити: або ніякої переправи не було, — що не відповідає фактам, — або військо руське було в кілька разів меншим, ніж указують джерела.

Тепер звернемося до ворожої коаліції. Говорити про 150-тисячну орду настільки ж несерйозно, бо вона разом із величезною кількістю коней і гігантським обозом виявилася б зовсім неповороткою і некерованою, а полки Мамая діяли досить стрімко й уміло. Тобто цифру 150 000 слід зменшити в кілька разів. Не варто перебільшувати й ролі генуезьких найманців. За даними Феодосійського історико-краєзнавчого музею, озброєні сили цієї італійської колонії в Кафі налічували тисячі піхотинців і до 20 важкоозброєних рицарів. Навряд чи магістрат презентував Мамаю більше, ніж мав сам...

Те саме стосується і Ягайла, який, судячи з джерел, «поставив під рушницю» 30 тис. осіб. Адже через 30 років він, ставши польсько-литовським королем, зібрав під Грюнвальдом, де вирішувалася доля його корони, лише 15 тис. воїнів.

Так яке ж військо мав московський князь Дмитрій Іванович? На думку більшості дослідників, він отримав відомості про рух ворогів не раніше середини липня, а приблизно через сім тижнів відбулася Куликовська битва. Перехід московської раті в район бойових дій зайняв 18 діб, дві з них пішли на стоянку в Коломні. Таким чином, за 16 денних переходів загони Дмитрія пройшли найкоротшим маршрутом 280 кілометрів.

Однак у той час неможливо було забезпечити швидку концентрацію контингентів у центрі державного об’єднання, і Москва щодо цього не була винятком. Почнемо з того, що система сповіщення васалів не виходила за межі фельд’єгерського зв’язку. Зазвичай великий князь звертався із закликом збиратися в похід до обмеженого кола «бояр великих», ті, у свою чергу, скликали підпорядкованих їм «просто бояр», «бояр менших», «дітей боярських». Якщо князь Дмитрій сповістив «великих бояр» у середині липня, то зібралося військо приблизно 25—28 липня. Ще днів десять пішло на організацію та доукомплектування, і в район битви воно стало висуватися 4—5 серпня. Ураховуючи середню швидкість просування військ, великий князь просто не мав часу скликати власників частин, розташованих на відстані понад 200 кілометрів від столиці.

Загальна площа князівств, де був почутий заклик із Москви, становила близько 60 тис. квадратних кілометрів, а проживало на цій території до 400 тис. осіб. За сучасними нормативами, мобілізаційні можливості промислово розвиненої держави — не вище ніж 3 відсотки від усього населення, і навряд чи в XIV ст. вони були більшими...

Хоча в розпорядженні Дмитрія Івановича перебувало порівняно невелике військо, воно мало відмінну навченість і чудову озброєність. Жодних ополченців із рогатинами та киями в його рядах не було, адже великий князь, який бився в самій гущі бою в обладунку простого ратника, відбувся лише ударами — цей приклад досить яскраво характеризує якості російських масових засобів захисту.

Так якою ж ціною дісталася нашим предкам перемога на полі Куликовому? Чи справді має рацію літописець, який стверджував, що там залишилося майже дев’ять десятих московської раті? Втім, автор і переписувачі «Задонщини» на це питання відповідають досить точно: «А нема з нами 553 боярина і князя, всього посічені від безбожного Мамая півтретини від ста тисяч та ще й три тисячі». Навіть узявши за основу легендарні 300 тис., робимо логічний висновок: військо Дмитрія Донського, вщент розгромивши противника, що набагато перевершував його, втратило всього лише 6 відсотків початкового складу!

Але ж насправді руських було набагато менше! До речі, можливо, у цьому й криється розгадка таємниці, яка давно вже хвилює істориків, — чому на місці битви немає масових поховань.

Таким чином, втративши лише 6 відсотків ратників, …воїнство Дмитрія Івановича становило настільки грізну силу, що Ягайло розсудливо повернув у «рідні пенати».

На завершення залишається зробити висновок, що дії князя Дмитрія 8 вересня 1380 р. блискуче продемонстрували «золоте» правило військового мистецтва: перемагати не кількістю, а вмінням!

(За матеріалами журналу «Техніка молоді» № 9 за 1980 р.)

2.   Суспільство. Державне управління

Розповідь учителя

У процесі розвитку Московське князівство стає централізованою державою. Суспільні відносини в ній формувалися на основі домонгольського руського суспільства з урахуванням прикладів монгольської держави.

Правителем держави був великий князь, який уособлював як законодавчу, так і виконавчу владу. Він був і верховним головнокомандувачем, і розпорядником землі, також князь видавав закони.

Важливе значення в житті Московського князівства відігравали бояри, які поділялися на «великих» (знатні роди, із яких виходили тисяцькі, воєводи та інші поважні посади) і «малих» (бояри, які обіймали нижчі урядові посади — соцьких, десяцьких, дворецьких тощо). Бояри походили з родин Московського князівства. Разом із тим представники інших знатних сімей та особи, що відзначилися перед Великим князем, поповнювали його двір. Так виникають «дворяни», які починають брати активну участь в управлінні державою.

Наприкінці XV ст. виникають органи центрального управління, що згодом дістали назву приказів.

Ще в домонгольський період з’являються органи станового представництва (князь Всеволод Велике Гніздо почав скликати великі ради, у яких брали участь духовенство, дворяни, багаті городяни). Проте монгольська навала змінила систему влади. Від XIV ст. вся влада зосереджується в руках великого князя, при якому починає діяти Боярська дума — дорадчий орган, до складу якого Великий князь призначав представників із князівських і боярських родин.

У містах Північно-Східної Русі протягом ХІ—XІІІ ст. виникають та діють збори вільних городян — віче, яке дедалі більше перебирає владу на себе. Проте встановлення золотоординського ярма привело до втрати вічем своїх повноважень.

Окремим станом стають чиновники приказів, стрільці, диякони та інші служилі люди, які перебували на державній службі.

Важливу роль у житті руського суспільства відігравало духовенство, яке також мало власну ієрархію та поділялося на біле та чорне. Положення в суспільстві визначав і сан священика. Вищі духовні ієрархи входили до складу Боярської думи та впливали на розвиток держави. Церква була найбагатшою організацією та намагалася втручатися в усі сфери життя людей.

Основну частину населення становили селяни. Залежно від землі, на якій вони проживали та яку обробляли, селяни поділялися на княжих, вотчинних, помісних, монастирських тощо.

Московське князівство складалося з повітів на чолі з намісниками, яких князь призначав із бояр. Повіти поділялися на волості, якими керували волосні (призначалися із дрібних феодалів). Намісники та волосні розглядали судові справи, збирали податки, стежили за порядком на своїй території. Керівники повітів і волостей не отримували платні з державної скарбниці, а жили за рахунок населення, яке постачало їм усе необхідне. Так складалася система «кормління».

Іван ІІІ запровадив систему, за якою дворянам надавалася земля (помістя) за військову або державну службу. Помістя забезпечували дворян усім необхідним для життя. Так виникають поміщики (тобто власники помістя). Перші помістя виникають у Новгородській землі.

Централізована держава не могла жити без єдиних законів, і у 1497 р. було створено збірку законів — Судебник. У ній визначалися повноваження посадових осіб, розглядалися покарання за злочини. Судебник 1497 р. юридично закріпив селян за власниками, дозволивши їм тільки раз на рік (на Юріїв день, 26 листопада) змінювати господаря.

За правління Івана ІІІ завершується формування централізованої держави.

Завдання

Складіть схему із зображенням піраміди влади в Московському царстві.

Зразок схеми

Великий князь

Боярська дума (князі, бояри, вище духовенство)

Дворяни, духовенство, чиновники (писарі, стрільці та ін.)

Селяни, ремісники, слуги

3.   Повсякденне життя. Культура

Варіант 1

Розповідь учителя

1)  Повсякденне життя

Життя людей у середньовічній Русі, як і в інших місцях, залежало від природно-кліматичних умов та ландшафту.

Житло у ХІІ—XV ст. будували з дерева. Двори знатних людей (князів і бояр) являли собою комплекс споруд, який був огороджений дерев’яним муром. Господарі проживали в хоромах (зазвичай дво-триповерхові будинки з горницею (вітальнею), світлицею та іншими приміщеннями), слуги мали окремий будинок. За житловими будинками споруджувалися господарські — сараї, склади, хліви для худоби та ін. Із часом заможні люди почали будувати кам’яні будинки. Із каміння зводили православні храми.

Городяни проживали в одно-двоповерхових будинках. Часто будинок був і лавкою або ремісничою майстернею. Селяни мали невеликі будинки, які крилися очеретом або сіном (халупи). Селянські двори огороджувалися дерев’яним парканом, містили господарчі споруди. Опалення проводилося «по-чорному», тобто дим виходив через отвір у даху або через вікна та двері.

Від ХІV ст. в будинках заможних людей починають використовувати скло. Звичайні люди замість нього пристосовували для вікон полотно, слюду або інші матеріали. Освітлювали приміщення за допомогою лучини (дерев’яні довгі скіпки, які закріплювали в спеціальний держак, під лучиною ставили посуд із водою).

Вулиці зазвичай не мостилися, тільки в окремих містах (наприклад Новгороді) їх замощували деревом. Міста були невеликими, усі вони огороджувалися захисними мурами з дерева або каменю.

Одяг русичів залежав від доходів людини. Основну частину одягу становила сорочка (у чоловіків — до колін, у жінок — до п’ят), яка пізніше стає білизною. Верхній одяг чоловіків — свитка, каптан, сіряк, плащ; жінок — сарафан, літник, тілогрійка. Простий люд носив одяг із грубого полотна (домотканки лляні або конопляні), заможні — із привізної тканини. Чоловіки носили капелюхи, жінки — хустини. Городяни одягали шкіряне взуття, селяни — личаки. Взимку брали плащі, кожухи. Для одягу активно використовували шкіри та хутра.

На Русі існувала мода, особливо серед заможних людей. Розрізнявся одяг різних верств населення: багаті носили якісне яскраве вбрання, бідні — просте. Фасон одягу залежав і від роду занять людини. Священики, монахи та інші представники церкви носили спеціальний одяг, який підкреслював їх стан. У ці часи виникає приказка «Працювати спустивши рукави», яка підкреслювала майновий стан і моду — тільки багаті (бояри) мали верхній одяг, рукави яких закривали долоні.

Харчування людини середньовічної Русі також залежало від її стану та статків. У багатих на столі було чимало різних страв, бідні люди обходилися однією-двома стравами. Вживали житній і пшеничний хліб, страви з овочів (суп) та круп (каші), фрукти. М’яса їли мало (часто постилися). На столі були риба, молоко, сир, масло, мед. Пили квас, пиво, медові напої, вино.

2)  Культура середньовічної Русі

Війни часів феодальної роздробленості гальмували розвиток культури. А монгольська навала та встановлення золотоординського ярма завдали культурі середньовічної Русі величезних втрат. Під час монгольських походів було знищено значну кількість пам’яток культури — руйнувалися собори й палаци, спалювалися тисячі пергаментів, ікон, розписів. Припинилося кам’яне будівництво.

У середині ХІV ст. розпочинається культурне піднесення. Особливо це позначилося на Північно-Східній Русі, що було обумовлено господарським розвитком, першими перемогами над золотоординцями та становленням Москви як духовного центру.

Поступово відновлюється кам’яне будівництво. Проте перші споруди цього часу значно поступаються храмам домонгольського періоду, вони невеликі та приземкуваті (храми у Звенигороді й Загорську). Монгольська навала привела до занедбування традицій і вмінь кам’яного зодчества, і тільки копітка праця майстрів та запрошення іноземних архітекторів дозволили традиціям відродитися. Яскравим прикладом цього став Московський Кремль, збудований за часів Дмитрія Донського (спочатку його спорудили з білої цегли, що дало назву «білокам’яна Москва», але за Івана ІІІ мури були складені з червоної цегли, яка збереглася до наших днів). Хоча архітектурний ансамбль Московського Кремля зводився за допомогою італійських майстрів, він містить усі риси, притаманні російській культурі. Зодчество середньовічної Русі в ансамблі Московського Кремля представлене такими визначними спорудами, як Успенський собор (збудований за зразком Володимирського собору, кафедральний храм митрополита всієї Русі, місце, де вінчали на царство, скликали Земські собори), Благовіщенський собор, Архангельський собор, Грановита палата. У Новгороді були побудовані храми Святої Софії та Спаса на Нередиці, церква Спаса Преображенія.

 Розвиток живопису відбувався через іконопис та розписи у храмах. Другу половину XIV — початок XV ст. називають «золотою добою» настінного живопису Північно-Східної Русі. У ці часи у Новгороді та Москві працював візантієць Теофан (Феофан) Грек. Продовжувачем його справи став Андрій Рубльов (близько 1360—1430 рр.), який розписав собори в Троїцькому монастирі (місто Загорськ), Успенський собор у Володимирі. У 1405 р. він із Теофаном Греком розписував стіни Благовіщенського собору в Московському Кремлі. Найвідомішою роботою Андрія Рубльова вважається ікона «Трійця» для іконостасу Троїцького собору Троїце-Сергієвого монастиря.

Починає відроджуватися писемність. Писали на пергаменті або бересті (у Новгороді знайдені «берестяні грамоти»), від XIV ст. з’являється папір.

Відновлюється й літописання: це Лаврентіївський літопис (події до 1305 р.), Перший Московський літопис (укладений митрополитом Кіпріаном на початку ХV ст.), Троїцький літопис та ін. У середині ХV ст. був створений «Хронограф» — перша всесвітня історія на Русі. У Північно-Східній Русі продовжувалося і складання «Житій» подвижників православної церкви.

Героїчні події знайшли своє відображення в усній народній творчості — виникають пісні, сказання, билини та інші твори про боротьбу із загарбниками. «Задонщина» і «Сказання про Мамаєве побоїще» розповідають про перемогу русичів на Куликовому полі, «Пісня про Щелкана» описує події повстання 1237 р. у Твері, «Пісня про Євдокію Рязаночку» змальовує подвиг жінки, «Слово про погибель Руської землі» оспівує Русь до монгольської навали.

Опис подорожі до Індії тверського купця Афанасія Нікітіна викладено у творі «Ходіння за три моря».

Варіант 2

Робота з картками (робота в групах)

Опрацюйте матеріал підручника та карток і підготуйте розповідь про життя в Московському князівстві часів Середньовіччя: житло (І група), одяг (ІІ група), харчування (ІІІ група), культура (IV група).

(Після завершення роботи представники груп презентують підготовлену інформацію.)

Картка № 1

Житло

Князі та бояри — палаци (хороми), городяни — дерев’яні будинки, селяни — халупи (опалення «по-чорному», без димаря);

скло з’являється у ХІV ст.;

освітлення — лучина, рідше — масляний світильник, іноді свічки;

двір огороджували парканом.

Картка № 2

Одяг

Основна частина — сорочка (поступово стала білизною);

верхній одяг чоловіків — свитка, каптан, сіряк, плащ; жінок — сарафан, літник, тілогрійка;

прості люди носили одяг із грубого полотна, заможні — із привізної тканини;

чоловіки носили капелюхи, жінки — хустини;

городяни — шкіряне взуття, селяни — личаки;

поява приказки «Працювати спустивши рукави».

Картка № 3

Харчування

Житній і пшеничний хліб, страви з овочів (суп) та круп (каші), фрукти;

м’яса вживали мало (часто постилися);

основна їжа: риба, молоко, сир, масло, мед;

основні напої: квас, пиво, медові напої, вино.

Картка № 4

Культура

Грамота поширена погано (у монастирях та при княжих дворах);

писали на пергаменті або бересті, від ХІV ст. з’являється папір;

літописання: Троїцький літопис, Лаврентіївський літопис, Московський літопис;

«Хронограф» (середина ХV ст.) — перша всесвітня історія;

«Житія» князів, святих, ченців;

усна народна творчість — билини, пісні;

історичні повісті та пісні: «Задонщина», «Сказання про Мамаєве побоїще», «Пісня про Щелкана», «Пісня про Євдокію Рязаночку» тощо;

Афанасій Нікітін «Ходіння за три моря»;

розпис церков: Теофан (Феофан) Грек, Андрій Рубльов;

розвиток архітектури — кам’яне будівництво (церковні споруди, княжі палаци).

IV.    Узагальнення та систематизація знань

Фронтальне опитування

1.   Назвіть основні причини об’єднання земель навколо Москви.

2.   Розкажіть про діяльність московських князів.

3.   Як було повалене монголо-татарське ярмо?

4.   Опишіть Куликовську битву.

Робота з підручником

За допомогою підручника заповніть таблицю «Діяльність московських князів» за зразком.

Зразок таблиці

Діяльність московських князів

Робота з документом

Прочитайте уривок із повісті XIV ст. «Задонщина» та дайте відповіді на запитання.

Слово про великого князя Дмитрія Івановича та його брата князя Володимира Андрійовича, які перемогли супостата свого царя Мамая

І тоді, наче соколи, хутко полетіли на швидкий Дон. Але то не соколи полетіли: поскакав князь великий Дмитрій Іванович зі своїми полками за Дон, а за ним і все руське військо. І сказав: «Брате, князю Володимире Андрійовичу, тут, брате, вип’ємо медові чари кругові, нападемо, брате, своїми полками сильними на рать татар поганих».

І почав тоді князь великий наступати. Грохочуть мечі булатні об шоломи ханівські. Погані прикрили голови свої руками своїми. І ось погані кинулися навтьоки. Вітер реве в прапорах великого князя Дмитрія Івановича, погані тікають, а руські сини широкі поля кілком огородили й золотим обладунком освітили. Уже піднявся тур на бій!

Тоді князь великий Дмитрій Іванович і брат його, князь Володимир Андрійович, полки поганих назад повернули та почали їх бити й сікти безжально, смуту на них навіюючи. І князі їхні попадали з коней, а трупами татарськими поля засіяні та кров’ю їхні річки потекли. Тут розсипалися погані в сум’яті й побігли невідомими дорогами до Лукомор’я, скрегочучи зубами й роздираючи обличчя свої, горлаючи: «Уже нам, брати, на землі своїй не бувати, і дітей власних не бачити, і жінок своїх не пестити, а пестити нам сиру землю, а цілувати нам зелену траву, а в Русь раттю нам не ходити й данини нам у руських князів не просити». Ось уже застогнала земля татарська, що лихом і тугою вкрилася; зникло бажання в царів і князів їхніх на Руську землю ходити. Уже радість їхня згасла.

Тепер уже руські сини захопили татарські коштовності й обладунки, і коней, і волів, і верблюдів, і вино, і цукор, і коштовні прикраси, тонкі тканини шовкові везуть дружинам своїм. І ось уже руські жінки забряцали татарським золотом.

Запитання

1.   Яка битва описується в уривку із джерела?

2.   Чи можливо відтворити події битви за наведеним уривком? Як вони відбувалися?

3.   Що отримали переможці?

Робота з контурною картою

Позначте на відповідній контурній карті:

1)  місто Москву;

2)  Куликове поле;

3)  територію Московської держави за часів Івана ІІІ.

V.      Підсумки уроку

Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки

Феодальна роздробленість Київської Русі привела до занепаду суспільних, економічних та політичних і культурних зв’язків, що особливо проявилося під час монгольської навали, у результаті якої Русь потрапляє під золотоординське ярмо на сотні років.

У ці часи «збирачем земель руських» стає Москва, навколо якої об’єднуються руські князівства. Зміцнення Московського царства привело до повалення ярма та становлення могутньої централізованої держави.

Відповідь на проблемне питання

Московська держава стала правонаступницею Візантійської імперії (православна релігія, культура тощо), яка була «другим Римом».

VІ.    Домашнє завдання

1.   Підручник: 1, § 19; 2, § 18, с. 233—243; 3, тема 4. § 2, с. 216—226.

2.   Опишіть Москву часів Дмитрія Донського.

3.   Випереджальне завдання. Підготуйте доповідь про Тимура (Тамерлана) та облогу турками Константинополя.