Оголошується набір на 2024-2025 н.р. для навчання в дистанційному центрі 'Поруч'
 
Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із української літератури 9 клас

Урок № 67 Іван Липа. Притча «У невідому путь»

Урок № 67

Іван Липа. Притча «У невідому путь»

Мета: ознайомити учнів із матеріалом про життєвий та творчий шлях письменника-патріота; розвивати навички самостійного коментування змісту притчі, уміння виділяти її головну ідею та проводити аналогії з власним життєвим досвідом

Очікувані результати: учні знають основні відомості про життя та творчість письменника-патріота І. Липи, самостійно коментують зміст притчі, виділяють її головну ідею, проводять аналогії з власним життєвим досвідом.

Теорія літератури: притча, основна ідея.

Обладнання: підручник, портрет письменника, видання його творів

Тип уроку: комбінований.

  • I. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

З творчістю Івана Липи ми вже мали нагоду ознайомитися. Згадайте казку «Близнята». Це розповідь про вміння правильно скористатися дарунком долі, про головні цінності життя, важливість правильного вибору життєвої дороги. Іван Львович зумів реалізувати себе, проживши яскраве, як спалах, життя.

  • ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда.

— Які асоціації викликає у поета картина першого снігу? (В. Герасим’юк, «Перший сніг».)

— Що символізує суто чоловічий танець аркан? (В. Герасим’юк, «Чоловічий танець».)

— Як ви розумієте зміст рядків «Ми бережемо живу ватру»? (В. Герасим’юк, «Жива ватра».)

  • ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
  1. Розповідь учителя.
  2. Хронологічна таблиця життя та творчості Івана Львовича Липи.

(Літературні псевдоніми — Петро Шелест, Іван Степовик.)

Дата

Подія

24 лютого 1865 року

Народився в Керчі в убогій міщанській сім’ї. Проте батьки майбутнього письменника були людьми висококультурними та інтелігентними.

Дитинство Івана минуло в Керчі. Початкову освіту він здобув у церковнопарафіяльній школі при грецькій церкві, був одним із кращих учнів.

Невдовзі родина Липи переїхала із земляками до власного невеличкого будиночка, оскільки Івана дуже приваблювало море: «Море! Величне чудо, сон, що цвіте грядами синіх васильків, безмежність, що розкрилася, як цар-птах». Море було свідком багатьох подій життя І. Липи — і в останні години свого життя він рвався до нього, як до свого старого друга

1880–1888 роки

Навчався в Керченській гімназії, після закінчення якої вступив на медичний факультет Харківського університету, мріяв стати лікарем.

Саме у Харкові — одному з культурних центрів України того часу — почав формуватися його світогляд. Юнак відвідував українофільські зібрання, купував книжки українською мовою, дивився українські п’єси

1891 рік

Наслідком спілкування національно свідомої молоді було формування першої української таємної організації під назвою «Братерство Тарасівців». Разом із Б. Грінченком, М. Міхновським І. Липа став його засновником. Товариство ставило своїм завданням поширення ідей Т. Шевченка та боротьбу за національне визволення українського народу. І. Липа написав статут «Братства Тарасівців», під яким підписалися інші члени руху. Ця організація була дуже популярною в Харкові. Кожного, хто хотів стати її членом, перевіряли. Кожен учасник Братства повинен був прилучити до нього двох нових людей, а також навчити їх української грамоти. Товариство швидко зростало кількісно. Його члени розповсюджували українську нелегальну літературу серед молоді, відкривали гуртки самоосвіти, організовували виставки по невеликих містечках. Багато уваги члени організації приділяли вихованню дітей, оскільки від них залежало майбутнє

1893 рік

Товариство розгромлене. Навесні в І. Липи було виявлено заборонену українську літературу, яку нелегально переправляли зі Львова до Харкова. Його як учасника таємної української організації було заарештовано. У тюрмі на Холодній горі письменник провів 13 місяців; 10 місяців до суду і 3 місяці по судовому присуду, довше за всіх. Після тюрми три роки був під наглядом поліції, і тільки після цього він зміг закінчити навчання

1897 рік

Закінчив навчання в Казані, працював лікарем в Ананьєвському земстві, але через шість місяців губернатор його не затвердив, і письменник покинув службу, перейшов у Полтавське земство, де працював близько чотирьох років. Після цього він переїхав жити до Одеси

1902–1918 роки

Жив в Одесі, займався лікарською практикою. Одружився з Марією Шепель-Шепеленко, з якою прожив життя в любові та щасті. Марія, вчителька народної школи, філолог, авторка довідкового видання «Української мови», що так і не була видана за радянських часів, вірна подруга й помічниця свого чоловіка. Померла від менінгіту 1935 року. І. Липа присвятив дружині найкращий свій твір «Острови самотності».

В Одесу до Івана Львовича приїжджали такі відомі письменники, як М. Вороний, О. Маковей, Г. Хоткевич, О. Олесь, Г. Чупринка

1904–1905 роки

Побудував у м. Дальник лікарню для незаможних жителів

З 1905 року

Видавав альманах «Багаття» (разом із дружиною), часто друкувався в українських часописах «Діло», «Народ», «Правда», «Буковина», «Зоря», «Літера­турний Науковий Вісник», «Українська хата» та ін.

1917 рік

Під час революції й до 1918 року І. Липа — комісар в Одесі, член ЦК Української партії соціалістів-самостійників, потім — лікарський інспектор цього міста

1919 рік

При формуванні уряду УНР І. Липу обрано Міністром культів і віросповідань. Про нього добре відгукувались колеги: «Завжди рівний в поведінці з усіма. Його щира й правдива душа не мінялась і на високих посадах»

Серпень 1920–1922 рік

Входив до складу комісії з підготовки Конституції УНР. За часів Директорії Іван Львович деякий час був міністром охорони здоров’я.

У час активного розвитку революції перебування І. Липи у Києві стало небезпечним. Як приватна особа він поїхав із сином Юрієм у Станіслав, де проходив лікування в санаторії міста Косово, потім звідти було важко виїхати. Румунські жовніри заарештували та пограбували письменника із сином, які пробули за ґратами майже тиждень і ледве втекли звідти. Отримавши перепустки, поїхали в Печеніжин.

Побачивши, що справа самостійності України програна, І. Липа переїхав жити в містечко Винники поблизу Львова. Йому не судилося більше побачити рідних

З 1922 року

Жив у селищі Винники біля Львова, працював лікарем

13 листопада 1923 року

У Винниках вірним товаришем Липи залишався І. Огієнко, на руках якого письменник і помер. Смертельну хворобу І. Липи спричинило отруєння м’ясом дикого вепра. Похований у Винниках на громадському цвинтарі

 

  1. Притча в літературному доробку І. Липи.

Притчі становлять основну частину творчого доробку письменника. До цього жанру він звертався протягом усього життя. У притчах Іван Львович втілював свої думки, переконання, бажання. Їх можна назвати своєрідним заповітом письменника прийдешнім поколінням. Своїми притчами, збагаченими власним життєвим досвідом, письменник намагався додати читачам сили до життя, застерегти їх від необачних кроків, підказати вихід зі складних ситуацій, загартувати для перемоги в боротьбі.

І. Липа — письменник-патріот. Тому основною темою його притч, як і всієї творчості, є любов до України та її народу, піднесення національної ідеї та духовного прозріння нації.

У післямові збірки І. Липи «Тринадцять притч» (1935) сказано, що вони «зродилися із буйного, відважного і творчого життя Тарасівця. Життя, що в нім він намагався ніколи не зрадити ані собі, ані свойому народові. Писані ці притчі не одночасно, лишень на протязі чверть століття, і кожна з них зродилася з якогось великого зворушення, або великого, життьового конфлікту, проби. Кожна притча є розв’язанням щирим, шляхетним і глибоким якогось важного життьового питання.

Всі Тринадцять притч разом дають образ людини сильної, чистої, і мудрої, дають образ Людини. Ставлять перед українськими духовними очима — ідеал, великий приклад.

Таким стремлінням до ідеалу Нового Українця сповнені притчі Івана Липи. Вони кличуть кожного до зросту, до творчих зусиль і завзятості і до збагачення української душі. Він, живши гідно і вмерши гідно, навіть по смерті зве нащадків до сталої праці над собою.

Колись спитали Івана Липу, який заповіт зоставив би він прийшлим поколінням? Тарасовець відповів:

— Нехай будуть більші від своїх батьків! — Його притчі кличуть до зросту і творчих зусиль».

  1. Притча І. Липи «У невідому путь».

Притча І. Липи «У невідому путь» де в чому нагадує казку, адже її головна героїня — черепаха, яка наважилася втілити в життя свою заповітну мрію. Вона долає тяжкий, тернистий шлях до мети — вершини, «блакиті небесної», яка обіймала сонце й місяць. Черепасі захотілося самій пізнати все це, адже, як їй спочатку здалося, небесна блакить була недалеко за верховиною, бо ж «обнімала зелену верховину». Читаючи притчу, ми переконуємося, що черепаха має сильний характер, волю до життя, інстинкт самозбереження: боїться руху назад, з гори, бо розуміє, що «каменем покотиться вниз і буде їй смерть». Досягнувши вершини, черепаха розчаровується: «Холодне сонце стоїть високо-високо, світлий місяць сходить далеко-далеко, а блакить небесна аж за місяцем і за сонцем».

Чи випадково головною героїнею притчі І. Липа робить черепаху? Звичайно, ні. Черепаха відома своєю повільністю, неповороткістю. Героїні ж притчі довелося подолати довгий та не­легкий шлях. Ще й надто, вона наважилася вирушити в невідому дорогу, відмовившись від ситого життя в теплій та затишній долині. Небагато знайдеться сміливців, які б, подібно черепасі з твору, змогли відмовитися від звичного комфорту заради пізнання незвіданого. Автор неодноразово наголошує на цьому — «цілі рої комашок були її поживою» і потім «частіше повертає голову, щоб подивитися в теплу долину, повну поживи й безжурного життя». На цю деталь І. Липа звертає увагу читача на початку твору, а потім повторює її, коли вже знесилена й, можливо, розчарована черепаха все ще долає тяжкий шлях до вершини. Вона все-таки опинилася на вершині, але побачила, що і сонце, і місяць, і небесна блакить, які вона так мріяла побачити зблизька, залишилися такими ж недосяжними, як і раніше.

В образі черепахи І. Липа возвеличує наполегливість, цілеспрямованість, упевненість і віру у власні сили.

Символіка образу черепахи

Черепаха — це символ небесної підтримки і повільного, але неухильного руху вперед, символ сили, терплячості та довголіття. Також черепаха символізує мудрість, наполегливу працю, яка неодмінно буде винагороджена.

Основні елементи сюжету

Експозиція: розповідь про життя черепахи в долині, сите й безжурне.

Зав’язка: рішення тварини піднятися на вершину гори, туди, де сонце, місяць та небесна блакить, які вона так любила.

Розвиток дії: розповідь про нелегку подорож черепахи.

Кульмінація: черепаха на вершині гори.

Розв’язка: усвідомлення героїнею того, що її сподівання не виправдалися — досягнувши вершини гори, вона не здобула того, чого прагнула.

  1. Літературна гра «Згадайте!».
  2. Притча — це... (повчально-алегоричне оповідання з яскраво вираженою мораллю. У притчі зосереджена певна навчальна ідея).
  3. Найвідомішим письменником в українській літературі, який писав притчі, був... (Г. Сковорода).
  4. Притчі відрізняються від казок... (поглибленим філософським змістом).
  5. Бесіда.

— Який висновок ви можете зробити про життєві цінності І. Липи?

— Яке враження склалося у вас про письменника? Назвіть провідні риси його характеру.

  1. Літературна гра «Згадайте!».
  2. Виразне читання притчі «У невідому путь».
  3. Бесіда.

— Де жила черепаха?

— Куди любила дивитися героїня, вдоволь наївшись?

— Як ви думаєте, чому місяць, сонце, небесна блакить захоплювали її?

— Чому черепаха вирішила вирушити в невідому дорогу? Як це її характеризує?

— Чи була її подорож легкою? Які небезпеки чекали тварину на шляху?

— Чому черепаха боялася смерті в дорозі, вважаючи її «страшною і дочасною»?

— Які зміни відбулися з героїнею за час подорожі? Про що вони свідчать?

— Підіймаючись вище, черепаха зустрілася ще з деякими труднощами. Якими?

— За чим сумувала героїня притчі, піднявшись високо вгору?

— Чому вона не може повернутися назад, у долину, де народилася?

— Чи досягла черепаха своєї мети?

— Як вона при цьому себе почувала?

— На вашу думку, чому письменник не говорить про те, як склалося подальше життя черепахи?

— Як ви зрозуміли алегорію цієї притчі?

— Складіть усну характеристику черепахи. Як ви оцінюєте її вчинок?

— Чого навчає ця притча? Що в характері черепахи вам подобається, а що ні?

  • ІV. Систематизація й узагальнення вивченого

Міні-дискусія.

«Як ви вважаєте, чи варто заради мрії відмовлятися від звичного способу життя?»

«Упертість черепахи — це позитивна риса її характеру чи негативна?»

«На вашу думку, чи варто задля пізнання нового й невідомого жертвувати своїм життям?»

  • V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання
  1. Завдання для всього класу.
  2. Вивчити теоретичний матеріал
  3. Підготуватися до контрольної роботи з теми «Література ХХ ст.».
  4. Творче завдання.

Написати невеликий твір-роздум «Готуюся в невідому путь життя...» (за притчею І. Липи).

  • VІ. Підсумок уроку

Заключна бесіда.

— Чи сподобалася вам притча І. Липи «В невідому путь»?

— Визначте її особливості. (Філософський зміст; архаїко-урочиста манера оповіді; структура й сюжет схожі на казку.)

— Чи хотіли б ви прочитати інші твори письменника?

Категорія: Конспекти уроків із української літератури 9 клас | Додав: uthitel (15.08.2018)
Переглядів: 542 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: