| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із української літератури 9 клас |
Урок № 64 «Тигролови» — авантюрно-пригодницький роман. Гуманістична ідея перемоги добра Мета: ознайомити учнів зі змістом роману «Тигролови»; удосконалювати вміння розкривати жанрові особливості твору та аналізувати образи, визначити основні ідеї, мотиви роману, роль патріотичного мотиву в сюжеті; розвивати естетичний смак Очікувані результати: учні розкривають жанрові особливості твору; аналізують образи Григорія Многогрішного, членів родини Сірків, майора Медвина; визначають основні ідеї, мотиви роману, роль патріотичного мотиву в сюжеті; знаходять риси пригодницького твору; уміють створювати власне висловлювання на задану тему — твір-роздум про сильну українську людину. Теорія літератури: авантюрно-пригодницький роман. Обладнання: підручник, текст роману «Тигролови» Тип уроку: комбінований.
Вступне слово вчителя. Роман «Тигролови» видавався українською та німецькою мовами, перекладався англійською, голландською, французькою. Він значився в каталозі кращих видань, рекомендованих для молоді. У чому ж секрет успіху цього твору?
Бесіда. — Розкажіть про українську еміграційну літературу. — Що вам відомо про «Празьку школу» українських поетів та про «Нью-Йоркську групу»? — Нагадайте основні віхи життєвого та творчого шляху І. Багряного. (Учні відповідають «ланцюжком».)
Пригодницький роман (від фр. roman d’aventures) — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання. Для пригодницького роману характерні мотиви викрадення й переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування. Авантюрний — ризикований, непевний захід, дія, справа, розраховані на випадковий успіх; пригодницький.
В основі авантюрно-пригодницького роману «Тигролови» лежать враження самого автора, які він пережив під час втечі з далекосхідного концтабору. «Мені не треба нічого вигадувати»,— зазначав письменник. Роман «Тигролови» — це напружена гостросюжетна розповідь автора про долю Григорія Многогрішного. Твір дійсно має ознаки пригодницького, що легко довести на прикладі епізодів твору. Сюжет динамічний, з багатьма несподіваними поворотами. У його основі — «полювання» майора НКВС Медвина на Григорія Многогрішного, волелюбного українського юнака, який не бажає миритися з тоталітарним режимом. Вже у ІІ розділі роману Григорій вистрибує з потяга, який везе його, 25-річного, на 25-річну каторгу, «у певну смерть». «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи»,— переконаний герой. Мандруючи тайгою (ІІ розділ), він рятує юнака від смерті у ведмежій пащі. Насправді юнак виявляється дівчиною. Згодом Григорій стає за сина в родині Сірків — звіроловів — вихідців з України. Сірки займаються незвичною та небезпечною справою — виловлюванням у тайзі тигрів, сильних, небезпечних хижаків. Сірки не вбивають тигрів, а лише ловлять їх, постаючи перед читачами такими ж гордими й незалежними, як дикі мешканці тайги. Ці мужні люди протистоять силам зла, що його уособлює майор НКВС Медвин, і перемагають. Медвин підступно вистежує в тайзі Григорія, щоб знищити його фізично. Та з цього двобою переможцем виходить Григорій, бо сміливі завжди мають щастя. Юнак покидає Сірків, щоб не накликати на них біди, а разом із ним іде й Наталка, яка давно кохає Григорія, але нікому не говорить про свої почуття. Григорій теж любить дівчину, однак розуміє, що особисте щастя не для нього, зека-втікача. Тоді Наталка вирішує за них обох. Батьки благословляють дітей, і вони йдуть у Манчжурію. Роман закінчується перемогою добра над злом — позитивного героя над ворогом,— поєднанням закоханих у дусі пригодницького твору. У романі розвивається мотив переслідування. У потязі із в’язнями з особливою увагою слідкували за одним — Григорієм Многогрішним. Але коли ешелон досяг кінцевої станції, з’ясувалося, що саме він і втік. Було розіслано повідомлення про небезпечного злочинця, юнака двадцяти п’яти років, русявого, атлета, авіатора. Отже, початком розвитку мотиву переслідування є втеча головного героя з потягу, що віз засуджених на каторгу. Третя глава — це блукання головного героя дикими хащами уссурійської тайги. Спочатку Григорій біжить, розуміючи, що все залежить тільки від нього, потім, знесилений, ледве переставляючи ноги, йде, рятуючись від можливої погоні. Коли майор Медвин дізнається, що втік його особистий ворог, якого кат не зміг зламати, в енкавеесника темніє в очах від люті. У другій частині роману герої міняються місцями. Коли Григорій разом із родиною Сірків побачив у тайзі чужі сліди й недопалки улюблених цигарок Медвина, юнак, нічого нікому не сказавши, вирушив на пошуки. Через деякий час він бачить сани і двох людей. Григорій одразу пізнав свого ката. Він виконав обіцянку — убив Медвина. А щоб за це нікого не переслідували, написав на снігу: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний. А за що — цей пес сам знає». Атмосферу таємничості й загадковості в романі створює опис тайги, романтична картина місячної ночі. Природа в романі — діюча особа, одухотворена і жива. Дія роману відбувається в тайзі, яка для І. Багряного і його героя — справжня екзотика. Тайга прекрасна в будь-яку пору року, але має свої суворі закони, за невиконання або порушення яких карає смертю. Уссурійська тайга неповторна й романтична: річки й водоспади, підйоми та спуски, дикі тварини і комахи-паути — усе це незвичне для українця, викликає здивування та захоплення.
У двобої з природою (герой бореться за життя серед незвіданих просторів) Григорій вийшов переможцем. Хоч тайга могутня й велична, герой довів здатність людини підкорювати її. Пройшовши крізь пригоди та випробування, він став більш сильним, витривалим і досвідченим. У романі «Тигролови» спостерігається характерне для пригодницького роману протистояння позитивного, шляхетного головного героя й негідника, який заважає здійсненню мети першого. Головний герой твору, Григорій Многогрішний,— утілення ідеї перемоги добра над злом, здорового оптимізму. Прикладом його шляхетності є вже причина засудження: за націоналізм, іншими словами, за палку любов до своєї знедоленої країни. Та чи міг чинити інакше правнук гетьмана Дем’яна Многогрішного? Григорій — життєрадісна й цілісна людина, «гордий сокол», «безумний сміливець», нескорений і відважний. Його життєва мета — допомогти країні, «розчавленій, розшматованій, знеособленій, в корості, в бруді... розпачі», отже, жити для інших, жертвуючи собою. Многогрішний — це особистий ворог майора НКВС Медвина, начальника етапу, який є уособленням сили тоталітарного режиму, чия мета — знищення і моральне, і фізичне таких, як Григорій. Майор сам його колись катував, примушуючи хоч застогнати, а незламний в’язень пообіцяв, що не дасть катові спокою, що не буде тому спокійного сну й родинного щастя, бо завжди перед очима ставатимуть замучені й закатовані ним люди. Це протистояння ідейних ворогів закінчується перемогою шляхетного героя. Образ молодого інтелігента 30-х років, та ще й змальованого в героїко-романтичному плані, для української літератури є новим. Цікава в романі романтична сюжетна лінія. Розповіді про знайомство героїв передувала розказана автором прекрасна легенда про кохання красуні удегейки та чужинця. Коли він пішов, дівчина плакала так довго, що утворився прекрасний водоспад. Місцеві назвали його «Дівчина». Знайомство героїв було також незвичним: Григорій, рятуючи життя хлопцю, насправді врятував дівчину. Вона була екзотичною квіткою тайги: «поєднання дівочої краси і сердечності. Гнучка, як пантера, і така ж метка, а строга, як царівна». Наталка не втратила жіночої чарівності та привабливості, ніжності та краси, хоча їй доводилося виконувати суто чоловічу роботу, наприклад, полювати на тигрів разом із батьком та братами. Загартована суворим світом уссурійської тайги, вона залишилася сердечною, люблячою та здатною на самопожертву. Саме так можна розцінювати її згоду йти за коханим у незвідане. Шлях до щастя Григорія та Наталки був сповнений сумнівів, самопожертви, випробування сили й справжності почуттів, яке влаштовує для коханого обережна Наталка. Між ними дуже серйозна перешкода — статус зека-втікача Григорія. Але кохання пари виявилося сильнішим за обставини. Такі випробування на шляху героїв характерні для пригодницького роману. Отже, роман «Тигролови» пригодницький, бо його сюжет насичений незвичайними подіями, які характеризуються несподіваними поворотами, динамічно розгортаються, твір має щасливий кінець. Для твору характерні ситуації припущення й розгадування.
Григорій Многогрiшний, головний герой роману «Тигролови»,— сильна й мужня особистість, про що свідчить і його життєве кредо: «Лiпше вмирати бiжучи, нiж жити гниючи». Його втеча з поїзда-дракона — це виклик усiй системi, яка намагалася перетворити його й таких, як він, у безсловесних, розтоптаних і знищених морально й фiзично рабів. Григорій — «юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор...». А ще він далекий нащадок славного козацького гетьмана Дем’яна Многогрішного. Провідна риса характеру персонажа — любов до України, до Батьківщини, свого нещасного народу. Коли він їде у Владивосток у переповненому, не пристосованому для перевезення людей поїзді «Владивосток — Москва», то чує сповнені печальні сповіді обдурених владою земляків-заробітчан, і серце його закипає гнівом та наповнюється болем: «Те, що він почав був забувати,— ціла ота трагедія його народу,— навалилось на нього всім тягарем, кидаючи серце, мов м’яч, у всі боки. Уся! Уся його Вітчизна ось так — на колесах..., розчавлена, розшматована, знеосіблена, в корості, в бруді... розпачі! Голодна!.. Безвихідна!.. Безперспективна!.. Стискав зуби, аж-но набрякли щелепи». Йому нестерпно чути, як охоронець брудною лайкою обливає дівчат-невільниць, боляче бачити, як у ресторані дочки розкуркулених батьків, рятуючись від голоду й холоду, взялися освоювати «найдревнішу професію» і переживають тяжкий сором, муки совісті, зрікаючись заповітів предків. Ще одна визначальна риса характеру Григорія Многогрішного — могутня воля до життя, гідного людини. Тому юнак виступає проти тоталітарного режиму, а після ув’язнення постійно шукає можливостей утекти. І це йому неодноразово вдається. Так, напівзнищений фізично, політв’язень усе ж знаходить у собі сили вириватися з божевільні, куди його незаконно відправили на примусове «лікування», вистрибує на ходу зі «скаженого поїзда», не думаючи про те, наскільки це небезпечно, кидає виклик долі, вирушивши з тайги до Хабаровська. Небезпечною була й участь у полюванні на тигрів, адже для Григорія лови кішок-тигрів — справа нова, його ніхто й ніколи цього не вчив. Сміливість та винахідливість виявляє Григорій і тоді, коли вони з Наталкою переходять кордон, щоб стати недосяжними для НКВС–ОГПУ. Григорій будує своє життя на основі норм загальнолюдської моралі. Усупереч своєму прізвищу, він тільки й має гріхів перед світом, що у хвилини нелюдського голоду в тайзі забрав у бурундучка припасені ним на зиму горіхи. Але і в тому щиро каявся: «Грабунок, братику, каюсь. Але що поробиш? Але знай: з усіх злочинів, сотворених мною за життя,— цей і є найбільший, і за це варто приліпити мені двадцять п’ять років. А то мені приліпили лихо його знає за що...». У характері головного героя домінують порядність та благородство, які простежуються у всіх його діях. Так, понад усе люблячи життя, він у першу чергу дбає про те, щоб не принести біди іншим, опановує мисливське ремесло, щоб не обтяжувати Сірків. А під час небезпечного полювання найбільше переймається тим, щоб не схибити, ризикує власною безпекою, щоб не підвести інших. Навіть перед лицем загрози життю після вбивства Медвина він знаходить час зайти до Сірків і попрощатися з ними, бо вважає негідним не подякувати за все, що вони для нього зробили. Благородним і лицарським було ставлення Григорія до Наталки Сірківни. Дівчина полонила його силою характеру, виваженістю поведінки, розумом та сміливістю. Тобто вона була рівною йому в усьому. Юнак боявся образити горду й цнотливу дівчину, яка стала його великим і щирим коханням. Григорій ховався від усіх зі своїми почуттями. Проте Наталка про все здогадалася, тому й вирішує за обох, просячи в батьків благословення на шлюб (і на втечу!). Вона розуміє, що, оберігаючи її від небезпеки, він не скаже правди, і заявляє рішуче: «Григорій не має права говорити! Я знаю, що він скаже! Але він збреше! Він зрадить сам себе ради вас». І зізнається, що мовчала довгі місяці, змагалася із собою, а тепер зрозуміла, що ніколи не буде щасливою без Григорія та готова заради нього на все. Григорій «мовчки опустився на коліна поруч, тяжко похиливши голову, як під сокиру; бачив, що дівчина може переступити батьківське слово заради нього». А цього допустити він ніяк не міг. Отже, у ставленні Григорія Многогрішного до коханої розкриваються його найкращі людські якості: благородство, гідність, стриманість, чесність і мужність. Характеризуючи образ Григорія Многогрішного, О. Ковальчук зазначає: «Перед нами тип молодого свідомого українця — людини, яка відзначається найкращими якостями, живе в повній злагоді із загальнолюдською мораллю. Здається, саме такі заслуговують на визнання. Та їх не сприймав тоталітарний режим, бо вже своєю високоморальною сутністю вони загрожували його міцності, що спиралася на темні сили зла й антигуманні постулати».
Родина Сірків у романі — це узагальнений образ українців, які переселилися на Далекий Схід. Читача приваблюють щирість і дружність їхніх сімейних стосунків, що ґрунтуються на глибокій повазі й любові один до одного, взаєморозумінні, намаганні бути «однією командою». На їхньому прикладі автор показує, як українці, відірвані від своєї Батьківщини, зберігають національні традиції й самобутність. Старий Сірко та його дружина ще пам’ятають Україну, а їхні діти народилися вже на Далекому Сході, однак добре обізнані з українськими звичаями. Батьки зберегли власну духовну незалежність, гідність, моральне здоров’я й зуміли передати їх дітям. Сірки пристосовані до суворих умов життя, загартовані та рішучі, вони пам’ятають історію свого роду, живуть за моральними приписами, що дали їм їхні діди-прадіди, які жили в Україні. Сiрки — козацького роду, працьовиті, витривалi, сміливі, чесні. Їхня любов до Вiтчизни не показна, а захована глибоко в серцi. Родина зберігає весь уклад українського життя. Діти — Грицько і Наталка — люблять і поважають батьків та одне одного. Вони готові щомиті прийти одне одному на виручку. Ні миті не вагаючись, Сірки дають притулок незнайомцю, який, ризикуючи життям, урятував Наталку. І. Багряний, порушуючи проблему родинних стосунків, підводить читача до висновку, що тільки та сім’я міцна, у якій взаємини будуються на любові та повазі, спираються на вироблені століттями традиції та звичаї.
Майор НКВС Медвин у романі виступає втіленням системи. Це кат, людина жорстока й безсердечна. Саме він вів слідство у справі Многогрішного, якого намагався зламати. А зрозумівши, що це йому не вдасться, що Григорій морально сильніший від нього, «що він з ним не робив!.. Він йому виламував ребра в скаженій люті. Він йому повивертав суглоби... Він уже домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять всі...». Медвину не давала спокою думка про те, що він може замордувати Григорія до смерті фізичної, але не має сили перемогти його морально. Медвин сіє зло скрізь, де не з’являється. Він порушує споконвiчнi моральнi закони тайги, руйнує усталенi норми людського спiвiснування. Майор гине від руки того, кого хотів знищити. Та Григорій, убивши людолова Медвина, не бачить за собою злочину, він відчуває, що правда на його боці, помстившись не тільки за свою зламану долю, а й за тих, хто загинув від руки Медвина і йому подібних.
1-ша група. Доведіть на прикладі епізодів твору, що сюжет роману має ознаки пригодницького. 2-га група. Доведіть, що мотиви й дух твору характерні для пригодницького роману. 3-тя група. Доведіть, що місце дії твору відповідає особливостям пригодницького роману. 4-та група. Доведіть, що образи героїв твору «Тигролови» характерні для пригодницького роману. 5-та група. Розкрийте романтичну лінію твору.
— Розкажіть коротко, які події відбулися в житті Григорія Многогрішного до того часу, коли він опинився на Далекому Сході. — За що, на вашу думку, Григорія Многогрішного було вкинуто в катівні НКВС? — Григорій Многогрішний — правнук українського гетьмана Дем’яна Многогрішного. Чи відбилося його походження на характері, світогляді, життєвих принципах? Думку аргументуйте прикладами. — Яким постає Григорій у взаєминах із Наталкою? — Що уособлює автор в образі майора НКВС Медвина?
— Висловіть своє ставлення до образу Григорія Многогрішного. Назвіть риси його характеру, привабливі для вас. — Чим захоплює вас образ Наталки Сірківни? Який висновок можна зробити про сім’ю, що виховала таку дитину?
«Чи є серед сучасної молоді люди, подібні Григорію Многогрішному?»
— Який символічний підтекст назви роману? (В умовах тоталітарного режиму людина полює на людину.) — Чи згодні ви з думкою, яка проходить через увесь твір: сміливі завжди мають щастя? — Як у романі втілено гуманістичну ідею перемоги добра над злом? 10. Проблемне завдання.
Інтерактивна вправа «Ґронування». Створіть «ґроно» «Проблематика роману “Тигролови”».
Підготувати повідомлення про життя та творчість М. Мірошниченка, В. Женченка, М. Сарму-Соколовського, А. Мойсієнка; про зорову поезію.
Написати міні-твір «Григорій Многогрішний — тип сильної української людини».
Заключна бесіда. — Чи актуально звучить цей твір сьогодні? — Які уроки для себе ви з нього винесли? — Чи легко бути патріотом не на словах, а на ділі? | ||
| Переглядів: 882 | | ||
| Всього коментарів: 0 | |
