Учительська світлиця

Урок № 41

Т. Шевченко. «Гайдамаки». Повсталий народ як герой поеми.
Образ Яреми. Заклик до єднання слов’янських народів

Мета: допомогти учням схарактеризувати образи героїв поеми, усвідомити ідейне навантаження, яке вони несуть, наблизити до осмислення трагічних сторінок історії; розвивати логічне мислення, пам’ять

Очікувані результати: учні характеризують образи героїв поеми (Ярема, Гонта); усвідомлюють ідейне навантаження, яке вони несуть, осмислюють трагічні сторінки історії, знають напам’ять фрагмент поеми.

Теорія літератури: сюжет, композиція, історична основа твору, поема, романтизм, художній образ.

Обладнання: підручник, портрет письменника, різні видання «Кобзаря» та поеми «Гайдамаки», ілюстративний матеріал, схема аналізу художніх образів

Тип уроку: комбінований.

• І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Давши своїй поемі назву «Гайдамаки», Шевченко ствердив, що головним героєм твору є народ. Найяскравіший представник повстанців — Ярема Галайда. І не тому, що навчився орудувати повстанським мечем так, що «страшно глянуть», а тому що участь у всенародній боротьбі дозволила затурканому й гнобленому юнакові по-новому оцінити світ і своє призначення в ньому. Він відкрив у собі великий потенціал, і це відкриття окрилило його. Який же він, Ярема Галайда, типовий представник повсталого народу? З’ясувати це ми повинні сьогодні на уроці.

• ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Перевірка домашнього завдання.

Виразне читання напам’ять уривка поеми «Гайдамаки».

2. Питання та завдання учням.
1. Чому, на вашу думку, у поемі «Гайдамаки» Т. Шевченко звернувся до минулої епохи? У чому перегук двох епох?
2. Розмістіть правильно хід подій історичної сюжетної лінії в поемі.

Збір гайдамаків у Чигирині; повстання; безчинства конфедератів на українських землях; придушення повстання; бій в Умані.

• ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Розповідь учителя.
1. Повсталий народ як головний герой поеми.

У статті «Тарас Шевченко» Іван Франко писав: «Коло 1840 року в літературі загальноєвропейській... появився мужик, простий сільський мужик. До того часу поети і повістярі не бачили його зовсім, або хоч навіть вводили його до своїх творів, то тільки як декорацію, як німу фігуру, як безбарвну сіру масу…». Т. Шевченко першим зобразив народ у своїх творах, більше того, він зробив його головним героєм. Шевченкові гайдамаки — звичайні селяни та наймити, вони герої, які своїми діями впливають на хід історії, вони палко кохають і щиро ненавидять, у боротьбі проявляють сміливість та нескореність.

Своєю поемою Кобзар розвіяв міф про гайдамаків як про жорстоких розбійників, лиходіїв, що в жадобі крові втратили людські якості. Повсталий народ конкретизується в індивідуальних образах-персонажах Яреми, Гонти, Залізняка, Волоха, кобзаря, запорожця та ін. Вони месники за народні біди, носії високих моральних якостей.

Очолюють повстання Залізняк і Гонта. Створюючи ці образи, Т. Шевченко використовував фольклорні джерела, зокрема перекази, пісні. «Гонта і Залізняк, отамани того кривавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були,— за це не ручаюсь. Дід мій, нехай здоров буде, коли зачина розказувать що-небудь таке, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: “Коли старі люди брешуть, то і я з ними”»,— писав Шевченко.

Максим Залізняк — смілива й відважна людина. Він завжди там, де небезпечно, у гущі бою. Він мудрий і досвідчений ватажок, у найскладніших ситуаціях розважливий та стриманий. Своїм особистим прикладом і молодечим запалом Максим надихає гайдамаків на подвиги. Сам походить з бідної родини, тому йому близькі й зрозумілі біди й нещастя народу, прагнення до кращого життя.

Залізняк уважний до своїх товаришів. Коли розуміє, що повстанці потомилися, вирішує зробити перепочинок:

«У ліс, хлопці! Вже світає,
І коні пристали:
Попасемо».

Він користується заслуженою повагою з боку повстанців. Недаремно кобзар Волох порівнює його з орлом, називає батьком. І повстанці визнають тільки його своїм ватажком: «У нас один старший — батько Максим»,— говорять вони.

Величним й одночасно простим постає Максим Залізняк у народній пісні «Гей, літа орел», у якій він названий орлом сизим, отаманом, а гайдамаки — його орлята, хлоп’ята, сини, діти. Залізняк — хоробрий, стійкий воїн, нещадний до ворогів, відданий народові.

У поемі привабливими рисами змальовано Івана Гонту. За історичними джерелами, він був сотником надвірних козаків польського графа Потоцького, мав у володінні два села. Гонта добре ставився до людей, за розум і сміливість його поважали козаки, селяни, шляхта. Коли великий загін повстанців вирушив на Умань, Гонта зі своїми козаками повинен був розгромити їх, не допустити до Умані. Проте, щойно два війська зустрілися, він запропонував своїй сотні перейти на бік повстанців, а в кого не було такого бажання, той міг іти куди хоче. Усі козаки погодилися з пропозицією ватажка. Через кілька днів об’єднане військо взяло Умань. Сучасні історики довели, що під час «уманської різні» Гонта врятував багато польських жінок і дітей, у чому виявилася його гідна подиву шляхетність, великодушність та гуманність. Особливо коли взяти до уваги страшну смертну кару, яку присудили Гонті після поразки повстання та підступного арешту російськими військами його організаторів повстання.

Найповніше його характер розкривається в розділі «Гонта в Умані». У сцені дітовбивства Шевченко відходить від історичної правди. (Насправді, у Гонти було чотири дочки. Єдиного сина Гонти гайдамацький сотник П. Уласенко зумів вивезти до Молдавії.) Проте тут вражає художня правда — довершені психологічні сцени страждань героя, який має вибирати між вірністю присязі та життям власних дітей. Після цього він ще з більшим завзяттям нищить ворогів, караючи їх за Україну, своїх дітей, за своє горе. Образ Гонти — романтично піднесений. Це трагедійний образ ідеального героя-патріота, який заради вірності присязі, ідеям повстання жертвує найдорожчим в ім’я свободи батьківщини.

Смерть ватажків письменник подає теж за народними джерелами: невідомо, як і де загинув Гонта, а Залізняк: «Умер неборака. / Нудьга його задавила /На чужому полі, / В чужу землю положила». Душа поета болить, що «нема Гонти; нема йому / Хреста, ні могили»; що нащадки не ставлять собі запитань, «де Гонти могила, / Мученика праведного / Де похоронили? / Де Залізняк, душа щира, / Де одпочиває?». Вражає і байдужість сучасників до історичного минулого України: «А онуки? їм байдуже, / Панам жито сіють».

2) Образ Яреми.

Найяскравішим представником повсталого народу виступає Ярема — безрідний сирота, який із бідного попихача виріс у народного месника, хороброго воїна. Це узагальнений образ рядового повстанця, за допомогою якого автор розкрив причини участі широких народних мас у повстанні. Він мріє про поновлення в Україні старих козацьких порядків, про справедливих гетьманів, волю.

На початку поеми бачимо, як Ярема тяжко працював у корчмаря Лейби і мовчки терпів образи, лайки хазяїна, не нарікав на долю, тому що був доброї та ніжної вдачі. Особливо ці риси характеру проявляються в стосунках із коханою дівчиною Оксаною. Тут бідний сирота виявляється «сиротою багатим», бо має щиру дівочу любов.

Ставши повстанцем, Ярема демонструє героїзм і відданість народові. Коли ж дізнається, що його кохану Оксану викрадено, а титаря жорстоко закатовано до смерті, він перетворюється на грізного месника, імені якого бояться вороги. Ось як говорить Оксана:

Я бачила — кати ляхи
Трусилися, мліли,
Як хто скаже про Галайду.

Особиста кривда збільшила його сили, додала ненависті. Приставши до повстанців, Ярема не мав навіть прізвища. Йому дають прiзвище Галайда, яке означає — бездомний, бурлака. І цього прізвища вороги дуже боялися. Ставши борцем за справедливість, Ярема відчув, що в нього ніби «виросли крила, / Що неба дістане, коли полетить».

Образ Яреми романтичний. При його творенні письменник використовує прийоми гiперболiзацiї, емоцiйного викладу, барвистого вислову. Він наділяє Ярему винятковими рисами й зазначає, що персонаж весь час із народом, роздiляє з ним ярмо неволi й радiсть перемоги над гнобителями. Це звичайний гайдамака, i автор на цьому наголошує. Лінія Яреми — єдина завершена сюжетна лінія поеми. Ярема одружується з Оксаною: вони повiнчалися вранцi, а ввечерi вiн повертається в загiн Залiзняка, якому став за сина:

Придбав Максим собi сина
На всю Україну.
Хоч не рiдний син Ярема,
А щира дитина.

Відданість Яреми справі народу, його надзвичайна сміливість не залишилися непоміченими. Про нього складають пiснi.

Ярема не гине. Вiн залишається живим, адже такi, як вiн, мають передати наступному поколiнню естафету боротьби за свободу.

3. Заклик до єднання слов’янських народів.

У «Передмові» до поеми «Гайдамаки» Шевченко пише: «...Весело подивиться на сліпого кобзаря, як він собі сидить з хлопцем, сліпий, під тином, і весело послухать його, як він заспіває думу про те, що давно діялось, як боролися ляхи з козаками; весело... а все-таки скажеш: “Слава Богу, що минуло”,— а надто як згадаєш, що ми одної матері діти, що всі ми слов’яне. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову зі своїми ворогами».

Цей заклик у річищі загальнослов’янського відродження й прагнення до культурного зближення та політичного співіснування й взаємодопомоги звучить цілком по-сучасному.

Шовіністична польська критика докоряла Шевченкові тим, що він нібито в поемі «Гайдамаки» виступає співцем «кривавого вбивства» й «рік крові». Але наведене висловлювання спростовує ці звинувачення. Насправді Шевченко глибоко переживав трагізм цієї української «ночі Святого Варфоломія», розумів її фатальну зумовленість тогочасним польським пануванням над недавно вільним козацьким народом й оспівував дух непокори та волелюбності, якого так бракувало його сучасникам-кріпакам, нащадкам героїв-гайдамаків. Розумів він й історичну безперспективність збройного, а не мирного розв’язання таких конфліктів.

Поет звеличує національно-визвольний рух, прагнення народу до незалежності. Водночас він показує, якою трагічною була ця сторінка історії, адже слов’яни — діти однієї матері:

Болить серце, як згадаєш:
Старих слов’ян діти
Впились кров’ю. А хто винен?
Ксьондзи, єзуїти!

Минуле в поемі контрастно протиставляється сучасному й відлунює в майбутнє. Поет підводить читача до головного висновку: могутні колись держави, наприклад Вавилон, зникли, а народ лишився, адже не царі й полководці, а саме народ є вирішальною силою історії. Тому великий гуманіст Шевченко, завершуючи поему, закликає слов’янські народи до єднання: «Нехай житом, пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов’янська земля».

2. Робота за варіантами.

Схема аналізу художніх образів

1. «Анкетна» характеристика героя (хто? звідки? якого роду? чим займається?).
2. Персонаж епізодичний, другорядний чи головний.
3. Чи є в нього прототип?
4. Портрет героя (відповідність або невідповідність зовнішності й внутрішнього світу).
5. Подача характеру персонажа (у розвитку чи епізодично).
6. Соціальне звучання образу.
7. Пов’язані з даним героєм проблеми, що їх порушує автор.
8. Психологічна складність характеру (духовне багатство, моральна краса чи потворність, їх співвідношення в душі героя).
9. Місце і роль персонажа в сюжеті. Чим він пов’язаний з іншими героями (зв’язком життєвим, емоційним, духовним).

10) Мова як засіб самовираження персонажа.

11) Ставлення до героя інших дійових осіб.

12) Ставлення автора до свого героя.

13) Актуальність проблем, порушених письменником через персонаж.

14) З якими відомими героями перегукується образ даного твору. Що в них є спільним, а що відмінним?

15) Моє сприйняття героя.

Варіант І. Складіть план характеристики Яреми, доберіть цитати з тексту, підготуйтеся до усної характеристики персонажа.

Орієнтовний план характеристики Яреми

1. Ярема — наймит у шинкаря Лейби.
2. Ніжний, палкий закоханий.
3. Рішення Яреми стати учасником повстання.
4. Участь колишнього наймита в боях у Черкасах.
5. Люта помста шляхті за власне горе й знущання над народом.
6. Одруження Яреми та Оксани.
7. «А в нашого Галайди хата на помості...»
8. Засоби творення образу Яреми.
9. Ярема — типовий представник повсталого народу.

Варіант ІІ. Складіть характеристику повсталого народу.

Орієнтовний план характеристики повсталого народу.

1. Повсталий народ — головний герой поеми Т. Шевченка.
2. Залізняк — ватажок повстання, улюбленець народу.
3. Іван Гонта — рицар присяги.
4. Кобзар Волох — виразник поглядів та прагнень народу.
5. Ставлення автора до повстанців.
6. Ідеї, утілені автором в образі повсталого народу.

• ІV. Систематизація й узагальнення вивченого

Інтерактивна вправа «Ґронування».

Тарас Шевченко в поемі «Гайдамаки» стверджує важливі для подальшої долі рідного народу ідеї. Створіть «ґроно» «Ідеї поеми Т. Шевченка “Гайдамаки”».

• V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Завдання для всього класу.
1. Вивчити теоретичний матеріал
2. Вивчити напам’ять уривок із поеми (на вибір).
2. Індивідуальні завдання.
1. Підготувати інформацію про історичну основу поеми «Кавказ», про Я. де Бальмена, якому присвячено цей твір.
2. Підготувати коротке повідомлення про використання образу Прометея у світовій літературі.
3. Творче завдання.

Скласти сенкан на тему «Герої поеми “Гайдамаки”».

• VІ. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Найкращим читцем, на мій погляд, був (була)...

— На уроці я дізнався (дізналася)...

— Я зрозумів (зрозуміла), що вмію...