Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із української літератури 8 клас |
Урок № 20 Т. Шевченко. «Минають дні, минають ночі...». Виразне читання віршів напам’ять Мета: проаналізувати тематику та ідею вірша «Минають дні, минають ночі...»; розвивати навички виразного читання, аналізу поезій, уміння знаходити жанрові ознаки твору, засоби художньої виразності Очікувані результати: учні коментують ідейно-художній зміст вірша, уміють виразно його читати. Теорія літератури: обрамлення, поглиблення поняття про філософську лірику, засоби художньої виразності. Обладнання: текст поезії, таблиця «Художні засоби та їх роль у поезії “Минають дні, минають ночі...”» Тип уроку: комбінований.
Вступне слово вчителя. Звернімо увагу на місце написання вірша «Минають дні, минають ночі...». Це в’язниця. Ми вже переконалися в тому, що найбільш пронизливі поезії Кобзаря створені в найсумніші періоди його життя. До яких вершин духа піднесе його душевний біль, до яких філософських узагальнень приведуть роздуми в поезії «Минають дні, минають ночі...»? З’ясувати це — одне із завдань сьогоднішнього уроку.
— У який цикл входять поезії «Мені однаково, чи буду...» та «Ой три шляхи широкії...»? — Скільки поезій нараховує цикл «В казематі»? — До якого різновиду лірики належить вірш «Мені однаково, чи буду...» та «Ой три шляхи широкії...»? — Визначте тематику та ідеї віршів. — Які народнопісенні образи використано в поезії «Ой три шляхи широкії...»? — Які казкові елементи наявні у вірші? — Що об’єднує вірші «Ой три шляхи широкії...» та «Мені однаково, чи буду...»? — Чи актуальні ці поезії для наших сучасників?
План розповіді вчителя
Роздумуючи над минулим і майбутнім свого народу, Тарас Шевченко неодноразово порушує питання: «А для чого живе людина? У чому сенс людського життя?» Як боляче було дивитися поетові на підневільне тяжке життя свого народу, але ще гірше — бачити його покірність. Поет прагне розбудити свій народ від тяжкого сну, запалити в ньому іскру протесту, ненависті до жорстокої дійсності. Вірш «Минають дні, минають ночі...» Шевченко написав у В’юнищах 21 грудня 1845 року за чотири дні до створення «Заповіту», коли поет у складі археографічної експедиції перебував в Україні, спостерігав картини кріпацького життя. Цей твір — зразок філософської лірики, адже основним мотивом поезії є роздуми ліричного героя над своєю нелегкою долею та сенсом життя взагалі. Настрій вірша — мінорний. Щоб відтворити цей сумний настрій ліричного героя, втомленого життям, поет застосовує повтори (минають дні, минають ночі, минає літо), у тому числі метафоричні (згаснули думи, серце спить) та поетичне перенесення (шелестить пожовкле листя — речення починається в одному рядку, а закінчується в наступному). Роздуми автора уповільнюються, стимулюючи читача замислитись про вічний плин людського життя, що йде й обертається, наближаючи людину до вічного спокою. Але ліричному героєві не властивий спокій: він звик до активної діяльності. У поезії починає звучати народнопісенний ритм, який змінює тональність і ритмомелодику твору. Риторичні питання та звертання (Доле, де ти? Доле, де ти?) надають розповіді жвавості, енергійності, упевненості в собі. Ліричний герой просить у долі якщо не сприяння, то неспокою. Далі вірш будується на такому художньому прийомі, як антитеза. Протиставляються два способи життя — активний і пасивний. Поет змальовує два типи людини: той, хто хоче «серцем жити і людей любити», зробити для них якусь корисну справу, та інший, що ладен «впасти у кайдани», тобто жити рабом, «спати на волі», «гнилою колодою по світу валятись» і «сліду не кинуть ніякого, однаково, чи жив, чи загинув». Автор повторює в одному випадку слово «жити», а в другому — «спати», і цим поглиблює контрастну картину та надає думці більшої виразності. Яскраві епітети та метафори (серцем замирати, гнилою колодою... валятись), а також інверсія (і сліду не кинуть ніякого) підкреслюють беззмістовність і порожнечу бездуховного життя людини. Цій меті служить і багаторазове повторення однакових сполучників у побудові речення (і спати на волі — і заснути навік-віки, і сліду не кинуть ніякого...), що підкреслюють одноманітність людського життя.
Поет доречно використовує у вірші такий художній прийом, як обрамлення. У кінці твору знову звучать тривожні роздуми про людську долю, сенс життя, як і на початку вірша.
Автор утверджує основну думку твору: людина повинна мудро й активно діяти, щоб залишити по собі добру пам’ять нащадкам.
— Визначте тему твору, його жанрові особливості. — Який основний мотив переважає в поезії? — Які думки й почуття ліричного героя втілено у творі? Які художні засоби допомагають їх розкрити? — У яких рядках передано стан ліричного героя? — Які поетичні образи вірша допомагають краще передати його ідейний зміст. Розкрийте узагальнюючий смисл цих образів. — З якою метою у вірші використано прийом рядкового перенесення? — Знайдіть у творі обрамлення. — Визначте ідею. — Чи можна стверджувати, що рядками вірша Т. Шевченко накликав на себе тяжкі випробування?
Проблемні завдання.
Поради до підготовки виразного читання вірша: звернути увагу на ритмічні повтори, зміну інтонації, риторичні звертання й питання, рядкові перенесення.
Заключна бесіда. — Над чим примусив вас замислитися вірш «Минають дні, минають ночі...»? — Які нові грані особистості письменника вам відкрилися? — Про що ви спитали б митця, якби випала така нагода? | |||
Переглядів: 485 | |
Всього коментарів: 0 | |