| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із географії 8 клас |
Урок 6 Топографічні карти та їх практичне використання. Мета: сформувати знання про топографічні карти та способи їх практичного використання, формування навичок визначення за картами напрямків, відстаней та висот на місцевості; познайомити з різноманітними географічними атласами, електронними картами й атласами; навчити робити опис місцевості та розв’язувати задачі за навчальними топографічними картами. Обладнання: підручник, роздавальний матеріал: аркуші з текстом «зашифрованого листа», аркуші з тестовими завданнями, навчальні топографічні карти, географічні настінні карти, шкільні атласи, зошит для практичних робіт. Тип уроку: комбінований (формування нових знань, умінь та навичок). Основні поняття та назви: топографічна карта, географічна карта, аерофотознімок, план місцевості, магнітний меридіан, дійсний азимут, магнітний азимут, магнітне схилення. Очікувані результати: учні навчаться: розпізнавати види карт за їх змістом і призначенням; самостійно добирати різні джерела географічних знань; визначати види спотворень на картах; користуватися топографічними картами, атласами, географічними енциклопедіями, словниками, довідниками.
Коротко назвати основні етапи уроку, форми роботи та обладнання, яке необхідне для результативної навчальної діяльності. II. Актуалізація опорних знань і вмінь Прийом «Бліцопитування»
Вступне слово вчителя Одними із перших географічних та топографічних карт України були карти, складені відомим французьким інженером Гійомом Левассером де Бопланом у середині XVII ст. У 1630—1647 рр. Боплан на запрошення польського короля Сигізмунда III брав участь у спорудженні фортифікаційних укріплень на південному кордоні Речі Посполитої й водночас складав детальні карти України. Автором першої карти України, зробленої із застосуванням спеціальних топографічних приладів, є саме Боплан. Крім того, саме після видання робіт Гійома Левассера де Боплана в європейській картографії набула поширення назва «Україна». Усі географи та картографи, які працювали до Боплана, загалом зафіксували близько 120 населених пунктів на території України, а на одній із його карт їх відзначено 2345. Як військовий інженер і фортифікатор Боплан використовував роботи своїх попередників і проводив власні дослідження. У результаті на створеній ним карті можна побачити безліч об’єктів: позначено не лише міста, села й фортеці, але й ліси, переліски, монастирі, а на території Києва — навіть окремі храми. Попри те що мемуари Боплана добре відомі, його картографічна спадщина використовувалася не дуже широко: переважна частина карт досі існує з написами латинською, французькою та польською мовами. До останнього часу в науковому обігу перебував лише спрощений російський переклад генеральної карти в архаїчному орієнтуванні (північ на карті розташовано внизу, а південь — угорі). Така традиція прийшла від середньовічних арабських картографів. Повідомлення учнів Виступи учнів за темами: «Географічні відомості про територію України в античних географів», «Перші карти України». III. Вивчення нового матеріалу План вивчення нового матеріалу
Учитель пропонує учням відкрити топографічну карту й ознайомитися з її умовними знаками. Варіант 1 Розповідь учителя Топографічні карти — це детальні (великомасштабні) загальногеографічні карти, що містять великий обсяг інформації про розміщення й властивості найважливіших природних і суспільних об’єктів місцевості (рельєф, гідрографічну мережу, основні риси рослинності тощо). Сукупність відомостей про місцевість, відображених на карті, називається змістом топографічної карти. Для читання змісту топографічних карт необхідно вивчити спеціальні умовні знаки. Крім того, об’єкти на топографічних картах позначають також і загальноприйнятими умовними знаками. Топографічні карти мають велике практичне значення для різних видів господарської діяльності (для проектування розміщення населених пунктів, садиб, промислових підприємств, доріг, у земле- та лісовлаштуванні тощо); у військовій справі (для планування проведення військових навчань тощо); у науці (зокрема, для нанесення результатів польових фізико-географічних, геологічних та інших досліджень); для орієнтування на місцевості під час туристських походів тощо. Рельєф місцевості наноситься на топографічні карти горизонталями. Деталі рельєфу, які не можна показати горизонталями (скелі, урвища, яри тощо), наносяться у вигляді умовних позначень. Зображення рельєфу доповнюється підписами висот точок місцевості, підписами горизонталей. Чим густіше розташовані горизонталі на плані місцевості, тим крутішими є схили такої території.
Варіант 2 Робота з підручником Прочитайте самостійно текст підручника (2, с. 38) та дайте відповіді на запитання. 1) Що таке топографічні карти? 2) Як ними користуватися? 3) Чим топографічні карти відрізняються від географічних карт? Розповідь учителя На топографічній карті використовують майже ті самі умовні позначення, що й на географічній карті. (Пригадайте, які саме.) Масштабними умовними знаками зображуються об’єкти, які можна відобразити в масштабі карти (квартали населених пунктів, ліси, луки, озера, сади, болота, ділянки з вирубаним лісом тощо). Позамасштабними умовними знаками користуються для позначення дрібніших предметів, розташованих на місцевості, які важко виразити в масштабі карти (колодязів, джерел, водонапірних башт, пам’ятників, окремих каменів, поодиноких дерев тощо). Пояснювальні умовні знаки потрібні для додаткової характеристики місцевих предметів. Наприклад, знак дерева в межах площинного масштабного знака лісу вказує на переважний склад дерев; стрілка на річці показує, у якому напрямку вона тече тощо. Абсолютну висоту гір, горбів, западин, показники урізу води водойм (озер чи річок) на топографічних картах підписують цифрами. Щоб карту було легше читати, умовним знакам надають форму, яка нагадує форму предметів, які вони зображують. (Знайдіть їхні приклади на топографічній карті.) Для наочності карту виготовляють із застосуванням певних фарб. Так, ліси, чагарники, парки, сади позначають зеленим кольором, водні об’єкти — блакитним, шосейні дороги — червоним, горизонталі — світло-коричневим кольором, змінені людиною форми рельєфу — чорним тощо.
Варіант 1 Робота з топографічною картою 1) Топографічні карти — це своєрідні путівники. Як потрібно користуватися ними, щоб не загубитися під час туристського походу? 2) Виміряйте напрямки за допомогою топографічної карти. Для цього розкладіть перед собою топографічну карту. За її допомогою здійсніть уявний похід (див. підручник 2, мал. 23). Визначте відстань, яку пройде туристична група в напрямку від селища Снов до гори Малиновська. Розповідь учителя Для орієнтування за картою спочатку слід порівняти карту з місцевістю, знайти точку свого стояння й зорієнтувати топографічну карту відносно орієнтирів — добре видимих на місцевості об’єктів. Після цього можна рухатися незнайомою місцевістю від одного орієнтира до іншого. Завдання: пригадайте, що таке географічний (дійсний) меридіан. На топографічній карті географічним меридіаном є бокова рамка, яка показує точний напрям південь—північ. Азимут — це кут між напрямком на північ і на будь-який предмет, відкладений за годинниковою стрілкою. Географічним, або дійсним, азимутом називають кут між географічним меридіаном і напрямом на певний предмет. За картою за допомогою транспортира можна визначити географічний азимут — кут, відрахований за годинниковою стрілкою між північним кінцем географічного меридіана й напрямком на певний орієнтир. Інструкція: щоб визначити географічний азимут на топографічній карті, спершу з’єднайте прямою лінією точки, між якими з’ясовується напрямок. Через точку, від якої визначається напрямок, проведіть лінію, паралельну до бокової рамки. Потім за допомогою транспортира виміряйте географічний азимут на заданий предмет. Прийом «Практичність теорії»
А подумки з’єднати прямою лінією дві зірки, що розташовані на краю «ковша» Б продовжити уявну пряму лінію та відкласти на ній приблизно п’ять відрізків, що дорівнюють відстані між двома зірками на краю «ковша» В знайти сузір’я Великої Ведмедиці (Великого Воза), яке нагадує ківш Г визначити яскраву зірку в сузір’ї Малої Ведмедиці, що вказує напрямок на північ
А південний захід Б південний схід В північний захід Г північний схід Розповідь учителя Магнітний азимут — це кут між напрямом магнітного меридіана (на північний магнітний полюс) і напрямом на предмет, виміряний за компасом і відкладений за годинниковою стрілкою. Проте визначений вами за топографічною картою азимут не зовсім збігається з азимутом, виміряним на місцевості за допомогою компаса. Причина відмінності полягає в тому, що стрілка компаса вказує не на географічний, а на північний магнітний полюс. Кут між дійсним і магнітним меридіаном називають магнітним схиленням. Магнітне схилення від дійсного меридіана на схід називається східним (додатним, зі знаком «+»), а на захід — західним («–»). Магнітне схилення подається в легенді аркуша топографічної карти. Магнітне схилення — це кут між географічним та магнітним меридіанами. Схилення називають східним, якщо магнітний меридіан відхиляється від географічного на схід. І навпаки, схилення буде західним, якщо магнітний меридіан відхиляється від географічного на захід. Величина магнітного схилення зазначається в нижній частині карти. Знаючи магнітне схилення при орієнтуванні, слід вносити відповідні поправки. (У процесі розповіді вчитель звертає увагу учнів на топографічну карту.) Варіант 2 Робота з топографічною картою Учитель пропонує учням виконати практичне завдання й у процесі його виконання звертає увагу учнів на понятійно-термінологічний апарат, який потрібно знати для його розв’язання (магнітне схилення, дійсний азимут, магнітний азимут). Задача 1: східне магнітне схилення, зазначене на топографічній карті, становить 2°15¢. Дійсний азимут (Ад) на пункт К — 82°15¢. Визначте магнітний азимут (Ам) на точку К. Розв’язання: задачу розв’язуємо за формулою: Ам = Ад – δ, де δ — це магнітне схилення, виражене у формулі з відповідним знаком. Ам = 82°15¢ – (+2°15¢); Ам = 80°. Учитель: щоб визначити за топографічною картою дійсні відстані на місцевості за прокладеним азимутом, слід циркулем-вимірювачем виміряти відстань на карті, потім прикласти отриману відстань циркуля-вимірювача до лінійки, а отриману при цьому цифру помножити на показник масштабу карти. Задача 2: числовий масштаб карти — 1 : 25 000 (іменований — в 1 см — 250 м). Виміряна циркулем відстань між точками А і Б становить 24 мм (2,4 см). Визначте відстань на місцевості. Розв’язання: 250 м · 2,4 см = 600 м. Завдання: пригадайте, що таке абсолютна та відносна висота місцевості. На топографічній карті знайдіть найнижчу точку місцевості (або точку на будь-якому зниженні — на березі річки, озера) та найвищу точку цієї ділянки земної поверхні; визначте відносну висоту цієї точки. Прийом «Практичність теорії» Варіант 1 Робота в парах Учитель роздає учням заготовлені раніше «зашифровані листи», у яких за допомогою умовних знаків, що застосовуються на топографічних картах, наведено опис походу. Що потрібно спочатку зробити товаришеві, щоб за листом накреслити картосхему описаного маршруту? Текст «Зашифрованого листа» Група туристів вийшла зі Аби досягти кінцевої точки маршруту, туристам слід було пройти від Варіант 2 Робота в групах Учитель: напишіть «зашифрований лист», у якому за допомогою умовних знаків, що застосовуються на топографічних картах, опишіть маршрут свого походу на місцевості, яка зображена на топографічній карті в шкільному навчальному атласі. У «зашифрованому листі» вказуйте азимути, відстані, напрямки руху та географічні об’єкти, які зустрілися на вашому шляху.
Розповідь учителя Географічний атлас ― це впорядковане зібрання карт. Упорядкованість полягає в доборі карт, які дають комплексну географічну характеристику певної території або детально характеризують певний природний компонент. Сучасні атласи виконують не тільки на папері, але й створюють на електронних носіях. Прикладом електронних атласів є проект Національного атласу України; навчальний CD-атлас із курсу географії України для середньої школи ПрАТ Інститут передових технологій тощо. Атласи включають не тільки карти, але й фотографії, космічні знімки, статистичні матеріали, графіки й діаграми, ілюстративні матеріали тощо. Виконані в електронному цифровому форматі карти є складовою частиною географічних інформаційних систем (ГІС). ГІС — це засоби отримання, збереження, опрацювання, відбору й передання географічної інформації. ГІС використовують для різних практичних цілей: прийняття рішень у сфері управління територіями (містами, районами, областями тощо); розробки проектів використання земель, лісів, вод; охорони довкілля, поширення хвороб, пошуку правопорушників тощо. Робота з картами Варіант 1 Завдання: визначте відстань від свого обласного центра до міста Сімферополя за допомогою карт різних масштабів, які є у шкільному географічному атласі. Варіант 2 Задача: відстань від Києва до Харкова по прямій становить 409 км. Визначте відстань між цими містами на картах масштабів: 1 : 3 500 000; 1 : 8 000 000. Розв’язання: 409 : 35 (іменований масштаб — в 1 см — 35 км) = 11,7 см; 409 : 80 (іменований масштаб — в 1 см — 80 км) = 5,1 см. Варіант 3 Задача: відстань від Києва до Харкова по прямій становить 409 км. У якому масштабі виконана карта, якщо відстань між цими містами на ній становить 82 мм? Розв’язання: 409 км : х мм = 82 мм; х = 50 000 000; масштаб 1 : 50 000 000.
Орієнтовний план проведення роботи 1) Розгляньте топографічну карту, визначте, у якому масштабі вона виконана. 2) Ознайомтеся з її легендою. 3) Знайдіть найвищу точку місцевості, зображеної на топографічній карті. 4) Визначте її географічні координати. 5) Назвіть водні об’єкти, які є на карті. Складіть їх короткий опис. 6) Назвіть транспорті шляхи сполучення, які є на карті. 7) Схарактеризуйте рельєф місцевості, що зображена на карті.
Варіант 1 Прийом «Словникова робота» Учитель: дайте визначення понять: топографічна карта, план місцевості, масштаб, дійсний (географічний) меридіан, магнітний меридіан, дійсний азимут, магнітний азимут, магнітне схилення. Варіант 2 Прийом «Аукціон» Методика проведення: див. урок 1. V. Підсумки уроку Спільно з учнями підбити підсумки уроку.
| |
| Переглядів: 828 | Коментарі: 1 | |
(школи) в 
(селищі) Жовтневе та пройшла 500 метрів у напрямку на північ. Після цього вони звернули на захід і пройшли 750 метрів до 
(дерев’яного мосту) на 
(річці) Синюшка. За 
(мішаний ліс). Туристи мали пройти до 
(будиночка лісника). Рухатися треба було 
(ґрунтовою дорогою) через 
(вирубані ліси).
(болото) 750 метрів на північ аж до витоків | Всього коментарів: 0 | |
