Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із історії України 9 клас

Урок № 6 Українські землі у складі Російської імперії

Урок № 6

Українські землі у складі Російської імперії

Мета: з’ясувати адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель у складі Російської імперії, дослідити національне й соціальне становище українського населення, визначити, які буржуазні риси з’явилися в повсякденному житті та побуті міщан і селян; удосконалити в учнів уміння та навички самостійної роботи, роботи в групах, розвинути їх уміння працювати з історичною картою, складати схеми, висловлювати власну думку; виховувати інтерес до вивчення історії України кінця ХVІІІ — першої третини ХІХ ст.

Обладнання: підручник, карта, роздавальний матеріал.

Тип уроку: сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.

Основні поняття: адміністративно-територіальний устрій, генерал-губернаторство, губернія, повіт, стан, регіональний поділ.

Основні дати: 1772, 1793, 1795 р. — поділи Речі Посполитої, у результаті яких українські землі опинилися у складі Російської та Австрійської імперій.

Очікувані результати: учень/учениця тлумачить та правильно застосовує поняття «адміністративно-територіальний устрій», «генерал-губернаторство», «губернія», «повіт», «стан», «регіональний поділ»; розповідає про адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель у складі Російської імперії, аналізує національне й соціальне становище українського населення, визначає, які буржуазні риси з’явилися в повсякденному житті та побуті міщан та селян; працює в групах, складає схеми, висловлює власну думку; відчуває інтерес до вивчення історії України кінця ХVІІІ — першої третини ХІХ ст.

  1. Організаційний момент
  2. Актуалізація знань

Бесіда на повторення

1) Коли і за яких обставин українські землі опинилися під владою Московської держави?

2) Яким був адміністративно-територіальний поділ українських земель за часів Гетьманщини?

3) Яким був етнічний склад українських земель у XVIII ст.?

III. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

План вивчення нового матеріалу

  1. Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель у складі Російської імперії
  2. Національне та соціальне становище українського населення
  3. Проникнення буржуазних рис повсякденного життя в побут жителів міста й села
  4. Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель у складі Російської імперії

Завдання

Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.

Робота зі схемою

Під час розповіді вчителя заповніть схему.

Зразок заповненої схеми

Адміністративно-територіальний устрій українських земель
у складі Російської імперії в першій половині ХІХ ст.

Розповідь учителя

У Новітній час українські землі, за визначенням українського історика Я. Грицака, увійшли в «новій політичній конфігурації». Наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. в Україні сталися великі політичні зміни, що справили значний вплив на всі сфери життя українського народу. У першу чергу вони були спричинені новою геополітичною ситуацією в Центральній та Східній Європі. Так, наприкінці ХVІІІ ст. припинила своє існування Річ Посполита, до складу якої входила велика частина українських земель.

(Нагадати учням про три поділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 р.), у результаті яких українські землі потрапили під владу Російської та Австрійської імперій.)

У 1796 р. був виданий імператорський указ про уніфікацію місцевого адміністративно-політичного управління шляхом поділу всіх підвладних Російській імперії земель на губернії. У такий спосіб у законодавчому порядку було закріплено всю попередню колонізаторську політику Російської імперії, спрямовану на повне знищення самобутніх елементів української державності.

Українські землі, що входили до складу Російської імперії, поділялися на три генерал-губернаторства (Малоросійське, Київське, Новоросійсько-Бессарабське), кожне з яких, у свою чергу, складалося із трьох губерній (Харківська, Чернігівська, Полтавська; Київська, Подільська, Волинська; Катеринославська, Херсонська, Таврійська). У губерніях державну владу Російської імперії представляли губернські правління, очолювані губернаторами, яких призначав і звільняв цар. Губернії складалися з повітів, де керували царські справники. Повіти поділялися на стани, очолювані поліцейськими приставами. На середину XIX ст. з десяти генерал-губернаторств усієї Російської імперії три припадали на Україну.

До повноважень генерал-губернаторів, які були охоронцями самодержавства, належав своєчасний зв’язок зі столицею, забезпечення внутрішньої безпеки, охорони здоров’я та забезпечення продовольством, судочинство, тимчасово заарештовувати нижніх поліцейських чинів за невиконання службових обов’язків, здійснювати контроль за фінансовими операціями. Робота канцелярій генерал-губернаторів фінансувалася з державної скарбниці. Так, київський військовий, подільський і волинський губернатори отримували 6575 руб. на рік. Для порівняння: Петербурзьке й Московське генерал-губернаторства мали по 56 350 руб.

Губернатори мали узгоджувати свої дії з генерал-губернатором, зокрема при виявленні таємних товариств, заснуванні друкарень тощо.

Робота над формуванням понять

Запишіть у зошит визначення понять «адміністративно-територіальний устрій», «генерал-губернаторство», «губернія», «повіт», «стан».

Адміністративно-територіальний устрій — поділ території країни на певні частини — адміністративно-територіальні одиниці (губернії, округи, повіти) з метою організації централізованого управління на місцях.

Генерал-губернаторство — адміністративно-територіальна й політична одиниця в Російській імперії. Складалося з однієї або кількох губерній, під управлінням генерал-губернатора.

Губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії. Губернію очолював губернатор, який поєднував адміністративні, судові та фінансові функції.

Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських, а також польських, литовських і білоруських землях від другої половини XIV ст.

Стан — адміністративно-поліцейська одиниця в повітах Російської імперії та України, упроваджена в 1837 р. у зв’язку з посиленням селянського руху. До кожного стану губернатор призначав станового пристава, якому повністю були підпорядковані службові особи із селян — соцькі й десяцькі.

Бесіда

Що мав на меті царський уряд, запроваджуючи в українських землях новий адміністративно-територіальний устрій?

Робота з контурною картою

Позначте на контурній карті межі та підпишіть назви губерній, що утворилися на українських землях у складі Російської імперії в першій половині ХІХ ст.

Робота з картою

Покажіть на карті регіональний поділ українських земель у ХІХ ст.

Робота з таблицею

Проаналізуйте дані таблиці «Хронологічно-територіальне розташування українських генерал-губернаторств Російської імперії у ХІХ — на початку ХХ ст.» (за В. Шандрою) [63, с. 64—65], зробіть висновки.

Роздавальний матеріал

Роки існування

 

Назва

 

Склад губерній

 

1802—1856

 

Малоросійське

 

Полтавська, Чернігівська, Харківська (з 1835 р.)

 

1822—1874

 

Новоросійське та Бессарабське

 

Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії,
Бессарабська область

 

1832—1914

 

Київське

 

Київська, Подільська, Волинська губернії

 

 

Узагальнити відповіді учнів і зробити висновок, що до складу генерал-губернаторств входило кілька губерній, які спершу становили історико-етнічний регіон, що поступово змінювався на територіально-адміністративний. Також можна чітко окреслити географічні й хронологічні межі поширення цієї форми врядування в Російській імперії. А за часом ліквідації генерал-губернаторств можна визначити, коли, на думку уряду, на цій території вже можна було запроваджувати загальноросійський порядок і єдині імперські закони.

Цікаво знати

В усіх ланках губернської адміністрації процвітали казнокрадство й хабарництво. Одного разу Микола І дав таємне завдання дізнатися, хто з усіх його губернаторів не бере хабарів. В Україні таким виявився лише один — київський цивільний губернатор Іван Фундуклей. Здивувавшись, що такий знайшовся, цар сам дав пояснення цьому факту: «Не бере, бо дуже багатий».

I. Фундуклей (1804—1880) на посаді губернатора багато зробив для Києва та киян. Він опікувався наукою та освітою, налагодив роботу міської митниці, покращив умови утримання арештантів у в’язницях. Його коштом уперше був укритий бруківкою Андріївський узвіз, видані декілька книг археологічного, історичного та статистичного характеру про Київ. І. Фундуклей гідно виявив себе й у справі Кирило-Мефодіївського товариства. У той час генерал-губернатор Д. Бібіков був у від’їзді, й І. Фундуклей отримав наказ на обшук та затримання М. Костомарова. Губернатор зробив усе від нього залежне, щоб попередити вченого про небезпеку, проте його намагання не мали успіху.

  1. Національне та соціальне становище українського населення

Завдання

Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.

Варіант І

Самостійна робота з підручником

Самостійно опрацюйте відповідний матеріал підручника. Напишіть тези відповіді на питання «Національне та соціальне становище українського населення в першій третині ХІХ ст.».

Варіант ІІ

Робота в парах

Методичний коментар. Об’єднати учнів у пари. Кожен учасник пари опрацьовує матеріал картки. На наступному етапі роботи учні, працюючи в парі, розповідають один одному про прочитане. За потреби дев’ятикласники можуть ставити один одному уточнюючі запитання.

Картка 1

Загальна площа території, заселеної українцями наприкінці XVIII ст., становила близько 700 тис. км2. В Україні в цей час проживало понад 10 млн осіб. Кількість населення на українських землях протягом ХІХ ст. швидко зростала і складала в середині ХІХ ст. 20 млн осіб, а наприкінці ХІХ ст. — 36 млн осіб.

Зростання кількості населення України супроводжувалося істотними змінами його етнічного складу. На кінець XVIII ст. у тій частині України, що входила до складу Російської імперії, проживало 89 % українців. Наприкінці ХІХ ст. частка українців знизилася до 72,6 %. Такі зміни були зумовлені антиукраїнською примусовою міграційною політикою Російської імперії, яка була спрямована на посилення контролю над Україною. Унаслідок цієї політики відсоток росіян, євреїв, поляків та представників інших національностей в Україні збільшився.

Росіяни селилися головним чином у містах. Для євреїв було запроваджено так звану «смугу осілості» — їм заборонялося переселятися на схід за територію колишньої Речі Посполитої. Євреї селилися переважно в містах та містечках.

Російський уряд сприяв переселенню німців, сербів, болгар, греків, росіян переважно до Південної України. Зростання кількості населення Півдня супроводжувалося скороченням його мусульманської частини в результаті еміграції татар.

Такі заходи мали на меті денаціоналізацію та асиміляцію українського населення у складі Російської імперії. А за своїм кількісним складом на рубежі XVIII—ХІХ ст. український народ був тоді одним із найбільших народів Європи. [54, с. 12—13]

 

Картка 2

Регіони України, що склались історично, різнилися не тільки за адміністративним устроєм, а й за етнічним складом. Так, Лівобережжя вважалося найбільш українським за етнічним складом. У 1795 р. тут мешкало 98,1 % місцевих жителів, решту становили росіяни та євреї; у Слобідській Україні мешкало 85,9 % українців; росіяни проживали тільки в місті Харкові та у східній частині регіону, євреї — лише в містах Суми та Харків. На Правобережній Україні українці становили 88 %, поляки — 5 %, євреї — 3,5 % (на середину ХІХ ст. — 10 %); степова Україна була заселена переважно українцями (71,5 %), на частку росіян та молдаван припадало по 9 %, вірмени і цигани складали 3—4 %, менше 1 % — було сербів, поляків, болгар, німців, грузин, євреїв, угорців. Татар наприкінці XVIII ст. у Криму мешкало 250 тис. осіб, а на середину ХІХ ст. — лише 100 тис. осіб.

На середину ХІХ ст. у складі Російської імперії у дев’яти губерніях, утворених на території України, проживало 13,6 млн осіб. За становою ознакою вони поділялися на дворянство, духовенство, купецтво, міщанство, селянство. Зрівнявши 1835 р. козацьку старшину у правах із російським дворянством, самодержавство прихилило на свій бік ту частину українського суспільства, яка у XVIII ст. виступала головним речником і поборником національної державності.

Соціальний склад населення українських земель також мав свої особливості. На Лівобережній Україні переважали дрібномаєтні дворяни-землевласники; селянство складалося з посполитих та козаків (останні становили третину населення і проживали на своїх хуторах, маючи статус державних селян, зобов’язаних сплачувати чверть прибутків до державної скарбниці). Правобережна Україна вирізнялася специфічною структурою населення: до магнатів і шляхти належало 135 тис. осіб, селян-українців налічувалося 3 млн осіб, польських селян — 579 тис. осіб; з-поміж загального числа селян відсоток кріпаків становив: на Волині 74 %, у Київській губернії — 90 %, у Подільській — 91 %. Південна Україна (Новоросія) відрізнялася тим, що тут не було кріпаків. Основу населення складали колоністи-переселенці з європейських країн, вільні селяни, відставні солдати. Українці в усіх губерніях являли собою здебільшого селянську націю з малочисельною верствою духовної та світської інтелігенції. [29, с. 13, 16—17]

 

Завдання

1) Назвіть національний склад населення України в першій половині ХІХ ст. та покажіть на карті місце проживання різних етнічних груп на території України.

2) Схарактеризуйте соціальний склад населення України в першій половині ХІХ ст.

  1. Проникнення буржуазних рис повсякденного життя в побут жителів міста й села

Завдання

Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану.

Розповідь учителя

ХІХ ст. внесло зміни не лише в політичне становище українських земель, його соціально-економічний розвиток, а й у повсякденне життя населення. Зі становленням в Україні індустріального суспільства в побут людей проникають буржуазні риси. Зміни відбувалися переважно в містах, а побутове життя селян практично не змінилося.

Робота в групах

Методичний коментар. Учні об’єднуються в сім груп. Кожна група отримує відповідну картку. Після опрацювання матеріалу представник кожної групи розповідає однокласникам про прочитане. Учні можуть ставити уточнюючі запитання.

Картка 1

Сучасник подій, письменник В. Ізмайлов писав про Київ кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст.: «Немає будинків мурованих, немає ладу в будівництві, немає регулярності та архітектури. Вулиці не мощені, їх вкриває пісок. Поділ, найбільш населений, ніж інші частини…, зовсім не виглядає містом. Дерев’яні дахи, низькі хатини прикривають церкви та монастир. Вулиці такі вузькі на Подолі, що ледь-ледь дві підводи можуть розминутися. Сполучення між трьома частинами міста надзвичайно важке через те, що гори відділяють їх одну від одної. Здається, нібито ви бачите три різних поселення. Я кажу поселення, оскільки і цілий Київ навряд чи заслуговує називатися містом».

 

 

Картка 2

Дослідниця І. Гуржій: «Загальний благоустрій Києва залишався вкрай незадовільним: улітку на вулицях здіймалася жахлива пилюка, а весною та восени в багатьох місцях утворювалося “бездонне” багно. У цьому відношенні не ставала винятком і найліпша частина — Липки. Навіть удень на людей могли напасти зграї бездомних собак. Частим явищем були пожежі. Одна з них у 1811 р. знищила майже весь Поділ і примусила організувати загони спеціальних охоронців — “ратників”, які мали стежити на перехресті вулиць і в разі потреби здійснювати відповідні заходи. Водночас, трагедія 1811 р. спонукала владу розробити й затвердити план відбудови Подолу. Тому через декілька років ця частина помітно змінилася на краще: вулиці “вирівняли”, розчистили від старих і непривабливих споруд, а також дещо розширили, нові будинки розташували в певному порядку за спеціально розробленими кресленнями».

 

 

Картка 3

У першій половині ХІХ ст. у великих містах (Одеса, Київ, Львів) почали споруджувати кількаповерхові цегляні будинки. Зовні стіни будинків фарбувалися, прикрашалися різьбою, у вікна подекуди вставляли кольорове скло. Всередині будинки заможних господарів були багатокімнатними, мали, за європейською модою, парадні зали, вітальні, кімнати для гостей і слуг, кухні та господарські приміщення. Внутрішнє оздоблення кімнат складалося з меблів, які завозилися з Європи або виготовлялися місцевими майстрами, дзеркал, картин, годинників, гобеленів та ін.

 

 

Картка 4

Одяг городян відповідав їхньому соціальному становищу. Вбрання бідніших прошарків не надто відрізнялося від селянського. Міська верхівка — знать, велике купецтво — наслідувала західноєвропейську моду й використовувала дорогі тканини іноземного та місцевого виробництва. Популярністю користувалися шовки, орнаментовані у стилі бароко та ренесансу.

 

 

Картка 5

Дослідниця І. Гуржій: «Особливе місце в повсякденному житті й деякі характерні риси мало дозвілля купців. Найяскравіше це проявилося в період “контрактів”, коли Поділ, як у “старі добрі часи”, перетворювався на “центр” суспільних подій. Найбільше їх відбувалося на площі перед Контрактовим будинком. У залах самої будівлі, крім “контрактів”, відбувалися судові засідання, концерти, маскаради та банкети. Контрактова зала, що порожнювала майже цілий рік, раптом заповнювалася купцями, їх товарами та покупцями. Усіх їх привозили карети, сани, дормези. Чимало людей прибувало пішки. Тут міг обертатися дантист і фабрикант Флері, винахідник нового запашного мила та фарби для сивого волосся Жарго, власник магазину одеколону й албанського тютюну Матіас, особи, що пропонували свої послуги з мавпами, мопсами, білим ведмедем, горобцем, який умів “рахувати”».

 

 

Картка 6

У ХVІІІ ст. в українському селі набуло поширення дво- і трикамерне планування хати. Із посиленням капіталістичних відносин почали формуватися інші варіанти багатокамерної української хати — кругла, довга. Від кінця ХVІІІ ст. селяни почали запозичувати окремі елементи європейського одягу: чоловіки — одягати жилети та свити, жінки — носити зшиті спідниці.

 

Картка 7

В аграрному секторі в роки промислової революції з’являються сільськогосподарські машини, проте більшість селян продовжувала використовувати традиційні знаряддя праці. Серед різних сортів хліба найперше місце посіла пшениця, особливою популярністю користувалася пшениця арнаутка. Певні зміни мали місце і в городництві. У першій половині ХІХ ст. на українських землях почали вирощувати перші помідори, баклажани та перець. Картопля, що була завезена з Америки ще в другій половині ХVІІІ ст., упевнено завоювала наприкінці ХVІІІ — у першій третині ХІХ ст. прихильність серед українців і перетворилася на «другий хліб». У степових околицях, найбільше в Бессарабії та на Херсонщині, почали садити кукурудзу, яку принесли болгарські переселенці — болгари й румуни.

 

Робота з роздавальним матеріалом

Опрацюйте матеріал картки, дайте відповідь на запитання.

Наймання квартир в українських містах
у першій половині ХІХ ст.

Серед міських мешканців середнього достатку досить поширеним було наймання квартир. Як свідчив Л. В. Бєловинський, вони в багатоповерхових кам’яних доходних будинках для заможних квартиронаймачів певною мірою повторювали внутрішню структуру особняка. З вулиці відвідувач потрапляв до парадного під’їзду з обширним холом і швейцаром (швейцарська містилася у цокольному напівпідвалі й виходила дверима в під’їзд, щоб вночі швейцар, викликаний дзвінком, міг відчинити двері мешканцям, які загуляли, а вдень стежив за порядком).

Хол прикрашався ліпниною, красивими світильниками. Широкі сходи, застелені килимовою доріжкою, котру підтримували мідні стержні, вели наверх. Вважалося, що квартира починається з під’їзду, й у холі були калошниця для калош і стійка для парасольок. Найбільш престижним вважався бельетаж — перший, а якщо рахувати з цокольним напівповерхом, то другий поверх. Тут були найбільші квартири по 10—15 кімнат, які іноді займали цілий поверх. Чим вище вони розміщувалися, тим меншими вони були. Проте квартира, котра мала п’ять кімнат, вважалася невеликою, і її наймали люди середнього достатку.

В «порядній» квартирі вважалося за необхідне мати передпокій та одну-дві кімнати для прислуги, вітальню, їдальню, кабінет, дві спальні; але кухня з проживаючими у ній чи біля неї, в комірчинах, із кухаркою, кухарем і кухонним чоловіком та посудомийкою знаходилась у квартирі з виходом на чорні сходи. В таких будинках був і чорний, дворовий, під’їзд із темними вузькими й стрімкими сходами, який призначався для прислуги та незаможних мешканців верхніх поверхів. Планування цих приміщень у доходних будинках мало коридорну систему: у вузький, нерідко темний коридор виходили двері маленьких квартирок у дві-три кімнати, мешканців котрих називали “угловыми жильцами”. Двір будинку на ніч замикався. В тих частинах будинку, які виходили під’їздами у двір, квартири були невеликими і недорогими.

Подвір’я перебувало в розпорядженні двірника, котрий підлягав домовласнику або управляючому й підпорядковувався поліції. У великих будинках було декілька двірників на чолі зі старшим. Вони стежили за порядком та чистотою, не пускали до двору сторонніх, підозрілих осіб, здатних «поцупити» самовар із чорних сходів чи білизну, яка сохла на горищі, носили до поліції для прописки паспорти мешканців, збирали плату за оренду квартир, розносили по квартирах дрова, на ніч замикали ворота. Двірник із сім’єю жив у двірницькій біля воріт у цокольному напівпідвалі, куди був проведений дзвоник від воріт. У напівпідвалах жила і найбідніша частина міщан, у тому числі й обслуговуючий персонал багатих мешканців (візники приватних виїздів, пралі та ін.) [35, с. 92—93]

Запитання

Якщо ви — житель сучасного багатоквартирного будинку, чи хотіли б ви запозичити певні елементи організації житла з багатоповерхових кам’яних доходних будинків України першої половини ХІХ ст.? Які саме?

 

IV. Закріплення і систематизація вивченого матеріалу

Дидактична гра «Прес-конференція»

Тема: «Українські землі у складі Російської імперії
наприкінці ХVІІІ — у першій третині ХІХ ст.».

Методичний коментар. П’ять-шість учнів («фахівці-експерти») виходять до дошки та відповідають на запитання однокласників. Ведучий прес-конференції (учитель) по черзі надає слово учням, які ставлять запитання.

Зразки запитань

1) Які українські землі, що раніше входили до складу Речі Посполитої, відійшли після поділів цієї держави до Російської імперії?

2) Які зміни відбулися в адміністративно-територіальному поділі українських земель після їхнього входження до складу Російської імперії?

3) Представники яких національностей проживали в Україні наприкінці ХVІІІ — у першій третині ХІХ ст.?

4) Яким був соціальний склад населення України наприкінці ХVІІІ — у першій третині ХІХ ст.?

5) Які буржуазні риси проникли в повсякденне життя та побут жителів українських міст та сіл наприкінці ХVІІІ — у першій третині ХІХ ст.?

  1. Підсумки уроку

Перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.

Основні висновки:

існування на території України генерал-губернаторств — важлива ознака української історії ХІХ ст., за висловом дослідниці В. Шандри, своєрідний лакмусовий папірець еволюціонування Російської імперії від багатоетнічної до унітарної. Запровадження генерал-губернаторств сприяло ліквідації відмінностей між колись приєднаними землями та внутрішніми російськими губерніями. Отже, існування генерал-губернаторств засвідчувало, що процес інтеграції українських земель у складі Російської імперії був тривалим, а їхнє скасування вказувало на досягнутий інтеграційний рівень;

загальна площа території, заселеної українцями, наприкінці ХVІІІ ст. становила близько 700 тис км2, із них у складі Російської імперії перебувало 85 % із населенням 8,2 млн осіб. Українці становили більшість сільського населення. Натомість купці, ремісники та шляхта були переважно поляками та євреями;

зі становленням в Україні в ХІХ ст. індустріального суспільства в побут населення проникають буржуазні риси. Ці зміни відбулися переважно в містах, а побутове життя селян змін практично не зазнало.

VI. Домашнє завдання

1) Опрацюйте текст підручника.

2) Позначте на контурній карті різними кольорами кордони держав, до складу яких увійшли українські землі наприкінці ХVІІІ ст.; позначте межі й підпишіть центри та назви губерній Російської імперії; позначте й підпишіть різними кольорами назви поселень (старі та нові); підпишіть історико-географічні області в межах української суцільної етномовної території.

3) Напишіть оповідання про один день із життя українського селянина або городянина наприкінці ХVІІІ — у першій третині ХІХ ст.

4) Індивідуальні завдання. Підготуйте повідомлення за темами: «Зміни в побуті, стилі та традиціях життя західноукраїнських міст наприкінці XVIII — у першій третині ХІХ ст.», «Повсякденне життя селян Західної України наприкінці XVIII — у першій третині ХІХ ст.».

 

Категорія: Конспекти уроків із історії України 9 клас | Додав: uthitel (16.09.2018)
Переглядів: 610 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: