Учительська світлиця

Урок № 20

Англія

Мета: сформувати уявлення учнів про розвиток Англії; створити умови для розуміння становлення англійського парламентаризму; розглянути перебіг подій повстання Уота Тайлера та війни Червоної та Білої троянд; установити зв’язок між ступенем розвитку англійського суспільства та становлення парламенту; охарактеризувати Велику хартію вольностей; розвивати вміння порівнювати народні повстання на прикладі Жакерії й повстання Уота Тайлера та висловлювати власну думку щодо виникнення парламентів.

Обладнання: карта світу, Європи, Британських островів у VII—ХІ ст., роздавальний матеріал, контурні карти.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття та назви: англи, сакси, юти, шериф, «Книга страшного суду», Плантагенети, Велика хартія вольностей, парламент, палата лордів, палата громад, білль, Ланкастери, Йорки, Тюдори.

Основні дати та події: 829 р. — об’єднання Англії, 1066 р. — завоювання Англії Вільгельмом Завойовником, 1215 р. — підписання Великої хартії вольностей, 1265 р. — перше засідання парламенту, 1381 р. — повстання Уота Тайлера, 1455—1485 рр. — війна Червоної та Білої троянд.

Історичні постаті: Егберт, Альфред Великий, Канут Могутній, Едвард Сповідник, Вільгельм І Завойовник, Генріх І, Генріх ІІ, Річард Левове Серце, Іоанн Безземельний, Генріх ІІІ, Симон де Монфор, Уот Тайлер, Генріх VІІ Тюдор.

Очікувані результати: учні навчаться: називати дати нормандського завоювання, правління Плантагенетів в Англії, війни Червоної та Білої троянд, становлення парламенту та народних повстань; описувати найвизначніші битви, засідання парламенту; показувати на карті територію поширення повстання Уота Тайлера; застосовувати й пояснювати на прикладах основні поняття та терміни; характеризувати Велику хартію вольностей; порівнювати станові монархії європейських країн; висловлювати власне судження щодо виникнення парламентів.

1. Організаційний момент
2. Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка творчого домашнього завдання

Кілька учнів презентують реферати про Жанну д’Арк.

Тестове завдання

Установіть відповідність між іменами королів Франції та їх характеристиками.

Відповідь: 1Д, 2Г, 3А, 4В.

3. Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1. Англосаксонські королівства. Англія та вікінги.

1) Географічне положення та природно-кліматичні умови Британських островів.

2) Англосаксонські королівства.

3) Англія та вікінги.

2. Нормандське завоювання країни. Перші Плантагенети.

1) Нормандське завоювання країни.

2) Перші Плантагенети.

3. Велика хартія вольностей.

1) Повстання Уота Тайлера.

2) Війна Червоної та Білої троянд.

4. Англія в XIV—XV ст. Війна Червоної та Білої троянд.

Проблемне питання

Яке значення для нас має підписана в 1215 р. Велика хартія вольностей?

1. Англосаксонські королівства. Англія та вікінги

Варіант 1

Розповідь учителя

1) Географічне положення та природно-кліматичні умови Британських островів

Британські острови, які складаються з двох великих островів — Великобританії та Ірландії — і маленьких островів, розташовані на північному заході Європи. Вони омиваються водами Атлантичного океану та Північного моря. Від Європи їх відділяють протоки Па-де-Кале і Ла-Манш. На островах переважають рівнини та середньовисокі гори. У період Середньовіччя тут було багато лісів. На Британських островах є кілька великих (для Британії) річок, одна з найбільших — це Темза. Клімат помірний, часті тумани. Населення займається землеробством, скотарством, ремеслом, торгівлею та рибальством.

2) Англосаксонські королівства

Від стародавніх часів Британські острови населяли кельти. Вони мали власну самобутню культуру та традиції. На початку нашої ери частину Британських островів підкорили римляни, які побудували тут міста, акведуки тощо. Для захисту від набігів кельтів через весь острів був споруджений величезний захисний вал — вал Адріана. Але на початку ІV ст. римські легіони, а з ними й частина населення залишили острови.

Римська культура почала занепадати і на островах спалахнула боротьба між племенами. Однак у середині ІV ст. сюди почали переселятися германські племена (сакси — північно-західні германські племена із земель між Ельбою і Рейном (сучасна Німеччина), англи та юти з Ютландського півострова (сучасна Данія)). Вони витісняли місцеві племена, які чинили відчайдушний опір. У 516 р. в битві біля гори Бадон бритти розбили англосаксів (за легендою, бриттами керував король Артур). Але все ж таки більша частина острова була захоплена германцями (кельти залишилися на заході (півострови Уельс і Корнуол), на півночі (Шотландія) та на сусідньому острові Ірландія). Частина кельтів переселилася на півострів Арморика (Галлія), що згодом дістав назву Бретань.

У результаті підкорення Британії виникло сім королівств: у володіннях англів перебували Останглія, Мерсія і Нортумбрія; саксів — Ессекс, Уессекс, Сассекс; ютів — Кент. Прибульці розмовляли різними мовами, але поступово поширився діалект англів із королівства Мерсі, і від того часу мова, якою вони розмовляли, почала називатися англійською, а країна — Англією. Завойовники та місцеве населення перемішалися та виник один народ, який став називатися англосаксами.

У VІ ст. на Британських островах почало поширюватися християнство. Папа Римський направив на острови 40 ченців на чолі з богословом Августином. Він і став першим єпископом і заснував свою резиденцію в містечку Кентербері в Кенті. Одночасно на острові працювали й ірландські місіонери. Невдовзі панівною релігією на Британських островах стало християнство, хоча залишки язичницьких вірувань тут існують і в наші часи.

Англосаксонські королівства постійно ворогували між собою, але поступово вони починають об’єднуватися під тиском внутрішніх і зовнішніх чинників. У 829 р. відбулося об’єднання в одну країну — Англію («Країна англів») на чолі з королем Егбертом. Новостворена держава разом із тим мала слабку королівську владу. Головну роль відігравала «Рада мудрих», яка складалася з представників знаті. Управління державою король здійснював за допомогою своїх чиновників — шерифів.

У ці часи виникає нова загроза Англії — нормани.

3) Англія та вікінги

Чергова навала на Англію розпочалася наприкінці VІІІ ст. Британські острови першими опинилися під ударами норманів. Англія була розташована найближче, і вікінги почали нападати на острови. Спочатку вони грабували узбережні поселення та монастирі, річками проникаючи в глиб країни. У 842 р. ними був спалений Лондон.

Згодом нормани перестали повертатися після нападів додому та захопили північно-східне узбережжя Англії. Оскільки більшість вікінгів походили з Данії, то цю територію стали називати «Областю данського права», або Денло. Ці землі стали базою норманів для подальшого завоювання англосакських королівств.

Боротьбу із загарбниками очолило королівство Уессекс. Просування норманів було призупинено за правління короля Альфреда Великого (871—900 рр.).

Незважаючи на важке становище (вікінги захопили Лондон і просувалися далі), король Альфред Великий відступив на південь, де, зібравши сили, відкинув данців. Результатом тривалої боротьби стала угода, що закріпила за норманами північно-східну частину Британії, а за англосаксами короля Альфреда — південно-західну Британію з центром в Уессексі.

Король розумів, що угода давала лише тимчасовий перепочинок і став готуватися до майбутніх битв. Він провів військову реформу, за якою кожні п’ятеро селян мали озброювати й забезпечувати всім необхідним одного воїна, був створений могутній морський флот. Розпочалося будівництво прикордонних фортець, що дозволяло вчасно попереджати про напади вікінгів та давати притулок населенню. Альфред Великий наказав записати закони, які діяли в той час в Англії — так з’явилася перша збірка законів під назвою «Правда короля Альфреда». У країні для ведення війни був запроваджений спеціальний податок — «данські гроші». Багато уваги король приділяв освіті та науці — при своєму дворі та в центрах єпископств він створив школи, за його сприяння перекладалися латинські книги англосаксонською мовою (а деякі з них Альфред Великий перекладав особисто). Було розпочато написання «Англосакської хроніки».

Справу Альфреда Великого продовжили його нащадки. У першій половині Х ст. їм удалося відвоювати землі, захоплені данцями. Навіть назву «Британія» було замінено на «Англія».

Але в 1013 р. Англія була знову завойована вікінгами й увійшла до складу Північної держави — держави Канута Могутнього (1017—1035 рр.), до якої входили Данія, Норвегія, Швеція і Шотландія. Після смерті Канута його держава розпалася, й англосакси відновили свою незалежність. Королем Англії став Едвард Сповідник (1042—1066 рр.).

Варіант 2

Робота з підручником

1) Опрацюйте матеріал підручника та заповніть таблицю «Географічне положення та природно-кліматичні умови Англії».

Зразок таблиці

Географічне положення та природно-кліматичні умови Англії

2) Користуючись картою Британських островів у VІІ—XІ ст. та підручником, складіть схему Англії до нормандського завоювання та характеристику держави короля Егберта.

Зразок відповіді

Англія до нормандського завоювання

Характеристика держави короля Егберта

Монархічна держава;

слабка королівська влада;

«Рада мудрих», до якої входили представники знаті;

шерифи — королівські чиновники;

поширення християнства.

3) Опрацюйте матеріал підручника та підготуйте план відповіді за темою «Англія та вікінги».

Зразок відповіді

Англія та вікінги

1) Напади вікінгів (в основному данців) — кінець VІІІ — середина Х ст.

2) Поділ Англії в 886 р., отримання данцями північно-західної частини.

3) Король Альфред Великий (871—900 рр.) та його реформи.

а) Створення професійного війська.

б) Будівництво морського флоту.

в) Будівництво прикордонних фортець.

г) Створення збірки законів «Правда короля Альфреда».

д) Створення школи при королівському дворі та в центрах єпископств.

е) Переклади латинських книг англосаксонською мовою.

4) Підкорення Англії данським королем Канутом Могутнім — початок ХІ ст.

5) Повстання англійців і відновлення незалежності 1042 р.

Додатковий матеріал

Король Артур

Король Артур — легендарний персонаж, головна дійова особа «легенд про короля Артура», які є однією з найвідоміших оповідей сучасного світу. Інформація про особу короля Артура в основному міститься в літературних творах та фольклорі. Реальність його існування викликала сумніви ще у XII ст. Вважається, що король Артур жив на початку VI ст. в Британії й очолював війну бриттів проти саксів.

Перші відомості про Артура виникають у VІ ст. у валлійському та бретонському фольклорі. Наступні згадки з’являються після нормандського завоювання Британії. У 1138 р. Гальфрід Монмутський оприлюднив «Історію королів Британії», де з’являється послідовна розповідь про короля Артура.

Середньовічна література стала одним із найбільших джерел формування легенд про короля Артура. Його постать виникає в куртуазних і рицарських романах, історичних хроніках та піснях менестрелів.

Остаточно «легенда про короля Артура» оформилася у XII—XV ст. у численних романах та романтичних поемах. Її вінцем стали твори сера Мелорі, який у 1485 р. надрукував епос «Смерть Артура», у якому він об’єднав відомі легенди про короля Артура та рицарів Круглого столу. Саме він вважається класичним варіантом легенди.

2. Нормандське завоювання країни. Перші Плантагенети

Варіант 1

Розповідь учителя

1) Нормандське завоювання країни

У 1066 р. помер англосаксонський король Едвард Сповідник, і новим королем обрали Гарольда ІІ. Разом із тим претензії на англійський престол висунув герцог нормандський Вільгельм, який був далеким родичем померлого короля. Здобувши підтримку Папи Римського, він почав збирати армію для вторгнення на Британські острови.

Король Гарольд також зібрав війська, але до північної Англії висадилися вікінги на чолі з норвезьким королем. І хоча в битві при Стемфорд Бридж норвежці були розбиті, англійська армія зазнала тяжких втрат.

А в цей час Вільгельм Нормандський з армією висадився на англійському узбережжі. Король Гарольд вирушив назустріч завойовникам. Битва між англійськими та нормандськими військами відбулася біля міста Гастінгс 14 жовтня 1066 р. Англійські війська були розбиті, король Гарольд загинув. Невдовзі герцог нормандський Вільгельм був проголошений королем Англії. В історію він увійшов як Вільгельм І Завойовник (1066—1087 рр.)

Вільгельм Завойовник почав перебудову Англії на власний лад. Землі всіх, хто не визнав його королем, були конфісковані та роздані прибічникам короля. Найбільшим землевласником став король. Уся Англія була поділена на графства, на чолі яких стояли шерифи. У всій країні почали будувати укріплені замки, найбільший із яких — Тауер — Вільгельм побудував собі в Лондоні. Практично всі вільні селяни були перетворені на залежних.

Для впорядкування збирання податків в Англії було проведено перепис населення (книги, у які записували англійців, дістали назву «Книга страшного суду»).

Вільгельм змінив васальну систему: усі рицарі, незалежно від їхньої належності, мали служити в королівському війську. Для зменшення внутрішньої боротьби між феодалами король розпорошив володіння баронів. У країні були встановлені жорстокі порядки: за вбивство нормандця відповідало ціле село або місцевість, де трапилася подія.

В Англії запанував порядок, припинилися набіги вікінгів, внутрішні чвари, розвивалася торгівля та ремесло (купці почали торгувати з іноземними країнами, в основному вовною).

Справи становлення держави продовжив молодший син Вільгельма Генріх І (1100—1135 рр.). Для управління державою він створив Королівську раду, до якої входили вищі посадові особи держави та вірні королю представники знаті. Судочинством займався Суд королівської лави, представники якого їздили по графствах і від імені короля вели судові справи. Питання податків розв’язувало казначейство, яке називалося «палатою шахової дошки» (назва виникла від розташування столів для підрахунку грошей).

Унаслідок нормандського вторгнення королівська влада посилилася та відбулися процеси становлення централізованої держави.

2) Перші Плантагенети

Генріх І не залишив після себе спадкоємця, і на 20 років Англія поринула в міжусобицю. Тільки завдяки церкві війни було припинено й англійську корону отримав граф Анжу — Генріх II Плантагенет (1154—1189 рр.), який володів значними територіями у Франції (Анжу, Нормандія, Аквітанія та ін.); після його сходження на трон ці землі були приєднані до Англії. Так розпочалася династія Плантагенетів, яка правила країною до кінця XIV ст.

Першими кроками короля Англії Генріха ІІ стала боротьба з баронами. Незважаючи на молодий вік, Генріх II зумів приборкати непокірних баронів. Він наказав зруйнувати їхні замки, а на посади шерифів призначив своїх довірених осіб.

Наступною реформою Генріха ІІ стала судова. Він запровадив суд присяжних. Вільна людина в Англії могла звернутися до королівського суду, минуючи баронський, за певну плату. Королівські судді, які їздили країною, залучали до судової справи 12 місцевих жителів, які після присяги виносили рішення — винна людина чи ні. Таким чином король здобув підтримку дрібних рицарів, селян, міщан, купців та збагатив королівську скарбницю.

У військовій справі Генріх ІІ вніс зміни в систему формування рицарської армії. Кожний рицар в Англії мав відслужити в королівському війську 40 днів, але замість цього можна було сплатити певну суму, так звані «щитові гроші», на які наймалися воїни. Таким чином Генріх ІІ зменшив залежність від феодального війська. Крім того, кожна вільна людина (на той час тільки чоловіки) повинні були мати зброю та брати участь у королівських походах.

Генріх ІІ спробував підкорити собі і церкву, заборонивши священикам скаржитися Папі Римському. Також він вирішив контролювати справи призначення єпископів і діяльність церковних судів. Голова англійської церкви архієпископ Томас Бекет виступив проти цих реформ, але був убитий практично за наказом короля. Ця подія викликала обурення багатьох людей, Папа Римський примусив Генріха ІІ покаятися та відмовитися від спроб втручання в церковні справи.

У 1189 р. було викрито змову, у якій брали участь дружина та сини короля. Мабуть, не витримавши такого струсу, Генріх ІІ помер того ж року.

Корону Англії отримав син Генріха ІІ Річард (1189—1199 рр.), якого називали Річард Левове Серце. Він мав добру освіту, полюбляв поезію та музику, був чудовим полководцем. Але за десять років свого правління він пробув в Англії не більше ніж десять місяців. Після коронації Річард вирушив у Третій хрестовий похід, під час якого захопив острів Кіпр та фортецю Акру, здобув кілька перемог над Саладіном. Проте Єрусалим відвоювати йому не вдалося. Повертаючись назад, він потрапив у полон до герцога Австрійського та за великий викуп був звільнений. Повернувшись до Англії, король Річард через кілька тижнів попрямував до Нормандії готуватися до війни з Францією, але загинув під час облоги замку в Аквітанії. Перед смертю він призначив своїм спадкоємцем брата Іоанна, відомого під прізвиськом Безземельний.

Іоанн Безземельний (1199—1216 рр.) у результаті невдалої війни з Францією втратив більшість земель на французькій території, які належали Плантагенетам (за що й отримав своє прізвисько). Він розпочав боротьбу з Папою Римським, але програв її та мав сплачувати данину. Збільшення податків, втрата авторитету, свавілля чиновників і військові авантюри короля призвели до повстання в 1215 р. Повстанці рушили на Лондон та за допомогою міщан захопили місто. Король потрапив у полон і був змушений прийняти вимоги повстанців і підписати 15 червня 1215 р. складену баронами Велику хартію вольностей.

Варіант 2

Робота з картками (робота в групах)

Опрацюйте матеріал підручника та карток і підготуйте інформацію про одного з правителів Англії: Вільгельма Завойовника (І група), династію Плантагенетів (ІІ група), Річарда Левове Серце (ІІІ група), Іоанна Безземельного (IV група).

Картка № 1

Вільгельм Завойовник

1066 р. — прибуття нормандського герцога до Англії;

битва при Гастингсі, у результаті якої англосакси були розбиті, а король Гарольд загинув;

1066—1087 рр. — Вільгельм Завойовник — король Англії;

підпорядкував усіх васалів;

замінив усіх єпископів;

перетворив вільних селян на залежних;

здійснив перепис населення («Книга страшного суду»);

розпорошив володіння феодалів;

зробив королівську владу спадковою.

Картка № 2

Династія Плантагенетів

Генріх ІІ (1154—1189 рр.);

судова реформа — запровадження суду присяжних;

військова реформа — створення найманої армії за рахунок «щитових грошей»;

Іоанн Безземельний (1199—1216 рр.);

невдала боротьба з Папою Римським;

втрата більшості земель на французькій території;

повстання 1215 р., яке не вдалося придушити, у результаті чого було підписано Велику хартію вольностей.

Картка № 3

Річард Левове Серце

Роки правління: 1189—1199 рр.;

провів майже весь час свого правління за кордоном;

під час Третього хрестового походу здобув кілька перемог над Саладіном, але спроба взяти Єрусалим виявилася невдалою;

на зворотному шляху до батьківщини потрапив у полон;

ненадовго повернувся до Англії, де замість нього правив його брат Іоанн;

останні роки провів на війні у Франції, де й був смертельно поранений.

Картка № 4

Іоанн Безземельний

Роки правління: 1199—1216 рр.;

провів невдалу війну з Францією;

визнав себе васалом Папи Римського;

викликав незадоволення самоуправством;

1215 р. — повстання баронів, підтримане рицарями, лондонцями та духовенством;

підписання королем Великої хартії вольностей («Магна харта»).

3. Велика хартія вольностей

Розповідь учителя

Після підписання Великої хартії вольностей король Іоанн Безземельний відмовився її виконувати. Барони оголосили про позбавлення влади короля та розпочали військові дії, під час яких король загинув.

Новим королем став малолітній син Іоанна — Генріх ІІІ (1216—1272 рр.), який постійно перебував під впливом родичів. Після досягнення повноліття він продовжив політику батька, що знову призвело до повстання. У 1258 р. в країні спалахнуло повстання, яке переросло в громадянську війну. Армію повсталих баронів очолив граф Симон де Монфор. Повстанці розбили армію короля, а сам Генріх ІІІ та його син Едуард потрапили в полон.

Лордом-протектором став Симон де Монфор. Він наказав у 1265 р. зібрати представників королівства — баронів та єпископів, представників міст та рицарства. Так виник англійський парламент (від фр. parler — говорити).

Невдовзі принцу Едуарду вдалося втекти з полону, і він зібрав армію та розбив військо повсталих проти короля, у результаті чого Симона де Монфора було вбито. Проте Генріх ІІІ, що повернувся до влади, а після його смерті й Едуард І не розігнали парламент. Він продовжував діяти, спочатку розглядаючи питання податків, а пізніше набувши й законодавчої функції. У 1343 р. парламент було поділено на дві палати: палату лордів, яка складалася зі світської знаті (баронів) і вищих духовних ієрархів (архієпископів, єпископів та абатів) та палату громад, до якої входили рицарі від графств та міщани (представники міст). Разом із тим парламент складався тільки з «верхівки» англійського суспільства: бідні й навіть частина середнього класу в парламенті представлені не були.

Із виникненням парламенту в Англії сформувалася станово-представницька монархія.

Робота з документом (робота в групах)

Об’єднайтеся у п’ять груп, прочитайте уривки з Великої хартії вольностей та визначте основні заходи, які були закріплені в документі. Результати роботи запишіть на дошці.

Картка № 1

1. По-перше, дали ми перед богом свою згоду і цією хартією нашою підтвердили за нас і за спадкоємців наших на вічні часи, щоб англійська церква була вільною та володіла своїми правами в цілості і своїми вольностями в недоторканності... Пожалували ми також усім вільним людям королівства нашого за нас і за спадкоємців наших на вічні часи всі нижчеписані вольності, щоб мали їх і володіли ними вони та їхні спадкоємці від нас і від наступників наших.

Картка № 2

13. І місто Лондон може мати всі давні вольності й вільні свої звичаї як на суходолі, так і на воді. Крім того, ми бажаємо й дозволяємо, щоб усі інші міста і бурги, і містечка, і порти мали всі вольності та вільні свої звичаї.

Картка № 3

14. Щоб мати загальну раду королівства для призначення нових платежів або оподаткування «щитовими грошима», ми накажемо скликати архієпископів, єпископів, абатів, графів, старших баронів нашими листами кожного окремо і, крім цього, накажемо скликати, через шерифів та бейліфів наших, усіх тих, хто має землі, отримані від короля безпосередньо.

Картка № 4

39. Жодна вільна людина не буде заарештована, або ув’язнена, або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або відправлена у вигнання, або знедолена будь-яким іншим чином. Ми не вчинимо проти неї жодних дій і не дозволимо зробити це комусь іншому, інакше, ніж за законом країни.

Картка № 5

41. Усі купці повинні мати право вільно та безпечно виїжджати з Англії та в’їжджати до неї, перебувати в країні та пересуватися, як суходолом, так і водою для того, щоби купувати і продавати без будь-яких незаконних мит, сплачуючи лише давні та справедливі, звичаєм установлені мита, за винятком воєнного часу.

Зразок відповіді

Основні засади Великої хартії вольностей

Незалежність церкви від королівської влади;

отримання містами прав і вольностей;

утвердження законів і податків тільки після погодження з представниками знаті;

презумпція недоторканності особи;

опікування торгівлею.

4. Англія в XIV—XV ст. Війна Червоної та Білої троянд

Розповідь учителя

1) Повстання Уота Тайлера

У 1348 р. в Англію охопила епідемія чуми, унаслідок чого загинуло близько третини населення країни. Зменшення кількості робочих рук викликало затвердження владою законодавства, яке визначало, що всі здорові люди віком від 12 до 60 років без житла та власної землі повинні були найматися на роботу за умовами, що існували до епідемії. Одночасно відбулося збільшення податків.

У ці часи в Англії розпочався рух за реформу церковного життя, представники якого закликали до секуляризації церковних земель та здешевлення обрядів. Усе це призвело до повстання, очолюваного Уотом Тайлером, яке охопило значну територію Англії. Повстанці знищували маєтки та монастирі, убивали королівських чиновників і суддів, спалювали державні документи. Коли армія повстанців захопила Лондон, король Річард ІІ був змушений погодитися на переговори. Однак під час переговорів Уот Тайлер був підступно вбитий, а королівські війська розгромили повстанців. Проте влада пішла на поступки народу.

2) Війна Червоної та Білої троянд

Варіант 1

Розповідь учителя

У 1399 р. до влади в Англії прийшла династія Ланкастерів. За часів правління Генріха VІ (1422—1471 рр.), який був душевнохворим, у країні виникло незадоволення поразкою в Столітній війні й політикою дружини короля та її фаворитів. Опозицію очолив герцог Річард Йорк — далекий родич короля. Герб Йорків мав білу троянду, а Ланкастерів — червону. Протистояння між Ланкастерами та Йорками тривало 30 років і дістало назву війни Червоної та Білої троянд.

Їх протистояння переросло у військові дії. Під час однієї з битв Річард Йорк загинув, але в 1461 р. його син Едуард розбив ланкастерців та захопив Лондон. Його було проголошено королем Едуардом ІV, він правив до 1483 р., аж до своєї раптової смерті. Королем мав стати його син, але владу захопив Річард Глостер (рідний брат Едуарда ІV). Він став королем під ім’ям Річард ІІІ, а сини Едуарда ІV були ув’язнені та невдовзі загинули. Проти Річарда ІІІ виступили ланкастерці й частина йоркців. Вони запропонували трон далекому родичу Ланкастерів Генріху Тюдору. У 1485 р. війська Річарда ІІІ були розбиті, а сам він загинув, і королем був проголошений Генріх Тюдор під ім’ям Генріха VІІ (1485—1509 рр.). Щоб покласти край тривалому протистоянню двох знатних родів, Генріх VII одружився з представницею династії Йорків, і Англією почала правити династія Тюдорів, а в гербі короля були об’єднані дві ворогуючі «троянди».

Варіант 2

Робота з підручником

Опрацюйте матеріал підручника та запишіть у хронологічному порядку основні події війни Червоної та Білої троянд.

Зразок відповіді

Війна Червоної та Білої троянд

1455—1485 рр. — громадянська війна — боротьба між дворянськими родами Йорків (Біла троянда) та Ланкастерів (Червона троянда):

1) Генріх VІ — король із династії Ланкастерів, був душевно хворою людиною, і в країні зростало незадоволення його правлінням.

2) Річард Йоркський очолив опозицію, піднявши повстання, але загинув. Королем став його син Едуард ІV.

3) Після смерті Едуарда ІV владу отримав Річард ІІІ.

4) 1485 р. в Англію прибув далекий родич Ланкастерів Генріх Тюдор із військом і вбив Річарда ІІІ, поклавши край протистоянню двох родів і розпочавши династію Тюдорів.

4. Узагальнення та систематизація знань

Завдання

1. Дайте порівняльну характеристику такій подій:

1) Повстання Уота Тайлера та Жакерію.

2) Становлення королівської влади в Англії та Франції.

3) Громадянські війни в Англії та Франції.

2. Визначте, із якими подіями пов’язані певні назви.

1) «Книга Страшного суду». (Перепис населення після захоплення країни Вільгельмом Завойовником.)

2) «Щитові гроші». (Гроші для утримання найманої армії, які сплачували рицарі, що не бажали служити в королівському війську.)

3) «Палата шахової дошки». (Орган королівської влади, який займався перевіркою та контролем фінансів у державі.)

4) «Магна харта». (Велика хартія вольностей — перша «неписана» конституція Англії.)

Робота з відповідної контурною картою

Позначте на відповідній контурній карті:

1) місто Лондон;

2) територію герцогства Нормандського.

5. Підсумки уроку

Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки

Англія пройшла тривалий шлях становлення держави — римляни та германці, вікінги та нормандці, громадянські війни та повстання привели не тільки до виникнення англійської держави, а й до закладення основ демократії у вигляді Великої хартії вольностей та парламентаризму.

Відповідь на проблемне питання

Велика хартія вольностей має величезне значення навіть для сучасності, адже серед багатьох питань у ній було сформульовано один із найголовніших у демократичному суспільстві принципів недоторканності особи.

6. Домашнє завдання

1. Підручник: 1, § 12; 2, § 14; 3, тема 3. § 5.
2. Творче завдання. Складіть кросворд за темою уроку.