| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із історії України 9 клас |
Урок № 29 Розвиток промисловості Мета: проаналізувати причини виникнення вільнонайманої праці, розкрити особливості та перебіг промислового перевороту на українських землях під владою Російської та Австрійської імперій; розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи, уміння критично мислити, уміння знаходити в тексті підручника відповіді на запитання, уміння передавати свої знання однокласникам, уміння роботи з історичною картою, простежувати причинно-наслідкові зв’язки історичних процесів; виховувати інтерес до вивчення вітчизняної історії. Обладнання: підручник, карта, роздавальний матеріал. Тип уроку: комбінований. Основні поняття: аграрна реформа, викупні платежі, «відрізки». Персоналії: Дж. Юз. Основні дати: 60-ті — 80-ті рр. ХІХ ст. — завершення промислового перевороту в Україні. Очікувані результати: учень/учениця тлумачить та правильно застосовує поняття «вільнонаймана праця», «монополія», «синдикат», «іноземний капітал», «індустріалізація»; з’ясовує причини виникнення вільнонайманої праці, пояснює особливості та розповідає про перебіг промислового перевороту на українських землях під владою Російської та Австрійської імперій; самостійно працює, критично мислить, знаходить у тексті підручника відповіді на запитання, передає свої знання однокласникам, показує на карті українські міста, у яких у другій половині ХІХ ст. діяли робітничі ринки та найбільші промислові міста України другої половини ХІХ ст., простежує причинно-наслідкові зв’язки історичних процесів; відчуває інтерес до вивчення вітчизняної історії.
Варіант І Метод «Два-чотири-всі разом» Методичний коментар. На дошці записано завдання для обговорення. Кожен учень протягом 1—2 хвилин самостійно шукає на нього можливу відповідь. Далі учні об’єднуються в пари й обмінюються своїми міркуваннями щодо завдання. У процесі обговорення пари мають дійти згоди щодо відповіді. Робота в парах триває до 6 хвилин. На наступному етапі пари об’єднуються в четвірки та знайомлять своїх колег із виробленим рішенням. У процесі обговорення учасники четвірки мають дійти згоди. Робота в четвірках триває до 6 хвилин. На завершальному етапі четвірки переходять до колективного обговорення завдання. Завдання Сучасний історик В. Шандра в першому томі колективної монографії «Історія українського селянства» писала, що «селянську реформу прийнято вважати локомотивом всіх інших» реформ. Поясніть, як ви розумієте думку дослідниці. Дидактична гра «Інтерв’ю» Методичний коментар. Учні об’єднуються в дві групи: І — журналісти (2—3 особи), ІІ — селяни (решта учнів класу). Уявіть, що вам необхідно взяти інтерв’ю в українських селян Західної та Наддніпрянської України після проведення аграрної реформи в 1848 і 1861 р. Варіант ІІ Робота з дидактичним матеріалом Опрацюйте матеріал картки, виконайте завдання. I. Нечуй-Левицький «Микола Джеря» Тим часом почали наділяти селян землею. Пан забрав собі кращі землі по долині, понад річкою, а половина села мусила брати землю на шляхах, понад крутими балками. Одна така гора припала Джері і його зятеві. Та гора була така крута, що у великі дощі рілля скочувалася з водою вниз, а воли ледве тягли плуга по косогору. Опріч того, під панські землі одійшов ліс, а в тому лісі були людські садки. — Панове громадо! — сказав Джеря людям. — Пан хоче нас скривдити, та ми того не допустимо. За що ми будемо платить такі скажені гроші? Чи вже ж за ті лисі гори? Як собі пан схоче, а я не хочу брать того поля; не буду навіть цього літа сіяти на ньому хліба, а хто посіє хліб, той буде зрадник громаді! — То й не сіймо! — гукнула громада… — Треба подавати лист на пана і за поле, і за наші батьківські садки. Тим часом пан поїхав до міста й пожалівся, ніби Джеря бунтує громаду. Мировий посередник потяг руку за паном, і Миколу з кількома ватажками та призвідцями зв’язали, одвезли до міста й посадили в тюрму на висідку. — От тобі й воля! — сказав Джеря… Завдання 1) Складіть розгорнутий план відповіді на питання «Аграрна реформа 1861 р. в Наддніпрянській Україні». 2) Визначте історичне значення підписання Маніфесту 19 лютого 1861 р. III. Актуалізація знань Бесіда на повторення 1) Поясніть зміст поняття «промисловий переворот». 2) Коли та за яких умов на українських землях почався промисловий переворот? Метод «Знаємо — бажаємо дізнатися — дізналися» Методичний коментар — див. урок № 16. ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу План вивчення нового матеріалу
Завдання Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану. Розповідь учителя У результаті аграрної реформи з’явився надлишок дешевої робочої сили, необхідної для розвитку фабрично-заводської промисловості. Капіталізація поміщицьких та селянських господарств сприяла формуванню ринку вільнонайманої праці. Типовою картиною пореформеного села стали заробітчани, які мандрували в пошуках роботи. В Україні утворилися робітничі ринки (містечка Шпола і Сміла Київської губернії, Єлисаветград та Одеса Катеринославської губернії, Каховка Таврійської губернії), що засвідчило утвердження капіталістичних відносин. Бесіда Який взаємозв’язок між аграрною реформою й виникненням вільнонайманої праці? Робота з картою Покажіть на карті українські міста, у яких у другій половині ХІХ ст. діяли робітничі ринки. Робота з дидактичним матеріалом Прочитайте уривок із повісті І. Франка «Борислав сміється», дайте відповіді на запитання. Але немало здивувався Бенедьо, коли, вийшовши за місто, побачив, що як далеко тяглася дорога, всюди по ній мріли купки ріпників, звільна поступаючи серед туманів пороху. Ті не ждали кінця хвали божої, а спішать, щоб залучити деяку роботу. Хліб видно у кождого в брудній полотняній торбі; у деяких з торби висувалися зелені пера молодої цибулі. Прикро і нудно зробилось Бенедьові іти самому. Він прилучився до одної громадки ріпників. — Або що, при ямах нема роботи? — спитав Бенедьо. — Ей, чому би не було, — відповів ріпник і махнув рукою. — Та що нам з того, коли платять так, що й вижити годі. Адіть, що народу йде, але тото, що ту видите, то де, хіба яка сота часть! Запитання 1) Кого називають «ріпниками? 2) Яким було життя селян, що наймалися на роботу на підприємства? Робота з документом Опрацюйте уривки з документів, виконайте завдання. 1. Відомості з офіційного статистичного збірника На Семенівській і Олександрівській шахтах ані шкіл, ані лікарень, ані вчителів, ані лікарів, ані фельдшерів зовсім немає. Житла робітників — землянки; два-три великих «балагани», де містяться артілі, заводять в оману того, хто під’їжджає до шахт. З першого погляду можна подумати, що тут роботи провадяться в мізерних розмірах, тому що жител для робітників видно дуже мало, але, придивившись, можна виявити, що на шахті постійно живе 100—150 робітників. Ледве помітні підвищення над поверхнею землі навколо шахти вказують на житла робітників, підвищення ці — «шиї» землянок, що стирчать з підземелля, як «коньки» хат. «Шиї» — це вхід у підземелля, який закривається дверима; двері низькі, пройти крізь них можна лише зігнувшись. Зразу ж за дверима починаються земляні східці, що ведуть до інших дверей, збоку від них до стінок «шиї» залишаються невеликі простори, де на голій землі влаштовуються ліжка в літній час або ставиться посуд. Під час дощу вода протікає і крізь щілини в дверях, і крізь стінки «шиї». Другі двері ведуть прямо в житло, вузьке і довгасте або квадратне саженів по 1 1/2 в стіні; стіни як-небудь закриті дошками і викладені камінням, а іноді і побілені, підлога земляна, стелі немає — її заміняє дах підземелля на кроквах; всередині — підтопок з піччю, стіл і лавки для сидіння; ліжка трапляються як виняток. Всередині підземелля брудно; тримати житло в чистоті виявляється важкою справою, оскільки бруд заноситься туди на ногах безпосередньо з «шиї». Крізь покрівлю і стіни проникає в підземелля і сирість, і волога, а від усього цього в житлі постійно, навіть улітку, повітря затхле і гниле. Маленькі віконця з брудними шибками пропускають усередину житла тьмяне напівсвітло. Житла свої робітники споруджують самі з рудничного матеріалу і зберігають право користуватися ними весь час перебування на шахті; право ж власності на ці землянки належить Товариству… [61, с. 122—123, 126] 2. Український соціаліст С. Подолинський про типові умови праці Робота на заводах дуже тяжка. Через увесь здобуток вона йде без перериву, навіть і в неділю, окрім свят Покрови, Миколи, Куті й кількох днів Різдва та Водосвяття. Тільки на заводах Браницького й Потоцького в неділю від 6 ранку до 6 вечора не працюють на пресах. В добі праця поділена на дві зміни: денна, від 12 години дня до півночі, і нічна, від півночі до полудня. За цих 12 годин праці робітникам не належиться, згідно з правом, жодної хвилини відпочинку. Особливо тяжка робота при пресах в тих заводах, де ще нема дифузійних машин, то є далеко в більшій частині усіх заводів. У пресових звичайно холодно і мокро й сама праця потребує великої мускулярної сили. Знову на суші робітники терплять від страшної спеки, яка доходить до 48° Реомюра. При дефекації (очистці) цукру дуже шкодить здоров’ю робітників пара амоніяку, дуже гострого повітря, що має свій початок в гнилі різних брудів цукрового бурякового соку. Робітники, котрі виймають і розносять утфель (нечистий ще цукор), в великій жарі працюють майже голі, в самих фартухах; облиті потом, вони мусять спускатись в ями з патокою, яка пристає до їхнього тіла, роз’їдає шкіру й покриває її сипом і ранами. В усіх інших відділах заводу праця теж іде в тісноті, бруді, так і простудні хвороби занадто часті між робітниками на цукроварнях. У більшій частині заводів казарми, у яких живуть робітники, страшенно тісні, гидкі й запущені. Величина їх далеко менша навіть від тої міри, яка вимагається законом. По більшій частині казарми побудовані тільки для одної половини робітників з тим розрахуванням, що друга половина завжди працює на заводі. Таким чином, в казармах сплять трохи не круглої доби, від чого певно повітря в них страшенно псується, як від дихання людей, так і від просушування мокрої одежі, яку розвішують тут же над головами. Сплять робітники на чім Бог послав, підстеляючи під себе дещо із своєї одежі, бо від заводу звичайно ніякої постелі їм не видають. Замість подушки найчастіше під голову кладуть чоботи. Тільки на деяких, трохи краще впорядкованих заводах, є осібні казарми для чоловіків і жінок або для жонатих людей. Звичайно ж усі сплять вкупі, й казарма тільки й має два відділи: спальню та їдальню. Ще гірше приходиться від тісноти тим робітникам, яких розміщують по хатах у мужиків, бо звичайно наймають хату на кількох чоловіків, щоб це заводу обходилось дешевше. Тільки на деяких цукроварнях людей харчують доволі й не погано, напр., у Бобринських і в Семиренка належить по фунтові м’яса на день на робітника. Зате майже в усіх інших заводах м’яса дають тільки 2—3 рази на тиждень і не більше як по 1/2 фунта. Житного борошна належиться від 1 пуда 30 фунтів, до 2 пудів на місяць на чоловіка, каші, звичайно пшона, по 30 фунтів. Солі відпускається 3—4 фунтів і стільки же сала. У піст замість сала дають конопляну олію. Приварку, то є борщу і т. д., дають дуже трохи, хоча в нашім краю овочі недорогі. Робітники нічної зміни вечеряють в 11 годин вечора, снідають о 6 ранку, а вернувшись о 12 дня, обідають і зараз лягають спати. Денна зміна обідає в 11 дня, зараз по обіді починає роботу, полуднує о 6 вечора й, вернувшись з роботи опівночі, вечеряє. На обід звичайно дають борщ і кашу. Коли є м’ясо, то воно вариться в борщі, потім виймають і роздають робітникам. На вечерю дають те саме, що на обід, на сніданок і полудень звичайно тільки самий хліб. …До всього цього лиха в життю робітників на цукроварнях треба ще додати конечний брак всякого впорядкування, яке мало б метою хоч трохи полегшити їхню долю. Напр., далеко не на всіх заводах є бані або купальні, а коли і є, то малі аж до сміху по відношенню до числа робітників. Так само ніде на заводах нема осібних прачок для прання сорочок робітникам, які через те звичайно ходять в чорних сорочках, аж поки вони на їхніх плечах не розпадуться. При таких обставинах кожний розуміє, що робітники мусять часто слабувати, працюючи по цукроварнях. Тим часом далеко не при всіх заводах є шпиталі, і навіть далеко не всі заводи наймають лікаря для своїх робітників. Порядні шпиталі є тільки в Смілі, Городищі, Тальнім. У кожному випадку хворий робітник позбувається на той час заробітної платні, а підрядчики навіть вичитують з їхньої платні за харчі. Робітники, покалічені на заводах, тільки зрідка дістають карбованців з 10 за своє каліцтво, звичайно ж їм не дають нічого. Взагалі відносини робітників до заводського начальства визначені в умові формулою: «повинуватись усьому, що буде наказано», й через те прикажчики й інше мале начальство дозволяють собі не тільки лаяти робітників, а навіть і бити їх. Крім того, штрафи назначають часто без жодної законної основи. От таку то муку за працю терпить робітник на цукроварні цілих 4—5 місяців і нарешті вертається додому з якимись 5—6 карбованцями, а частіше і без грошей, іншим разом заборгований підрядчикові та з подібною умовою на наступний рік. [61, с. 123—126] 3. Із брошури І. Лейхнера «Нафта і газ. Образок з галицької промисловості», у якій описуються жахливі умови життя робітників Після шостої години вечора ви бачите, як у Бориславі заболоченими вулицями блукають мерці. Люди всі жовті, як глина, зустрічають один одного без слова, як приголомшені. Вони не йдуть додому, бо в них немає хати… Їм нічого їсти. Вони не бояться сирої й холодної погоди, бо вони провели весь день у вогкості та на холоді. В них нема одягу, який варто шанувати, бо на обдерте, сіро-жовте лахміття вже давно чекає лахмітник. Вони блукають без мети, доки на розі якоїсь вулиці не пролунає оклик: «Купуйте одну миску, гаряча і повна, одна порція три, чотири, шість крейцерів!», і не нагадає, що вони мусять щось їсти. Ці бронзові, глиняні миски стоять на довгій лавці перед порожнім ящиком з-під товарів. Ящик — це прилавок, на якому стоять великі горшки з картопляним супом і з локшиною на воді. Один черпак картоплі і один локшини — це одна «миска», міра одної порції. Жадібно тиснуться сюди голодні, швидко відбувається продаж. Крім цього, можна одержати чорний, погано випечений хліб — по п’ять крейцерів за фунт. Коли місять тісто, до нього додають старий засушений хліб — і печиво стає тоді таке кисле, що після першого шматка тече слина з рота. У голодних це викликає ще більший голод. Якщо навіть з’являються скарги, на них спокійно дивляться, як на само собою зрозуміле явище. [61, с. 125—126] Запитання і завдання до документів 1) Доведіть, що типові умови життя та праці шахтарів Донбасу негативно позначалися на стані їхнього здоров’я. 2) Яким був рівень соціального захисту робітників? 3) Порівняйте умови життя й праці робітника в другій половині ХІХ ст. і на початку ХХІ ст. 4) Заповніть таблицю «Умови життя та праці робітників цукроварень України в другій половині ХІХ ст.».
Завдання Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану. Метод «Навчаючи — вчуся» Методичний коментар — див. урок № 10.
Робота з картою Покажіть на карті найбільші промислові міста України другої половини ХІХ ст. Робота з документом Опрацюйте уривки з документів, виконайте завдання. 1. З офіційної довідки гірничого департаменту, у якій ідеться про утворення «Новоросійського товариства кам’яновугільного, залізничного і рейкового виробництва» Джона Юза (1875 р.) Згідно з Височайше затвердженим 18 квітня 1869 р. положенням Комітету міністрів, дозволено великобританському підданому Джону Юзу утворити Товариство із складовим капіталом в 300 тис. фунтів стерлінгів для розробки кам’яного вугілля на півдні Росії, в Катеринославській губ. біля Олександрівки, Сміли або Новотроїцька, спорудження в тій же місцевості чавуноливарного і залізоробного заводів, спорудження рейкового і механічного заводів. При цьому Юз взяв на себе зобов’язання внести до одного із закордонних банківських домів або банків за рахунок Товариства 50 тис. фунтів стерлінгів. Сума ця є власністю Товариства і витрачається ним виключно на спорудження заводу і з тим, щоб 20 тис. фунтів стерлінгів були залишені в банку до повного закінчення доменних печей для виплавки чавуну… Уряд віддає Товариству безплатно потрібні для копалень відводи з пустуючих власних державних земель з кам’яновугільними покладами, якщо такі землі виявляться і будуть знайдені Товариством поблизу або на самій лінії Харківсько-Азовської залізниці, дарує Товариству як субсидію протягом 10 років (за додатковою умовою Височайше затверджена 24 квітня 1870 p., ця субсидія призначена на 12 років, і визначена позика в 500 000 крб) премію в 50 коп. з кожного пуда рейок, вироблених на заводі Товариством і прийнятих управлінням залізниць, але на кількість не більше 300 тис. пудів на рік, а також дарує Товариству право безмитного довозу з-за кордону всіх предметів, потрібних для спорудження і початкової дії заводів і копалень. [61, с. 118—119, 126] 2. Характеристика технічної відсталості металургійного заводу Юза, складена вченим-металургом академіком М. Павловим …Дві маленькі доменні печі стояли з відкритими колосниками, газ вільно виходив в атмосферу і горів. Важко повірити, що в той час могла існувати така примітивна споруда на недавно збудованому іноземцями заводі. В Англії, на батьківщині коксового доменного виробництва, в той час було багато застарілих заводів, які відстали років на 50 від металургійної техніки, — і ось такий завод англійці спорудили у нас… Справа в тому, що… довелося везти заводське устаткування не залізницею, якої на початку 70-х років на Україні не було, а волами. Дуже важкі й масивні конструкції перевезти було неможливо. Немислимо, зокрема, примусити волів тягти потужну повітродувку, у якої один тільки циліндр важить більше ста пудів. Треба було придумати легшу повітродувну машину, яку можна було б перевезти в Донбас волами. Англійські спеціалісти збудували таку машину, яка при порівняно невеликій вазі та малих розмірах може дати потрібну кількість дуття при значному числі обертів. Проте, навіть працюючи з граничним навантаженням, так, що все навколо деренчало і тряслось, така машина була слабою і давала мало дуття в доменну піч. Тому доменні печі Юзівки мали невелику продуктивність. Поряд з доменною піччю стояла переробна фабрика, яка освітлювала вночі всю околицю полум’ям, що виривалося з димарів. Хоч англієць Юз знав про бессемерівський та мартенівський процеси, вже запроваджені у виробництві сталі, але почав з будівництва пудлінгових печей, винайдених ще наприкінці XVIII століття. [61, с. 119, 126] Запитання 1) Які пільги надали англійському підприємцю Дж. Юзу під час вкладання капіталів у будівництво шахт і заводів у Донбасі? 2) Чому Дж. Юз оснащував власний металургійний завод у Донбасі застарілою технікою? 3. Металургійна промисловість України на початку 70-х рр. ХІХ ст. Ми навмисне відклали на кінець один машинний здобуток, розвиток якого на Україні ще дуже малий, але без якого ніколи в жодній країні не може бути гарного зросту фабричної праці. Це здобуток заліза, його виробка і будування різних машин, конче потрібних для кожного великого фабричного здобутку, для гарного хліборобського господарства і нарешті для впорядкування. Досі добувається на Україні заліза дуже мало, але не тому, що залізної руди в нас бракує. У Донецькому кряжі є непорушний скарб залізної руди, якого вистачило б навіть для такого широкого здобутку заліза, як, напр., в Бельгії. Тим часом на Катеринославщині є тільки три заводи, з яких один, Луганський, обробляв досі чавун, привезений з Уралу, другий, Петровський, не вдався і замість нього тепер упорядковано Лисичанський, на якому справді виробляється дещо чавуну. Третій завод Юза на річці Кальмюсі, який після довгого непорядку, боротьби з робітниками й т. д. теж почав добувати чавун із власної залізної руди. У деяких залізних губерніях, між іншим, на Волині, знаходять залізну руду, особливо в болотах, і переробляють її на чавун або — залізо в невеличких грубках. Це залізо служить для виробки дрібного інструменту для сільського господарства. Який малий здобуток заліза на Україні, видно із того, скільки в 1871 році в Росії взагалі добуто заліза:
Заводи для виробки різних залізних речей на Україні є ще найбільше в Херсонщині, в Таврійській і Харківській губерніях. Невеличкі збройові є в Києві. На Поліссі, в Київській і Волинській губерніях є 14 невеличких заводів, що виробляють залізо і чавун, на яких вкупі працює біля 100 робітників. Залізо це переробляється на дрібний інструмент у Житомирськім повіті. Чавунно- і міднолітейних заводів, рівняючи до такого нікчемного здобутку металу, на Україні є ще доволі, але для потреб країни в машинах занадто мало. Як залізо, так і готові машини досі привозять найбільш з Уралу й Бельгії, а машини — з Англії й Німеччини. В Одесі є 5 чавунно-літейних і машинових фабрик із загальним здобутком біля 1.500.000 (пудів). Найголовніші з цих фабрик: Белліно-Фендрів займає 500 робітників і дає обороту на 400.000 крб., Російського товариства пароплавства і торгівлі, майстерні при залізниці: більш 400 робітників в 1874 році на 959.700 крб.
Крім того, є невеличкі машинні фабрики в Городищі, Смілі, у Білій Церкві, в Славуті і в Подільській губернії. [61, с. 120—121, 126] Завдання Випишіть із наведеного уривка з книги С. Подолинського «Ремесла і фабрики на Україні» статистичні та географічні дані про розташування металургійних заводів в Україні на початку 70-х рр. ХІХ ст. Розповідь учителя Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. в українській економіці набула поширення нова стадія економічного розвитку — монополістичний капіталізм. Першими монополіями в Україні були «Союз рейкових фабрикантів» (1882 р.), «Союз мостобудівних заводів» (1884 р.). Робота над формуванням понять Запишіть у зошиті визначення понять «монополія», «синдикат». Монополія — об’єднання підприємств для виробництва та збуту певного виду продукції заради обмеження конкуренції та отримання високих (монопольних) прибутків. Синдикат — один із видів монополій, особливістю якого є угода про спільний збут товарів. Синдикат обмежує торговельну самостійність підприємців.
Завдання Поставте запитання, на які маємо знайти відповідь, розглянувши пункт плану. Розповідь учителя У своїй розповіді зазначити, що в 60—80-х рр. ХІХ ст. промисловий переворот на українських землях завершився. Українська промисловість, розвиваючись у руслі загальноімперських економічних тенденцій, мала ряд своїх особливостей. Пошукова робота Методичний коментар. На дошці записані особливості розвитку промисловості України. Завдання учнів полягає в тому, щоб знайти в підручнику факти на підтвердження запропонованих тез. Особливості розвитку промисловості України в другій половині ХІХ ст.:
Бесіда 1) Поясніть зміст понять «вільнонаймана праця», «монополія», «синдикат». 2) Коли на українських землях завершився промисловий переворот? 3) Які галузі промисловості інтенсивно розвивалися на українських землях у складі Російської й Австрійської імперій? 4) «Французькі, англійські, німецькі, бельгійські підприємці захопили протягом другої половини ХІХ ст. ключові позиції в провідних галузях промисловості України». Висловіть власне ставлення до цієї тези. 5) Яку роль відігравав залізничний транспорт у розвитку промисловості України? 6) У чому полягали особливості індустріалізації на українських землях під владою Російської та Австрійської імперій? VI. Підсумки уроку Перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок. Основні висновки: скасування кріпацтва, перенаселення сіл, демографічний вибух зумовили появу значної кількості робочої сили — вільнонайманих робітників; у 70—90-х рр. ХІХ ст. в Україні завершився промисловий переворот й утвердилося фабричне виробництво; у 60—80-х рр. ХІХ ст. в Україні на перше місце вийшли галузі важкої промисловості — залізорудна, вугільна, металургійна та машинобудівна; у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. на українських землях утворюються монополістичні об’єднання. VІI. Домашнє завдання 1) Опрацюйте текст підручника. 2) Складіть кросворд (на 15 слів) із ключовим словом за темою «Розвиток промисловості в Україні в другій половині ХІХ ст.». 3) Індивідуальне завдання. Підготуйте повідомлення за темою «Реклама товарів в Україні наприкінці ХІХ ст.».
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Переглядів: 483 | | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Всього коментарів: 0 | |
