| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із всесвітньої історії 6 клас (нова програма) |
Урок № 38 Греція у VIII—VI ст. до н. е. Мета уроку: охарактеризувати причини появи давньогрецьких міст-держав в архаїчний період; визначити особливості розвитку грецьких полісів: розвиток господарства, торгівлі, військової справи, суспільного та державного устрою; сприяти формуванню в учнів інтересу до вивчення стародавньої історії людства. Обладнання: підручник, стінна карта «Давня Греція», ілюстративний і роздавальний матеріал. Основні терміни і поняття: поліс, місто-держава, агора, акрополь, демос, аристократія, метеки, раби, архонти, тиранія, «драконівські закони». Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Дати: ХІІІ—ХІ ст. до н. е. — завоювання дорійцями Греції; ХІ—ІХ ст. до н. е. — «Темні віки»; ІХ—VI ст. до н. е. — період архаїки; IX—VII ст. до н. е. — правління аристократів; VII—VI ст. до н. е. — століття тиранів. Очікувані результати: учні зможуть: показувати на карті Балканський півострів та острови Егейського моря, основні центри античної полісної цивілізацій, основні області Балканської Греції; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття: «поліс», «місто-держава», «елліни», «громадянин», «демос», «аристократія», «Драконтові закони», «тиранія»; описувати спосіб життя стародавніх греків у архаїчний період; характеризувати суспільний та державний устрій Греції у VIII—VI ст. до н. е.
II. Актуалізація опорних знань та вмінь Запитання і завдання
III. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу План вивчення нового матеріалу
Слово вчителя Після дорійської навали історія Греції почалася ніби заново. Фортеці на пагорбах повільно руйнувалися, царські палаци заростали травою, але поступово люди почали повертатися на старе місце проживання. Знову були заселені деякі ахейські пагорби, шляхом об’єднання декількох поселень виникли нові міста. Міста «залізного віку» мали інший вигляд, ніж ахейські. Їхнім центром був не царський палац, а торгова площа — агора. Навколо міст із часом були збудовані кам’яні стіни, а на площах і піднесених місцях міста (акрополь) з’явилися громадські будівлі, храми і кам’яні скульптури, що зображували грецьких богів. Робота з ілюстративним матеріалом Учитель демонструє учням ілюстрації із зображенням грецького міста в архаїчний період і пропонує виконати завдання.
Слово вчителя (Розповідь учителя супроводжується демонструванням міст на карті.) Згодом ці підперезані стінами міста разом із прилеглими територіями стали самостійними державами. Таким чином, грецький світ поділився на кілька сотень міст-держав, найсильнішими з яких уважалися Афіни і Спарта, найбагатшим — Коринф, найпрекраснішим — Мілет. Сусідні міста-держави вели між собою незліченні війни. Греки називали кожне місто-державу полісом. Робота з термінами і поняттями Поліс — місто-держава, форма соціально-економічної та політичної організації суспільства і держави у Стародавній Греції.
Поліс включав у себе місто і прилеглу сільську територію. Найбільшим полісом були Афіни, що займали територію у 2500 км2. Інші поліси були набагато меншими — їхня площа не перевищувала 250 км2. Греки вважали, що кожне місто-держава повинно бути невеликим за розмірами і кількістю населення. Навіть у найбільших містах проживало кілька тисяч жителів. Міста-держави зростали, зміцнювалися і встановлювали свої внутрішні порядки. У цей час у всьому грецькому світі відбувалися великі зміни: почалося плавання морем у далекі країни, відродилися ремесло і торгівля, було здійснено багато винаходів. Робота зі схемою Узагальнюючи свою розповідь, учитель креслить на дошці схему причинно-наслідкового зв’язку «Утворення полісів». Зразок схеми
Робота в групах Учитель об’єднує учнів у три групи, кожній з яких роздає матеріал для опрацювання. Після завершення роботи представники груп виступають із повідомленнями за змістом своїх карток. Учитель ставить класу запитання для перевірки засвоєння матеріалу.
Матеріал для першої групи Розвиток ремесел Великий переворот у ремеслі був пов’язаний з освоєнням заліза. У VII ст. до н. е. в Елладі добували багато залізної руди, надлишок металу купці вивозили за море. Майстри з островів Самос і Хіос навчилися паяти і кувати залізо. У давнину лиття бронзових виробів потребувало багато праці й часу, тому вони були рідкісними, дорогими, хоча не дуже міцними. Тепер же ковалі постачали селянам гострі серпи і мотики, а воїнам — сталеві мечі. Грецькі гончарі, ткачі й будівельники освоїли або навіть перевершили мистецтво східних майстрів: мілетська вовна, пофарбована пурпуровим барвником, почала конкурувати зі знаменитими фінікійськими тканинами. Афінські гончарі винайшли чудову фарбу для своїх виробів — чорний лак, секрет якого не розкритий і досі. Грецькі будівельники завоювали славу найкращих у світі майстрів. На острові Самосі було збудовано храм Гери — найбільший серед храмів того часу, потужну морську дамбу і водопровід, проведений крізь товщу гори. Коли перси вирішили побудувати міст з Азії до Європи через морську протоку Боспор (сучасний Босфор), вони запросили для цієї справи грецьких майстрів з острова Самоса. У кораблебудуванні великого успіху досягли майстри із Коринфа. Греки навчилися будувати 50-веслові палубні судна, а коринфяни винайшли якір і побудували найкращий бойовий корабель Стародавнього світу — легку і швидку трієру з трьома рядами весел. Запитання і завдання
Робота з ілюстративним матеріалом Учитель демонструє зображення давньогрецьких гончарних виробів, зброї, трієр і пропонує дати відповіді на запитання.
Матеріал для другої групи Розвиток торгівлі. Винаходи купців Разом із ремеслом у VIII—VI ст. до н. е. бурхливо розвивалася торгівля. Купці подарували своїм співвітчизникам два великих винаходи. По-перше, вони відродили мистецтво письма, забуте після дорійської навали. У VIII ст. до н. е. грецькі купці завезли в приморські міста Іонії та Еллади фінікійське письмо. Фінікійський алфавіт мав знаки тільки для приголосних звуків, греки додали до них голосні. Так з’явився грецький алфавіт із 24 букв, від якого пішли всі європейські алфавіти, в тому числі наш, слов’янський. Нескладна писемність легко засвоювалася навіть простими людьми. Незабаром майже всі греки навчилися читати і писати. Слідом за алфавітом у VII ст. до н. е. була винайдена монета. Придумали її лідійські купці, і грецькі торговці тут же її перейняли. Головною монетою у еллінів стала срібна драхма, дрібними грошима — мідний обол, а найдрібнішою «копійкою» — лепта. Найбільша грошова одиниця називалася, як і на Сході, талантом. Завдяки винаходу зручних карбованих грошей великі маси людей втягнулися у виробництво й обмін товарами. Знову, як і під час Троянської війни, в грецькому світі почалася гонитва за багатством, але воно добувалося вже не стільки мечем, скільки працею і підприємництвом. Робота з ілюстративним матеріалом Учитель демонструє учням зображення давньогрецьких алфавіту та монет і пропонує відповісти на запитання. — Яке значення для розвитку грецьких полісів мали винайдення алфавіту та поява монет? Матеріал для третьої групи Військова справа Важливий переворот стався у військовій справі. У часи Троянської війни головну роль у боях відігравали заможні воїни, що мали важкі мідні або бронзові обладунки: панцир, поножі, шолом із «кінської гривою» на верхівці, шкіряний щит із металевими накладками; їхня наступальна зброя складалася з дерев’яного списа, оббитого міддю, і бронзового меча. Ці воїни боролися як у пішому строю, так і на колісницях. В архаїчний період, коли були винайдені нові способи обробки металів, зброя подешевшала. Навіть не дуже заможні греки отримали можливість купувати обладунки і нові, сталеві мечі. Головними захисниками грецьких міст-держав стали їхні громадяни — важкоозброєні ремісники і селяни, що називалися гоплітами. На полі бою ці воїни будувалися в кілька рядів, що розташовувалися один за одним; бійці кожного ряду стояли плечем до плеча. Такий щільний стрій називався фалангою. Довжина фаланги досягала іноді кілометра, в глибину вона мала зазвичай вісім рядів. Під звуки флейти, з бойовою піснею спрямовувалася грецька фаланга на противника, витісняючи його не тільки зброєю, а й всією своєю масою. Крім того, воїни несли службу й вершниками. Робота з ілюстративним матеріалом Учитель демонструє учням зображення гопліта й грецької фаланги і пропонує відповісти на запитання.
Слово вчителя Грецьке суспільство складалося з двох основних груп: вільних людей і рабів. Рабів використовували як слуг і робітників, вони не мали законних прав. Деякі раби були військовополоненими греками з інших міст, декого привезли з далеких країн, де їх купили у работоргівців або захопили в полон. Багато рабів працювали разом із господарями і жили як члени сім’ї, деякі були майстерними ремісниками і отримували платню за роботу. Серед вільних людей (чоловіків) склалися дві групи: громадяни та метеки. Громадянин був вільною людиною, народженою від батьків, місцевих за походженням. Громадяни становили найпотужнішу і привілейовану суспільну групу. Тільки вони могли брати участь в управлінні полісом, служити в армії, стати виборними посадовими особами та брати участь у здійсненні правосуддя. Метек, тобто переселенець, був народжений за межами поліса. Він міг оселитися в місті, щоб торгувати або займатися яким-небудь ремеслом. Часто метеки були багатими людьми. Вони сплачували податки і, за потребою, служили в армії, але ніколи не могли стати громадянами, тобто не мали права голосу в Народних зборах, не могли володіти землею або вести справи в суді без посередників. Знатні громадяни називалися аристократами, що в перекладі з грецької означає «кращий» або «благородний». Вони засідали в Радах, займали керівні посади, здійснювали судочинство і тлумачили закони. Від покоління до покоління передавалися в знатних родинах і високі жрецькі посади. Знамениті роди вели своє походження від богів, героїв і стародавніх царів. Усі незнатні громадяни грецьких полісів, як бідні, так і багаті, називалися демосом, тобто народом. Людина, яка належала до однієї соціальної групи, рідко могла перейти в іншу. Ця сувора соціальна система посилилася в результаті закону, прийнятого в Афінах у 451 р. до н. е., який визначав, хто може бути громадянином. Тільки у рабів могло змінитися соціальне становище. Іноді господар платив кваліфікованому рабу за його працю. Раб міг також отримувати частину доходу від справи. Однак тільки найздібніші та працьовиті отримували такий заробіток, що могли заплатити викуп за свою свободу. Однак навіть звільнені, вони ніколи не могли стати громадянами або метеками. Всі соціальні розмежування застосовувалися тільки до чоловіків. Жінки отримували соціальний і правовий статус від своїх чоловіків або родичів-чоловіків. Їм не дозволялося брати участь у суспільному житті. Робота зі схемою Складіть схему «Населення Греції у VII—VI ст. до н. е.». Зразок схеми
Робота в групах Учитель дає кожній із трьох груп картку з матеріалом для опрацювання. Робота відбувається за таким самим принципом, що й під час розгляду попереднього питання.
Матеріал для першої групи Виникнення епосу та проблема авторства Період ХІ—ІХ ст. до н. е. в історії Греції заведено називати «гомерівським» — за ім’ям великого поета Гомера, дві поеми якого, «Іліада» та «Одіссея», є найважливішим джерелом інформації про цей час. Питання про походження гомерівських поем (так зване гомерівське питання) належить до ще не розв’язаних наукових проблем. Як особа Гомера, так і його твори були предметом суперечок і в давнину, і в Новий час. Ученим удалося приблизно з’ясувати час і місце створення поем. Скоріше за все, вони були створені у VIII ст. до н. е. (причому «Іліада» — дещо раніше, ніж «Одіссея») в одному з грецьких міст іонійського (малоазійського) узбережжя Егейського моря. Гомерівський епос виник не на порожньому місці. У великого поета були численні попередники — аеди, які з покоління в покоління передавали перекази про Троянську війну та її героїв. Можливо, аедом був і сам Гомер, який зібрав і переробив ці перекази, створивши на їх основі поеми, що є справжніми літературними шедеврами. Матеріал для другої групи Зміст «Іліади» Дія «Іліади» (тобто поеми про Іліон — так греки називали Трою) віднесена до десятого року Троянської війни, але ні причина, ні перебіг війни в поемі не викладаються. «Іліада» складається з 15 700 віршів, що згодом були розбиті античними вченими на 24 книги, за кількістю літер грецького алфавіту. Центральною фігурою поеми є Ахілл, син фессалійського царя Пелея і морської богині Фетіди, найхоробріший з ахейських воїнів. Верховний вождь ахейців Агамемнон відібрав в Ахілла його бранку Брісеїду. Ображений Ахілл відмовляється брати участь у боях. Ці події є зав’язкою поеми. Виклад «Іліади» ведеться через перемоги ахейців до їхніх поразок, до загибелі Патрокла (найближчого друга Ахілла), що кличе до помсти, і до смерті Гектора від меча Ахілла. На цей сюжетний стрижень нанизано велику кількість імен та епізодів із грецьких героїчних переказів; деякі з них навіть сюжетно не пов’язані з троянським циклом, а розповідаються дійовими особами як перекази минулого. Матеріал для третьої групи Зміст «Одіссеї» Темою «Одіссеї» є подорожі та пригоди хитромудрого Одіссея, царя Ітаки, який повертається з троянського походу. У цей час до його вірної дружини Пенелопи сватаються численні женихи, і син Одіссея Телемах рушає на пошуки батька. «Одіссея» певною мірою є продовженням «Іліади»; дія поеми належить до десятого року після падіння Трої. Усі учасники троянського походу, які уникли загибелі, вдало повернулися додому, лише Одіссей сумує в розлуці з родичами, силоміць утримуваний німфою Каліпсо. Багато випробувань і небезпек очікувало на Одіссея по дорозі в Ітаку: зустріч із велетнем-людожером Поліфемом, із чарівницею Кіркою, смертоносними сиренами, які приваблюють мореплавців чарівним співом, а потім гублять їх. Він зміг пропливти повз страшні скелі — Сциллу і Харибду, які розчавлювали кораблі мореплавців. Після довгих мандрів перетворений Афіною на старого жебрака Одіссей повертається до Ітаки. Зустрівшись із сином, він розправляється з женихами Пенелопи. Запитання
Слово вчителя У грецьких полісах до влади прийшла аристократія. Із представників знаті щорічно обирали вищих посадових осіб міста — архонтів. Бурхливий розвиток економіки спричинив збагачення одних і повне розорення інших. Багатство найчастіше було супутником знатності. Проте зовсім не рідкістю були випадки, коли прості общинники швидко багатіли, а аристократи розорялися. Але якщо у знатної людини після втрати багатства залишалися стан, престиж та привілеї, то для простолюдина розорення означало тільки одне — боргове рабство. Дуже скоро безліч простих громадян виявилися рабами аристократії, працюючи на колишній своїй землі не як господарі, а як залежні люди. Такі закони призводили до зростання невдоволення простих людей — демосу. Згодом це стає основною причиною виникнення тиранії у багатьох грецьких полісах. Грецький тиран не мав нічого спільного з сучасним тлумаченням цього слова. Тираном називали людину, яка за підтримки народу захоплювала владу в полісі, усувала від управління державою аристократію і правила одноосібно. Тирани підтримували демос, значно полегшували його становище, обмежували свавілля знаті, всіляко розвивали ремесла, торгівлю і мистецтва. Першою спробою установити тиранію в Афінах став заколот, організований у 634 р. до н. е. переможцем Олімпійських ігор аристократом Кілоном. Разом зі своїми прихильниками він спробував захопити Афіни, але зазнав поразки і був замкнений на Акрополі. Кілону вдалося втекти, але його сподвижники здалися афінянам і були страчені. Наслідком «Кілонової смути» стало створення в 621 р. до н. е. письмових законів, складених аристократом Драконтом; «Драконтові закони» скасовували кровну помсту, проводили чітку відмінність між умисним і ненавмисним убивством, упорядковували судову систему. Але разом із тим вводилися небачені за своєю жорстокістю покарання за злочини проти приватної власності. Стратою карався будь-який замах на майно навіть незначної цінності, наприклад крадіжка овочів. Коли Драконта запитали, чому в його законах усі злочини заслуговують смертної кари, він відповів, що не зміг придумати ні меншого, ні більшого покарання. Робота з термінами і поняттями Тиранія — форма державного правління в античній Греції, що характеризувалася зосередженням влади в руках однієї людини. Слово вчителя Арістотель називав тиранію «неправильним» державним устроєм і протиставляв їй монархію. Основною різницею між ними, як він справедливо зазначав, був спосіб приходу до влади. Якщо монархія передбачала законне отримання влади — шляхом наслідування, то тиранія передбачала її захоплення силою. Спочатку тиранія сприятливо впливала на суспільні відносини у Стародавній Греції. Тирани часто видавали закони, спрямовані на покращення становища простих людей, розвиток торгівлі та ремесел, були меценатами. Однак разом із цим їхня влада ґрунтувалася на насильстві та свавіллі, тому проти тиранів часто спалахували повстання. Убивство тирана — тираноборство — уважалося найвищим громадянським учинком. Найвідомішими тиранами були Пісістрат із Афін, Кіпсел і Періандр із Коринфа, Полікрат із Самоса, Гедон і Гієрон із Сіракуз, Фрасибул із Мілета. Запитання і завдання
Варіант 1 Завдання Назвіть поняття, визначення яких наведено.
Варіант 2 Дайте визначення понять: поліс, агора, Акрополь, громадяни, метек, раб, дорійці, аристократи, демос, гопліт, фаланга, тиран. V. Домашнє завдання Опрацюйте відповідний матеріал підручника.
| |
| Переглядів: 529 | |
| Всього коментарів: 0 | |
