УРОК 39

Практична робота «Ідеї автономії та самостійності в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини»

Очікувані результати

Після цього уроку учні:

• знатимуть основні ідеї автономії та самостійності в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини.

Тип уроку: урок удосконалення вмінь та навичок.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та мети уроку.

II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ЗАНЯТТЯ

Завдання

1. Ознайомтесь із наданими документами.

2. Проаналізуйте джерела.

1) Визначте основний зміст ідей автономії та самостійності в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини.

2) Які ідеї домінували в більшості партійних документів? Чому?

3. Складіть таблицю за темою «Ідеї автономії та самостійності в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини», використавши текст підручника.

Джерела

1. М. Міхновський. Самостійна Україна. Пропонована як програма

Революційної української партії. Львів, 1900 р.

«Наша нація у своєму історичному (минулому — автори) часто була не солідарною поміж окремими своїм частинами, але нині увесь цвіт української нації по всіх частинах України живе однією думкою, однією мрією, однією надією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Нині ми всі солідарні, бо зрозуміли, через що були в нас і Берестечки, і Полтава.

Ми зобов’язані вказати ту найближчу мету, яку ми маємо на оці. Ся мета — повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 року з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято в нас теж силою».

2. Програма Української народної партії. 1902 р.

«Вільна непідлегла самостійна республіка — Україна робочих людей!

[...] Самовизначення українського народу є ніщо інше, як право рівної свободи з іншими вільними культурними народами світу. Деякі українські партії вважають своїм ідеалом перетворення Росії на федеративному ґрунті.

Приклад федеративної держави ми бачимо зараз у Сполучених Штатах Північної Америки і Швейцарії, але ці федерації примусові. У цих федераціях нема ані національної рівності, ані рівності штатів.

Ми визнаємо тільки добровільні федерації народів; це значить добровільні федерації уже свободних народів. Росія, Австрія, Германія і інші, де рядом з пануючими живуть десятки поневолених націй, мусять поперед розпастись; федерації потім коли і зложаться, то зовсім не в межах сучасних держав, а в залежності від інтересів кожної нації. Можуть бути федерації українців і чехів, поляків і руських і т. д.

[...] Будуємо і боремося за Самостійну Україну, зовсім не для того, аби в їй панували капіталісти, хоч і українські. Весь час боротьби не забуваємо, що єдино соціалістичний ідеал може остаточно задовольнити український пролетаріат і взагалі працюючий український люд.

Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці».

3. Становище російських українців робітників

(програмова стаття УНП)

«Поки ще не пізно, поки ще московські орґанізациї слабі і нечислені, поки ще вони всю увагу покладають на здобуттє собі політичної волі з під пяти самодержавія, а польські орґанізациї вибивають ся з під национального утиску, ми мусимо утворити свої орґанізациї для боротьби за свої права. Тільки національно-українська робітнича орґанізация може виратовати Україну від недолі, що вже насунулася і страшить смертю.

Українським робітникам, що в купі з селянами становлять усю українську націю, нема жадної рациї добиватися для Росії конституциї. Звичайно, коли б Москалі добилися нарешті конституциї для Росиї, ми, Українці, скористувалися би нею як найповнійше, але принести хоч їдну жертву для осягнення росийської конституциї уважаємо шкідливим цвіндреннєм національних сил.

Усї сили, усю працю, усі жертви віддамо виключно на самостійну Україну. Українські робітники повинні мати на оцї раз у раз повне вигнаннє з України чужинців і утвореннє своєї самостійної держави, бо на Україні, як нігде в світі, питаннє социяльно-економічне є заразом питанием национальним. Через те, що вищі верстви українського суспільства чужі: московські або польські чи угорські, а націю складають тільки селяни та робітники.

Отже, орґанізуваннє усіх українських робітників в одну национальну армію з метою вигнання з України усіх зайд, хто б вони не були, і захопленнє в свої руки усієї української промисловости, националізация її, чи шляхом права, чи шляхом примусу — се становить ціль української народньої партії в сфері робітницького питання, яка всюди і завсігди тримається сього правила: Україна з її добрами тільки для Українців, а не для чужинців.

Таким чином українська народня партия хоче зорганізувати, приготувати частину українського народу, що стогне під неволею московською у Росиї до здійснення великого национального ідеалу: Єдиної нероздільної вільної самостійної демократичної України освічених робочих мас, до засновання тієї великої держави национальної, у яку увійдуть усі частини українського народу».

4. З програми Української народної партії

«Ясно, що для України Російської вигодніше сама вузька автономія, як теперешнє безправ’є, як централізоване управленіє з Петербурга, коли податки з України повертаються на усе, тілько не на українців. Ідучи до повної незалежності українського народа, до здобуття останнім права повного самопризначення, ми підпіраємо і автономні вимоги українських партій. Але аби автономія була не фіктівною, а дійсною треба: аби автономний український парламент, вибраний вселюдним рівним, прямим і тайним голосованием, відав податкову справу, адміністрацію, суд і школу України, господство края; аби українець відбував службу на Україні.

Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель, що ріжняться умовами життя: такі — Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріже, Кубань, Чорноморіє, Поліссє, Галичина і т. д.

Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці».

5. Нарис програми Революційної української партії (1903 р.)

«Революційна українська партія є частиною великої всесвітньої армії пролетаріату, і діяльність її полягає на засадах міжнародного соціалізму.

[...] Позаяк самодержавний уряд, що панує в Росії, є в самій істоті своїй ворогом пролетаріату і стоїть на перешкоді вільному розвою суспільних сил всіх народів Росії, Революційна українська партія ставить своєю найближчою задачею цілковите знищення царату в спілці з революційними партіями всіх народів російської держави; заміну його федеративною республікою з поділом держави відповідно історичній і національній різниці земель з повною автономією кожної області у внутрішніх справах на підставі демократичної конституції із забезпеченням прав кожної національності і залишенням права кожній складовій федеративній частині на повне державне відокремлення після бажання більшості її людності, висловленого голосуванням.

...Ставлячи пункт автономії України, К.В.Г.Р.У.П. керувалася слідуючим практично пункт автономії України зараз для українського пролетаріату геть важніше і істотніше, аніж пункт самостійної України; крім того автономія безперечно являється етапним пунктом шляху до С.у. (самостійної України). Через се Київська В.Г. (Вільна Громада) знайшла, що самостійна соціалістична Україна мусить лишатися лише ідеалом (який визнається), в програмі ж ся вимога цілком позбавлена рації і значення».

6. Матеріали II з'їзду Революційної української партії

«Резолюція про автономію України

Маючи на увазі, що процес економічної централізації являється лише однією стороною економічної еволюції, другою ж стороною її є економічна децентралізація, котра тягне за собою децентралізацію політичну, що форми політичні пристосовуються до індивідуальних, економічних, побутових, психологічних і культурних обставин її, що в інтересах демократії державного ладу потрібна децентралізація законодавства, адміністрації й судівництва, що в інтересах усунення, оскільки це можливо в капіталістичному суспільстві, національного гніту потрібно передання усіх тих справ, в котрих виявляється національний гніт, в руки представницького зібрання національно-територіяльної одиниці. В інтересах розвитку класової боротьби і продукційних сил на Україні II черговий з’їзд УСДРП приймає у свою програму постулат Автономної України (Україну з’їзд визнає лише в межах етнографічних) з правом законодавчим в тих справах, котрі торкаються лише народу, мешкаючого на території України».

7. Програма Української демократичної партії

«Лихий стан Російської держави взагалі і України зокрема примушують нас з’єднатися до боротьби за знищені права українського народу і скласти Українську Демократичну Партію. Під її прапор ми закликаємо усїх, хто відчуває і той загальний гнїт політичної неволї, і той спеціяльний, що тяжить над самим українським народом: усїх тих, кому милі й дорогі загально людські ідеали, і спеціяльні інтереси і потреби українського народу. Головні прінціпи нашої партії такі:

1) Знесене політичного абсолютизму, заведение парляментарного ладу, участь народу в державних справах на підставі загального, безпосереднього, рівного, пропорціонального і тайного голосування (без ріжниді полу, віри і національности).

2) Свобода особи, слова, віри (церква повинна бути відділена від держави). Свобода зборів, спілок, організацій, страйків. Знищеннє станів (сословій).

3) Заведение народної мови в школах, судах, адміністрації і у всіх громадських інстітуціях. Маючи на увазі шкоду від централізаційної сістеми, ми визнаємо, що державний лад у Росії повинен бути збудований на прінціпах найширшої національної і місцевої автономії.

4) А через те опріч загальнодержавного парламенту ми вимагаємо для території, заселеної українським народом, автономії, заснованої на особливім органічнім статуті, виробленнім будущим українським соймом (вибраним на підставі вище сказаного виборчого права) і запорученим основними загальнодержавними законами...»

8. Платформа Української радикальної партії

«Українська Радикальна Партія організується зараз на території України россійської, тут у першій линії і маємо почати боротьбу. Партія певна, що здійснити всі її соціяльні ідеали можна буде тільки при повній политичній самостійності українського народу і необмеженому праві його рішати самому у всіх справах, які його торкаються. Вибороти таке становище для нашого народу буде нашою метою. Але зважаючи на обставини, в яких стоїмо, на сили, які зараз маємо, мусимо згодитися, що постановлена вже на чергу мета — перетворити Россію на державу конституційну — мусить бути на сей час і нашою метою; тільки що ми маємо свій погляд на те, якою мусить бути ця нова зреформована Россія, погляд, який випливає з нашого становища яко нації недержавної й пригніченої.

Реформована держава мусить бути федерацією національних одиниць.

...Що до ладу на території України, то всіми справами має тут порядкувати Українська Виборча Народня Рада.

...Мова в урядових, освітних та инших інституціях уживається вкраїнська. Людності иншої національности на вкраїнській землі забезпечується право вживати рідну мову в інституціях, до тієї людности належних».

9. Програма Української демократично-радикальної партії.

Грудень 1905 р.

«Російська держава перетворюється на державу народоправну. Одначе яка б не була конституція демократична, вона тільки тоді дасть людності спромогу мирно розвиватися, коли не буде централістичною. Як забезпечуються права одиниці — громадянина, так саме мусять бути забезпечені ще й права одиниці колективної — нації, народності. ...Децентралізація мусить бути доведена до того, щоб кожна народність на своїй території мала автономію з правом місцевого краевого законодавства... основні закони держави повинні забезпечити кожній народності, кожній країні змогу завести собі автономію тоді, коли вона сього забажає.

Таким чином, Українська Демократично-Радикальна партія, обстоюючи в справах політичних глибоко-демократичну державну конституцію, в той же час розуміє се так, що реформована держава мусить бути федерацією автономних національно-територіальних одиниць. Такої автономії вимагає партія і для свого українського народу на всій тій території, яку він фактично тепер заселяє суцільною масою.

...Українська Народна Рада сама виробляє краєву конституцію, яку не може ні відмінити, ні скасувати загальнодержавний парламент, але ся конституція не може суперечити вище згаданим основним вседержавним законам.

...Мова в урядових, освітніх та інших інституціях уживається вкраїнська. Інші народності, що живуть на території України, мають рівне з українцями право задовольняти свої національні, культурні й економічні потреби і в урядових установах вживати своєї рідної мови».

10. Наші завдання (декларація Української селянської партії)

«Автономія України в межах етнографічних. Щоб по всій Україні «від Кавказу до Сян» усюди, де лунає українська мова, усіма нашими справами порядкували наші виборні люде і сами вони для нас закони писали, збіраючись на Українську Раду — Сейм».

11. Хто такі соціалісти-революціонери і чого вони домагаються

«На величезному просторі Росії живе не один народ, а живе багато народів з різними звичаями, вдачею, характером і мовою. От як поляки, фіни, грузини, литва і багато інших, так і ми, українці. Тому не можна примусити всіх, щоб вони жили і порядкували по одному для всіх законові, бо такий закон був би тим кожухом, що гарно шитий, та не всім однаково придатний. Через це треба, щоб кожен народ, кожна країна сама для себе виробляла закони, які б для неї були найкращі, щоб народ цієї країни був сам хазяїном у своїй хаті.

Країна, що сама для себе вільно видає закони, зветься країною автономною.

Але кожна автономна країна окремо не може бути такою дужою, як вся Росія, і тому конче треба, щоб всі народи Росії або всі автономні країни злучились в одну величезну спілку. Це зветься федерація (союз). А коли Російська демократична республіка буде так утворена, то вона буде зватись Федеративною демократичною республікою.

Кожна країна, як частка федеративної республіки, буде для себе сама видавати закон через своїх депутатів в своїй краєвій народній думі, або соймі, а особливо важні справи — загальні, всеросійські, однаково важні для всіх країн, — от як війна, мир, пошта та телеграф і т. інш., будуть вирішуватись в загальнодержавному всеросійському соймові, який складатиметься з послів (депутатів) від усіх країн. За таку Російську федеративну демократичну республіку стоїть Українська партія соціалістів-революціонерів».