| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із історії України 8 клас (нова програма) |
Урок № 36 Тема. Північна війна Московської держави зі Швецією та Україна. Повстання С. Палія. Виступ гетьмана І. Мазепи проти царської влади. Мета: розкрити перебіг Північної війни та участь у ній України; дати оцінку переходу гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла XII, розкрити роль Полтавської битви в подальшій долі України; продовжити формування навичок критичного мислення учнів; виховувати учнів у дусі поваги до історичної боротьби та здобутків українського народу. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал. Основні терміни та поняття: Кримські походи, Азовські походи, Північна війна, Полтавська битва. Основні дати та події: 1700—1721 рр. — Північна війна між Швецією та Московією; 4 листопада 1708 р. — перехід гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла XII під час Північної війни; 13 листопада 1708 р. — зруйнування московськими військами Батурина; 17 листопада 1708 р. — обрання гетьманом І. Скоропадського; 25 травня 1709 р. — зруйнування московськими військами Чортомлицької Січі; 8 липня 1709 р. — Полтавська битва. Хід уроку I. Організація навчальної діяльності II. Вивчення нового матеріалу Актуалізація опорних знань
1. Гетьманщина в умовах Північної війни Московської держави зі Швецією (1700—1721 рр.). Розповідь учителя Із 1700 р. Московія вела Північну війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. Ця війна жодним чином не торкалася інтересів України. Проте від самого початку козацькі полки постійно брали участь у воєнних діях. Вони воювали на територіях Московії, Прибалтики, Речі Посполитої, відстоюючи імперські прагнення царя. Ці походи були важким тягарем для козацтва. Адже козаки за свою службу не отримували жодної винагороди, а навпаки, потерпали від утисків і образ московських воєначальників. Жорстоке ставлення з боку командування й тяжкі умови служби викликали скарги й нарікання, а часом і самовільне повернення додому. Приводом для незадоволення було й те, що досить часто козаків використовували як дешеву робочу силу під час будівництва каналів, нових доріг, фортець та інших укріплень. Справжнім лихом стала Північна війна й для інших верств українського населення, бо саме його коштами споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ. у 1706 р. Гетьманщина мусила також утримувати в окремих містах московську армію й воєнні гарнізони. Крім того, з України у великих кількостях вивозилися хліб та інші продукти. Усе це призводило до занепаду господарства й торгівлі, посилювало незадоволення політикою московського царя. Крім воєнних негараздів козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Так, зокрема, гостру реакцію викликав указ 1705 р. про перетворення двох козацьких полків, висланих до Пруссії, на регулярні драгунські. Серед козацької старшини поширювалися чутки про ще суттєвіші зміни: усунення козацького самоврядування, насадження губернаторів і воєвод, переселення козацького війська в Московію тощо. Непевність майбутнього України примушувала старшину й гетьмана замислюватися над подальшою долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями старшина тиснула на гетьмана. Та й сам І. Мазепа почав розуміти згубність існуючих відносин України з Московією. 2. Повстання під проводом С. Палія (1702—1704 рр.). Самостійна робота з підручником Опрацюйте відповідний пункт параграфа та складіть розгорнутий план до нього. 3. Перехід І. Мазепи на бік Карла XII. Розповідь учителя Щирим прихильником Москви І. Мазепа залишався доти, доки Петро I не почав ламати основи української автономії. Тоді гетьман вирішив піти на союз зі Швецією. Узявши за мету звільнення Гетьманщини з-під влади Московії, I. Мазепа розпочав таємні переговори зі шведським королем Карлом XII. У 1708 р. шведський король Карл XII із 35-тисячною армією виступив у похід на Москву. Пізніше до нього мав приєднатися генерал Адам Левенгаупт із 16-тисячним військом та важкою артилерією. Шлях на Москву був перекритий великими залогами московських військ у Пскові, Новгороді та Смоленську. Карл XII, віддаючи перевагу маневреній війні, вирішив здійснити обхід через Білорусію. Проте через погані дороги, вороже ставлення місцевого населення та дії партизанських загонів шведська армія втратила потрібну рухливість. Ударом по шведах став розгром московським військом армії Левенгаупта біля села Лісне в Білорусії. Після цього шведський король рушив в Україну, де сподівався на допомогу І. Мазепи. Коли шведський король перетнув кордон Гетьманщини, то І. Мазепа ні у воєнному, ні в політичному відношенні не був готовий зустріти Карла XII як свого союзника. До того ж українське населення чинило завзятий опір шведам. Мазепа опинився перед вибором: чи відверто підтримати шведів, чи залишитися на боці Петра I. 4 листопада 1708 р. гетьман прийняв остаточне рішення приєднатися до Карла XII і, залишивши в Батурині 3-тисячну залогу на чолі з полковником Дмитром Чечелем, із 4-тисячним загоном козаків рушив до ставки шведського короля. Проте, дізнавшись про наміри І. Мазепи, багато козаків залишили його. Вони не зрозуміли раптової зміни поглядів гетьмана, що напередодні закликав бути вірними московському царю й боротися проти шведів. Основна маса українського населення розглядала шведів як загарбників. Також далася взнаки непопулярна соціальна політика гетьмана в попередні роки. Дізнавшись про вчинок І. Мазепи, Петро I діяв швидко й рішуче. Він наказав О. Меншикову зруйнувати гетьманську столицю Батурин, де зберігалися великі запаси зброї, артилерії та продовольства. Долю Батурина вирішила зрада. Полковник І. Ніс показав таємний хід у місто, через який московські війська проникли в столицю та вчинили погром. Батурин був спалений, а його населення знищене. Робота з документом
Запитання до документа 1) Як у документі характеризується стан шведського війська? 2) Як трактує наміри шведського короля цей документ? 3) Як характеризується поведінка Мазепи? 4) Як Петро I наказує українському населенню поводитися щодо шведів та І. Мазепи? Розповідь учителя Мазепу було оголошено зрадником, а новим гетьманом на Старшинській раді у Глухові обрали Івана Скоропадського (1708—1722 рр.). Крім нього, претендентом на гетьманську булаву був, зокрема, П. Полуботок, але його кандидатуру було відхилено царем: «надто хитрий, з нього може вийти другий Мазепа». Також Петро I звернувся до населення бути вірним йому, а на Січ відправив дарунки та гроші. І. Скоропадському цар передав грамоту, якою «прощав» усіх старшин (прихильників Мазепи), повертав їм маєтки й чини, якщо вони добровільно повернуться й покаяться. У противному разі на них чекатиме страта. Через кілька днів більшість старшини пішла від Мазепи, підписала присягу на вірність царю та визнала гетьманом І. Скоропадського. Цікаво знати Напередодні виборів нового гетьмана в Глухові відбулася церемонія ганебної страти опудала, що символізувало І. Мазепу. 23 листопада 1708 р. у Москві, а також у Глухові було виголошено церковну анафему (прокляття) Мазепі. Понад два століття до 1917 р. анафему українському гетьману повторювали священики у церквах Російської імперії. Анафему виголошували навіть у тих церквах, що були збудовані коштом Мазепи, де в інших молитвах за церковними правилами йому висловлювали хвалу й вічну пам’ять. Провідників українського національно-визвольного руху в XIX і XX ст. називали мазепинцями. Православна церква зняла з І. Мазепи анафему лише в 1994 р. Розповідь учителя Попри наказ московського царя, до Мазепи й Карла XII приєднався кошовий отаман Кость Гордієнко із частиною запорожців. 8 квітня 1709 р. І. Мазепа та К. Гордієнко підписали з Карлом XII угоду, яка передбачала утворення на українських землях, що перебували у складі Росії, князівства, очолюваного І. Мазепою під формальною протекцією Швеції. Питання про долю правобережних і західноукраїнських земель не порушив, оскільки шведський король визнавав їх частиною Польщі. Однак цим планам не судилося здійснитися. Петро I продовжував каральні заходи в Україні, увівши на її територію майже 100-тисячну армію. У квітні 1709 р. московські війська під командуванням П. Яковлєва здійснили каральний похід на Січ. Козаки на чолі з новим кошовим Петром Сорочинським вирішили боронитися та відбили перший штурм Січі. Однак через зраду полковника Гната Галагана Січ була знищена. Лише небагатьом запорожцям вдалося врятуватися. Галагану за «відмінно виконане завдання і вірну службу» цар дарував село Моровиця, а щодо запорожців видав указ, щоб їх, де б хто не зустрів, карати на смерть. Цікаво знати Після погрому Січі запорожці заснували Кам’янську Січ, сподіваючись незабаром повернутися на старі місця. Проте в 1711 р. московські війська також зруйнували її. Частина запорожців знайшла притулок у володіннях хана — урочищі Олешки поряд із Кардашинським лиманом (на території сучасного міста Цюрупинська Херсонської області), де створила ще одну Січ. Незважаючи на позитивне ставлення хана до козаків, їм було заборонено зводити укріплення й мати гармати, і вони виявилися беззахисними перед свавіллям татар. Матеріальне становище козаків Олешківської Січі було значно гіршим, ніж на Запорожжі, що викликало невдоволення. У 1728 р. збурені козаки під проводом Івана Гусака заарештували кошового К. Гордієнка, спалили будівлі та рушили на місце зруйнованої Чортомлицької Січі. Проте московський уряд категорично заборонив їм відновлювати Січ. Зазнавши невдачі, козаки повернулися у володіння кримського хана й осилилися на місці Кам’янської Січі. У 1733 р. помер К. Гордієнко — непримиренний ворог Російської імперії. Цього ж року в умовах загострення відносин із Туреччиною російська імператриця Катерина II пробачила «провину» запорожцям і дозволила їм повернутися. У 1734 р. козаки заснували Нову Січ, що проіснувала до 1775 р. 4. Полтавська битва. Смерть І. Мазепи. Розповідь учителя (супроводжується роботою з картою) Тим часом основні сили шведів підійшли до Полтави. Це місто лежало на перехресті шляхів, що вели на Слобожанщину, Запорожжя і далі на Москву й Крим. Крім того, тут були зосереджені великі припаси, яких вкрай не вистачало шведам. Залога міста, що складалася з козаків і московських солдатів, відмовилася здатися. Облога міста тривала три місяці. Шведи, які мали лише чотири гармати, не могли зламати опір захисників. Тим часом до Полтави підійшли основні московські сили. Вирішальна битва Північної війни відбулася 8 липня 1709 р. під Полтавою та завершилася поразкою шведів. Цікаво знати Московські війська, що прибули під Полтаву, розмістилися табором на північ від міста поблизу села Яківці. Лівий фланг московитів прикривав ліс, правий — глибокі яри, а з тилу — річка Ворскла. Козацькі полки І. Скоропадського розмістилися між Малими Будищами та Решетилівкою, щоб не допустити відступ шведів на Правобережжя. Загалом московська армія налічувала 42 тис. осіб, хоча деякі дослідники називають значно більші цифри (навіть 100 тисяч). Шведський король, який мав удвічі менше сил, вирішив дати московським військам генеральний бій. Рано-вранці 8 липня шведська армія, що вишикувалася чотирма колонами, без попередньої розвідки рушила полем на московський табір. Проте шведи несподівано натрапили на московські редути — польові земляні укріплення. Прохід між редутами й атака московської кінноти завдали шведам відчутних втрат. До того ж їх лівий фланг загубився в лісі та був знищений. Після кількагодинного важкого бою шведські війська опинилися перед свіжими головними московськими силами, що вийшли з укріпленого табору. Шведський король вирішив атакувати їх, зосередивши свої відбірні війська на флангах. Гвардія Карла XII зуміла прорвати лівий фланг московитів. Тоді Петро I сам повів в атаку свої резерви, яких підтримала артилерія з московського табору. Шведи були відкинуті. Карлу XII заважало керувати боєм поранення в ногу, яке він отримав напередодні. Під час битви він упав із коня й знепритомнів. Шведи вирішили, що король загинув, і стали тікати. У тил шведам ударили козаки І. Скоропадського. До 11-ї години ранку Полтавська битва завершилася поразкою шведського війська, яке втратило понад 12 тис. осіб убитими й полоненими. Втрати Москви склали 1345 убитими та 3290 пораненими. На місці битви Петро I влаштував бенкет, на який запросив шведських полонених воєначальників, де проголосив тост за своїх учителів, як він назвав шведів. Розповідь учителя Після поразки під Полтавою І. Мазепа, К. Гордієнко із частиною своїх прихильників (близько 2 тис. козаків) і Карл XII утекли через Переволочну й Очаків в турецькі володіння. Ще під Очаковом до Карла XII прибув посланець від бендерського серафіра (начальника турецького війська) і запросив його до Бендер, куди й подалися І. Мазепа і Карл XII. У той самий час шведський король отримав листа від царя Петра I, у якому були викладені три основні вимоги: 1) уступити цареві всю Унгрію, Карелію, Естляндію та Ліфляндію; 2) визнати польським королем Августа; 3) видати цареві Мазепу. Своєму послу у Стамбулі Петро I доручив підкупити великого візира, якому було обіцяно 300 тис. талярів за видачу І. Мазепи. Ця звістка дуже схвилювала гетьмана та остаточно підірвала його слабке здоров’я. 22 серпня 1709 р. (за іншими даними — 28 серпня 1709 р. або 18 березня 1710 р.) він помер у селі Варниця біля Бендер. Тіло І. Мазепи відвезли в місто Галац (Румунія) і там у колі військової старшини й самого короля Карла XII поховали в міському монастирі. Цікаво знати Труну з тілом гетьмана Мазепи везли шестеро білих коней, а попереду бунчужний ніс булаву. Слідом йшли жінки й оплакували небіжчика. За ними верхи на конях їхали генеральний писар Пилип Орлик, небіж І. Мазепи Войнаровський і вся генеральна старшина. Зверніть увагу! Місце й роль І. Мазепи в історії українського народу визначається тим, що в умовах розгортання централізаторської політики Петра І він здійснив спробу вибороти незалежність України. Проти його цілі й методи боротьби, далекі від життєвих потреб народу, значною мірою спричинили крах планів І. Мазепи. Запитання для дискусії Доля України в Полтавській битві вирішувалася без участі українців. Чому так сталося? III. Закріплення нових знань Бесіда
IV. Підсумки уроку Заключне слово вчителя Північна війна стала важким тягарем для українського народу. У далеких походах і на будівельних роботах гинули українські козаки. Зазнавала розорення економіка України, населення потерпало від поборів, повинностей і постоїв царських військ. У таких умовах гетьман І. Мазепа виступив проти політики царя. Проте у своїх діях він покладався на хитрість, розрахунок та інтриги, а не на героїзм і відданість народу та його провідників. Тому виступ Мазепи підтримала незначна частина його найближчого оточення. А в битві під Полтавою (8 липня 1709 р.) між шведами та московитами від гетьмана вже нічого не залежало. Поразка шведів стала й провалом планів гетьмана щодо здобуття незалежності України. Царська влада доклала всіх зусиль, щоб знищити пам’ять про гетьмана в українському народі. Йому було виголошено анафему. «Мазепинством» став називатися український національно-визвольний рух. Заслугою І. Мазепи стало те, що він створив прецедент виступу української еліти проти московського центру. V. Домашнє завдання Опрацювати § 27, п. 1—4 (§ 36*) підручника.
| ||
| Переглядів: 435 | | ||
| Всього коментарів: 0 | |
