| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із історії України 8 клас (нова програма) |
Урок № 30 Тема. Розкол козацької України. Андрусівське перемир’я. Мета: розкрити причини громадянської війни, що спалахнула в Україні та призвела до її розколу на Правобережну і Лівобережну Гетьманщину; дати оцінку Андрусівському перемир’ю; формувати вміння аналізувати, узагальнювати та критично оцінювати історичні процеси; виховувати в учнів почуття патріотизму та громадянської свідомості. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал. Основні терміни та поняття: Правобережна Гетьманщина, Лівобережна Гетьманщина, Андрусівське перемир’я. Основні дати та події: 1659 р. — укладення українсько-московських Переяславських статей; 1660 р. — укладення українсько-польського Слободищенського трактату; 1663 р. — поділ Української держави на Правобережну і Лівобережну; жовтень 1663 — березень 1664 р. — похід польсько-татарсько-українського війська на Лівобережжя на чолі з королем Яном Казимиром; 1664—1665 рр. — антипольське і антигетьманське повстання на Правобережжі; 1665 р. — укладення українсько-московських Московських статей; 30 січня 1667 р. — укладення Андрусівського перемир’я між Московською державою та Річчю Посполитою. Хід уроку I. Організація навчальної діяльності II. Перевірка домашнього завдання Дидактична гра «Незакінчене речення» Правила гри. За змістом вивченого матеріалу вчитель зачитує учням речення, які не мають завершення. Учні мають додати відповідне змістове закінчення. Гру можна проводити з усім класом або окремими учнями. Використання гри на початку уроку відіграє роль ефективної інтелектуальної розминки, налаштовує учнів на сприйняття нового матеріалу.
III. Вивчення нового матеріалу 1. Гетьманство Ю. Хмельницького. Поділ українських земель на Лівобережну і Правобережну Гетьманщину. Розповідь учителя Після обрання гетьманом Ю. Хмельницький вирішив укласти мир із Москвою. Прихильники Ю. Хмельницького на раді в Жердовій Долині неподалік Трахтемирова розробили проект майбутнього договору, за яким погоджувалися визнати владу московського царя. Статті передбачали, зокрема, поновнення союзу з Москвою, включення до складу козацької держави Північної Чернігівщини, заборону перебування на її території московських військ і воєвод (за винятком Києва), вільне обрання гетьмана, скасування заборони на проведення самостійної зовнішньої політики тощо. Однак, під час переговорів у Переяславі московські воєводи відхилили український проект і нав’язали новий договір на основі Березневих статей 1654 р., що отримав назву Переяславські статті 1659 р. Основні положення Переяславських статей 1659 р. • позбавлення права старшини без дозволу царя переобирати гетьмана; • втрата гетьманом права самостійно призначати, звільняти або засуджувати до страти старшину й полковників; • розміщення московського війська, окрім Києва, у Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані; • підпорядкування Київської митрополії московському патріарху (цю статтю пізніше було скасовано); • заборона українському уряду підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами й організовувати військові походи без дозволу Москви. • переяславські статті викликали глибоке обурення в більшості козаків. Робота з документом
Запитання до документа 1) Які обмеження повноважень гетьмана вводилися згідно з Переяславськими статтями? 2) Чиїм коштом мали утримуватися московські війська та урядовці? У яких містах вони розміщувалися? 3) Які привілеї залишали за козаками та іншими жителями України? Розповідь учителя Тим часом Річ Посполита та Московська держава готувалися до нової війни, щоб остаточно завершити боротьбу за українські землі. У воєнній кампанії 1660 р., яка отримала назву Чуднівська (тому що вирішальна битва відбулася поблизу міста Чуднова), на Правобережній Україні польсько-татарська армія завдала поразки українсько-московській. Політичним наслідком цього став перехід Ю. Хмельницького на бік поляків і підписання Слободищенського трактату 1660 р. Його було укладено на основі Гадяцької угоди, але з деякими змінами: — було вилучено статтю про Руське князівство; — гетьман був зобов’язаний надавати військову допомогу Речі Посполитій у її війнах з іншими державами; — підтверджувалася заборона гетьману вести самостійну зовнішню політику; — польській шляхті й магнатам поверталися всі маєтності на українських землях. Зверніть увагу! Укладення Слободищенського трактату спричинило політичний розкол українського суспільства. Якщо на Правобережжі козацька рада, що відбулася восени 1660 р. у Корсуні, схвалила його умови, то козаки деяких лівобережних полків відмовилися підтримати трактат і обрали своїм наказним гетьманом переяславського полковника Якима Сомка. Ю. Хмельницький за допомогою татар спробував відновити свою владу на Лівобережжі й усунути від влади Сомка, що спирався на допомогу московських військ. Проте це лише погіршило ситуацію: у травні 1661 р. майже все Лівобережжя визнало владу Москви. Наприкінці 1662 р., зневірившись у власних можливостях об’єднати під своєю булавою всю Україну, Ю. Хмельницький зрікся гетьманства й постригся в ченці під іменем Гедеона. Цікаво знати У 1664 р. польський уряд звинуватив Ю. Xмельницького в зраді й ув’язнив його в Марієнбурзькій фортеці. Після звільнення в 1667 р. він жив в Уманському монастирі. Брав участь у повстанні П. Суховія і М. Ханенка проти П. Дорошенка. Але в 1670 р. (за іншими джерелами — у 1673 р.) його захопили кримські татари й відправили до Константинополя. Після ув’язнення в Едичкульській в’язниці Ю. Хмельницький був архимандритом в одному з грецьких монастирів. За посередництвом французького посла (маркіза де Ноантель) турецький уряд намагався використати Ю. Хмельницького для закріплення свого володіння на Правобережній Україні. Розповідь учителя У 1662 р., після зречення Ю. Хмельницького, остаточно склався поділ території України на Правобережну, яка визнавала польську владу, і Лівобережну, підвладну Московській державі. В обох частинах Української держави в 1663 р. було встановлено окремі гетьманати: — на Правобережжі в січні 1663 р. козацька рада в Чигирині обрала гетьманом Павла Тетерю (1663 — 1665 рр.); — на Лівобережжі після короткого гетьманування Якима Сомка (1662 р.), якого не визнала Москва, 27 червня 1663 р. на Чорній раді в околицях міста Ніжина гетьманом обрали Івана Брюховецького (1663—1668 рр.). Отже, Україна розпалася на дві держави, що боролися між собою: одна — на боці Польщі, друга — на боці Москви. Незабаром цей розподіл був закріплений. Українська державність опинилася у стані глибокої кризи. 2. Спроба П. Тетері об’єднати Правобережну і Лівобережну Гетьманщину. Розповідь учителя Після обрання гетьманом П. Тетеря взяв курс на об’єднання Правобережної і Лівобережної Гетьманщини. Він намагався схилити на свій бік Я. Сомка та інших лівобережних старшин. Проте останні не бажали ділитися владою. Тоді П. Тетеря разом із татарами та поляками спробував силою підкорити Лівобережжя. Постать в історії Павло Тетеря мав шляхетське походження та здобув добру освіту. У 40-х рр. XVII ст. служив канцеляристом у Луцьку. Із початком Національно-визвольної війни приєднався до повсталих, згодом став переяславським полковником. Б. Хмельницький доручав йому важливі дипломатичні завдання. П. Тетеря був одним з авторів Гадяцької угоди. Розповідь учителя У жовтні 1663 р. на Лівобережну Україну вторглося польське військо на чолі з королем Яном Казимиром, татари і правобережні козацькі полки на чолі з П. Тетерею. Цей похід тривав до березня 1664 р. і зазнав цілковитої поразки. Повернувшись із невдалого походу, польська шляхта завзято взялася за відновлення шляхетських порядків. У відповідь спалахнуло антипольське повстання, до якого доклав руку і І. Виговський, що намагався усунути П. Тетерю від влади. Повстанців очолили кошовий отаман І. Сірко, полковники Василь Верениця, Василь Дерик, Остап Гоголь, Василь Дрозденко, козак Сулима. Жорстоке протистояння тривало до червня 1665 р., коли П. Тетеря втік до Польщі. На звільненому повстанцями Правобережжі гетьманом було обрано Петра Дорошенка (1665—1676 рр.). Він зумів покінчити з безладдям, що панувало на Правобережжі, відновити діяльність органів влади та зміцнити свою владу. Своїм першочерговим завданням П. Дорошенко вважав об’єднання двох частин України. Робота з документом
Запитання до документа Про що свідчили такі поради шляхтича єзуїту? 3. Посилення впливу московського уряду на українську державну політику. Андрусівське перемир’я 1667 р. І варіант Коментоване читання відповідного пункту параграфа ІІ варіант Розповідь учителя Обрання гетьманом Лівобережжя кошового отамана Запорозької Січі І. Брюховецького відбулося перш за все завдяки підтримці з Москви. Іншим претендентом на булаву був Я. Сомко, який виступав за сильну гетьманську владу і засуджував свавільні дії московських воєвод в Україні. Москва вирішила зробити ставку на Брюховецького, який не приховував своїх відверто промосковських настроїв. Новообраний гетьман неодноразово висловлювався за ліквідацію гетьманату в Україні й перетворення її на князівство, очолюване московським царевичем Федором. У листопаді 1663 р. новий гетьман підписав із представниками царського уряду Батуринські статті. Порівняно з попередніми вони містили п’ять нових пунктів: — гетьманський уряд зобов’язувався безоплатно забезпечувати продуктами харчування московські гарнізони, розташовані в Україні; — гетьманський уряд зобов’язувався здійснювати заходи для затримання й повернення московських втікачів (їх переховування каралося смертю); — установлювалася заборона для українських купців у Московській державі продавати вино й тютюн, оскільки це завдавало збитків царській монополії на продаж цих товарів; — заборонявся продаж хліба на Правобережну Україну й кримським татарам; — необхідно було скласти перелік усіх козаків, міщан і поселян та зазначити розміри їхніх земельних володінь. У вересні 1665 р. Брюховецький першим з українських гетьманів здійснив візит до Москви, де підписав нові статті, що значно посилювали залежність козацької України від царського уряду. Згідно з Московськими статтями: — українські землі й міста проголошувалися володіннями московського царя, а з їх населення (крім козаків) стягувалися до царської скарбниці податки; — вибори гетьмана відбувалися у присутності московських представників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував від царя; — дипломатичні відносини гетьмана з іншими державами заборонялися; — Київську митрополію мав очолити московський ставленик; — гетьман позбавлявся права надавати українським містам самоврядування, відтепер це здійснював тільки цар; — зростала кількість московських гарнізонів, вони розміщувалися в усіх основних містах, а повноваження московських воєвод суттєво збільшувалися (збирання податей із некозацького населення, хліба на утримання гарнізонів, податків із купців, грошових зборів із винних оренд тощо). Сам Брюховецький за виявлену поступливість отримав від московського царя титул боярина та великі маєтки. Московські статті стали новим важким ударом для української державності. Московські воєводи, відповідно до нових статей, взялися переписувати українське населення і стягувати з нього податки, при цьому чинячи беззаконня і зловживання. Це спричинило народні заворушення й повстання в 1666 р. Переяславського полку. За допомогою московських військ це повстання було жорстоко придушене. Робота з документом
Запитання до документа За що засуджував С. Величко гетьмана І. Брюховецького? Чи був справедливим цей осуд? Розповідь учителя У цей час тривала війна між Московською державою і Річчю Посполитою. Виснаживши матеріальні й людські ресурси, обидві держави схилялися до примирення. Коли про початок переговорів довідався П. Дорошенко, він зрозумів, що розраховувати на допомогу Польщі в боротьбі проти Москви не варто. Тоді він за допомогою татар розгромив під Браїловом польське військо (19 грудня 1666 р.), тим самим не давши йому розміститися на Правобережжі. Тим часом у результаті тривалих переговорів 30 січня 1667 р. у селі Андрусово, що під Смоленськом, між Росією та Польщею було досягнуто угоди про перемир’я на 13,5 року. На підписання Андрусівського перемир’я не запросили ні лівобережного гетьмана І. Брюховецького, ні новообраного правобережного гетьмана П. Дорошенка, що вкотре засвідчувало зневажливе ставлення Москви й Варшави до України. Згідно з умовами перемир’я закріплювався поділ України: Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі, а Лівобережжя та тимчасово Київ (на два роки) залишилися за Московією. Запорожжя мало визнавати владу обох держав. Зверніть увагу! Андрусівське перемир’я санкціонувало розчленування України Московією та Річчю Посполитою, стало юридичною перешкодою на шляху до об’єднання Правобережжя і Лівобережжя під однією гетьманською булавою, прирікало її на політичний занепад. Самостійна робота з підручником Складіть хронологію подій, які призвели до розколу Української козацької держави.
IV. Закріплення нових знань Бесіда
Завдання для дискусії Який рік слід вважати роком розколу Української держави на Лівобережну і Правобережну Гетьманщину: 1663 чи 1667? Обґрунтуйте свою відповідь. V. Підсумки уроку Заключне слово вчителя Обрання гетьманом політично несамостійного Ю. Хмельницького не могло врятувати Україну від громадянської війни. Політичні хитання від Московії до Польщі зрештою призвели до усунення його від влади, а наступна боротьба за гетьманську булаву призвела до розколу Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну. Громадянською війною в Україні скористалися сусідні держави, які через своїх ставлеників намагалися продукувати власні інтереси. Зрештою Річ Посполита й Московська держава домовилися про юридичне оформлення поділу України. Андрусівське перемир’я завдало тяжкого удару по Українській державі. Воно стало гальмом на шляху політичного об’єднання Правобережжя й Лівобережжя та призвело до політичного занепаду козацької України. VI. Домашнє завдання Опрацювати § 22, п. 3, 4 (§ 27*, п. 3, 4) підручника.
| ||||||||
| Переглядів: 1493 | | ||||||||
| Всього коментарів: 0 | |
