| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із української літератури 5 клас (нова програма) |
Урок № 37 О. Олесь. «Ярослав Мудрий» Мета: ознайомити учнів із творами Олександра Олеся; розвивати навички характеристики героїв, аналізу творів, проведення аналогій із сучасним життям Очікувані результати: учні знають твори О. Олеся про давньоруських князів, уміють їх виразно читати й аналізувати, порівнювати з літописними оповідями, зіставляти з проблемами сучасного життя. Теорія літератури: літописи. Обладнання: підручник, портрет О. Олеся, ілюстрації до твору «Ярослав Мудрий» Тип уроку: комбінований.
Аналіз контрольної роботи.
Вступне слово вчителя. Жити в мирі та злагоді між собою в родині, державі, з народами. Цей мудрий заклик звучить через століття в словах князя Ярослава, прозваного Мудрим, і закликає нащадків керуватися здоровим глуздом, а не власними амбіціями, думати не лише про себе, а й про інших. Тільки подібним чином можна здобути й особисте щастя. Такі думки утверджує у своїх творах письменник Олександр Олесь. Про це ви й дізнаєтесь сьогодні на уроці.
(Проводиться за питаннями учнів.)
— У чому була мудрість Ярослава? Знайдіть відповідні рядки. (Він закликав до миру, злагоди. Не сваріться, жийте в згоді: — Що означають останні рядки вірша? А нащадки Ярослава (Нащадки не виконали батьківського заповіту, посварилися, почали міжусобні чвари, і цим осоромили себе на весь світ.)
Творче завдання. Пофантазуйте і змалюйте словесний портрет князя Ярослава. (Високий, широкоплечий чоловік із мужнім обличчям, з густою бородою, у шоломі, кольчузі, на коні.)
Навчитися виразно читати, переказувати твір О. Олеся, виділяти головні думки, висловлювати власне ставлення до них.
Інтерактивна вправа «Мікрофон». — Прочитавши вірші О. Олеся про давньоруських князів, я дійшов (дійшла) висновку…
Кандиба Олександр Іванович Біографія Олександр Олесь (справжнє прізвище — Кандиба) народився 4 грудня 1878 року в м. Білопілля Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. Дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де минали молоді роки Олеся. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й потонув у Волзі, коли Сашкові було 11 років. Мати Олександра з трьома дітьми повернулася до Білопілля. Виховувала дітей у любові. У чотири роки Сашко вже вмів читати. Незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезія Шевченкового «Кобзаря». Олександр Олесь закінчив початкову школу й двокласне училище, а віком 15 років (1893) вступив до хліборобської школи в містечку Дергачі, що неподалік від Харкова. Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», у яких побачили світ його перші вірші. Згодом Олександр став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, але через матеріальні нестатки змушений був залишити його. Працює в херсонських степах. 1903 року Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту. Опісля працює на Дарницькій скотобійні. 1905 року альманах «Багаття» вперше публікує твори Олександра Олеся. Визначальним фактом у житті Олександра Олеся стала поїздка на відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві. У цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою. Творчість Олеся виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907–1918) та в еміграції (1919–1944). Становлення поета припадає на часи революційного піднесення визвольного руху. За сприяння відомого історика Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора, на кошти українського громадського діяча Петра Стебницького 1907 року виходить його збірка поезій «З журбою радість обнялась» під псевдонімом Олександр Олесь. Творами талановитого поета-лірика захопилася освічена громадськість, із нетерпінням очікуючи нових видань. 1909 року вийшла друком збірка «Будь мечем моїм!..» авторська назва була знята цензурою, тому книжка вийшла під заголовком «Поезії. Кн. ІІ»). 1911-го — третя збірка «Книжка третя». Подорож Гуцульщиною 1912 року збагатила поета незабутніми враженнями. Описуючи храмове свято в с. Криворівня, він із захватом згадує барвистий одяг верховинців, які спускалися з гір у долину. «Неначе квітки, що ростуть на горах, ожили і сходять до Черемошу, щоб напитися студеної води. Зачервоніло незабаром усе біля церкви.., наче розцвів нагло квітник або хто розкидав червоне, як мак, багаття… Я стояв, дивився і не міг надивитися на сей прекрасний народ, що не зазнав панщини, що зберіг вільну душу, мову і старосвітські звичаї, повні краси». Зустріч із Гуцульщиною відбилася в поемі «На зелених горах» (1915): у ній «країна див» асоціюється з вільним духом українського народу. Тоді ж, 1912 року, О. Олесь познайомився з І. Франком та провів з ним кілька днів у Карпатах. Великий каменяр справив на Олеся «надзвичайно файне враження»). Також О. Олесь познайомився з В. Гнатюком, О. Кобилянською, М. Коцюбинським. 1913 року Олександр Олесь відвідав Італію, написав низку віршів («Мов келих срібного вина…», «Італійська ніч підкралась…», «В долині тихий сон летить…»), які збагачують українську мариністичну лірику, тобто пов’язану із зображенням морських пейзажів. Поет радісно зустрів повалення самодержавства. Він, як і всі прогресивні діячі, гостро відчував національне поневолення народу. В «Юнацькій пісні» (1915), присвяченій синові Олегу, що згодом стане відомим поетом Олегом Ольжичем, Олександр Олесь передбачав крах імперії, адже сини України піднімалися в кожну епоху на священну боротьбу: Земля розступилась! І з праведних трун 1917 року Олександр Олесь видає нову книжку поезій, в якій особливу увагу привертає цикл «З щоденника. Р. 1917», наснажений урочистими інтонаціями, що передають перші кроки у виборюванні національної самостійності. Ліричний герой віршів схвильований бурхливими подіями будівництва української державності, йому не віриться, що над поневоленим упродовж довгих століть краєм засяяло сонце свободи. Після жовтневого більшовицького перевороту Олесь опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя митця. Після виїзду за кордон він оселяється й періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає там низку збірок, основна тема яких — туга за Україною: Душа розірвана, як рана… («В вигнанні дні течуть, як сльози…») Він також слідкує за літературними процесами в радянській Україні. Ознайомившись із творами, написаними Павлом Тичиною на замовлення партії, Олександр Олесь відгукнувся віршем-докором «І ти продався їм, Тичино…». Поет хоче відвести душу в сивій давнині, він багато пише про міжусобиці княжої доби, які призвели Київську Русь до занепаду. Певно, ця тема була навіяна кривавою громадянською війною в Україні (так з’являється збірка «Минуле України в піснях», видана 1930 року у Львові). Поета-вигнанця хвилюють жахливі вісті про голодомор 1933-го в Україні, про арешти й розстріли української інтелігенції, зокрема про розправу над особистим приятелем — письменником Антоном Крушельницьким та його дорослими синами Іваном і Тарасом у грудні 1934 року. Трагедія, яка спіткала добре знайому родину Крушельницьких, стала імпульсом до написання за кілька днів січня 1935 року драми «Земля обітована». Тяжкими були останні роки Олександра Олеся. Гітлер розчленовує Чехословаччину, яка прихистила поета. Угорські фашисти в крові затопили проголошену державність Карпатської України. У вересні 1939 року спалахнула Друга світова війна. Поета не покидають тривожні думи про сина Олега — активного учасника руху Опору. Восени 1941-го юнак побував у Києві, мріючи про відновлення української державності. Та боротьба була нерівною: нацисти схопили Олега Ольжича і в червні 1944-го закатували в концтаборі Заксенгаузен. Так передчасно обірвалося життя відомого вченого-археолога і талановитого поета. 22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі. 2010 року в м. Білопіллі було встановлено пам’ятник Олександру Олесю. Основні твори • Збірка «З журбою радість обнялась» • «Княжа Україна», драматична поема • «Ніч на полонині» • «По дорозі в Казку», драматичний етюд
| |
| Переглядів: 775 | |
| Всього коментарів: 0 | |
