УРОК 46

Вплив процесів модернізації на суспільне життя українців

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• показувати на карті центри університетської освіти; місце розташування основних культурно-освітніх закладів;

• характеризувати вплив процесів модернізації на суспільно-культурне життя українців; діяльність університетів як основних центрів розвитку науки;

• визначати особливості розвитку культурного життя; причини і наслідки змін, що відбулися у сфері освіти, науки і культури;

• висловлювати судження щодо діяльності І. Пулюя, І. Мечникова, О. Потебні;

• називати дати: створення університетів, утворення Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка;

• пояснювати й застосовувати терміни і поняття: «емансипація».

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та мети уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

1. Пригадайте, яким був стан освіти в Україні в першій половині XIX ст.

2. Порівняйте рівень освіти в Наддніпрянській України та на західноукраїнських землях. Зробіть висновки.

3. Як ви вважаєте, чи змінилася освітня політика російського та австрійського урядів у другій половині XIX ст.? Як саме? Чому ви так вважаєте?

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Робота з підручником

• Прочитати текст про особливості розвитку української культури в середині XIX — на початку XX ст. Позначити місця, де йдеться про особливості розвитку культури, обговорити і записати в зошити.

Орієнтовна відповідь

• Культура розвивалась під впливом культур титульних націй.

• Зросла потреба у кваліфікованих кадрах.

• Зріс інтерес українців до своєї історії, мови, культури.

• Провідником національних ідей стає інтелігенція.

• Виникають громадсько-культурні об’єднання.

• Діяльність українських меценатів.

• Значна частина українських митців емігрує за кордон.

• Розвиток української культури був значною мірою зумовлений підтримкою з боку держави.

• Відкритість української культури, посилення зв’язків із культурами слов’янського світу Західної Європи.

Робота з історичною інформацією

• Опрацюйте текст і визначте чинники, які позитивно впливали на розвиток української культури другої половини XIX ст.

«У другій половині XIX ст. відбулося територіальне роз’єднання українських земель, завершилося формування української нації, ускладнилася соціальна структура та політизувалося суспільне життя. Усі ці явища та процеси залишили помітний відбиток на розвиткові культурної сфери. Зокрема, буржуазні реформи розширили межі культурницько-просвітницької діяльності, створили нові умови для позитивних зрушень у культурі. Поява альтернативних центрів влади (земств), гласність, правовий захист прав людини, перетворення університетів на осередки вільнодумства суттєво

змінили атмосферу в суспільстві, створили передумови для переходу до цивілізованіших форм співжиття. Традиційний монолог офіційної влади дедалі більше поступався місцем діалогу влади з суспільством. Позитивним зрушенням у культурній сфері сприяли і модернізація економіки та завершення промислового перевороту, які зміцнили матеріальну базу культури, стимулювали розвиток освіти та науки. Провідна в перші пореформені роки ідеологія народництва не тільки кликала до здійснення революції, вона орієнтувала увагу інтелігенції на селянство, у середовищі якого збереглися в незайманому вигляді християнська мораль та національна культура. Ця орієнтація зумовила вивчення проблем етнографії, фольклору, мови, а також стимулювала бажання в значної частини української різночинної інтелігенції активно сприяти народній освіті, підвищувати культурний рівень селянства».

Робота з таблицею

• Слухаючи розповідь учителя, скласти таблицю.

Орієнтовний вигляд таблиці

Розвиток освіти в Україні

Виступ учнів

Учні виступають з повідомленнями про життя і діяльність Софії Русової та Христини Алчевської.

Софія Федорівна Русова (уроджена Ліндфорс; 18 лютого 1856, Олешня, Чернігівська губернія — 5 лютого 1940, Прага) — український педагог, прозаїк, літературознавець і громадська діячка, одна з піонерок українського жіночого руху.

Найважливіші принципи педагогічної концепції Русової: гуманізм; демократизм; народність; природовідповідність; культуровідповідність; особистісно орієнтований підхід; соціальна обумовленість виховання; загальнолюдські цінності.

Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої посідає концепція української національної системи освіти і національного виховання.

У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами.

Головне завдання виховання — забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.

Христина Данилівна Алчевська (4 (16) квітня 1841, Борзна — 27 жовтня 1920, Харків) — український педагог, організатор народної освіти.

У 1862 році заснувала Харківську жіночу недільну школу. Офіційно її засновано у 1870 році. Утримувала цю школу до 1919 року. У школі викладала з колективом педагогів-сподвижників — тут безкоштовно працювало понад 100 вчителів. Популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка. На своїй садибі у Харкові (тепер будинок Центру громадських зв’язків) 1899 року встановила перший у світі пам’ятник Тарасу Шевченку, погруддя роботи скульптора В. Беклемішева.

Бесіда

• Чи можна приклад діяльності С. Русової і X. Алчевської вважати емансипацією жінок?

Робота з історичним поняттям

• Емансипація (лат. emancipatio) — звільнення від будь-якої

залежності, скасування якихось обмежень, зрівняння у правах.

Складання таблиці

• Опрацювати матеріал підручника про розвиток української науки і скласти таблицю.

Орієнтовний вигляд таблиці

Робота з історичним джерелом

• Опрацюйте текст і скажіть, чому так по-різному сприйняли появу праці М. Грушевського в Галичині та в Російській імперії? Свою точку зору аргументуйте.

М. Грушевський про початок написання своєї праці «Історія України—Руси»

«Написання суцільної історії України рано стало моєю задушевною гадкою, до певної міри питанням честі своєї й свого покоління. В своїх гадках мав я тоді написання історії короткої й загальнодоступної, в трьох невеликих томиках, які б обіймали старий, литовсько-польський, і новий період. Зайнявши кафедру, я сім семестрів читав загальний курс історії України... Курс сей мав послужити мовби скелетом тої задуманої історії. Кажу: скелетом передусім тому, що курс сей слідив лише провідну нитку політичної історії, не вдаючись в історію культурну, огляди устрою, економічного життя і т. д., що потім зайняли таке важне місце в остаточній реалізації плану. ...Протягом 1897 і 1898 рр. був написаний І том і при кінці 1898 року був видрукований... В Галичині сей початок історії був прийнятий з великим заінтересуванням, можна сказати, з ентузіазмом. Але на прозьбу про допущення до Росії відповіддю була абсолютна заборона».

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Підготувати повідомлення про життя і творчість І. Карпенка-Карого, М. Садовського, П. Саксаганського та М. Заньковецької.