| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із географії 8 клас |
Урок 37 Географічне положення, межі, розміри Українських Карпат. Мета: схарактеризувати природу Українських Карпат; сформувати в учнів знання про географічне положення та межі природних областей Українських Карпат; визначити геологічні особливості; схарактеризувати рельєф, корисні копалини, клімат, води, ґрунти, рослинний і тваринний світ; закріпити вміння учнів працювати з різними джерелами географічної інформації — літературними, картографічними, статистичними. Обладнання: карта Українських Карпат, фізична карта України, шкільні навчальні атласи, картини природи Карпат. Тип уроку: варіант 1: урок-конференція; варіант 2: комбінований (вивчення нового матеріалу, набуття практичних навичок). Основні поняття та назви: Українські Карпати, Передкарпатська височина, Закарпатська низовина, перевали: Ужоцький, Веревецький, Воловецький, Яблуницький, Горгани, Покутсько-Буковинські Карпати, Вододільні Верховинські Карпати, Чорногора, г. Говерла, Рахівсько-Чивчинський гірський масив, Теребля, Ріка, Тересва, Тиса, Прут, Черемош, Бистриця, Стрий, Серет. Очікувані результати: учні навчаться: характеризувати географічне положення, межі, розміри, геологічні особливості, рельєф та природу Українських Карпат; визначати особливості корисних копалин, клімату, водних ресурсів, ґрунтів, рослинного та тваринного світу Українських Карпат; самостійно добирати та аналізувати додаткові джерела географічних знань; аналізувати вплив природних умов на господарювання в Українських Карпатах.
Оголосити учням тему та основні етапи роботи на уроці, назвати основні поняття і терміни, із якими вони працюватимуть, разом з учнями визначити мету і завдання роботи на уроці відповідно до його теми. II. Актуалізація опорних знань і вмінь Прийом «Бліцопитування»
Вступне слово вчителя На попередніх уроках ми розглянули природні зони рівнинної частини території України. На сьогоднішньому уроці ми будемо знайомитися з особливостями природи Українських Карпат, які є частиною Карпатської гірської країни. III. Вивчення нового матеріалу Варіант 1 Конференція Учитель: наш урок відбудеться у формі конференції, до якої ми попередньо готувалися. Методика проведення: учитель по черзі надає слово учням-спеціалістам — фізико-географу, геоморфологу, геологу, кліматологу, гідрологу, ґрунтознавцю, ботаніку, зоологу, які підготували короткі повідомлення з власної теми. Доповідь може ілюструватися авторськими невеликими мультимедійними презентаціями, ілюстраціями тощо. У процесі виступів учні розміщують підготовлені ілюстративні матеріали на виставці «Географічний вернісаж». Виступи учнів супроводжуються демонстрацією названих географічних об’єктів на географічній карті. Після кожного виступу решта учнів ставить підготовлені запитання. Повідомлення учнів Фізико-географ Східні, або Лісисті, Українські Карпати — частина фізико-географічної провінції великої Карпатської гірської фізико-географічної країни, що розташована в Середній Європі. Власне гори мають протяжність до 280 км (із північного заходу на південний схід), ширину — до 100—110 км. Східну межу фізико-географічної країни проводять по глибинному тектонічному розлому, який в основному відповідає в рельєфі долині Дністра. Це середньовисокі гори, які витягнуті з північного заходу на південний схід, паралельні гірські хребти мають асиметричну будову. Напрям простягання гірських хребтів зумовлений розташуванням основних тектонічних структур. Площа цієї провінції складає близько 24 тис. км2. Це дорівнює території Кіровоградської або Миколаївської областей. Ця провінція охоплює територію Чернівецької та частково Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей. Геоморфолог Карпатська фізико-географічна країна сформувалася в межах великої тектонічної структури Карпатської складчастої системи у складі середземноморського рухливого поясу. У її межах виділяється два передгірні прогини — Передкарпатський, який відповідає певній формі рельєфу (Передкарпатська височина), і Закарпатський, який відповідає формі рельєфу Закарпатській низовині. Між прогинами розташована Карпатська гірська складчасто-покривна споруда, якій у рельєфі відповідають пасма Українських Карпат. Південно-західні схили Карпат більш круто обриваються до Закарпатської низовини. А північно-східні схили більш пологі, поступово переходять до Передкарпатської височини. У межах гірського масиву Чорногора розташовані найвищі вершини Українських Карпат — гори Говерла (2061 м), Бребенескул (2035 м), Піп-Іван Чорногорський (2022 м), Петрос (2022 м), Гутин-Томнатик (2016 м), Ребра (2001 м), Менчул (1998 м), Піп-Іван Мармароський (1937 м). Більшість пасом Українських Карпат складаються із зім’ятих у складки осадових гірських порід. Виняток становлять Рахівські й Чивчинські гори. Тут на поверхню виходять давні кристалічні гірські породи, а також Вулканічне пасмо й куполи згаслих вулканів на Закарпатті. У геологічному відношенні сучасні складчасті Карпати дуже молоді. Вони почали утворюватися близько 25 млн років тому внаслідок підняття, зминання у складки та насування на розломах тонких пластів конгломератів, піщаників, глинистих сланців. До цього часу товщі гірських порід накопичувалися впродовж 100 млн років на дні мілководного моря. Епохи підняття змінювалися епохами, коли поверхня гір згладжувалася та вирівнювалася. Ці вирівняні поверхні згодом знову піднімалися й нині являють собою полонини. У льодовиковий період найвищі вершини Карпат покривали гірські льодовики. Слідами їх перебування тут є заглибини, льодовикові кари й цирки, на дні яких часто утворювалися озера. На території Закарпатського прогину добре відомим є соляний карст. Тут зустрічаються соляні піраміди, столи, гриби заввишки до 6 м. Поширені також соляні лійки. Геолог У межах прогинів, що утворювалися одночасно з підняттям гір, у палеогеновому й неогеновому періодах накопичувалися потужні товщі пісків і глин, а серед них горючі корисні копалини: природний газ, нафта, буре вугілля, горючі сланці, озокерит. Утворилися тут також нерудні корисні копалини, наприклад кам’яна й калійна солі. Карпатська гірська складчасто-покривна споруда значно бідніша на корисні копалини. Виняток становлять Рахівські й Чивчинські гори, до яких приурочені родовища чорних металів і ртуті, та Вулканічний хребет, до якого приурочені родовища руд кольорових і благородних металів свинцю, цинку, золота, барію, алюмінію. Серед гірських порід, які утворюють Українські Карпати, — кристалічні палеозойські, тріасові та юрські конгломерати, доломіти, породи крейдового й палеогенового віку — глинисті сланці, пісковики, вапняки. Є також породи вулканічного походження — туфи, андезити. Сланці легко піддаються руйнуванню, тому гірські хребти Українських Карпат здебільшого мають пологі схили, зручні перевали. На найвищих гірських масивах (Чорногора, Полонинський хребет, Рахівські гори, Чивчини) трапляються давньольодовикові форми рельєфу. Кліматолог На кліматичні умови Українських Карпат впливають висота та орієнтація схилів гірських хребтів, для гір характерні зміни температури й кількості опадів із висотою. Завдяки розташуванню гір на шляху перенесення мас морського повітря з Атлантичного океану та достатній висоті на території Карпат сформувався вологий клімат. Тут випадає від близько 700 мм опадів у передгір’ях до 1600—2000 мм на найвищих вершинах. На основні відмінності клімату північно-східних і південно-західних схилів суттєво впливає розташування гір. Південно-західні схили тепліші (приблизно на 2 °С) і вологіші, ніж північно-східні. На навітряному, південно-західному схилі Карпат випадає на 100—200 мм опадів більше, ніж на тих самих висотах на північно-східному схилі. Як влітку, так і взимку на Закарпатті на 2 °С тепліше, ніж у Прикарпатті. Середня температура повітря в січні, відповідно, становить –3 і –5 °С; у липні +20 і +18 °С. Гори є бар’єром для холодних північних вітрів, особливо взимку. На вершинах гір середня температура січня дорівнює –6…–12 °С; липня +8…+14 °С. Сумарна річна сонячна радіація становить 3770—4106 МДж/м2 у Передкарпатті та 4399 МДж/м2 на Закарпатській низовині. В Українських Карпатах немає льодовиків і постійної снігової лінії. Однак на окремих невеликих ділянках найвищих вершин сніг лежить до середини літа. Випадання снігу іноді супроводжується сніговими зсувами, лавинами. Подекуди лавини набирають великої руйнівної сили й можуть бути небезпечними. Гідролог Інтенсивне танення великої маси снігу, який випадає в Карпатах взимку, дощі теплого періоду року спричинюють бурхливі розливи карпатських річок. Швидка течія річок підмиває берег, несе каламуть, каміння, дерева. Підняття рівня води в річках іноді набуває характеру стихійного лиха. Паводки на річках Карпат можливі в будь-яку пору року після тривалих дощів. Бурхливі річки прорізують гірські хребти, утворюючи вузькі долини, мальовничі ущелини, оточені густою зеленню лісів. Річки Карпат належать до басейнів Дунаю, Дністра, Вісли. Серед найбільших річок — Теребля, Ріка, Тересва, Тиса, Прут, Черемош, Бистриця, Стрий, Серет. Ґрунтознавець Широколистяно-лісові природно-територіальні комплекси Передкарпаття розвиваються в умовах помірного теплого клімату з надмірним зволоженням із річною сумою опадів 600—750 мм. Тут переважають ландшафти передгірних розчленованих рівнин, горбистих передгір’їв на неогенових породах із буково-дубовими, буковими, буково-грабовими лісами на ясно-сірих і сірих лісових ґрунтах. Такі ландшафти поширені на острівних горбогір’ях та терасово-рівнинних місцевостях Закарпатської низовини, для яких характерними є дубово-грабові і дубові ліси на дерново-буроземних ґрунтах. Найхарактернішою рисою карпатських ґрунтів є їх висотна поясність. Ботанік Карпати мають різноманітний рослинний покрив. Тут ростуть понад 70 видів дерев і 110 видів чагарників. Серед них є чимало реліктових видів: кедрова сосна європейська, модрина польська, тис ягідний. Наприклад, модрина польська — це хвойне дерево, але на зиму воно скидає м’яку хвою, яка з весною відростає знову. Модрина й кедрова сосна, як і багато рослин поясу альпійських луків, — релікти льодовикового періоду. До цих реліктів належать також оленячий мох, дріада, родіола рожева або «золотий корінь». Тис ягідний — релікт дольодовикового часу. Флора Українських Карпат складається здебільшого з видів середньоєвропейських широколистяних лісів, які становлять близько 35 % усієї флори: бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; із трав’яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція велика, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30 %) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, ялівець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18 %) — верба трав’яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосоподібна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники степової флори: ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські; представники північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу. Зоолог Причина багатства тваринного світу Карпат — велике різноманіття природних умов. Фауністичні комплекси Українських Карпат є унікальними. Вони характеризуються чітко вираженою висотною поясністю клімату, ґрунтів та рослинного покриву. У складі фауни Карпат переважають мешканці лісового комплексу: тут зареєстровано 60 видів ссавців (комахоїдних — сім видів, рукокрилих — 16 видів, зайцеподібних — один вид, гризунів — 19 видів, хижих — 13 видів, парнокопитних — чотири види). Серед птахів тут гніздяться, зимують чи перебувають у період міграції до 250 видів. Генофонд плазунів Українських Карпат представлений такими видами, як гадюка звичайна, мідянка, вуж водяний, вуж звичайний, полоз лісовий, веретільниця ламка, ящірки прудка, живородна. Варіант 2 План вивчення нового матеріалу
Прийом «Картографічна лабораторія» Методика проведення: учні працюють із підручником та фізичною картою шкільних навчальних атласів та визначають основні особливості географічного положення Українських Карпат.
Прийом «Картографічна лабораторія» Методика проведення: учні працюють з підручником та фізичною картою шкільних навчальних атласів, визначаючи особливості геологічної будови, рельєф та корисні копалини Українських Карпат. Потім учитель перевіряє результати роботи за допомогою прийому «Ланцюжок»: учні по черзі характеризують особливості геологічної будови, рельєф і корисні копалини Українських Карпат (по одному реченню).
Прийом «Практичність теорії» Учитель акцентує увагу учнів на тому, що вони вже вивчили матеріал щодо особливостей клімату, внутрішніх вод та ґрунтів України. Тому він пропонує учням самостійно схарактеризувати особливості клімату, вод, ґрунтів Українських Карпат. Запитання та завдання 1) За допомогою карт шкільних навчальних атласів визначте температурний режим та кількість опадів у межах Українських Карпат. 2) Укажіть закономірності розподілу опадів по території та за сезонами року. 3) Назвіть несприятливі фізико-географічні явища та процеси, які виникають у межах Карпат і пов’язані з кліматичними умовами. 4) Які річки протікають у межах Карпат? 5) Схарактеризуйте характер їх течії. 6) Які ґрунти переважають у межах території Карпат? Якими є особливості їх утворення та поширення?
Прийом «Домашня заготовка» Виступи учнів із підготовленими повідомленнями про рослинний та тваринний світ Українських Карпат (супроводжуються оформленням виставки «Географічний вернісаж»). Прийом «Географічний кінозал» Перегляд відеофрагментів про Карпати з їх подальшим обговоренням (тривалість визначає вчитель): 1) http://www.youtube.com/watch?v=oQyU4QjxlpQ&feature=related 2) http://www.youtube.com/watch?v=xI0tkWdQr1M&feature=related
Варіант 1 Прийом «Бліцопитування»
Варіант 2 Прийом «Творча лабораторія» Методика проведення: учні об’єднуються в групи та формулюють загальні висновки уроку у вигляді кількох коротких тез. V. Підсумки уроку Прийом «Географічна естафета» Методика проведення: див. урок 19. Орієнтовний перелік понять і назв Українські Карпати, Передкарпатська височина, Закарпатська низовина, Ужоцький перевал, Веревецький перевал, Воловецький перевал, Яблуницький перевал, Горгани, Покутсько-Буковинські Карпати, Вододільні Верховинські Карпати, Чорногора, г. Говерла, Рахівсько-Чивчинський гірський масив, Бребенескул, Теребля, Ріка, Тересва, Тиса, Прут, Черемош, Бистриця, Стрий, Серет, реліктові рослини.
1) Підготуйте ілюстративні матеріали щодо заповідних територій Українських Карпат для оформлення виставки «Географічний вернісаж». 2) Підготуйте повідомлення про природно-заповідні об’єкти Українських Карпат. Матеріал для повідомлень Чорногірський заповідний масив Чорногірський заповідний масив — природоохоронна територія в Українських Карпатах, розташована в Рахівському районі Закарпатської області, який є частиною Карпатського біосферного заповідника. Заснований у 1968 р. для збереження унiкальних гiрських ландшафтів. Розташований на південних і західних схилах Чорногірського хребта, у межах висот від 700 до 2061 м над рівнем моря, площа територій, що охороняються, становить 16 375 га, тут розташована найвища вершина Українських Карпат — Говерла (2061 м). Рельєф високогірної частини масиву має сліди давнього зледеніння з характерними льодовиковими формами — карами; у деяких із них утворилися озера, наприклад Брескул, Верхнє озеро, Бребенескул. Чорногірський заповідний масив характеризується великою різноманітністю флори і фауни. Панівним типом рослинності є ліси. У прохолодному кліматі Чорногори чисті бучини мають обмежене поширення та приурочені до південних схилів. У більш широкому висотному діапазоні трапляються мішані листяно-хвойні ліси, що сягають висоти 1200 м. Вище поширені зональні смеречники, що утворюють верхню межу лісу, яка тут проходить на висоті 1500—1600 м. У субальпійському поясі поширені криволісся. Значні площі займають трав’янисті формації — альпійські луки. У складі флори Чорногірського масиву налічується низка рідкісних видів. Мармароський заповідний масив Мармароський заповідний масив — природоохоронна територія в Українських Карпатах, розташована в південній частині Рахівського району Закарпатської області, є частиною Карпатського біосферного заповідника. У межах заповідника лежать гори: Піп-Іван Мармароський (1936 м), Петрос (П’єтросул) (1784 м), Берлебашка (1733 м), Жербан (1795 м) та ін. Заповідна територія площею 8990 га лежить у межах висот 750—1940 м над рівнем моря. Основним гірським вузлом є гора Піп-Іван Мармароський. Тут є сліди кайнозойського зледеніння — льодовикові цирки. У субальпійському й альпійському поясах заповідника росте кілька рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України. Фауна масиву багато в чому схожа з Чорногорою, але має власні особливості. Завдяки більш скелястому ландшафту високогір’я краще представлені мешканці кам’янистих розсипів — полівка снігова і тинівка альпійська. Тільки тут у заповіднику є сокіл-сапсан, який надає перевагу скелястим ділянкам. Із безхребетних трапляються деякі ендемічні види комах.
| |
| Переглядів: 467 | |
| Всього коментарів: 0 | |
