УРОК 42

Діяльність політичних, національно-культурних і військово-спортивних організацій

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• характеризувати та аналізувати діяльність політичних партій, національних і спортивно-фізкультурних організацій;

• визначати причини активізації політичного руху та його результати; особливості українського руху в Буковині та Закарпатті;

• називати дати запровадження загального виборчого права, створення національно-культурних і військово-спортивних організацій;

• висловлювати судження щодо діяльності І. Боберського, К. Трильовського, А. Волошина.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та мети уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

1. У чому полягали особливості національного руху на західноукраїнських землях у другій половині XIX ст.?

2. Чому українську Галичину порівнювали з італійським П’ємонтом?

3. Які течії в національному русі Західної України ви знаєте?

4. Назвіть відомих діячів національного руху на західноукраїнських землях.

5. Коли в Західній Україні виникли перші політичні організації?

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Східна Галичина перетворилась на загальноукраїнський центр визвольного руху, оскільки тут склалися кращі умови для національного життя, ніж на українських землях під владою Російської імперії. Тут не існувало обмежень щодо застосування української мови, діяльності національно-культурних і політичних організцій. Важливу роль у патріотичному вихованні молоді відігравали молодіжно-спортивні організації: «Січ» (1900), «Сокіл» (1902), «Пласт» (1911).

Робота з історичною інформацією

• Опрацювати текст і відповісти на запитання.

«...Поява сильної та динамічної спільноти у Галичині наклала відбиток, особливо після 1905 р., на українські землі в Росії. Так сформувалася концепція Галичини як «українського П’ємонту»: маленького краю з великою місією, покликаного стати географічною базою і плацдармом визвольної боротьби всього українського народу.

Для українського національного руху у Галичині двадцять п’ять років перед вибухом Першої світової війни були періодом неухильного просування на всіх фронтах. Один із тогочасних польських публіцистів влучно охарактеризував такий розвиток подій, як «українське завоювання». Завоювання було, перш за все, внутрішнім і полягало у проникненні в широкі маси українців модерної національної свідомості. Це досягалося через постійно розширювану мережу народних товариств: освітніх, професійних, господарських, напіввійськових та ін. Участь у таких товариствах, місцеві філії яких сягали кожного містечка й села, давала селянам нове почуття людської гідності...

У політичній сфері тепер стало можливим розпочати систематичний, наполегливий наступ на польську гегемонію в Галичині...»

Запитання

1. За рахунок яких засобів забезпечувався на західноукраїнських землях поступ національного руху?

2. Чому ці засоби не досягли мети в Наддніпрянщині?

Робота з таблицею

• Слухаючи розповідь учителя, скласти таблицю.

Учитель. Чинний виборчий закон відповідав інтересам панівних верств населення. Незаможні верстви фактично були усунуті від виборів за допомогою високих майнового і вікового цензів. За такою системою до списку виборців не потрапляли робітники й бідняцько-середняцькі селянські маси. Жінки взагалі не мали права голосу. На початку XX ст. у Галичині у виборах фактично брало участь лише близько 7 %, а на Буковині — 4,9 % населення. Під час підготовки та проведення виборів місцеві органи влади вдавалися до всіляких погроз, шантажу та зловживань. Українці на обмеження їхніх прав відповідали опором. З року в рік посилювалася робітнича страйкова боротьба. Тривала боротьба студентів за свої права. В умовах загострення міждержавного конфлікту між Російською та Австро-Угорською імперіями в 1912 р. австрійська влада, щоб отримати підтримку українців, змушена була пообіцяти 1916 р. відкрити український університет та провести виборчу реформу.

1912 р. з Відня до адміністрації Галичини надійшли інструкції з вимогою ставитися однаково до поляків та українців. Уряд взяв на себе зобов’язання запровадити українську мову в державне діловодство краю та у Львівському університеті. Збільшувалися дотації на культурні й господарські потреби українців. Один із лідерів народовців Ю. Романчук став заступником голови австрійського парламенту.

Робота з історичним джерелом

• Опрацюйте наведене джерело й скажіть, про що в ньому йдеться?

З повідомлень української львівської преси

«Сьогодня, в п’ятницю рано, полилась кров на львівському університеті. Багато академіків тяжко і легко поранених. Академік Адам Коцко вбитий бровнінгом. Українська академічна молодіж зібралась сьогодня о год. пів до дев’ятої в III залі університету, щоби запротестувати проти ігнорованя правительством справи українського університету. Як відомо, при останній бюджетовій дебаті, презес кола польського посол Гломбінський заявив у своїй промові, що польське коло не може згодитись на вилучене існуючих українських кафедр на львівському університеті в окреме тіло, котре мало би бути переходовим станом до самостійного українського університету. Австрійське правительство, повинуючись волі кола польського, перестало відтоді конферувати з українською парламентарною репрезентацією, не хотячи тим самим й чути про здійснене бодай в частині домагань всього українського народу в справі українського університету. Се провокаційне становище правительства і кола польського дало причину до того, що українські посли заявили, що будуть ставити перешкоди в справі креованя італійського правничого факультету у Відні. Се провокаційне становище нинішнього правительства Бінерта-Штірка і кола польського відчуло діймаючо українське студентство. Висловом його обуреня було нинішнє демонстраційне віче на університеті, а епілогом віча — труп і кільканайцять тяжко і легше ранених».

Учитель. Наприкінці XIX ст. було утворено спортивно-фізкультурну організацію «Сокіл», яку очолив І. Боберський. Тут займалися вихованням молоді. У 1900 р. була утворена спортивно-фізкультурна організація «Січ». 1911 р. створюється таємний гурток «Пласт», що займався військовою підготовкою молоді. Усі ці організації об’єдналися 1912 року в Український січовий союз.

• Чому провідники національного руху Галичини виявляли особливу турботу роботі з молоддю?

Українське національне відродження на Буковині перебувало в тісному зв’язку із загальним українським відродженням. Від самого початку в краї успішно протистояли румунізації та онімеченню, налагоджували зв’язки з українцями з інших земель, доводили історичні права українців на Буковину.

Що ж стосується Закарпаття, то тут на початку XX ст., як і раніше, український національний рух залишався слабким. У політичному й культурному житті цього краю переважали «москвофіли». Українська орієнтація була пов’язана з тижневиком «Наука». Його редактором з 1903 р. був Августин Волошин, який згодом відіграє велику роль у національно-визвольному русі Закарпаття. Певні зв’язки підтримувалися з галицькими українцями, але внесок закарпатських діячів у розвиток загальноукраїнського політичного руху був мінімальним. На початку XX ст. Закарпаття залишалось, за висловом М. Драгоманова, «пораненим братом». Справжнє національне відродження розпочалося в краї пізніше.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.