| Головна » Статті » Конспекти уроків для середніх класів » Конспекти уроків із географії 8 клас |
Урок 33 Поняття фізико-географічного районування. Мета: сформувати поняття фізико-географічного районування території України; познайомити з одиницями фізико-географічного районування на прикладі території України; продовжити формування навичок роботи з картою фізико-географічного районування України; з’ясувати прояви широтної зональності та висотної поясності на території України; установити необхідність упровадження природоохоронних заходів; сприяти формуванню в учнів екологічної культури, розвивати в них навички самоосвіти.
Тип уроку: комбінований (вивчення нового матеріалу, набуття практичних навичок). Основні поняття та назви: ландшафт, ландшафт природний, ландшафт антропогенний, природні (фізико-географічні) регіони, фізико-географічне районування, фізико-географічна країна, фізико-географічна зона, фізико-географічна підзона, фізико-географічна провінція (край), зона мішаних хвойно-широколистяних лісів, лісостепова зона, степова зона, Східноєвропейська рівнина, Українські Карпати, Кримські гори, Придніпровська низовина, Причорноморська низовина, Північнокримська низовина, Подільська височина, Придніпровська височина, Приазовська височина, Донецький кряж, Українське Полісся, Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся. Очікувані результати: учні навчаться: називати одиниці фізико-географічного районування; аналізувати карту фізико-географічного районування України; робити висновки про прояви широтної зональності на території України, необхідність упровадження зональних природоохоронних заходів.
Оголосити учням тему та основні етапи роботи на уроці, назвати основні поняття і терміни, із якими вони працюватимуть, разом з учнями визначити мету і завдання роботи на уроці відповідно до його теми. II. Актуалізація опорних знань і вмінь Прийом «Бліцопитування»
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності Вступне слово вчителя Одним із найважливіших завдань будь-якої науки є систематизація знань. У фізичній географії систематизація знань про природні об’єкти здійснюється через фізико-географічне районування. Фізико-географічне районування — це виділення й опис природи великих територій, для яких характерна певна єдність і неповторність рис. Основні одиниці фізико-географічного районування: країна — зона — підзона — край — область — район. Виділення кожної з одиниць фізико-географічного районування проводиться з урахуванням трьох головних чинників, які зумовлюють зональні чи азональні риси природи.
План вивчення нового матеріалу
Варіант 1 Прийом «Творча лабораторія» За різними джерелами географічної інформації (підручники, словники, довідники) учні з’ясовують зміст понять: фізико-географічна країна, фізико-географічна зона, фізико-географічна підзона, фізико-географічна провінція, роблять висновки про відповідність між одиницями фізико-географічного районування та одиницями класифікації ландшафтів. Варіант 2 Розповідь учителя (Під час розповіді вчитель використовує карти шкільних навчальних атласів, настінні карти.) Фізико-географічна країна відповідає одному класу ландшафтів, визначається за впливом тектонічного та кліматичного чинників. Рівнинним країнам відповідає певний набір природних зон та їх широтна зональність, а гірським країнам — зміна ландшафтів у вигляді висотних поясів. Фізико-географічна зона — частина природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього простягання та відповідають території поширення одного певного типу ландшафтів. Природні зони виділяють відповідно до змін показників забезпеченості теплом та вологою. Фізико-географічна провінція — це частина зони або підзони, що характеризується ступенем континентальності клімату та неоднорідністю поверхні. Фізико-географічна область — складова частина фізико-географічної провінції. Межі областей узгоджуються з тектонічними структурами, висотою над рівнем моря, ступенем розчленованості території. Фізико-географічний район — найменша одиниця районування, що виділяється на основі переважання одного виду ландшафту в певній місцевості. Запитання 1) Які фізико-географічні зони ми вивчали на прикладі материка Євразія? 2) У яких із цих зон розташована територія України?
Варіант 1 Прийом «Екскурсія» Методика проведення: один-двоє учнів на основі теоретичних знань про фізико-географічне районування та користуючись картою фізико-географічного районування України, аналізують особливості фізико-географічного районування території України. Вони є гідами і проводять екскурсію, решта учнів — екскурсанти. Гіди знайомлять екскурсантів із картою фізико-географічного районування України. Екскурсанти знаходять названі об’єкти та території на карті та ставлять гідам уточнюючі запитання. (Учнів, які виконуватимуть роль гідів, бажано підготувати заздалегідь.) Розповідь гідів: 1) У природі ландшафти утворюють складну мозаїку. Наприклад, якщо уважно поглянути на карту, ми побачимо, що мішано-лісові ландшафти можуть поєднуватися з ділянками болотних, заплавних, лісостепових. 2) При створенні карт фізико-географічного районування ландшафтні межі узагальнюють. Це роблять за переважаючим класом, типом чи видом ландшафтів. Подивіться на строкату карту «Ландшафти» та більш узагальнену карту «Фізико-географічне районування», наприклад, території Поліського краю. 3) Між одиницями фізико-географічного районування й одиницями класифікації ландшафтів є певна відповідність. Наприклад, у межах фізико-географічної країни переважає один клас ландшафтів; фізико-географічної (природної) зони — тип; природної підзони — підтип; району — один вид ландшафтів. 4) Чим дрібніша одиниця районування, тим більше спільних рис природи в її межах, і навпаки. Запитання екскурсантів: 1) Чому на карті «Фізико-географічне районування» не показано території лучно-лісових та болотних ландшафтів так, як на карті «Ландшафти»? 2) Чому на карті «Фізико-географічне районування» в межах Карпатської гірської ландшафтної країни виділено більше підзон, ніж у межах Кримської гірської ландшафтної країни? Варіант 2 Прийом «Картографічна лабораторія» Методика проведення: учні об’єднуються в групи та виконують завдання за допомогою карти «Фізико-географічне районування», заповнюють таблицю. Завдання: назвіть основні природні зони України. Що вплинуло на їх формування Наукове і практичне значення природного районування. Розповідь учителя Для полегшення опису природи певних територій на науковій основі і проводиться фізико-географічне районування. У цьому полягає його теоретичне значення. Практичне значення фізико-географічного районування полягає в тому, що на основі комплексного вивчення всіх компонентів природи його результати використовують для наукового обґрунтування, наприклад, спеціалізації сільського господарства тих чи інших регіонів країни, проведення меліоративних заходів, планування та проведення різноманітних заходів та робіт з охорони навколишнього середовища. Повідомлення учнів Павло Тутковський Народився в 1858 р. Закінчив природничий факультет Київського університету. Від 1884 до 1902 рр. проводив геологічні дослідження за дорученням Київського товариства дослідників природи в Київській, Волинській, Подільській, Катеринославській, Мінській, Гродненській, Херсонській і Таврійській губерніях. Від 1900 р. є членом-співробітником геологічного комітету, за дорученням якого провів геологічні дослідження уздовж Києво-Ковельської залізниці та систематичне й детальне геологічне дослідження площі 16-го листка загальної 10-верстної карти європейської частини Росії. Надрукував понад 70 наукових робіт і статей із геології, мінералогії, палеонтології, гідрології та фізичної географії, підручник описової мінералогії для студентів і безліч популярних статей. Найголовніші з результатів його наукових праць:
(За матеріалами http://greatest.com.ua/t/tutkovskiy_pavlo) V. Узагальнення та систематизація знань Прийом «Бліцопитування»
Прийом «Картографічна лабораторія» Завдання: нанесіть на контурну карту межі фізико-географічних країн і природних зон та підпишіть їхні назви.
Прийом «Аукціон» Методика проведення: див. урок 1. VII. Домашнє завдання
Матеріал для повідомлення Поліський заповідник Поліський заповідник розташований у верхів’ях річки Уборть, у Житомирській області, заснований у 1968 р. Його площа — понад 20 тис. га (близько 14,7 тис. га займають ліси, близько 4,3 тис. га — болота, 400 га — луки). Рельєф рівнинний, трохи горбкуватий. Через заповідник протікає річка Жолобниця. Клімат на території заповідника помірно континентальний, середньорічна температура повітря — 6—7 °С, середньорічна кількість опадів становить 600 мм. Висота снігового покриву невелика, взимку часто трапляються відлиги. Ландшафти та рослинність типові для Волинського Полісся. Тут зареєстровано 528 видів вищих судинних рослин, 137 видів мохів і 134 види лишайників. Більша частина заповідника вкрита сосновими лісами, менш поширені вільхові й березові ліси. Основні види дерев — сосна звичайна, береза, вільха чорна, осика. Із чагарників — крушина ламка, верба попеляста. Із чагарників і трав — звичайний верес, брусниця, чорниця, лохина, журавлина болотяна, багно болотяне, багатолиста андромеда. Тваринний світ дуже різноманітний: із ссавців поширені лось, рись, вовк, кабан, заєць-біляк, лисиця, козуля, бобер, ондатра, білка, лісова куниця. Із птахів — тетерук, глухар, орябок, сіра куріпка, чорний лелека. (За матеріалами Енциклопедії Кирила та Мефодія)
| |
| Переглядів: 509 | |
| Всього коментарів: 0 | |
