Учительська світлиця

Урок № 5

Обладнання: підручник, зошит для практичних робіт, атлас, карта географічних поясів і природних зон.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати: учні зможуть: пояснювати закономірності поширення географічних поясів і природних зон; аналізувати тематичні карти.

1. . Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

Учні наводять приклади місць на Землі, для яких описи погоди і клімату майже збігаються.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

Географічні пояси займають величезні території, які можна порівняти із площею найбільших материків. У їхньому складі розрізняють великі частини з подібними кліматичними умовами, однорідними ґрунтами, рослинним і тваринним світом. Називаються такі частини природними зонами. Характерно, що на одній широті іноді розташовуються різні природні зони. Це пов’язано з тим, що на співвідношення тепла й вологи, яке є визначальним для формування природних зон, впливає не тільки широта, але й положення щодо океану.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

4. . Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1. Що таке природний комплекс?
2. Які компоненти природних комплексів ви знаєте?
3. Який приклад взаємозв’язку між компонентами природних комплексів ви можете навести?

V. Вивчення нового матеріалу

Робота з картою

Продемонструвати учням карту «Географічні пояси та природні зони світу».

1. Як ви вважаєте, яким є призначення цієї карти?
2. Що можна визначити з її допомогою?

Оголосити, що учні вже вивчали географічні пояси й природні зони, за необхідності нагадати основні положення.

Бесіда за запитаннями

1. Які географічні пояси виділяють на Землі?
2. Які особливості розміщення природних зон?
3. Що таке висотна поясність?

Слово вчителя

Сьогодні ми здійснимо уявну подорож від екватора до приполярних широт і вивчимо окремі природні зони. Особливу увагу необхідно приділити рослинності, яка допоможе визначити назву тієї або іншої зони.

Повідомлення учнів

Виступають представники шістьох груп, кожна з яких готувала повідомлення про одну з природних зон (екваторіальні ліси, савани, тропічні пустелі, степи, хвойні ліси — тайга, тундра). Під час виступів представники інших груп повинні за планом скласти тезовий конспект про певну природну зону.

План

1. Географічне положення.
2. Особливості клімату.
3. Представники рослинного і тваринного світу.

Зразок повідомлення

Тропічні пустелі

У тропічних пустелях випадає мало опадів і спостерігаються надзвичайно великі добові коливання температур повітря. Удень температура піднімається до +25…+35 °С і вище, пісок та уламки гірських порід розжарюються; увечері вони охолоджуються, і температура повітря швидко знижується, уночі вона може дорівнювати 0 °С. Рослинність у пустелях бідна, а в деяких місцях узагалі відсутня. Найбільш нежиттєздатними виглядають глинисті й кам’янисті пустелі. Піщані пустелі легко впізнаються по барханах. Пісок добре пропускає воду, тому на глибині кількох метрів тут можна знайти живильну вологу. У пустелі відбувається постійна, хоч і невидима боротьба за те, щоб утримати воду і якнайменше віддати. Деякі рослини мають корінь завдовжки понад 10 м. Деякі з них накопичують воду в тканинах; багато які змінили листя на колючки для зменшення випаровування води.

Ґрунти в тропічних пустелях відсутні або містять надзвичайно мало гумусу. Річки зустрічаються вкрай рідко. Як правило, вони беруть початок у районах із достатньою кількістю опадів і проходять пустельні райони транзитом, а іноді зникають серед пісків.

Тваринний світ пустель дещо багатший і різноманітніший, ніж рослинний. Тварини також пристосовані до нестачі вологи й занадто високих температур повітря. Верблюди, наприклад, здатні деякий час обходитися без води; за відсутності прісної можуть пити солону воду. Частини їхніх кінцівок, які торкаються землі, мають мозолисті утворення, що дозволяє ходити по розпеченому піску й лежати на ньому. Верблюди можуть харчуватися рослинами, які погано або зовсім не їдять інші тварини.

Найчисленнішими тваринами тропічних пустель є змії та ящірки. У жаркий час доби одні з них сидять у норах, зариваються в пісок, інші — ховаються під тінню кущів і каменів. Уночі тварини вирушають на полювання. Виповзають зі своїх сховищ змії, павуки, скорпіони; ведуть активний спосіб життя тушканчики та ящірки.

6. . Практична робота

Провести інструктаж, мета якого — нагадати учням зміст ключових понять, що використовуються в роботі, основні закономірності в розміщенні географічних поясів і природних зон, а також ознайомити з ходом роботи та критеріями її оцінювання.

Завдання

1. На схемі «Географічні пояси» учні підписують назви географічних поясів, розміщених у Північній півкулі в межах територій, які вони займають (починаючи з екваторіального). Після цього слід зазначити, що географічні пояси закономірно змінюються від екватора до полюсів відповідно до закону широтної зональності. Основною причиною існування зональності є зміна кількості одержуваного сонячного тепла залежно від широти.
2. Учні вказують, у межах яких поясів сформувалися найбільші природні зони й на території яких материків вони займають найбільшу територію (за зразком).
3. На основі аналізу карти географічних поясів і природних зон учні заповнюють пропуски в тексті.

Формування географічних поясів є результатом дії на Землі закономірності … (широтної зональності).

У межах географічних поясів виділяють природні зони, характерними особливостями яких є … (подібність кліматичних умов, ґрунтів, рослинного і тваринного світу).

У висновку учні вказують, що причинами існування цих закономірностей є широтна зональність, особливості чергування материків і океанів на земній поверхні, зміна характеру підстилаючої поверхні, особливості переміщення повітряних мас, а також взаємозв’язок компонентів природних комплексів Землі.

Додаткове завдання є факультативним. Учні повинні порівняти карту природних зон зі схемою, з’ясувати розташування найбільших природних комплексів, указати їхні назви в місцях розташування для того, щоб переконатися, що різні природні зони можуть перебувати на одній широті (це важливіший момент у цій роботі). Наприклад, на одній широті будуть розміщені широколисті ліси (Західна Європа), мішані ліси (Східна Європа), хвойні ліси — тайга (Сибір).

Якщо учні послідовно виконували завдання 1, 2, 3, оцінки можуть бути такими:

1—3 бали — завдання 1;

4—6 балів — завдання 1, 2;

7—9 балів — завдання 1—3;

10—11 балів — правильне виконання завдань 1—3 із висновком;

12 балів — правильне виконання завдань 1—3 із висновком і додаткового завдання.

VII. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда за запитаннями

1. На території якої природної зони ви живете?
2. Що ви знаєте про її ґрунти, рослинний і тваринний світ?
3. Як змінилися компоненти природи цієї зони в результаті діяльності людини?

8. . Підсумки уроку

Висновки

Географічні пояси — це найбільші зональні природні комплекси. Їх формування пояснюється законом широтної зональності, що свідчить про закономірну зміну природних комплексів від екватора до полюсів. У складі географічних поясів розрізняють природні зони, які характеризуються подібними кліматичними умовами, однорідними ґрунтами, рослинним і тваринним світом.

9. . Домашнє завдання

Опрацюйте матеріал підручника: