Учительська світлиця

Урок № 18

Тема. Культура України наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. Освіта, літописання, література, книговидання.

Мета: скласти уявлення учнів про розвиток культури; ознайомити з основними пам’ятками і здобутками тієї доби; охарактеризувати розвиток шкільництва на українських землях у першій половині XVII ст.; розкрити особливості навчання в Києво-Могилянському колегіумі; називати імена найвидатніших діячів літератури та їхні твори; розповісти про досягнення українського книговидання цього періоду; формувати в учнів інтерес до культурних надбань українського народу; виховувати шанобливе ставлення до пам’яток минулого, а також високі моральні якості на кращих зразках національної культури.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, зображення історичних пам’яток.

Основні терміни та поняття: спудеї, мемуари, епіграма.

Основні дати та події: 1632 р. — заснування Києво-Могилянського колегіуму.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

Творче завдання

Заслуховування окремих повідомлень, підготовлених учнями до уроку.

III. Вивчення нового матеріалу

Актуалізація опорних знань

1. Які особливості суспільно-політичного становища українських земель у першій половині XVII ст. мали впливати на розвиток культури?
2. Як розвивалася освіта на українських землях у XVI ст.?
3. Якими були найзначніші досягнення українського книговидання XVI ст.?
1. Розвиток освіти. Утворення Києво-Могилянського колегіуму.

Розповідь учителя

У першій половині XVII ст. на українських землях продовжувала розвиватися шкільна освіта. Основним типом навчальних закладів, де здобували освіту діти українських міщан, козаків і духовенства, були слов’яно-греко-латинські школи. Ці школи, як і раніше, засновувалися при братствах. На початку XVII ст. в Україні налічувалося близько 30 братських шкіл. У 1615 р. виникла школа при Київському, у 1620 р. — при Луцькому, у 1636 р. — при Кременецькому братствах.

Постать в історії

Єлизавета Гулевичівна (1575—1642) була однією із засновниць Київського братства, монастиря і школи при ньому. У 1615 р. вона заповіла свою садибу із землями на Подолі в Києві для заснування монастиря, шпиталю і школи. Цим було покладено початок Київській братській школі, а згодом — Києво-Могилянській академії.

Розповідь учителя

У братських школах працювали відомі педагоги, учені й діячі культури. Так, ректорами Київської братської школи були майбутній православний київський митрополит Іов Борецький, учений і письменник-полеміст Мелетій Смотрицький, поет і церковний діяч Касіян Сакович. Викладачами в ній були білоруський просвітитель Сава Андрієвич і відомий православний богослов Захарія Копистенський.

Восени 1631 р. в Києві з’явився ще один навчальний заклад. У Києво-Печерській лаврі архімандрит П. Могила заснував школу («гімназіон»). За своєю програмою навчання вона нагадувала єзуїтські колегіуми, які в тогочасній Європі за якістю освіти вважалися найкращими.

У першій половині XVII ст. в Україні зростала кількість єзуїтських, протестантських і греко-католицьких навчальних закладів. У 1608 р. єзуїтські колегіуми було відкрито у Львові та Луцьку, у 1615 р. — у Гуменному на Закарпатті. Загалом на території України їх налічувалося 22. Протестантські школи існували в Гощі, Берестечку, Хмільнику, Крилову й Панівцях. Школу вищого типу протестанти заснували 1638 р. в селі Кисилин на Волині. За зразком єзуїтських колегіумів греко-католиками були організовані василіянські школи в Бересті, Володимирі-Волинському, Шаргороді та Холмі.

Діяльність «гімназіону» П. Могили в Києво-Печерській лаврі викликала занепокоєння Київського братства, якому не подобалася його схожість із єзуїтськими колегіумами. У 1632 р. було досягнуто згоду про об’єднання братської та лаврської шкіл. Новий навчальний заклад, покровителем якого був П. Могила, дістав назву Києво-Братського, або Києво-Могилянського колегіуму. Згодом його стали називати академією за високий рівень викладання.

У Києво-Могилянському колегіумі повний курс навчання складав 12 років і поділявся на сім класів («шкіл»). У підготовчому класі — фарі та трьох нижчих класах — інфимі, граматиці й синтаксимі вивчали предмети циклу «семи вільних наук», церковнослов’янську, грецьку та латинську мови. Наступні два класи — поетики та риторики — були середніми. Викладання в них здійснювалося переважно латинською мовою. У поетиці учнів знайомили з різними жанрами поезії та основами віршування. У риториці вони опановували мистецтво складання промов і написання листів.

Вищий ступінь навчання учні колегіуму здобували у дворічній «школі філософії» та чотирирічній «школі богослов’я». Учнів цих класів називали спудеями (студентами).

Як і тогочасні європейські університети, Києво-Могилянський колегіум мав свої школи-філіали, що працювали за його програмою у Вінниці та Кременці. Викладачами колегіуму були видатні тогочасні вчені й просвітителі, зокрема Сильвестр Косов, Йосиф Кононович-Горбацький, Інокентій Гізель, Єпіфаній Славинецький та ін.

Запитання

1. Якими були здобутки української освіти першої половини XVII ст.?
2. Розкажіть про діяльність Києво-Могилянського колегіуму.
2. Літописання і література.

Розповідь учителя

У першій половині XVII ст. в Україні продовжувала розвиватися полемічна література. Так, на початку століття з’явився історико-полемічний памфлет «Пересторога». У ньому невідомий автор яскраво змальовує переслідування православних католицьким і греко-католицьким духовенством. Він із великою прихильністю ставиться до культурно-освітньої діяльності братств, убачає в розвитку шкільництва важливий засіб боротьби з окатоличенням та полонізацією українців.

Видатним письменником-полемістом був М. Смотрицький. Перше місце серед його полемічних творів посідає «Тренос» («Плач»). У ньому в образі скривдженої матері-вдови Смотрицький зобразив український народ, що страждав від соціального, національного та релігійного гноблення.

Однією з найцікавіших пам’яток літописання першої половини XVII ст. був Густинський літопис, що отримав назву за Густинським монастирем поблизу Прилук, де було створено його єдину збережену копію. Учені припускають, що літопис склав близько 1623—1627 рр. З. Копистенський. Використовуючи велику кількість історичних джерел, автор розповідає про події від давніх часів до 1597 р. У літописі вміщені окремі тематичні розповіді про виникнення козацтва й Берестейську церковну унію.

У цей період були створені й інші літописні твори, зокрема Київський, Острозький, Львівський літописи. Літописні записи велися в Густинському, Межигірському та інших монастирях.

У першій половині XVII ст. в Україні також набули розвитку такі літературні жанри, як ораторсько-проповідницька проза, мемуарна проза та поезія. Ораторсько-проповідницька проза включала твори з тлумаченням євангельських текстів і моралістичними повчаннями. Найвидатнішим проповідником був Кирило Транквіліон-Ставровецький, автор творів «Зерцало богословія», «Євангеліє учительноє» і «Перло многоцінноє». Одним із перших творів української мемуарної прози стали спогади киянина Богдана Балики «Про Москву і про Дмитрія, царька московського неправдивого», що розповідають про похід польського війська на Москву в 1612 р.

Робота з термінами та поняттями

Мемуари — автобіографічні записки у формі спогадів про події минулого їх очевидця або учасника.

Епіграма — коротка віршована характеристика предмета, побажання, дотеп тощо.

Постать в історії

Софія Чарторийська (роки життя невідомі) була волинською княгинею, меценаткою і громадською діячкою кінця XVI — середини XVII ст. Вона разом зі своєю сестрою Оленою надавала грошову підтримку Пересопницькому монастирю, заснувала при ньому шпиталь та школу для дітей селян. Була палкою прихильницею православ’я, відкрила у своєму маєтку в селі Рохманів на Волині друкарню. Здійснювала переклади із грецької руською мовою. Саме вона надала підтримку відомому діячеві Львівського братства Кирилу Транквіліону-Ставровецькому у виданні «Євангелія учительного». У 1619 р. цей твір було видруковано у волинській друкарні С. Чарторийської її коштом.

Розповідь учителя

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. виникла полемічна поезія. Так, у «Скарзі вбогих до Бога» невідомий автор у віршованій формі гостро виступає проти окатоличення й полонізації православних українців. Засновником жанру епіграмної поезії, віршованих геральдичних епіграм (гербових віршів), присвят і передмов став Герасим Смотрицький.

Серед поетів-епіграмістів цієї доби відомі також Дем’ян Наливайко, Памво і Степан Беринди, Андрій Римша, Лаврентій Зизаній, Кирило Транквіліон-Ставровецький та ін.

Із розвитком книговидання з’являються збірки віршованих творів для декламації, написаних для виконання школярами під час урочистих подій. Зокрема, у 1622 р. Касіян Сакович склав «Вірші на жалісний погреб… гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного». Хоча твір написаний у зв’язку зі смертю гетьмана, за своїм загальним настроєм він життєстверджуючий — уславлює мужність і хоробрість воїнів, що захищають рідну землю від ворога.

Завдання

1) Наведіть факти, які свідчать про поступальний розвиток української літератури впродовж першої половини XVII ст.

2) Заповніть таблицю «Розвиток літератури першої половини XVII ст.».

3. Книговидання.

Коментоване читання відповідного пункту параграфа

Додатковий матеріал

Із розвитком культури зростав попит на книги, що сприяло розвитку книговидання. У першій половині XVII ст. активно діяла друкарня Львівського Успенського братства, яка була справжньою школою для цілої плеяди українських друкарів. Тут було видано граматику грецької і церковнослов’янської мов, збірки віршів, драматичних творів українською мовою.

Найбільшою в тогочасній Україні стала Києво-Печерська друкарня, заснована архімандритом лаври Єлисеєм Плетенецьким. Серед перших її видань були «Часослов» і збірник святкових служб «Анфологіон». У Києві з’являються перші приватні друкарні, засновані міщанами Спиридоном Соболем та Тимофієм Вербицьким. В Україні почали діяти також мандрівні (пересувні) друкарні, які, надрукувавши книгу в одному місті, переїздили працювати до замовника в інше місто.

Усього до середини XVII ст. на українських землях у різний час діяло понад 20 друкарень. При цьому роль друкарень не обмежувалася книговиданням. Вони були важливими осередками освіти й культури, навколо яких існували гуртки, що об’єднували діячів культури, учених і високоосвічених людей.

IV. Закріплення нових знань

Дидактична гра «Снігова куля»

Правила гри наведені в розробці уроку № 7.

V. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя

Упродовж першої половини XVII ст. на українських землях збільшилася кількість навчальних закладів, що сприяло зростанню кількості освічених людей.

Києво-Могилянський колегіум був новим навчальним закладом вищого типу, що прирівнювався до тогочасних університетів. Завдяки цьому Київ поступово перетворювався на культурний центр, значення якого виходило за межі України.

Наявність різних жанрів в українській літературі першої половини XVII ст. свідчила про її поступальний розвиток.

Здобутки українського книговидання сприяли розвитку культури та освіти українців, допомагали їм протистояти окатоличенню й полонізації.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 14 (§ 17*) підручника.
2. Випереджальне завдання. Використовуючи додаткову літературу або ресурси Інтернету, підготувати повідомлення за темою «Архітектура України першої половини XVII ст.».