Учительська світлиця

Урок № 42

Тема. Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини.

Мета: розповісти про останнього гетьмана К. Розумовського та його політику; визначити причини та з’ясувати перебіг процесу ліквідації гетьманства й решток автономії Гетьманщини та Слобідської України; розвивати в учнів інтерес до історії; виховувати повагу до історичного минулого своєї Батьківщини.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні терміни та поняття: Генеральний, або Рум’янцевський опис, Друга Малоросійська колегія.

Основні дати та події: 1750—1764 рр. — гетьманство К. Розумовського; відновлення й остаточна ліквідація гетьманства в Україні; 1764—1786 рр. — Друга Малоросійська колегія; 1765 р. — ліквідація козацького устрою на Слобожанщині; 1765—1767 рр. — Генеральний, або Рум’янцевський опис; 1782—1786 рр. — скасування царським урядом усіх адміністративних і судових установ Гетьманщини; ліквідація української автономії; 1783 р. — указ Катерини ІІ про закріпачення селян.

Хід уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Вивчення нового матеріалу

Актуалізація опорних знань

1. Яку політику проводила Росія щодо Лівобережної Гетьманщини в першій половині XVIII ст.?
2. Назвіть найбільші виступи проти російського панування на Лівобережжі й Слобожанщині в першій половині XVIII ст.

1. Відновлення гетьманства в 1750 р.

Розповідь учителя

Після смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. вибори нового гетьмана України було заборонено, а вся влада в Гетьманщині передавалася «Правлінню гетьманського уряду», яке всіляко обмежувало права козаків. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення.

Сподівання на покращення становища були пов’язані зі сходженням на імператорський престол доньки Петра I Єлизавети Петрівни в листопаді 1741 р. у результаті палацового перевороту. Такі сподівання базувалися на тому, що серед оточення імператриці було чимало українців, зокрема Олексій Розумовський, що став її фаворитом.

Невдовзі сподівання почали справджуватися. Зміни, що торкнулися Гетьманщини та Слобідської України, були зумовлені не лише особливими стосунками імператриці зі своїм оточенням. До цього штовхали як зовнішні обставини (загроза війн з Османською імперією, Пруссією, а українські землі були джерелом людських і матеріальних ресурсів), так і нагнітання соціальної напруги.

Уже в 1742 р. було відновлено Київську митрополію. У 1773 р. скасовувалися нововведення в Слобідській Україні.

Під час перебування імператриці в Києві (1744 р.) представники старшини звернулися до неї з проханням дозволити обрати гетьмана. Імператриця не заперечувала, проте конкретних обіцянок не давала. У травні 1747 р. з’явилося відповідне розпорядження, згідно з яким у березні 1750 р. в Глухові розширена Старшинська рада обрала гетьманом Кирила Розумовського (1750—1764 рр.), брата Олексія Розумовського. Йому судилося стати останнім гетьманом Української козацької держави.

Постать в історії

Олексій Розумовський походив із родини простого козака Григорія Розума із Чернігівщини. Його дитинство та юність минали на хуторі Лемеші. Він займався звичними для сільського юнака справами. Крім того, маючи чудовий голос і музичний слух, Олексій час від часу співав у церковому хорі сусіднього села. Влітку 1731 р. ці міста відвідав полковник Федір Вишневський, який мав набрати хлопчиків для придворного хору імператриці Анни. Зачарований співом Олексія, полковник забрав 22-річного козака до Петербурга. Там у вродливого юнака закохалася донька Петра I Єлизавета. Звичайно, про офіційний шлюб між ними не могло бути й мови. (Однак є свідчення, що Єлизавета та Олексій Розумовський восени 1742 р. таємно повінчалися в одній із церков.)

Олексій узяв активну участь в організації перевороту, у результаті якого престол посіла Єлизавета. Здобувши владу, імператриця не забула про О. Розумовського. Своїм указом вона надала йому чин генерал-поручика, обер-єгермейстера імператорського двору, призначила управителем усіх своїх маєтностей, нагородила орденом Андрія Первозванного. Через деякий час вона надала йому титул князя Священної Римської імперії, а згодом — графа Російської імперії.

За часів О. Розумовського при імператорському дворі панувала мода на все українське: у палаці грали бандуристи, на бенкетах подавалися українські страви. Українців усе частіше призначали на різні адміністративні посади. Не забув Олексій і про свого брата Кирила. Він узяв його до себе, допоміг здобути освіту — спочатку в Петербурзі, а згодом у Німеччині, Італії, Франції. У 17 років Кирило став графом Російської імперії. У 1746 р. він повернувся із-за кордону і був призначений президентом Петербурзької академії наук. Цього ж року він одружився з родичкою Єлизавети графинею Катериною Наришкіною. Згодом на К. Розумовського чекала посада гетьмана України.

2. Гетьманство К. Розумовського.

Самостійна робота з підручником

Опрацюйте відповідний пункт параграфа. Випишіть у зошит основні заходи, здійснені гетьманом К. Розумовським на посаді гетьмана.

Додатковий матеріал

Ставши гетьманом, К. Розумовський домігся підпорядкування собі Запорожжя, а згодом Києва. Він отримав право самостійно призначати полковників та роздавати землі, відновив традицію скликання старшинських рад (з’їздів), які поступово набували значення станово-представницького органу. Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією.

Незважаючи на значний вплив гетьмана та його брата при дворі, такі дії викликали занепокоєння в Петербурзі. У 1754 р. з’явилася ціла низка указів, що обмежували владу гетьмана. До К. Розумовського було приставлено радника-наглядача, було заборонено самостійно призначати полковників (відтепер гетьман міг лише пропонувати кандидатуру). Гетьман був зобов’язаний постійно звітувати про прибутки й видатки Військового скарбу, а також скасувати кордони між Україною та Росією, мито на ввезення російських товарів, державні митниці, що приносили гетьманському уряду 50 тис. карбованців щороку. У відповідь на клопотання відновити самостійні зовнішньополітичні відносини Гетьманщини К. Розумовський дістав категоричну відмову.

Ці обмеження не зупинили реформаторських прагнень гетьмана. Протягом 1760—1763 рр. проводилася судова реформа, що започаткувала розмежування влади на виконавчу й судову. Вищою судовою інстанцією став Генеральний суд, у складі якого, крім двох генеральних суддів, перебували виборні особи (по одній від полку). У свою чергу, полки (їх налічувалося десять) поділялися на два судові повіти, у яких створювалися земський (для розгляду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду межових справ) суди; у кожному полку формувався також гродський (для розгляду кримінальних справ) суд, на чолі якого стояв полковник. Судді обиралися старшиною. Скасовувалися судові функції Генеральної військової канцелярії. Так Гетьманщина мала перетворитися з військової на цивільну державу. Разом із змінами в судочинстві відбувалося впорядкування законів Гетьманщини, що розпочалося ще за Д. Апостола. (Однак завершити цю справу гетьман не встиг.)

Крім того, К. Розумовський здійснив реформи в армії та освіті. Так, усі козаки відтепер мали однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформу — синій мундир із червоним коміром, білі штани й різнокольорові шапки. Запроваджувалася муштра. Упорядковувалася та вдосконалювалася артилерія. В усіх полках створювалися школи для навчання козацьких дітей. Гетьман також мав намір відкрити університети в Києві та Батурині. Передусім була оновлена Києво-Могилянська академія (отримала статус академії).

Тим часом у Петербурзі відбулися кардинальні зміни, які мали безпосередній вплив на подальшу долю України.

Запитання для дискусії

Чи могла Україна вибороти незалежність за правління К. Розумовського? Відповідь обґрунтуйте.

3. Остаточна ліквідація гетьманства. Діяльність П. Рум’янцева на Лівобережній Україні.

Розповідь учителя

У 1761 р. після смерті імператриці Єлизавети Петрівни на престол зійшов її племінник Петро III. Пробувши імператором всього декілька місяців, він встиг налаштувати проти себе всіх своєю політикою. У результаті змови Петра III було усунуто від влади та вбито. Імператрицею Росії була проголошена його дружина Катерина ІІ. К. Розумовський узяв не останню участь у заколоті, проте це не вплинуло на прагнення нової імператриці ліквідувати автономію Гетьманщини. Формальним приводом для скасування Гетьманщини стали дві чолобитні до імператриці, надіслані 1763 р. гетьманом К. Розумовським і представниками козацької старшини. У них йшлося про відновлення давніх прав України (про самостійні судову й фінансову системи, землі, втрачені з 60-х рр. XVII ст. тощо) та офіційне визнання спадковості гетьманської посади за нащадками роду Розумовських.

У Петербурзі це сприйняли як прагнення відокремитися від Росії. Розгнівана Катерина II була готова віддати гетьмана під суд. Врешті-решт вона запропонувала йому добровільно зректися булави, на що Розумовський був змушений погодитися. Як компенсацію він отримав високий чин генерал-фельдмаршала й цілу низку нових маєтностей. 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні. У наступні роки К. Розумовський жив у Петербурзі або за кордоном. Тільки в 1794 р. він повернувся в Батурин, де й помер у 1803 р. (похований у Воскресенській церкві).

Для управління землями колишньої Гетьманщини була створена Друга Малоросійська колегія (1764—1782, 1783—1788 рр.), яку очолив Петро Рум’янцев. Колегія складалася із чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основне завдання Колегії полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворенні натомість російських. Протягом 1765—1768 рр. Колегія підпорядкувала собі всі центральні установи Гетьманщини. У геральдичних зображеннях запроваджувався двоголовий орел — герб Російської імперії. Козацька Україна втратила свої центральні органи управління. У той самий час для охорони народних прав П. Рум’янцев запровадив посади присяжних адвокатів при Колегії і Генеральному суду.

У таємній інструкції щодо управління краєм Катерина II наполегливо рекомендувала знищити всі залишки української автономії, закріпачити селян, здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки, усіляко збільшувати збір податків. Для успішного виконання цих завдань Рум’янцев мав діяти дуже обережно, «аби не викликати ненависті до росіян», «вміло вивертатися» та водночас «мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст». Зокрема, імператриця радила йому переконувати українських селян, що погіршення їхнього становища є наслідком відсталості «малоросійських звичаїв». Щодо козацької старшини Рум’янцеву слід було вживати випробуваний і надійний метод «батога і пряника» — жорстоко карати за всі прояви відновити Гетьманщину й водночас приваблювати українську старшину урядовими посадами та маєтками. Імператриця ставила завдання «намагатися викоренити серед українців фальшивий погляд на себе як на народ, цілком відмінний від москалів».

Рум’янцев завзято взявся до виконання цих інструкцій. Його першим кроком було проведення в 1765—1767 рр. загальної ревізії земельної власності (Генеральний, або Рум’янцевський опис). Були переглянуті та впорядковані податки. Замінено натуральні повинності грошовим податком, сума якого сягнула 250 тис. карбованців на рік (у 1780 р. вона складала вже 2 млн карбованців).

Широкомасштабні заходи Рум’янцева загальмувала чергова російсько-турецька війна 1768—1774 рр.

Певна річ, українці не могли не усвідомлювати того, що відбувається ліквідація їхньої автономії. Тому під час виборів у 1767 р. депутатів до Уложенної комісії для укладання нового збірника законів Російської імперії (попередній був укладений у 1649 р.) депутати від козацької старшини, шляхти, духовенства, козаків і міщан зажадали повернутися до умов українсько-московського договору 1654 р., відновити гетьманську владу тощо. Серед тих, хто відстоював права України, виділявся лубенський депутат Григорій Полетика. Проте комісія, не зумівши виробити якогось реального документа, у 1774 р. була розпущена, а імператриця остаточно перебрала до своїх повноважень видання законів імперії.

4. Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація залишків автономного устрою Гетьманщини.

Самостійна робота з підручником

Самостійно опрацюйте відповідний пункт параграфа. Складіть хронологічну таблицю заходів російської влади з ліквідації залишків козацького устрою в Україні.

Додатковий матеріал

Скасування гетьманської влади на Лівобережжі дало поштовх до змін устрою Слобожанщини. У серпні 1765 р. Катерина ІІ видала указ про скасування полкового устрою й створення Слобідсько-Української губернії. Замість п’яти козацьких полків було сформовано п’ять гусарських. Місцеві козаки позбавлялися прав і привілеїв і перетворювалися на «військових обивателів». У 1780 р. замість Слобідсько-Української губернії утворилося Харківське намісництво.

У вересні 1781 р. був скасований полковий адміністративно-територіальний поділ, а Гетьманщина перетворилася на Малоросійське генерал-губернаторство у складі трьох губерній (намісництв) — Київської, Чернігівської й Новгород-Сіверської. У губернських центрах і повітових містах виникали російські адміністративні та судові установи.

Поряд з адміністративно-територіальними змінами царський уряд намагався розв’язати проблему втечі українських селян. У травні 1783 р. вийшов указ про остаточне прикріплення селян до місць їхнього проживання. Так було узаконене кріпосне право на Лівобережжі й Слобожанщині.

9 липня 1783 р. дійшла черга й до української армії: замість десяти козацьких і трьох компанійських полків формуються десять кінних карабінерських полків російської армії. Строк служби складав шість років. Козацька старшина отримувала російські офіцерські звання, а козаки перетворювалися на державних селян.

У 1783—1785 рр. відбулося зрівняння у правовому становищі українських станів із нормами загальноросійського законодавства. Козацька старшина за указом Катерини II зрівнювалася у правах із російським дворянством.

Таким чином, на початок 80-х рр. XVIII ст. було остаточно ліквідовано Українську державу. Українські прапори, гармати, печатки вивозилися до Петербурга. Адміністративно-територіальний устрій, судова система, соціальний склад на українських землях були в основному такими, як і в решті регіонів Російської імперії. В історії України почався новий період становлення нової національної ідеї розгортання боротьби за відновлення власної держави.

III. Закріплення нових знань

Бесіда

1. Коли було востаннє відновлено гетьманство в Україні? Хто став останнім гетьманом?
2. Що спричинило відновлення гетьманства в 1750 р.?
3. Які реформи здійснив гетьман К. Розумовський?
4. Чим було зумовлено стримування реформаторської активності останнього гетьмана?
5. Хто очолював Другу Малоросійську колегію? Які заходи були нею здійснені?
6. Коли був ліквідований автономний статус Слобожанщини?
7. Як відбувалася ліквідація залишків української автономії в 60—80-ті рр. XVIII ст.?
8. Чим обернулася для українського народу ліквідація автономії Гетьманщини і Слобожанщини?
9. Яким є історичне значення Української козацької держави?

IV. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя

На гетьманування К. Розумовського (1750—1764 рр.) припадає останній період існування Гетьманщини у складі Російської імперії.

Попри активну діяльність К. Розумовського, спрямовану на зміцнення автономного устрою, у 1764 р. імператриця Катерина II скасувала гетьманство, а протягом наступних 20 років, діючи обережно, щоб не викликати заворушень, вона ліквідувала автономію Гетьманщини, Слобідської України, а також знищила Запорозьку Січ.

V. Домашнє завдання

Опрацювати § 30 (§ 40—41*) підручника.