Учительська світлиця

Урок 1

Вступ. Фізична географія України, предмет і методи досліджень. Формування території України.
Сучасний адмiністративно-територiальний устрій

Мета: познайомити учнів зі змістом курсу; назвати основні методи географічних досліджень та показати приклади їх використання; визначити етапи формування території України; формувати навички роботи з картою адміністративно-територіального устрою країни, показати основні адміністративно-територіальні одиниці України.

Обладнання: підручник, політико-адміністративна карта України, атлас (карта історичних земель України), контурні карти[*], прості олівці, глобус; роздавальний матеріал: схема «Співвідношення між поняттями “природні умови” та “природні ресурси”», «пазли» політико-адміністративної карти України, картки з визначенням методів географічних досліджень.

Тип уроку: комбінований (формування нових знань, умінь та навичок).

Основні поняття та назви: географічна оболонка, природні умови, природні ресурси, політико-адміністративна карта, адміністративна одиниця, історичні землі України.

Очікувані результати: учні навчаться: характеризувати зміст курсу; називати методи географічних досліджень; наводити приклади: формування території України; показувати на карті одиниці адміністративно-територіального устрою.

Словничок

Сучасна географія — це наука, що вивчає та пояснює особливості природних умов і природних ресурсів у межах географічної оболонки, материків, окремих країн та їх частин, розміщення населення й господарства.

Предметом вивчення курсу «Фізична географія України» є природні ресурси та умови нашої країни, поширення природних комплексів її територією та зміна їх у часі.

Природні умови певної території (країни) — це складові частини її природи, які впливають на життя й діяльність людей.

Природні ресурси — це складові частини природи, які люди використовують для власних потреб у господарській діяльності.

• Організаційний момент

Коротко назвати основні етапи уроку, форми роботи та обладнання, яке необхідне для результативної навчальної діяльності.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Запитання та завдання

1. Пригадайте, що таке географічна оболонка.
2. Із яких сфер вона складається?
3. Наведіть приклади взаємозалежності, взаємопроникнення та взаємодії всіх оболонок Землі.

Вступне слово вчителя

Мандруючи Україною та споглядаючи її красу — неповторне розмаїття рослинного та тваринного світу, різноманіття форм рельєфу, водойм — звичайно, ви дивувалися багатству кольорів і природних візерунків. Маю впевненість, що, милуючись пейзажами нашої Батьківщини, ви відчували гордість за ту красу та велич, якою нагородила нас природа.

Курс фізичної географії України, який ми з вами починаємо вивчати у 8-му класі, дає нам змогу поглибити знання про природу, населення й господарство України.

III. Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1. Предмет курсу «Фізична географія України».
2. Методи географічних досліджень.
3. Етапи формування території України.
4. Сучасний адміністративно-територіальний поділ країни.
1. Предмет курсу «Фізична географія України».

Варіант 1

Робота в групах

(Роздати в кожну групу схему.)

Учитель: об’єднайтеся в групи по четверо учнів. Розгляньте схему «Співвідношення між поняттями “природні умови” та “природні ресурси”». Установіть місце людини та покажіть на конкретних прикладах її вплив на природні умови та ресурси, якщо зможете, то на прикладі України. Використайте для цього власні знання, які ви отримали у 7-му класі та за час літніх канікул і подорожей нашою країною.

Варіант 2

Робота в парах

(Роздати кожній парі учнів схему.)

Учитель: об’єднайтеся в пари, розгляньте «Співвідношення між поняттями “природні умови” та “природні ресурси”» та вкажіть, як впливають природні умови та ресурси на життя людини. Наведіть конкретні приклади з власного досвіду, який ви отримали під час літніх канікул або з курсу «Географія материків і океанів».

Варіант 3

Метод «Мозковий штурм»

Учитель: розгляньте схему «Співвідношення між поняттями “природні умови” та “природні ресурси”» і назвіть приклади позитивного та негативного впливу людини на природу (під впливом яких змінюються природні умови та природні ресурси).

До дошки виходять двоє учнів. Один із них записує приклади позитивного, другий — негативного впливу.

На роботу відводиться 5 хвилин. Після цього підбиваються підсумки, й учні з допомогою вчителя роблять висновки.

2. Методи географічних досліджень.

Робота з підручником

Учитель: методом географічних досліджень називається певний спосіб збирання, обробки та застосування інформації, отримання нових знань, необхідних для пояснення явищ природи та їх впливу на життєдіяльність людини. Спробуймо з’ясувати основні методи географічних досліджень та навести приклади їх застосування. Опрацюйте матеріал підручника (1 — с. 5; 2 — с. 5; 3)[†].

Варіант 1

Робота з таблицею

Учитель: дайте визначення поняття «методи географічних досліджень» та заповніть таблицю на дошці.

На мультимедійній дошці незаповнена таблиця:

Учні працюють із підручником, після чого по черзі виходять до дошки та вписують один із методів дослідження та приклад його застосування в таблицю. Таку саму таблицю вони заповнюють у зошиті.

Варіант 2

Прийом «Знайди пару»

Методика проведення: учні об’єднуються в групи по четверо осіб і виконують завдання, яке оголошує вчитель. Кожній групі роздається набір карток, на яких написані способи географічних досліджень та приклади їх застосування. Учням необхідно знайти пари так, щоб можна було прочитати метод дослідження та спосіб або результат його застосування. Після завершення роботи вчитель надає слово керівнику кожної групи для оголошення результатів.

Етапи формування території України.

3. Розповідь учителя

Територія України формувалася достатньо тривалий час і внаслідок складних взаємовідносин із сусідніми народами й державами. Можна виділити кілька історичних періодів її формування.

Початок формування українського народу та його державності історики відносять до часу існування великої держави східних слов’ян — Київської Русі (IX—XII ст.). У 1187 р. вперше в літописах згадується географічна назва «Україна». Найбільш вірогідне пояснення походження цієї назви — від слів «край», «країна».

Завдання: пригадайте матеріал, який ви вивчали на уроках історії та назвіть східнослов’янські племена, які проживали в межах території нинішньої України на початку існування Київської Русі.

Від середини XIII ст. українські землі перебували під владою монголо-татарських ханів, Великого князівства Литовського, Польщі, Угорщини, Туреччини. Наприкінці XV ст. виникло українське козацтво, яке з часом утворило Запорізьку Січ.

(Перегляд відеосюжету «Запорізька Січ знову стала сценою для вистав просто неба»: http://video.bigmir.net/show/229828/.)

У XVII ст. Запорізька Січ стала осередком національно-визвольної боротьби українського народу. Згідно з рішенням Переяславської ради (1654 р.), відбулося приєднання Лівобережної України до Росії. Правобережна Україна залишалася у складі Речі Посполитої. Причорноморські землі входили до складу Туреччини й Кримського ханства.

Наприкінці XVIII ст. до Росії було приєднане Причорномор’я. Після поділу Речі Посполитої у 1772 р. Галичина увійшла до Австрійської імперії (яка від 1867 р. називалася Австро-Угорською), а решта Правобережної України в 1793—1795 рр. опинилася у складі Російської імперії.

Наприкінці Першої світової війни (1914—1918 рр.) Російська й Австро-Угорська імперії розпалися. У 1917—1920 рр. було кілька спроб створити незалежну Українську державу, які, проте, закінчилися невдало.

Східна й центральна частини України увійшли до Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) як Українська Радянська Соціалістична республіка (УРСР). А західноукраїнські землі ще два десятиліття перебували у складі Польщі, Чехословаччини, Румунії. У 1939 р. до УРСР були приєднані Східна Галичина й Волинь (які входили до Польщі); у 1940 р. — Буковина й Південна Бессарабія (які перебували у складі Румунії); у 1945 р. — Закарпаття (за договором із Чехословаччиною).

Зважаючи на тісні економічні зв’язки з Україною, у 1954 р. Верховна Рада Росії передала Кримську область до складу України. Від того часу її територія не змінювалася.

24 серпня 1991 р. після розпаду СРСР Україна була проголошена незалежною державою.

4. Сучасний адміністративно-територіальний поділ країни.

Варіант 1

Робота з політико-адміністративною картою шкільного атласу

Учитель:

І ряд: назвіть області України, які мають вихід до Чорного та Азовського морів, покажіть їх на карті.

ІІ ряд: назвіть області України, які мають вихід до державних кордонів, покажіть їх на карті.

ІІІ ряд: назвіть області України, які не мають виходу до Чорного й Азовського морів та до державних кордонів.

Підсумок роботи: підрахуйте кількість адміністративних одиниць, які входять до складу України.

Варіант 2

Робота в групах

Для організації роботи треба підготувати «пазли» політико-адміністративної карти України.

Групи змагаються в тому, яка з них швидше складе «пазли» та визначить кількість адміністративних одиниць, які входять до складу України.

Висновки

Учитель разом з учнями підбиває підсумок роботи:

• Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Київ та Севастополь — міста республіканського підпорядкування, Автономна Республіка Крим, 24 області, райони, міста, райони в містах, селища й села.
• Назви більшості областей збігаються з назвами обласних центрів. Винятком є Волинська (обласний центр — місто Луцьк) і Закарпатська області (обласний центр — місто Ужгород).
• Міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України про ці міста.

4. Узагальнення та систематизація знань

Варіант 1

Прийом «Бліцопитування»

1. Що вивчає фізична географія України?
2. Що таке «методи географічного дослідження»? Назвіть методи географічного дослідження, які використовує фізична географія.
3. Як відбувалося формування території України?
4. Скільки адміністративних одиниць входить до складу України?
5. Коли Україна здобула незалежність і стала суверенною державою?

Варіант 2

Прийом «Аукціон»

(Починається за 3—4 хвилини до кінця уроку.)

Методика проведення: учні по черзі у вигляді коротких речень констатують факти, про які вони дізналися на уроці (називають географічні об’єкти, висновки з теми тощо). Переможцями аукціону вважаються учень, який відповідав у той час, коли пролунав дзвінок з уроку, та четверо учнів, які були його попередниками.

Наприклад:

• Фізична географія України вивчає властивості природних компонентів та природні комплекси в межах нашої держави — України.
• Для пізнання природи України географи використовують географічні методи дослідження.
• ГІС — це спеціальні комп’ютерні програми, які допомагають відстежувати різні географічні явища та процеси й поповнювати інформацію про них.

V. Підсумки уроку

Бесіда

Як ви вважаєте, чи необхідні фізико-географічні знання екскурсоводам, водіям, туристам, менеджерам?

6. Домашнє завдання

1. Підручник
2. Випереджальне завдання: підготуйте коротку інформацію про центр Європи — с. Ділове Закарпатської області; крайню південну точку України — мис Сарич; географічні об’єкти, якими проходять державні кордони України, — річку Дунай, Поліську низовину, Чорне й Азовське море.

Матеріал для повідомлень

Центр Європи — с. Ділове Закарпатської області

У Карпатських горах поблизу Рахова перебуває позначка географічного центру Європейського континенту. До місця, де перетинаються уявні лінії між Лісабоном і Уралом, землею Франца-Йосифа і Босфором, Кавказом і Північним морем, можна дістатися або з Івано-Франківська, або з Ужгорода.

Центр Європи розташований поблизу села Ділового, обабіч автотраси на Бичків і Тересву. Обабіч дороги — отже, на березі Тиси, оскільки дороги й річки в Карпатах міцно тримаються одне одного. Дикий карпатський ландшафт порушує тільки залізничний міст, перекинутий через річку на схил 1413-метрової гори Лисина.

Найдавніший і найскромніший із монументів, який свідчить про те, що тут розташований центр Європи, був установлений на цьому майданчику ще наприкінці ХІХ ст. Напис латиною на мармуровій дошці повідомляє, що в цьому місці перетинаються умовні лінії, які з’єднують найвіддаленіші пункти нашого континенту. Визначення географічної широти й довготи цієї точки, яку було визнано центром Європи, трохи більше, ніж століття тому здійснили вчені Віденської цісарсько-королівської академії наук Австро-Угорської імперії.

(За матеріалами http://www.tourism-carpathian.com.ua/ua/attractions/eurocentr.php)

Крайня південна точка України — мис Сарич

Мис Сарич — одне з найкрасивіших місць Криму й найпівденніша точка не тільки Севастополя і Криму, а й усієї території України (а до розпаду СРСР — його європейської частини). В адміністративному відношенні входить до складу території, підпорядкованої міській раді Севастополя. Мис утворений горбатим схилом відроги Байдарської Яйли, що спускається в південному напрямку до моря потужним кам’яним пасмом і порослий сосново-ялівцевим рідколіссям, власне, завдяки своєму географічному положенню досить звичайний мис і став своєрідною пам’яткою. На краю мису в 1898 р. був побудований навігаційний маяк, який указував морякам дорогу до Севастополя. І не було випадку, щоб Сарич не світив кораблям. Тисячі суден звіряли свій шлях із його вогнями. У вересні 1912 р. виконуючий обов’язки штурманського офіцера транспорту «Інгул» підпоручик Морозов накреслив докладну карту Сарицького маяка, яка зберігається дотепер.

(За матеріалами http://ukrainci.org/blog/crimea/529.html)

Річка Дунай

Кілійське гирло — найбільший рукав дельти Дунаю, річки басейну Чорного моря. Починається Кілійське гирло на південний захід від Ізмаїла, у місці, де русло Дунаю розділяється на два рукави: Кілійське гирло і Сулинське гирло. Впадає до Чорного моря на південний схід від міста Вилкове, яке називають «Українською Венецією».

Довжина гирла — 116 км, ширина — до 1,2 км. Кілійське гирло є судноплавним. У нижній течії розгалужується на численні протоки. Повені тут бувають навесні й після інтенсивних дощів улітку. Спостерігаються вітрові нагони води з моря. Русло гирла обваловане, є декілька островів.

Головні порти на Кілійському гирлі: Ізмаїл, Кілія, Вилкове. По Кілійському гирлу проходить кордон між Україною та Румунією.

(За матеріалами http://uk.wikipedia.org/wiki)

Поліська низовина

Полісся (назва пов’язана з великою кількістю лісів) — низовина в західній частині Східноєвропейської рівнини. Розташована в басейні річок Прип’яті, Дніпра і Десни, займає південні області Білорусі — Білоруське Полісся, північні області України — Українське Полісся і частину Росії — Брянсько-Жиздринське Полісся. Загальна площа — близько 270 тис. км2.

Поверхня плоска, така, що місцями покривається горбами. Висота — до 200—250 м. Близько 1/3 площі займають ліси із сосни з домішкою дуба, осики, ялини, граба: на заболочених ділянках річкових долин — ліси з вільхи, берези, ясена, тополі.

(За матеріалами http://vseslova.com.ua/word/Поліська_низовина-82793u)

Чорне море

Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії (Краснодарський край), Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини. Море займає площу 420,3 тис. км2, об’єм водної маси становить 547 тис. км3, що перевищує об’єми Каспійського в шість, а Балтійського — у 16 разів, хоча за площею всі три моря майже однакові. Найбільша ширина Чорного моря — від Батумі до Бургаса (1150 км), найменша — між мисом Сарич і мисом Керемпе (265 км).

Здавна Чорне море вважалося непривітним. Це пояснює походження його першої назви — «Pontos Axeinos» (Негостинне море). Коли ж у ході грецької колонізації мореплавство тут дещо пожвавилося, то й назва змінилася: відтоді воно стало називатися «Pontos Euxenius» (Гостинне море). Під час турецького панування Чорне море спустіло — шторми і тумани лякали турецьких мореплавців, які у ХІІІ ст. дали морю назву «Kara Deniz» (Чорне — тобто Погане море).

Береги Чорного моря, крім північно-західних, порізані мало. Прилеглі до України акваторії Чорного моря утворюють великі лимани: Дністровський, Тилігульський, Дніпровсько-Бузький; затоки: Одеську, Каламітську, Каркінітську, Феодосійську. Довжина берегової лінії в межах нашої країни становить 1540 км. Значна її частина припадає на Кримський півострів. Найбільші з островів Чорного моря — Джарилгач, Довгий, Березань, Зміїний.

(За матеріалами http://ukr-tur.narod.ru/fisgeo/fisukr/more/chornemore/chornemore.htm)

Азовське море

У давнину Азовське море називалося у греків Меотійське озеро, у римлян — Palus Maeotis, у скіфів — Каргалук, у меотів — Темеринда (означає «матір морів»); в арабів — Нітшлах, або Бараль-Азов, у турків — Бахр-Ассак («темно-синє море»). Історична українська назва — Озівське море. Також слов’яни називали море Сурозьким або Синім.

Сучасна назва Азовського моря, за однією з версій, походить від арабської назви Бахр-ель-Азов («темно-синє море»).

Вузька коса — Арабатська Стрілка — відокремлює мілку солоноводну затоку Сиваш, яка сполучається з Азовським морем Генічеською (Тонкою) протокою.

Південний берег майже по всій довжині має різко виявлений обрив, у деяких місцях над рівнем моря підіймаються загострені стрімчаки. На сході від Керченської протоки протягом 100 км берег Азовського моря — це низовинна дельта Кубані (Росія).

(За матеріалами http://uk.wikipedia.org/wiki/Азовське_море)