| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із української літератури 5 клас (нова програма) |
Урок № 17 В. Королів-Старий. «Хуха-Моховинка» Мета: ознайомити учнів із казкою письменника, її ідейно-художніми особливостями; розвивати навички вдумливого і виразного читання казки, оцінювання вчинків героїв із позицій гуманізму Очікувані результати: учні знають зміст казки, уміють її переказувати; виділяють ключові епізоди, коментують їх, уміють оцінювати героїв та їхні вчинки й робити висновки. Теорія літератури: літературна казка, портрет. Обладнання: підручник, портрет В. Короліва-Старого, текст казки «Хуха-Моховинка» Тип уроку: комбінований.
Перевірка домашнього завдання.
Орієнтовна відповідь
Вступне слово вчителя. Кожен із нас, напевно, бував у лісі разом зі своїми рідними та друзями. Там дуже гарно, весело, приємно. А от залишитися в тому місці самому, вночі, напевно, лячно. Невідомо, хто, крім звірів, там живе… Недаремно ж у казках розповідається про лісовиків, русалок, мавок, бабу-ягу та іншу «нечисту силу». І невідомо, як «нечисті» поставляться до людини, що заблукала в їхні володіння. А от письменник В. Королів-Старий переконаний, що на злі, некрасиві вчинки здатні скоріше люди, а не лісові мешканці. Про це ви й дізнаєтеся сьогодні на уроці.
(Учні розповідають про представників «нечистої сили» за народними уявленнями.) Царство «темних сил», за уявленням предків-язичників, оселилось у нижньому ярусі дерева життя. З появою християнства значна частина духів та поганських богів зникла з народної пам’яті, але частина залишилася й переплелась із християнськими уявленнями про темні сили. Демонічний світ розділено на три групи: духів природи, домашніх духів та злих духів — нечистої сили. Найбільша за чисельністю група — чорти. Ця назва походить від давньої назви волхва, який умів читати таємничі язичницькі письмена, записані чертами (рисками). Християнська релігія, борючись з давньою вірою, вклала в це слово нове значення, приписавши волхвам спілкування з нечистими. Подібна доля спіткала й слово «біс», що означає назву знахаря, лікаря-шамана, який магічними рухами виганяв злих духів із тіла людини, звідси і «біситись», «біснуватись» тощо. Серед представників темних сил найбільше різноманітних чортів, відьом і русалок. Відьми виступають свого роду посередниками між світом реальним і потойбічним. Цікаво, що саме слово походить від давньоруського «въдь» — знати, що вказує на давнє походження цього образу в українському фольклорі й свідчить про існування серед язичницьких волхвів особливої касти жіночої статі, які виконували певні ритуальні дії. Археологічні дані свідчать, що, ймовірно, це могло бути заклинанням дощу. До речі, у народних розповідях про відьом особливо наголошується на їхньому вмінні «красти» дощі. Русалки та мавки, за народними повір’ями, могли бути не менш небезпечними для людини. Особливо на Русалчин Великдень — четвер Зеленого, Клечального тижня. Русалками стають утоплениці; дівчатка, які померли нехрещеними, звуться мавками. Русалки та мавки бувають водяними, польовими й лісовими, але зустріч із будь-якою з них не обіцяла нічого доброго, якщо не мати при собі полину чи любистку. Ці істоти можуть залоскотати до смерті або затягти у воду нещасливця, який не мав цього охоронного зілля під час зустрічі з ними. На думку вчених, русалки та мавки — колишні поганські божества, які сприяли родючості нив, а тому вони вимагали уважного й шанобливого ставлення до себе. Що стосується чоловічих представників царства темряви, то найчастіше в повір’ях та легендах трапляються імена домових, вовкулаків, чортів та бісів. Домівники, домові, дідьки живуть у хатах і можуть шкодити домашньому господарству, якщо їх не шанувати, а можуть допомагати, якщо полюблять господарів. Дідьки волохаті й вогкі, можуть приймати подобу людини, найчастіше сажотруса. Домівник грюкає на горищі, лякає дітей і душить уночі господаря, сидячи на його грудях і не даючи перехреститись. Допомога від дідька теж неабияка: він годує і доглядає хазяйських коней, засилає сватів до дочки хазяїна, примножує його багатство. Вовкулаки — перевертні, вони приймають подобу вовків і чинять неприємності людям. Від їхнього шлюбу з відьмами народжуються упирі. Захистом від цього племені служить осика, нею обгороджували двір, якщо вовкулаки різали худобу або толочили жито. Осиковим кілком пробивали могили упирів, що за життя могли бути відомими й шанованими людьми. Чорти та біси різняться між собою мастю, у той же час чіткої межі між ними у народних повір’ях не існує. І чорт, і біс, як правило, людиноподібна істота з ріжками, хвостом, копитцями й рильцем, але цю подобу вони легко міняють на образи вродливих парубків, коней тощо. Чорти бувають польові, лісові, болотяні, водяні, очеретяні й ті, що живуть у пеклі. Чорти та біси чинять чимало зла роду людському, вони завдають шкоди господарству, насилають на людей злидні та хвороби, крадуть небесні світила, але основне їхнє заняття — полювання за душами. Чортам відомо, де сховані скарби, і вони ретельно охороняють ті місця та папороть у час її цвітіння, оскільки саме цвіт папороті дає можливість знайти заховане. (Інтернет-ресурси) Королів-Старий Василь Костевич Біографія Народився на Полтавщині в сім’ї священика. Батько його, Королів Кость Іванович, певний час був настоятелем Свято-Троїцької церкви в Диканьці (1891–1895, 1902–1912). 1908 року він обвінчав письменника Олексу Діхтяра і Варвару Корольову (написання прізвища було саме таке — на російський зразок), що була двоюрідною сестрою Василя. Майбутній письменник навчався в Полтавській духовній школі. У своїх спогадах про С. Петлюру В. Королів згадував, як, вступивши до Полтавської бурси, познайомився із Симоном і підтримував цю дружбу довгі роки. Отримавши імператорський дозвіл на навчання у світському закладі, вступив до Харківського ветеринарного інституту, який закінчив 1902 року. Працював ветеринарним лікарем. Видав популярний посібник із ветеринарії — рос. «Скотолечебник». Брав участь у революційному й українському національному русі. 1906 року за організацію селянської спілки був заарештований і ув’язнений. Після звільнення перебував під наглядом поліції. Зайнявся журналістикою, став активним дописувачем українських газет «Рада»,«Хлібороб», «Засів». 1917 року працює в київському видавництві «Час», а також стає редактором часопису «Книгар» — першого критико-бібліографічного періодичного видання України. За час редагування опублікував на сторінках «Книгаря» 37 статей та відгуків на нові видання. 7 березня 1917 року був обраний до складу членів Української Центральної Ради від ТУП. Того ж року обраний членом Київського губернського виконавчого комітету Ради об’єднаних громадських організацій. Один із фундаторів та голова Товариства шкільної освіти, член ради Київського товариства «Просвіта». 1919 року В. Королів-Старий відряджений із дипломатичною місією УНР до Праги, де й залишився емігрантом. Там познайомився з майбутньою дружиною (відома українська письменниця Наталена Королева) та оселився в містечку Мельнік. Багато років викладав в Українській господарській академії в Подєбрадах, водночас не покидаючи літературної творчості. Видав для дітей та юнацтва роман «Чмелик» (Прага, 1920). Роман має підзаголовок «Навколо світу» і розповідає про долю юнака з Полтавщини, який змушений покинути рідну землю, блукати світом, зазнаючи поневірянь скитальця. І хоча сяк-так владнав він своє життя в Австралії, туга за батьківщиною не полишає його. Врешті герой книги повертається в Україну. «Чмелик» В. Короліва-Старого досі ще не виданий у нашій країні. Також привертає увагу збірка казок «Нечиста сила», побудована на фольклорному матеріалі. Збірка побудована в незвичному ключі — ніби на міжнародному конгресі, що відбувся в ніч на Івана Купала на Лисій горі під Києвом, казкові персонажі вирішили розповісти людям правду про себе, щоб якоюсь мірою розвіяти свою погану славу. І в цьому їм зголосився допомогти український журналіст. Серед доробку В. Короліва-Старого — статті «У затінку (світлій пам’яті Марії Загірньої)», «Людина без копії — Борис Грінченко», переклади з чеської мови. Митець відомий своїми малярськими творами, зокрема серією малюнків природи та побуту Закарпаття та іконами, написаними для церков цього краю. Фундаментальною малярською працею В. Короліва-Старого слід вважати розпис монастиря отців Василіян у с. Імстичево. 1930 року письменник опублікував спогади про Симона Петлюру, з яким не тільки навчався в Полтаві, а й співпрацював у Київському губернському земстві, зокрема в питанні упорядкування могили Т. Шевченка. Один із найвизначніших творів В. Короліва-Старого — «Згадки про мою смерть». Автор відвіз рукопис до видавництва і, повернувшись додому, помер. У книзі В. Королів-Старий не тільки описує ті випадки зі свого життя, коли він був на волосинці від смерті, а й роздумує над долею українського народу, причинами програшу визвольних змагань 1917–1921 років. Найбільш відомі твори • Роман «Чмелик» (Прага, 1920) • Збірка казок «Нечиста сила» (Київ, Каліш (Польща), 1923) • П’єса-казка «Русалка-жаба» (Львів, 1923) • Спогади «Згадки про мою смерть» (Прага, 1942)
(Проводиться за питаннями учнів.)
— Що вам найбільше запам’яталося в казці, чому? — Чи сподобалася вам Хуха-Моховинка?
Робота з таблицею «Реальне і фантастичне в казці В. Короліва-Старого “Хуха-Моховинка”». Заповніть таблицю, виявивши реальне і фантастичне в казці «Хуха-Моховинка». Орієнтовна відповідь Реальне і фантастичне в казці
Навчитися виразно читати, переказувати казку «Хуха-Моховинка», коментувати основні епізоди, висловлювати власні думки з приводу прочитаного.
Інтерактивна вправа «Мікрофон». — Так прощати, як Хуха-Моховинка може… | |||||||||||||||||||||||||
| Переглядів: 719 | | |||||||||||||||||||||||||
| Всього коментарів: 0 | |
