Учительська світлиця

Урок № 5

Розвиток зв’язного мовлення. Різновиди читання. Навчальне читання мовчки

Мета: актуалізувати й поглибити знання учнів про мовлення, види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); обґрунтувати необхідність цілеспрямованої роботи учнів над удосконаленням культури мовлення; розвивати вміння слухати та аналізувати текст, увагу, логічне мислення; збагачувати словниковий запас учнів

Очікувані результати: учні систематизують вивчені відомості про види, форми мовлення, види мовленнєвої діяльності, різновиди аудіювання, читання; усвідомлюють вимоги до мовлення, ситуацію спілкування, її складові, основні правила спілкування.

Обладнання: підручник, дидактичний матеріал, текст для навчального читання мовчки з тестовими завданнями до нього

Тип уроку: застосування знань і формування вмінь.

• І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Проблемні питання.

— Чи задумувались ви над тим, чому ми говоримо «урок рідної мови», але «урок зв’язного мовлення»?

— Чи можна сказати навпаки: «урок рідного мовлення», «урок зв’язної мови»?

• ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Перевірка домашнього завдання.
2. Словниковий диктант.

Дочиста, зблизька, здавна, по-військовому, по-п’яте, на-гора, десь-то, щоденно, внічию, нашвидку, нарізка, вщерть, нещодавно, напам’ять, мимохіть, скраю, спросоння, урозсип, навстіж, згарячу, вплав.

3. Бесіда.

— Що ми вивчаємо на уроках мови? (Одиниці мови, основи науки про мову, правила вимови, написання, закони зв’язку між словами тощо.)

— А на уроках зв’язного мовлення? (Учимося висловлюватися залежно від нашої потреби в спілкуванні.)

— Які є форми мовлення?

— Назвіть основні види мовленнєвої діяльності.

— Від чого залежить характер нашого мовлення?

• ІІІ. Основний зміст роботи

1. Робота з підручником.
1. Опрацювання теоретичного матеріалу
2. Виконання вправ і завдань
2. Слово вчителя.
2. Слово вчителя.

План пояснення нового матеріалу

1. Види мовленнєвої діяльності.

Мовленнєва діяльність охоплює чотири види: аудіювання (слухання-розуміння), читання, говоріння й письмо. За останніми науковими даними, час, який витрачає людина на чотири види мовленнєвої діяльності, розподіляється таким чином: аудіювання — 45 %, говоріння — 30 %, читання — 6 %, письмо — 9 %.

Аудіювання — це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його. Сприймати усно інформацію, що передається, потрібно цілеспрямовано: глобально, докладно або критично.

Читання — це активна форма мовлення, яка може належати як адресанту мовлення (читання уголос текстів автором), так і адресату. Якщо процес читання пов’язаний з адресатом, він стає за формою внутрішнім (читання мовчки).

Говоріння — усна зовнішня форма мовленнєвої діяльності, реалізована в усному повідомленні. Для здійснення вдалого процесу говоріння необхідною умовою є володіння мистецтвом слова (ораторським мистецтвом).

Письмо — форма мовлення, зафіксована на письмі. Це найчастіше монологічні твори (художня література, ділові папери, наукові монографії).

2. Види читання.

У процесі читання людина вирішує різні комунікативні завдання: здобуває нові знання або отримує естетичну насолоду. Процес читання має відповідні етапи: мету, сприйняття та розуміння, відтворення (говоріння або письмо).

Розрізняють такі види читання:

1. ознайомлювальне (читання-перегляд, що характеризується швидким перегортанням сторінок, ознайомленням із заголовками або ілюстраціями тощо);
2. вивчальне (поглиблене, що характеризується вдумливим читанням, аналізом прочитаного);
3. вибіркове (швидке читання, що характеризується перегортанням сторінок, зосередженням уваги на окремих фрагментах тексту).
3. Проведення навчального читання мовчки.
1. Інструктаж з проведення читання мовчки.

Читаючи мовчки, необхідно глибоко проникати в зміст тексту, щоб зрозуміти взаємозв’язок явищ, фактів, подій, описаних у тексті, з’ясувати особливості композиції твору, причинно-наслідкові зв’язки в ньому.

2. Читання тексту учнями.

Маестро, якого любили всі...

Актор, режисер, сценарист, народний артист Української РСР, заслужений артист Російської РФСР, один з найталановитіших акторів, улюбленець мільйонів глядачів. Він встиг так багато і так багато не встиг зробити... Але завоював серця вдячних шанувальників свого акторського таланту. Складна доля, огорнута світлим серпанком суму,— не повернути, не виправити, не змінити... Ми можемо тільки пам’ятати...

Ми пам’ятаємо Петю Мокіна з «Приборкувачки тигрів», закоханого в подругу дитинства Лєночку Воронцову. Роль принесла Леоніду Бикову популярність і всенародну любов! Ми пам’ятаємо Максима Перепелицю — непутящого, але доброго й веселого хлопця. Ми пам’ятаємо, як Биков легко, щиро й невимушено грав комедійних героїв. І як він розкривався в серйозних драматичних картинах... Не забута жодна з його ролей.

І, звичайно ж, ми пам’ятаємо «У бій ідуть лише “старі”» — картину, що так полюбилася глядачам. Героїчний і пронизливо-щемливий фільм. Скільки хлопчаків, дивлячись на комеска Титаренка, якого блискуче зіграв Леонід Биков, вирішили зв’язати своє життя з авіацією. Саме ця картина стала тріумфом Леоніда Бикова і як актора, і як режисера, розкривши всю багатогранність його таланту. У кожній картині Биков створював незабутній образ, але саме його МАЕСТРО залишиться в нашій пам’яті назавжди.

Народився Леонід Биков 12 грудня 1928 року в селі Знаменському на Донеччині. З дитячих років Льоня Биков ріс хлопчиком тямущим, веселим, однак стати актором не думав. Надивившись фільмів про льотчиків («Валерій Чкалов», «Винищувачі»), він марив небом і мріяв вступити до льотного училища. Однак зовнішні дані в нього були «не дуже»: маленький на зріст з обличчям вічного підлітка. 1945 року в Ленінграді він навіть вступив у 2-гу спецшколу для льотчиків, де провчився лише місяць. Через невеликий зріст його відрахували... Отоді він і вирішив податися в артисти. Але знову — розчарування. 1946 року він з тріском провалився на вступних іспитах до Київської школи акторів. Круглого невдаху чекало безрадісне повернення додому, глузування друзів-приятелів... І він подався до Харкова, щоб там повторити спробу стати артистом. Іспити здав успішно й був зарахований до Харківського театрального інституту, який закінчив 1951 року.

Після цього 9 років працював у Харківському театрі імені Тараса Шевченка і знімався в кіно. Після ролі Максима Перепелиці до Бикова інакше, як Максим, ніхто й не звертався — це було яскраве підтвердження величезної глядацької любові й поваги. Але він намагався обирати ролі різного плану. Так потрапив у фільми «Чужа рідня», «Дорога моя людино», «Добровольці», «Сварка в Лукашах», «Травневі зорі»...

1961 року Биков разом з родиною переїхав до Ленінграду. Йому на «Ленфільмі» пообіцяли дати можливість спробувати себе в режисурі, але перші спроби не були вдалими. Через рік він з родиною переїхав до Києва.

Був час, коли Леонід не знімався взагалі, пояснюючи це тим, що не хоче брати участь у брехливих і антихудожніх речах... З 1966 по 1971 роки Биков не знявся в жодному фільмі. У той час йому здавалося, що він себе втратив... Загальні лестощі, догідництво, корупція, що панували навколо, не давали йому спокою. Він дуже переймався змінами, що відбувалися в той час на кіностудії ім. О. Довженка, яку один за одним залишали режисери. І все хотів визначитись, «коли ми, нарешті, почнемо судити за злочинне ставлення до людей? Найстрашніше — суспільна байдужість». Що ж, усе це актуально й досі...

Картина про «співочу ескадрилью» частково реалізувала давню мрію Леоніда про небо, авіацію. Тодішній маршал авіації, легендарний військовий льотчик Олександр Покришкін, особисто розпорядився виділити знімальній групі п’ять літаків, що вичерпали свій ресурс, а з Моніно, музею авіації, на майданчик під Київ привезли справжній фронтовий «кукурузник». Нелегко давалися зйомки, проблеми змінювали одна одну. Якби не ентузіазм усіх учасників картини та відповідальність, яку звалив на свої плечі Биков, невідомо, як би склалася доля картини...

Здавали фільм 27 грудня 1973 року. Коли в залі спалахнуло світло, усі побачили, як Покришкін витирає сльози... А потім «У бій ідуть лише “старі”» чекав фантастичний успіх.

На Всесоюзному фестивалі в Баку фільм одержав почесний приз. Він міг би отримати й головний приз цього фестивалю, якби не майже детективна історія, яка розгорілася в кулуарах. Інтрига полягала в тому, що чиновники від кіно не сприймали картину Василя Шукшина «Калина червона», який теж демонструвався на фестивалі, й хотіли позбавити фільм головного призу, присудивши його замість «Калини червоної» картині «У бій ідуть лише “старі”». Але Биков був категоричним: «У списку, де буде Василь Шукшин на першому місці, я матиму за честь бути хоч сотим. Його картина — це справжній прорив у заборонну зону, про що раніше й думати не дозволялося. Так і передайте мої слова керівникам фестивалю!» Що ж, цілком у дусі самого Маестро...

12 квітня 1979 року Биков трагічно загинув, повертаючись на своїй машині з дачі під Києвом. На момент смерті йому було лише 50. 1981 року друзі Леоніда Бикова зняли про нього документальний фільм, який назвали просто й точно: «...Якого любили всі».

759. сл.) (За Т. Руденко)
3. Виконання тестових завдань до тексту «Маестро, якого любили всі...»
1. Актор Леонід Биков народився:

А на Київщині;

Б на Донеччині;

В на Харківщині;

Г на Чернігівщині.

2. У дитинстві Леонід мріяв бути:

А учителем;

Б актором;

В космонавтом;

Г льотчиком.

3. Яка роль принесла акторові популярність і всенародну любов?

А Петі Мокіна з фільму «Приборкувачка тигрів»;

Б комеска Титаренка з фільму «У бій ідуть лише “старі”»;

В Максима Перепелиці з однойменного фільму;

Г Сашка з фільму «Доля Марини».

4. Картина, що стала тріумфом Леоніда Бикова як актора й режисера:

А «Сварка в Лукашах»;

Б «У бій ідуть лише “старі”»;

В «Чужа рідня»;

Г «Травневі зорі».

5. 1951 року Леонід Биков був зарахований:

А до Харківського театрального інституту;

Б до Ленінградського театрального інституту;

В до Донецького державного університету;

Г до Київської школи акторів.

6. Після закінчення ВНЗ актор працював:

А в Одеському театрі юного глядача;

Б у Київському театрі ім. І. Франка;

В у Харківському театрі імені Тараса Шевченка;

Г у Львівському академічному театрі.

7. 1961 року Леонід Биков разом із родиною переїхав до Ленінграду, а через рік повернувся в Україну:

А до Харкова;

Б до Львова;

В до Донецька;

Г до Києва.

8. З 1966 по 1971 роки Биков не знявся в жодному фільмі:

А бо не хотів брати участь у брехливих і антихудожніх речах;

Б бо працював у цей час за кордоном;

В бо режисери не пропонували йому ролей;

Г бо займався викладацькою діяльністю.

9. Леонід Биков був людиною чесною, безкомпромісною, вважав, що найстрашніше:

А зрада друзів;

Б злопам’ятність;

В суспільна байдужість;

Г боягузтво.

10. Хто з легендарних військових льотчиків для зйомок картини «У бій ідуть лише “старі”» надав Л. Бикову військові літаки, що вже вичерпали свій ресурс?

А Андрій Юмашев;

Б Іван Кожедуб;

В Олександр Покришкін;

Г Олександр Молодчий.

11. На користь якої картини режисер Леонід Биков на фестивалі в Баку відмовився від головного призу за фільм «У бій ідуть лише “старі”»?

А «Семеро сміливих» Сергія Герасимова;

Б «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова;

В «Іванове дитинство» Андрія Тарковського;

Г «Червона калина» Василя Шукшина.

12. Опрацьований текст має виразні ознаки:

А наукового стилю;

Б офіційно-ділового стилю;

В публіцистичного стилю;

Г художнього стилю.

Відповіді: 1Б, 2Г, 3А, 4Б, 5А, 6В, 7Г, 8А, 9В, 10В, 11Г, 12В.

• ІV. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Опрацювати теоретичний матеріал
2. Виконати вправи

• V. Підсумок уроку

Заключна бесіда.

— Назвіть різновиди читання.