УРОК 47

Особливості розвитку культурного життя. Література та видавнича справа. Український професійний театр і музика

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• показувати на карті місце розташування основних культурно-освітніх закладів;

• характеризувати вплив процесів модернізації на суспільно-культурне життя українців; український професійний театр та його діячів;

• визначати особливості розвитку культурного життя; причини і наслідки змін, що відбулися у сфері культури;

• висловлювати судження щодо діяльності М. Садовського, М. Пимоненка, М. Лисенка;

• пояснювати й застосовувати терміни і поняття: «реалізм», «український модерн».

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та мети уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

1. Визначте особливості розвитку української культури протягом другої половини XIX ст.

2. Назвіть чинники, що стримували розвиток української культури.

3. Назвіть вищі навчальні заклади, що діяли в Україні наприкінці XIX ст.

4. Назвіть приклади утисків українців у сфері освіти.

5. Назвіть досягнення та відкриття вчених у царині природничих наук.

6. Чому для історичної науки надзвичайно вагомою є публікація історичних джерел?

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Українська література того часу розвивалася у тяжких суспільно-політичних умовах, однак досягла високого рівня розвитку. Її зростанню сприяв потужний вплив геніальної творчості Т. Г. Шевченка, передової російської літератури, революційно-демократичних та національно-визвольних ідей. В українській літературі у суперечливому переплетінні й протиборстві співіснували революційно-демократичний, демократичний і буржуазно-ліберальний напрями. Повної зрілості досягли всі її жанри — проза, поезія, драматургія, публіцистика тощо. Для художнього відображення дійсності письменники використовували різні методи. Провідним серед них став критичний реалізм. Розширилася тематика літературних творів. У них з’явилися образи представників різних верств тодішнього суспільства, зокрема «нових людей» — революційних борців.

Робота з таблицею

• Слухаючи розповідь учителя, скласти таблицю.

Орієнтовний вигляд таблиці

Характерні ознаки української літератури

Різноманіття художніх напрямів Політизація літературної творчості Ускладнення художніх форм Наявність індивідуальних стилів письменства Поява нових тем та проблематики Демократизація та гуманізація літератури

Робота з історичними поняттями

0 Реалізм (від латинського — суттєвий, дійсний) — творчий напрям у літературі й мистецтві, який правдиво відтворює життя. 0 Романтизм — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини; увага до особистості, її індивідуальних рис; несприйняття буденності й звеличення «життя духу».

Робота з історичними джерелами

• Опрацювати тексти і відповісти на запитання.

1. «Уривок з листа Михайла Старицького до Івана Франка»

«Від 1863 по 1871 рр. і від 1876 до 1881 рр. були страшенні утиски і цензурні, і поліцейські, і жандармські: мало не щоденні труси, арешти, тюрми, висилки до Сибіру і навіть шибениці... так при таких обставинах доводилося працювати: і не було де шукати ні правди, ні підмоги, тільки невелике коло українських літераторів та щирої молоді підтримувало мене, іноді чужі люди промовляли слово ласкаве чи ставали попліч життя, а найбільше невгавна жадоба... власної думки.

...До 1872 року було заборонено цілком у Росії наше слово: ми вимушені були співати у концертах народні пісні на французькій мові... Отож з 1872 року розрішено було український приватний спектакль: з того часу я взявся й до сцени... Склалося в Києві Товариство сценічних аматорів, і я став на чолі його режисером і постатчиком п’єс...

Указом 1876 року українська мова була цілком заборонена... А з 1881 року знову стала дозволеною, хоч і тяжкими обставинами, рідна сцена, і я з гарячою вірою завзявся постачати до неї, а потім з 1883 року і сам став на чолі трупи, поклавши на її розвиток усю свою спадщину...»

Запитання

1. Проаналізуйте умови, за яких розвивався український театр другої половини XIX ст.

2. Хто такий Михайло Старицький? Яку роль він відіграв у розвитку українського театру?

2. К. Станіславський про українських акторів

«Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський, — блискуча плеяда майстрів української сцени, які ввійшли золотими літерами на скрижалі світового мистецтва й нічим не поступаються знаменитим Щепкіним, Мочаловим, Соловйовим, Недєліним. Той, хто бачив гру українських акторів, зберіг світлу пам’ять про них на все життя».

Запитання

• Який внесок зробили в розвиток українського театру актори,

прізвища яких згадано в документі?

Виступ учнів

Учні виступають з повідомленнями учнів про життя і творчість І. Карпенка-Карого, М. Садовського, П. Саксаганського та М. Заньковецької.

Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище — Тобілевич 1845- 1907) — український письменник, драматург, актор, брат Миколи Садовського та Панаса Саксаганського. 1890 р. вступив до трупи М. Садовського, пізніше — до трупи Панаса Саксаганського. Того ж року написав комедію «Сто тисяч». 1899 р. написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини XVIII століття. 1900-1904 рр. створив власну трупу, написав п’єси «Хазяїн», «Суєта».

Микола Садовський (справжнє прізвище Тобілевич 1856-1933) — актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру. Садовський збагатив український репертуар перекладами. Як режисер виховав цілу плеяду українських акторів, даючи їм велику волю в творенні образу. Роль Садовського як культурного і громадського діяча виходить далеко за межі театру. Його діяльність сприяла народженню нового покоління української інтелігенції.

Панас Саксаганський (справжнє прізвище Тобілевич 1859- 1940) — визначний український актор, режисер, драматург і педагог школи М. Кропивницького, корифей українського побутового театру. Професійне творче життя розпочав 1883 р. на сцені Миколаївського театру під керівництвом М. Кропивницького та М. Старицького, виконавши роль Возного в «Наталці-Полтавці». Очолював Товариство українських акторів. У 1918 р. очолював Державний Народний Театр, який мав завдання ставити побутовий, історично-побутовий і класичний репертуар. З 1926 р. гастролював у різних театрах. Народний артист СРСР (1936).

Марія Заньковецька (справжнє прізвище Адасовська 1854- 1934) — українська актриса. Народилася в с. Заньки в Ніжинському повіті на Чернігівщині. 1876 р. вийшла на сцену ніжинського театру. 1882 р. у міському театрі Єлисаветграда під орудою М. Кропивницького розпочався творчий шлях видатної української актриси. Вперше на професійній сцені вона зіграла роль Наталки

(«Наталка-Полтавка» І. Котляревського). Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про щасливе дитинство в рідному селі Заньки) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого. В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. 1922 р. Україна відсвяткувала 40-річчя діяльності М. Заньковецької. їй першій в Україні уряд присвоїв високе звання Народної артистки республіки

Робота з історичним поняттям

• Професійний театр — театр, у якому грають професійні актори, постійно відбуваються вистави. Перший український професійний театр був заснований 1882 р. М. Кропивницьким у Єлисаветграді.

Робота з історичною інформацією

• Опрацювати інформацію і відповісти на запитання.

Бойко О. Д. про творчість М. Лисенка

«Найпомітнішою постаттю в музичному житті України цієї доби був Микола Лисенко. Намагаючись привернути увагу широкого загалу до життєдайних джерел фольклору, він обробив та опублікував понад 600 народних пісень, своїми теоретичними працями заклав підвалини української музичної фольклористики. Розуміючи масштаби і значення творчості Т. Шевченка для процесу становлення української нації, композитор створив цілий музичний цикл «Музика до «Кобзаря» Т. Шевченка», до якого увійшли понад 80 творів різних жанрів та форм. Скарбницю вітчизняної музики збагатили опери М. Лисенка «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда» та ін.».

Запитання

1. Чому автор вважає М. Лисенка «найпомітнішою постаттю в музичному житті України цієї доби»?

2. Які думки та почуття викликає у вас музика М. Лисенка?

Складання тез

• Слухаючи розповідь учителя або працюючи з текстом підручника, скласти тези «Українське музично-драматичне мистецтво». Орієнтовний вигляд тез Видатні композитори:

• С. Гулак-Артемовський — автор першої української опери «Запорожець за Дунаєм».

• М. Аркас — опера «Катерина».

• П. Сокальський — опери «Мазепа», «Майська ніч».

• М. Вербидький — західноукраїнський композитор, автор музики Гімну України.

• М. Лисенко — засновник української класичної музики. В його доробку 600 пісень, класичні опери «Наталка-Полтавка», «Тарас Бульба», опери для дітей.

• Відома оперна співачка — Соломія Крушельницька.

Робота з біографічною довідкою

Соломія Крушельницька (1872-1952) — співачка. Закінчила Львівську консерваторію, вдосконалювала майстерність у Мілані. Мала світову славу як майстер співу бельканто. Співала на сценах провідних театрів світу: в Одесі, Петербурзі, Варшаві, Римі, Парижі, Мілані тощо. У її творчому доробку понад 60 оперних партій. Пропагувала за кордоном українські народні пісні, твори українських композиторів. З концертами виступала у Львові, Тернополі, Чернівцях. 1939 р. повернулася до Львова, де викладала в консерваторії.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.