| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із української літератури 9 клас |
Урок № 66 В. Герасим’юк. «Чоловічий танець», «Перший сніг», «Жива ватра». Мета: ознайомити учнів із творчістю представника сучасного літературного процесу В. Герасим’юка; удосконалювати навички виразного й вдумливого читання віршів, уміння характеризувати їх ідейно-образний зміст, пояснювати алегоричність поетичного образу; поглиблювати вміння висловлювати власні думки з приводу прочитаних поезій; формувати естетичний смак, уміння відчувати й бачити красу художнього світу Очікувані результати: учні виразно й вдумливо читають вірші, уміють характеризувати їх ідейно-образний зміст; пояснюють алегоричність поетичного образу; висловлюють власні думки з приводу прочитаних поезій. Теорія літератури: ліричний герой. Обладнання: підручник, портрет письменника, збірки його творів Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Вступне слово вчителя. У пострадянському просторі України 80-х років формується нова поетична генерація, названа «вісімдесятниками» (інші назви — «паралельна культура», «нова хвиля», «радянський андеграунд»). До покоління «вісімдесятників» належить і В. Герасим’юк, із творчістю якого ми ознайомимося сьогодні на уроці.
Бесіда. — Що таке візуальна (зорова) поезія? — У чому полягають її особливості?
В Інтернет-газеті «Молодий буковинець» про поета сказано так: «...З’ява В. Герасим’юка в літературі на початку 70-х років минулого століття ознаменувала нові віяння в поезії, де переважали не романтичні оспівування карпатської краси, а суворий погляд на історію рідної Гуцульщини. Василь Дмитрович Герасим’юк народився 18 серпня 1956 року в місті Караганда (Казахстан). Його батьки, Дмитро та Марія Герасим’юк, були звинувачені в «пособничестве бандитским формированиям» і разом з іншими репресованими вивезені з рідного села Прокурава в товарняках, під конвоєм, у Казахстан. Тут вони й познайомилися. Сам Герасим’юк про знайомство своїх батьків розповідає так: «Ось візьмемо мій вірш “Родинна хроніка”, там написано все, як відбувалося насправді. Як моя бабця — мати батька — познайомилася з моєю мамою. У Карпатах вони жили на різних верхах, а у тому бараці вийшло, що одні нари були зверху, а другі знизу. І ось на нижніх — мій батько зі своєю матір’ю, вони потрапили туди через батькового брата, а на верхній — моя бабуся, моя мама і ще її молодша сестра спали...» Один із Василевих дідів був командиром українських січових стрільців, інший — командиром УПА. «Але після сенсаційного двадцятого партз’їзду ситуація в імперії почала дещо змінюватися, і я з батьками повернувся в Україну,— згадує поет.— Як мені розповідали, я сильно хворів. До інших хвороб долучився коклюш. Я не міг спати, задихався від кашлю. Тоді мати брала мене на руки і виносила вранці на берег гірського потоку. Там я засинав. Після обіду йшла зі мною до смерекового лісу. Настояне на хвої гірське повітря вливалося в мої дитячі груди, і кашель потроху відступав. Отак материнська любов і Карпати врятували мене від смерті». Дитячі літа Василя минали в селі Прокурава на Косівщині Івано-Франківської області. Тут же сформувалося і його художнє світобачення, адже в цих краях споконвіку жили митці, талановиті майстри своєї справи: різьбярі, музики, вишивальниці, ткачі, кушніри... У сусідніх селах, особливо в Брустурах, можна було почути чи не найкращу на Гуцульщині троїсту музику, тут же виготовляли й музичні інструменти. У сім’ї теж займалися промислами. Як зазначає поет, його дід «птиці вирізьблював», а мати вишивала «стрімкі узори». Середню освіту В. Герасим’юк здобував у Прокураві, закінчив школу із золотою медаллю в Коломиї (дев’ятий і десятий класи). А 8 липня 1973 року прибув до Києва, подав документи на вступ на українське відділення філологічного факультету Київського університету ім. Т. Шевченка. Писати вірші Василь почав рано, ще в шкільні роки. Перші поезії митця хвалили і вчителі Коломийської середньої школи, де навчався Василь, і працівники місцевих газет. Незабаром його твори з’явилися на сторінках літературних журналів, привернули увагу читачів. Після закінчення університету Герасим’юк працював редактором у видавництві ЦК ЛКСМУ «Молодь», згодом — редактором у видавництві «Дніпро», з 1994 року — редактором і ведучим літературних передач на державній телерадіокомпанії. З кінця 2010 року веде цикл авторських передач «Діалог» на телеканалі «Культура».
Одна за одною виходять збірки поезій В. Герасим’юка, у кожному вірші яких відчувається любов поета до свого народу, до рідного краю. Особливістю творчої манери митця став пошук можливості по-новому виявити свої задуми. Перша поетична збірка поета носить назву «Смереки» (1982). У ній оспівано красу Карпат, опоетизовано стосунки людини й природи. Потім були «Потоки» (1986), «Діти трепети» (1991), «Космацький узір» (1989), «Осінні пси Карпат» (1999). У творах, які ввійшли до цих збірок, звучить лірична сповідь поета, його глибокі роздуми над життям. Найдраматичнішою серед названих збірок є «Діти трепети» (1991).
До неї ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися об’єктивні й суб’єктивні передумови для здобуття омріяної державної незалежності України. Із 2000 року починається другий етап творчості В. Герасим’юка. Як своєрідне доповнення до «Дітей трепети» можна розглядати збірку «Серпень за старим стилем» (2000). Провідним у збірці є мотив повернення до себе молодшого. Збірка «Поет у повітрі» (2002) — вершина самовираження поета, його свободи, одна з найважливіших книжок митця. За неї В. Герасим’юк одержав Національну премію України ім. Т. Шевченка. 2003 року побачила світ збірка «Була така земля». Книжка «Папороть» (2006) складається з двох розділів. До першого — «Суха різьба» — увійшли поезії останнього часу. До другого — «Чорні хлопці» — окремі твори та фрагменти з написаного переважно в останній чверті минулого століття. У збірці органічно поєднано нові твори й краще з доробку митця, що давно стало невід’ємною частиною сучасної української поезії.
Майже в кожному творі поета відчувається його любов до рідної Гуцульщини. Ця любов сформувала В. Герасим’юка як особистість, вплинула на вироблення його індивідуального поетичного стилю, для якого характерним є поєднання язичництва та християнства, що їх письменник у своєму духовному досвіді не відділяє. Сам митець із цього приводу зазначив, що формування його як особистості відбувалося в такому краї, де поєдналося язичництво і християнство. Також В. Герасим’юк звертається до зображення різних проявів народного буття. Його захоплює духовна краса українських горян, він переймається їх проблемами, намагається зазирнути в глиб народної душі. У цьому поетові допомагає добре знання народних звичаїв, вірувань. Для творів В. Герасим’юка характерне поєднання досвіду духовного життя українського народу із загальнолюдськими культурними надбаннями. Поезія митця свідчить про значний інтелектуальний потенціал, схильність до філософських роздумів. В. Герасим’юк — продовжувач традицій верлібру в українській літературі. Цей жанр приваблював багатьох митців, наприклад Лесю Українку, І. Франка, П. Тичину, М. Рильського, здатністю відобразити життя в усій його складності й мінливості. Верлібр якнайкраще допомагає відтворити самобутність світобачення Герасим’юка, у якому відбилися прадавні гуцульські уявлення про людину й довкілля. Ліричний герой поета тісно поєднаний із людьми, звичаями, природою Гуцульщини. Таким чином поет утверджує думку про особливу роль малої батьківщини в житті кожної людини. Але нерозривний зв’язок із родовою традицією зовсім не заважає йому вільно почуватися у світовій культурі. Звертаючись до світових образів та мотивів, В. Герасим’юк оригінально й художньо переконливо розкриває їх нові грані в національному духовному контексті. Василь Дмитрович Герасим’юк — один з яскравих представників сучасного поетичного мистецтва. Його поезія особлива, естетично наснажена. Його герой — громадянин, національно свідома особистість, якій болить нищення духовності українців. Поет створив власну абетку символів, почерпнувши їх у чотирьох стихіях. Стихія повітря — це там, де перебуває митець, теперішній час. Слово — теж стихія, поезія — спільна мова минулого й майбутнього. У поезії В. Герасим’юка є такі символічні образи: Віра, Характер, Вірші, Мова, Мати, Світогляд, Стихія, Авторитет. В. Герасим’юк — лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка 2003 року, літературних премій ім. П. Тичини, В. Свідзинського, премії «Князь роси» ім. Тараса Мельничука та ще кількох престижних відзнак. Він член НСПУ й АУП. Його поезія перекладена 20 мовами світу.
Ти мусиш танцювати аркан. Вірш «Чоловічий танець» написаний у формі звертання до юнака. Він уже вважає себе дорослим, тому прийшов час відчути важливість чоловічих обов’язків та відповідальності, силу побратимства й міцної чоловічої дружби. Прийшов час танцювати аркан. Аркан — суто чоловічий танець, символ того, що юнак став дорослим і готовий до серйозних вчинків (за переказами, танець богатирів, що спустилися з гір). Під час танцю чоловіки стають у коло й охоплюють один одного за плечі. Утворене коло символізує поєднання людського та божественного світів. Танок переростає у священнодійство, викликає особливий стан сконцентрованості на собі й товаришах: Для того щоб відчути себе причетним до чоловічої спільноти, кожний гуцул хоча б раз у житті повинен станцювати аркан. Це є його обов’язком і привілеєм. Експресія цього дійства передається за допомогою анафори як тяжко та повторення займенника ти: Ти мусиш танцювати аркан. Коло аркану стає символом волі до життя. Чоловік під час виконання танцю переживає безліч почуттів. Автор підкреслює, що танцюючий у цей момент сприймає себе як частину Всесвіту: неба і землі, Бога і людини, звіриного і духовного першоджерел у людській душі: Хоч раз У колі танцюючих також й Ісус Христос, якого у вірші названо Сином Людським (алюзія). Він танцює аркан, щоб не втратити контакту із земним життям, йому важливо танцювати аркан із чоловіками, змішати з ними кров і піт, що стало можливим тільки після розп’яття. Сину Людський, Виконання танцю сприяє накопиченню духовної енергії чоловіків. І вона настільки велика, що, як підкреслює автор, навіть Бог може осягнути аркан, лише проживши людське життя. Отже, у поезії «Чоловічий танець» В. Герасим’юк наголошує на важливості й значущості прадавніх народних українських традицій у людському житті. У творі автор передає своє бачення народної обрядовості як засобу збереження й передачі засад духовності, загальнолюдських цінностей, морально-етичних норм. Вірш написаний верлібром, та попри це, увесь твір організовано певним ритмом, що нагадує своєрідний ритм танцю, про який автор згадує в першому рядку: «Ти мусиш танцювати аркан...». Ключовими в поезії є образи «аркану», «зчеплених рук», «чоловічого кола». Це наштовхує на думку, що йдеться не лише про танець, а людське життя в цілому, життя чоловіка. І якщо коло символізує буття, то «чоловіче коло» може означати буття людства.
Оригінальність та незвичайність світосприйняття поета повною мірою відбилося в поезії «Перший сніг». Поетична картина першого снігу викликає у митця асоціації, незвичні для більшості. Так, образ води (снігу) у творі є символом пошуку істини. Перший сніг, як відомо, завжди чистий, сама природа ніби робить перший вільний подих у прозоре повітря. Перший сніг у поезії порівнюється з пророком, «в якого серце хворе», бо в ньому накопичено переживання за долю рідного народу. Ліричний герой готовий до душевного очищення, прозріння, хай і сумного, яке дає йому цей перший сніг: «Йде перший сніг на поклик мій. Такий, можливо, вперше». Різьблені сніжинки уявляються йому ногою різьбленою, голою. Очевидно, це співзвучно настрою автора, який бачить у першому снігу щось символічне, пророче, незвичайне. Поет створив своєрідний образ за допомогою персоніфікацій та порівнянь: Притишив кров. Притишив крок. Ліричний герой відчуває гостру потребу в цьому снігу, і природа начебто відгукується на його душевний стан: О ні, то холод родовий. Перший сніг у поезії В. Гераси’мюка символізує як тілесне народження, так і духовне відновлення, переродження.
Вірш В. Герасим’юка «Жива ватра» — поетичне надбання доби постмодернізму, коли відомі фольклорні, літературні образи переосмислюються по-новому. Поезія входить до збірки «Космацький узір».
Жива ватра — це живий вогонь, який добувають первісним способом — тертям дерева об дерево. Добування вогню на полонині — ритуал освячення простору.
Ми знову виведем наші отари на наші гори Провідний мотив вірша — заклик дотримуватися традицій та звичаїв, дбати про збереження роду і його культури. Автор утверджує думку, що не можна розмивати своє людське єство, а відтак і національне коріння, бо то духовна смерть. У вірші «Жива ватра» переосмислюються фольклорні та біблійні образи, які символізують очищення вогнем, щоб «не стати отарою», досягти того «Сінаю», який є ідеалом праведного життя. Автор описує полонинські звичаї, побутову магію, пов’язану з худобою, до якої гуцули ставляться дуже трепетно: Ми знову виведем наші отари на наші гори Крізь живу ватру проганяють овець, але також проходять і пастухи. Це дозволяє їм зберегти людську сутність, не злитися з отарою. Вогонь у поета — центр світобудови й невичерпне джерело життєдайної енергії: Дерево тремо об дерево, Анафора щоби виконує роль не стільки підрядного сполучника мети, скільки настанови. Поезія написана верлібром. Така художня форма дає можливість розширити смислові межі тексту настільки, наскільки цього вимагає метафорична структура. Верлібр В. Герасим’юка розповідний, його внутрішній ритм наділений ознаками легендної, а деколи й притчової інтонації. Сам поет наголошує на медитативності своєї лірики. Білий вірш В. Герасим’юка ритмічний, строфи в ньому різні, але найменша — однорядкова, бо головна, у ній міститься основна думка твору: «Ми бережемо живу ватру». У творі є образи гір, зокрема, біблійного Синаю, і «високого пасовиська», як неба, як Суду Божого. У поезіях В. Герасим’юка відчувається своєрідна генетична безперервність, зв’язок різних часових вимірів, які об’єднує внутрішнє переживання, або, як говорить сам поет, нерв. Біблійні образи та міфопоетичні символи у творчості письменника набувають нових розширених значень, смислів, що спонукають читача до філософських роздумів.
— На скільки періодів можна поділити творчість В. Герасим’юка? Укажіть особливості кожного. Назвіть збірки поезій митця. — Творчість яких письменників вплинула на формування його естетичних поглядів?
(Проводиться за питаннями учнів.)
На чоловіка як «сильну» стать у родині, у суспільстві покладається багато обов’язків. Якими ж якостями, на вашу думку, він має бути наділений? Створіть узагальнений портрет справжнього чоловіка. (Сильний, мужній, добрий, відповідальний за родину, її благополуччя, вимогливий до себе...)
— Що називається верлібром? Знайдіть у вірші «Чоловічий танець» ознаки верлібру. — Що таке алюзія? У якій частині твору вона наявна? Прочитайте ці рядки. Кому уподібнюється ліричний герой — людський син?
10. Словникова робота. (Проводиться за питаннями учнів.) 11. Бесіда. 12. Виразне читання вірша «Перший сніг». 13. Словникова робота. (Проводиться за питаннями учнів.) 14. Бесіда. 15. Робота в парах. Визначте, за допомогою яких художніх засобів у поезії В. Герасим’юка «Перший сніг» відтворено відчуття перемін у природі і в душі ліричного героя.
Інтерактивна вправа «Мозковий штурм». — Які висновки ви можете зробити про творчу манеру В. Герасим’юка (на основі вивчених творів).
Вивчити теоретичний матеріал
Скласти запитання до уявного інтерв’ю з В. Герасим’юком.
Заключна бесіда. — Висловіть свої погляди на сучасну літературу, представником якої є В. Герасим’юк. | ||||
| Переглядів: 2376 | Коментарі: 1 | | ||||
| Всього коментарів: 0 | |
