| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із історії України 8 клас (нова програма) |
Урок № 21 Тема. Початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Події 1648—1649 рр. Мета: з’ясувати передумови Національно-визвольної війни; розповісти про Б. Хмельницького та його сподвижників, перші битви Національно-визвольної війни; охарактеризувати події початку війни; пояснити, у чому полягала висунута Б. Хмельницьким програма побудови Української козацької держави; охарактеризувати Збаразько-Зборівську кампанію, її результати та наслідки; визначити за картою напрямки походів українського війська в 1648—1649 рр., територію Української козацької держави за Зборівським договором та сусідніх держав; розвивати історичне мислення учнів, формувати вміння розглядати історичні події в конкретно-історичних умовах; виховувати у школярів кращі моральні якості. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал. Основні терміни та поняття: Національно-визвольна війна. Основні дати та події: 22 січня 1648 р. — початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.; 1648—1657 рр. — Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.; 5—6 травня 1648 р. — битва на Жовтих Водах; 16 травня 1648 р. — битва під Корсунем; 11—13 вересня 1648 р. — битва під Пилявцями; червень—серпень 1649 р. — облога Збаража; 5—6 серпня 1649 р. — битва під Зборовом; 8 серпня 1649 р. — укладення Зборівського договору. Хід уроку І. Організація навчальної діяльності II. Вивчення нового матеріалу Актуалізація опорних знань
І варіант Коментоване читання відповідного пункту параграфа Під час коментованого читання вчитель акцентує увагу учнів на кожній передумові або причині Національно-визвольної війни й розкриває їх зміст. II варіант Розповідь учителя Найважливішою подією української історії XVII ст. стала Національно-визвольна війна українського народу, що була обумовлена загостренням суперечностей у різних сферах розвитку суспільства, які спричинили передумови початку війни. Завдання 1) Наведіть факти погіршення соціально-економічного становища та національно-релігійних утисків українського населення польською владою. 2) Якими були причини козацьких виступів у 20—30-х рр. XVII ст.? Розповідь учителя У цей час надзвичайно ускладнилася ситуація в соціально-економічній сфері. Унаслідок зростання в Україні землеволодінь польської шляхти селяни втрачали землю і ставали кріпаками. Значно погіршилося також становище міщанства й реєстрових козаків. Критичним було становище в національно-релігійній сфері. Усіляко обмежувалися можливості українців вживати рідну мову. Один за одним в Україні з’являлися католицькі костьоли, монастирі та єзуїтські колегіуми. Незважаючи на проголошувану владою свободу віросповідання, не припинялися утиски православних. У тогочасній Україні саме релігійні утиски були чинником, що об’єднував представників різних верств у їхніх протестах проти польської влади. Розповідь учителя У політичній сфері відсутність власної державності, втрата еліти через полонізацію та окатоличення призвели до того, що український народ за умови подальшого перебування у складі Речі Посполитої не мав перспектив для повноцінного розвитку. Назрівали також психологічні передумови до вибуху Національно-визвольної війни. Ступінь і характер насильства в діях панів, орендарів, урядовців і католицького духовенства під час придушення козацьких виступів попередніх років викликали в українському суспільстві гнів щодо гнобителів і прагнення помститися за заподіяні кривди. Робота з термінами та поняттями Національно-визвольна війна (боротьба) — рухи поневолених народів за повалення чужоземного панування, ліквідацію національного й колоніального гноблення, завоювання національної незалежності.
Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. — це боротьба українського народу під проводом Б. Хмельницького за визволення від польсько-шляхетського панування. На підставі передумов Національно-визвольної війни сформувалися її причини: — незадоволення різних верств населення України швидким зростанням у країні земельних володінь польських магнатів та шляхти; — посилення національно-релігійних утисків православних українців; — невідповідність між фактичним набуттям козацтвом політичного лідерства в українському суспільстві й обмеженнями, що накладалися на нього владою за «Ординацією» 1638 р.; — слабкість вищої державної влади Речі Посполитої (короля й сейму), які навіть за наявності бажання не мали достатніх повноважень і авторитету, щоб контролювати дії польських магнатів і шляхти в Україні. Завдання Складіть схему «Причини і передумови Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.». Зразок схеми
Розповідь учителя Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. тривала від лютого 1648 р. до серпня 1657 р. (існують й інші думки щодо періодизації війни; деякі історики називають її революцією, що тривала до 1676 р.). Ця війна мала національно-визвольний, релігійний та соціальний характер. Її рушійною силою були козаки, міщани, селяни, православне духовенство, частина дрібної української шляхти. Очолював їх Б. Хмельницький. Періодизація Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.
Розповідь учителя Створити з повсталих селян і козаків боєздатну армію, яка боролася за визволення України, Б. Хмельницький зміг, спираючись на своїх сподвижників. Серед них були представники різних станів — козацтва, української шляхти, міщан. У роки війни вони стали талановитими воєначальниками, будівничими держави, дипломатами. До найближчого оточення гетьмана належали Іван Богун, Кіндрат Бурляй, Іван Гиря, Матвій Гладкий, Філон Джеджалій, Максим Кривоніс, Іван Виговський, Антон Жданович, Федір Вешняк та ін. Зверніть увагу! Погляди соратників Б. Хмельницького з багатьох питань відрізнялися. Одні з його товаришів були досить поміркованими, інші — налаштованими радикально. Проте Б. Хмельницький зміг згуртувати їх навколо ідеї боротьби за визволення України.
Розповідь учителя Приводом до початку повстання, що переросло в Національно-визвольну війну, стала особиста кривда, заподіяна Б. Хмельницькому чигиринським підстаростою Даніелем Чаплинським. Зі своїми слугами він пограбував та зруйнував родинний хутір Б. Хмельницького Суботів, забрав його дружину та жорстоко побив малолітнього сина. Звернення Хмельницького до суду й навіть до короля з вимогами покарати нападника не мали результатів. Не знайшовши справедливості, він приєднався до козацької старшини, яка таємно обговорювала план збройного повстання проти польської влади в Україні. Протягом вересня 1647 р. Хмельницький розробив план виступу проти Речі Посполитої. Повстання вирішили розпочати в листопаді 1648 р. захопленням Трахтемирова, де перебував урядовий комісар реєстрового козацтва Яцек Шемберк. Домовилися також направити послів до кримського хана й турецького султана, щоб заручитися їхньою підтримкою. Однак плани повстанців було видано полякам. Хмельницького заарештували й кинули до в’язниці в Чигирині. Звідти він утік завдяки допомозі чигиринського полковника Станіслава Кричевського та своїх друзів і подався на Запорожжя. На початку січня 1648 р. Хмельницький із загоном прибічників прибув на Запорожжя й розташувався неподалік Січі. Порозумівшись із козаками, що перебували в залозі на Січі, 25 січня 1648 р. він без бою оволодів нею. При цьому значна частина реєстровців вирішила підтримати повстанців. Ці події вважаються початком Національно-визвольної війни. Невдовзі відбулася козацька рада, на якій Б. Хмельницького було обрано гетьманом Війська Запорозького. Новообраний гетьман Б. Хмельницький звернувся з універсалами до українського народу, де закликав усіх небайдужих до долі своєї Вітчизни вступати до козацького війська для боротьби проти польського панування. Водночас посольство гетьмана в березні 1648 р. уклало договір про воєнно-політичний союз із кримським ханом Іслам-Гіреєм III. Відповідно до нього, на допомогу козакам хан надсилав 6 тис. татарських кіннотників. Здійснені заходи дозволили гетьману на кінець квітня 1648 р. зібрати 5 тис. козаків та 6 тис. татар. Проти них виступило польське військо, очолюване коронним гетьманом Миколою Потоцьким, що налічувало близько 18 тис. вояків, із яких 6 тис. становили реєстрові козаки.
Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідних подій на карті та схеми битви)
Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідних подій на карті та схеми битви) Перемоги, здобуті Хмельницьким у перших битвах на Жовтих Водах і під Корсунем, мали важливе значення для розгортання визвольної боротьби. Вони були болючим ударом для польської армії, сприяли послабленню позицій влади Речі Посполитої в Україні. Швидко зростало повстанське військо. Протягом літа 1648 р. від польсько-шляхетського панування повстанці звільнили Лівобережжя.
Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідних подій на карті)
Розповідь учителя Керуючи визвольною боротьбою, у Б. Хмельницького одночасно формувалося уявлення про те, якою має бути майбутня вільна Україна. Уперше ідею створення автономної Української козацької держави, хоча й на обмеженій території, він висунув після Корсунської битви наприкінці травня 1648 р. Через Тугай-бея Б. Хмельницький передав коронному гетьману М. Потоцькому програму вимог до польської влади. Вона передбачала створення удільної держави під назвою Військо Запорозьке, підпорядкованої безпосередньо лише королю Речі Посполитої, із визначеними кордонами до Білої Церкви й Умані включно з Лівобережжям. Влада воєвод і старост щодо «королівщин», міст і містечок на її території скасовувалася. Однак Потоцький відмовився передавати ці вимоги до Варшави, пояснивши, що влада ніколи їх не задовольнить. Наприкінці грудня 1648 р. Хмельницький після завершення походу в Галичину урочисто в’їхав до Києва. Його зустрічали київський митрополит Сильвестр Косов, єрусалимський патріарх Паїсій, що перебував тоді в Києві, тисячі киян та козаків. Через кілька днів єрусалимський патріарх благословив Хмельницького в Софійському соборі на війну з поляками. На переговорах із польськими комісарами в Переяславі (лютий 1649 р.) і московським посольством Г. Унковського в Чигирині (квітень 1649 р.) Хмельницький у цілому оприлюднив програму побудови Української держави. Він проголошував: «Виб’ю з лядської неволі ввесь руський народ. А що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу віру православну». Гетьман вважав, що Українська держава має стати незалежною від Речі Посполитої. Московський посол Г. Унковський повідомляв, що «гетьман і Військо Запорозьке і вся Русь Київська під владою польського короля й панів бути не хочуть». Хмельницький стверджував, що «нас Бог від них (Польщі й Литви) увільнив — короля ми не обирали й не коронували і хреста йому не цілували… і ми волею Божою цим від них вільними стали». Майбутня Українська держава, на думку Хмельницького, мала виникнути в етнічних межах розселення українського народу. На переговорах із польськими комісарами він казав: «За границю на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму. Досить нам на Україні й Поділля і Волині; досить достатку в землі та князівстві своєму по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи». Основою устрою Української козацької держави повинні були стати порядки Війська Запорозького, поширені на все її населення. «Не постоїть мені нога жодного князя і шляхотки тут, в Україні,— виголошував гетьман,— а якщо захоче хтось хліба з нами їсти, нехай же Війську Запорозькому послушний буде…». На думку Хмельницького, Українська козацька держава є правонаступницею Русі-України. За словами Г. Унковського, гетьман вважав, що польська влада повинна визнати Українську державу «по тих кордонах, як володіли благочестиві великі князі, а ми в підданстві та в неволі бути в них не хочемо». На думку Хмельницького, правити Українською козацькою державою мав монарх. «Правда то є,— казав він,— що я лихий і малий чоловік, але мені то Бог дав, що я є єдиновладцем і самодержцем руським». Запитання
Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією відповідних подій на карті та схеми битви). Розповідь учителя Під місто Збараж до Хмельницького прибула 30—40-тисячна татарська орда під проводом хана Іслам-Гірея. 3 липня, маючи у своєму розпорядженні 80—90 тис. вояків, гетьман розпочав приступ. Кількість польського війська становила 15 тис. осіб, а зі слугами вона досягала 28 тисяч. Облога Збаража й запеклі бої під його стінами тривали майже півтора місяця. Від розвідки Хмельницький та Іслам-Гірей дізналися, що на допомогу обложеним рухається 35-тисячне військо короля Яна Казимира. Було вирішено не дати полякам об’єднатися й розбити королівське військо на марші. У ніч із 3 на 4 серпня майже 40 тис. козаків і 20 тис. татар, очолюваних гетьманом і ханом, рушили назустріч королю в напрямку Зборова. Битва під Зборовом відбулася 5—6 серпня 1649 р. Лише надвечір 6 серпня розпочалися переговори. За посередництва Іслам-Гірея 8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський договір. За його умовами під владу гетьмана переходили Брацлавське, Київське та Чернігівське воєводства. Із цієї території виводилися польські війська. Кількість козацького реєстру обмежувалася 40 тис. осіб, а не включені до нього козаки поверталися під владу панів. Підтверджувалися давні права і привілеї Війська Запорозького. На землях, що переходили під владу гетьмана, польський уряд зобов’язувався призначати на адміністративні посади лише православних шляхтичів. Усім учасникам війни оголошувалася амністія. Шляхта, маєтки якої були розташовані на підвладній гетьману території, мала право повернутися до них, а її піддані повинні були виконувати всі ті повинності, що й раніше. Київському православному митрополиту було обіцяно місце в сенаті. Питання про ліквідацію церковної унії та повернення православній церкві її майна мало вирішитися на найближчому сеймі. У володіння гетьмана переходив Чигирин. III. Закріплення нових знань Бесіда
IV. Підсумки уроку I варіант Дидактична гра «Три речення» Правила гри наведені в розробці уроку № 3. II варіант Заключне слово вчителя На кінець 40-х рр. XVII ст. політика, яку здійснювала Річ Посполита на українських землях, призвела до появи великої кількості незадоволених серед різних верств суспільства, що створило передумови до початку національно-визвольної боротьби. V. Домашнє завдання
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| Переглядів: 760 | | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Всього коментарів: 0 | |
