| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із української літератури 9 клас |
Урок № 1 Вступ. Роль і місце літератури в житті нації. Розвиток літератури. Мета: дати учням поняття про роль і місце літератури в житті народу, шляхи її розвитку, творчу індивідуальність митця; розвивати вміння аналізувати текст в історичному та естетичному контекстах, висловлювати власні думки з приводу прочитаного Очікувані результати: учні вміють пояснити відмінність усної словесності від «книжної» літератури; розуміють, яку роль відіграє література в житті нації; засвоїли поняття «естетика», «контекст»; аналізують текст в історичному та естетичному контекстах, висловлюють власні думки з приводу прочитаного. Теорія літератури: аналіз художнього твору, контекст, естетика. Обладнання: підручник, виставка книжок, словник літературознавчих термінів Тип уроку: комбінований.
Вступне слово вчителя. «Хто хоче про народ наш дізнатися — нізвідки йому матеріал брати, опріч письменства: до письменства треба вдатися, щоб на його долі за долею народу стежити»,— вважав Сергій Єфремов, український громадський та політичний діяч, публіцист, літературний критик і літературознавець. Українці мають знати історію своєї культури та її вершинні досягнення, літературу з давнього часу й до наших днів. Щоб збудувати суверенну державу Україна, треба насамперед «вибудувати» себе, знайти відповіді на вічні питання: хто ми? чиї сини? яких батьків? І допоможуть нам у цьому пошуку твори, що пропонуються в курсі української літератури 9 класу.
— Які з книг, прочитаних улітку, запам’яталися вам найбільше і чим саме? Над якими питаннями ви замислилися, чого навчилися? — У народі говорять: «Книга вчить, як на світі жить». Як ви розумієте це прислів’я? — Чи люблять читати у вашій родині? Що саме? — Література якої тематики приваблює вас?
— Яку роль відіграє література у вашому житті?
Роль художньої літератури в житті нації та людини важко переоцінити. Література — явище суспільно важливе й патріотичне, бо вона зберігає духовні набутки минулого, збагачує мову народу, впливає на формування естетичних смаків і почуттів. Промовистим щодо ролі художньої літератури та її творців є вислів Остапа Вишні: «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю». Справді, прихід у літературу Т. Шевченка змінив хід історії України: його слово пробуджувало національну свідомість і людську гідність у мільйонів українців. Проте роль художньої літератури ніколи не обмежувалася звичайним, хай і найповнішим віддзеркаленням життя. Більшість творів із доробку українських письменників пов’язана з національно-визвольною боротьбою, художнє слово вказувало народові шлях до щастя й волі. Література — універсальний вид мистецтва. Вона викликає більш сильні враження, переживання, ніж, наприклад, живопис, архітектура, скульптура тощо. Вона примушує мислити, допомагає розвивати творчу уяву. Це розуміли ще наші далекі предки, які теж любили й цінували книги. Найдавнішим книжкам, що дійшли до нас, майже тисяча років. А відомого київського князя Ярослава через його освіченість і любов до читання народ назвав Мудрим. Цей державний діяч надавав книжці особливу роль, бо розумів, що в ній — і мудрість поколінь, і естетична насолода, і розвага та втіха. Бібліотеку Ярослава Мудрого, на жаль, не знайдено до цього часу; вона налічувала сотні томів і вважалася справжнім багатством не лише тому, що процес виготовлення кожної книги був складним і тривалим, а й тому, що наші пращури усвідомлювали: книга та знання — шлях до кращого життя. Основним предметом зображення в літературі є людина, її взаємовідносини з навколишнім середовищем. Недаремно літературу називають ще людинознавством, бо вона дає унікальну можливість як письменнику, так і читачеві для глибшого пізнання найдивовижнішого з творінь природи — людини. Бо «завжди на природу, на матеріальний світ проектується духовний стан людини, людська свідомість» — зазначає Магдалина Ласло-Куцюк.— «Навіть найбільш могутня фантазія не може щось таке собі уявити, що було б незалежним від досвіду окремої людини і цілого людства».
Українська література має тисячолітню історію. Від часу свого виникнення й до сьогодні вона пройшла складний шлях. Традиційно історико-літературний процес поділяють так: • давня література (ХІ–ХV ст.); • стара література (ХVІ–ХVІІІ ст.); • нова література (ХІХ — поч. ХХ ст.):
б) 40–60-х років ХІХ ст.; в) початку 70–90-х років ХІХ ст.;
• новітня (ХХ ст.); • сучасна (теперішній час). На кожному етапі свого розвитку українська література була тісно пов’язана із життям нації: відбивала її побут, звичаї, мораль, безпосередньо відгукувалася на болі трудівників та їхнє прагнення до ліпшого життя. Найвизначнішою писемною пам’яткою періоду Київської Русі є літопис «Повість минулих літ». З нього черпаємо не тільки історичні відомості, цей твір одночасно є й хрестоматією епічних пісень, легенд та переказів. Значний інтерес викликає художнє надбання XV–XVIII ст. У цей період Україна втратила власну державність і її землі перейшли у власність Польщі та Литви, тому література творилася, крім української, ще й латинською мовою. Самобутнім явищем середньовічної літератури є полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Доба бароко подарувала нам творчість поета й філософа Г. Сковороди. Вихід у світ трьох перших частин поеми І. Котляревського «Енеїда» ознаменував народження нової української літератури. Цей травестійно-бурлескний твір увібрав у себе перлини українського гумору, відобразив яскравий народний побут. На світовий рівень підніс українську літературу Т. Шевченко.
Звичайно, кожен літературний твір має свого автора. І якщо ви багато читаєте, знайомі з творчістю багатьох письменників, то звернули увагу на те, що манера писати у кожного своя. Існує навіть такий літературознавчий термін, як «творча індивідуальність письменника», що вживається для означення суб’єкта художньої творчості. Особа автора обов’язково «прочитується» за рядками його творів. Духовний стан письменника, порухи його думок та почуттів, своєрідність світосприймання й навіть психофізіологічні особливості — усе це знаходить відображення в слові, матеріалізується в ньому.
Кожен твір художньої літератури не тільки несе в собі якусь інформацію, а й виховує, є специфічним засобом цілеспрямованого формування духовно багатої, всебічно розвиненої особистості, здатної перетворювати соціальну дійсність, творити красу, гармонію в матеріальній сфері й людських почуттях. Недаремно говорять, що художня література — мати всіх мистецтв. Як і кожному виду мистецтва, їй притаманні ідейність, образність, емоційність.
Важливо вміти аналізувати художній твір, бо це допомагає читачеві зрозуміти закладену в ньому ідею. Твір можна проаналізувати в історичному та естетичному контекстах. При аналізі твору в історичному контексті звертаємо увагу на те, у який період він був створений, про які історичні події розповідає, наскільки точно передає дух історичної епохи. Аналіз твору в естетичному контексті передбачає визначення його жанру й стилю, ідейно-художніх особливостей, мистецької цінності. При цьому слід пам’ятати, що талановитий письменник не лише відтворює, ілюструє, відображає явища дійсності, він робить справжнє художнє відкриття, яке збагачує духовну культуру народу. Змальовуючи соціальні, моральні, естетичні аспекти життя, митець відкриває читачеві їх нові грані й закономірності. Естетичне бачення не споглядальне, а оцінне.
Естетика — наука про прекрасне, загальні закони краси, естетичне освоєння світу людиною, закони розвитку й суспільно перетворюючу роль мистецтва як вищої форми цього освоєння. Естетичні почуття — психічна здібність людини сприймати предмети і явища об’єктивного світу з погляду їх краси. Здатність людини до естетичних почуттів є її гідністю, основою добра та моралі. Контекст — та частина (уривок) тексту літературного твору, яка дає змогу точно визначити зміст узятої з нього фрази, вислову чи окремого слова. У ширшому значенні — середовище, у якому існує об’єкт. (Наприклад, творчість Лесі Українки в контексті розвитку української літератури.)
— Які цінності, на ваш погляд, є загальнолюдськими? У яких творах художньої літератури йдеться про це? — Який твір, на вашу думку, є цікавим? Відповідь аргументуйте.
Поміркуйте про творчість Лесі Українки в історичному контексті розвитку української літератури та проаналізуйте її вірш «Слово, чому ти не твердая криця...». Орієнтовна схема аналізу ліричного твору
Інтерактивна вправа «Мікрофон». — Яким чином літературне мистецтво виховує, розвиває, повчає читача? При відповіді посилайтеся на конкретні факти із життя.
Вивчити теоретичний матеріал
Навчитися виразно читати родинно-побутові пісні.
Написати твір-роздум на тему «Книга добру навчить, від дурного відведе».
Заключна бесіда — Чому література є унікальним видом мистецтва? — Яку роль відіграє література в житті нації? — Поясніть відмінність усної словесності від «книжної» літератури. [1] Тут і далі творче завдання не є обов’язковим для виконання, задається на розсуд учителя. | ||
| Переглядів: 3328 | | ||
| Всього коментарів: 0 | |
