Учительська світлиця

Урок № 42

Клімат Північної Америки

Мета уроку: сформувати знання про особливості клімату Північної Америки; виявити вплив кліматотвірних чинників на кліматичні умови різних частин материка; дати уявлення про розміщення кліматичних поясів Північної Америки; охарактеризувати типи клімату материка; встановити особливості розподілу температури та опадів; формувати уміння порівнювати клімат материків на прикладі Північної й Південної Америки; розвивати уміння аналізувати тематичні карти.

Обладнання: підручник, атлас, кліматична карта Північної Америки, фізична карта Північної Америки, ілюстрація із зображенням торнадо.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть: характеризувати особливості клімату та кліматичних поясів материка; порівнювати клімат Північної й Південної Америки; характеризувати типи клімату Північної Америки.

1. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

(Привернути увагу учнів до кліматичної карти Північної Америки.)

Перед вами карта, що відображає розподіл середніх температур, опадів і напрямку переважних напрямків вітрів на території Північної Америки. Ви вже знайомі з такими картами й знаєте, як із ними працювати. Особливість цієї карти полягає в тому, що вона відображає клімат, який найбільше нагадує клімат Євразії, а деякі райони характеризуються кліматичними умовами, схожими з Україною.

Водночас на материку зафіксовано низку рекордів. Так, у Північній Америці реєструється найбільша кількість торнадо.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III. Актуалізація опорних знань і вмінь

Завдання

Заповніть таблицю, указавши у відповідному стовпчику порядковий номер характеристики.

1) На території материка є молоді гори; 2) на рельєф материка вплинуло четвертинне зледеніння, що залишило після себе наноси, валуни, вузькі поздовжні піднесення; 3) в основі материка розміщена давня платформа; 4) на території материка є діючі вулкани; 5) гори займають третину території материка; 6) на території материка розташована найбільша низовина світу; 7) цей материк має найбільшу середню висоту; 8) найвища вершина материка — г. Мак-Кінлі.

Зразок заповненої таблиці

4. Вивчення нового матеріалу

План

1. Формування клімату материка.
2. Кліматичні пояси.
1. Формування клімату материка

Розповідь учителя

На формування клімату Північної Америки впливають такі чинники: широтне положення, велика протяжність материка з півночі на південь, океанічні течії, західне перенесення й пасати, особливості підстилаючої поверхні (рельєф, характер поверхні).

Широтне положення материка між Північним полярним колом і Північним тропіком визначає різне надходження сонячної енергії й сприяє формуванню арктичних, помірних і тропічних повітряних мас. Так, середня температура січня на півночі Канадського Арктичного архіпелагу нижча за –35 °С, а на півдні півострова Флорида — +20 °С. Особливості циркуляції повітряних мас обумовлені меридіональним розташування основних форм рельєфу: великі рівнини середньої частини материка, обмежені із заходу й сходу горами, утворюють своєрідну «трубу». Нею холодне повітря з півночі в зимовий час іноді досягає берегів Мексиканської затоки, а тропічні повітряні маси проникають далеко на північ. Погода на рівнинах вкрай нестійка; у зимовий час тут відбувається часта зміна похолодань і відлиг.

На східне узбережжя впливають тепла і холодна течії. Течія Гольфстрім відхиляється на схід (через обертання Землі), а холодна Лабрадорська течія доходить уздовж берегів до 37—33° пн. ш. Гудзонова і Мексиканська затоки, що глибоко вдаються в суходіл, сприяють проникненню повітряних мас у глиб континенту.

Уздовж узбережжя Тихого океану на північ від 45° пн. ш. проходить тепла Аляскинська течія, що підвищує зимову температуру й приносить насичені вологою повітряні маси; на південь від 45° пн. ш. проходить холодна Каліфорнійська течія, що знижує температуру літа в прибережних районах.

Оскільки в помірних широтах дмуть переважно західні вітри, то вплив Атлантичного океану на клімат Північної Америки обмежений.

Вплив Тихого океану поширюється тільки на прибережну смугу, тому що морські повітряні маси, перейшовши через Кордильєри у внутрішні області материка, втрачають свої властивості (змінюється температура, знижується вологість). Лише на кордоні між США й Канадою в районі Британської Колумбії, де гори знижуються, тихоокеанське повітря проникає далеко на схід.

Значною мірою на клімат материка впливають баричні центри, що формуються над океанами. В Атлантичному океані такими центрами є Ісландський мінімум й Азорський максимум, у Тихому океані — Алеутський мінімум і Гавайський максимум.

У середніх і високих широтах із просуванням на північ кількість сонячного тепла зменшується значно швидше, ніж у низьких широтах, а в зимовий період, приблизно на північ від 40—43° пн. ш., повітря сильно охолоджується. У результаті цього температури літа й зими різко відрізняються.

Робота з картою

Визначте за картою зміну кліматичних умов (температура, кількість і режим випадання опадів, переважні напрямки вітрів) уздовж 50° пн. ш.

2. Кліматичні пояси

Розповідь учителя

На території материка сформувалися такі кліматичні пояси й області: арктичний, субарктичний; помірний (області морського, мусонного, помірно континентального й континентального клімату), субтропічний (області середземноморського, континентального й вологого клімату), тропічний (області пустельного й вологого клімату), субекваторіальний. Для арктичного поясу характерні холодне літо й сувора зима (середні температури січня — –25…–30 °С, липня — 0…+5 °С, невелика кількість опадів — 150—250 мм; у субарктичному поясі літо помірно прохолодне (середні температури липня — + 3…+10 °С), а зима сувора (середні температури січня — –25…– 30 °С), опадів випадає від 200—300 до 800—1000 мм. У помірному поясі літо тепле, а зима прохолодна, опадів випадає від 500 до 3000 мм на рік, добре виражені всі пори року (у континентальній області зима холодна з температурою від –10 °С на півдні до –25 °С на півночі, літо досить жарке — +18…+26 °С, кількість опадів зменшується зі сходу на захід від 800 до 300 мм на рік). У субтропічному поясі літо жарке, зима тепла (зимові температури додатні) Східна частина поясу являє собою вологі субтропіки з теплою та вологою зимою (середня температура +8…+14 °С), жарким і вологим літом (+25…+27 °С). Опади — близько 2000 мм на рік — рівномірно розподіляються за сезонами. Область континентального клімату відрізняється жарким літом (+28 °С), прохолодною зимою (–5…+10 °С) і невеликою кількістю опадів. Область середземноморського клімату характеризується жарким літом (+24…+27 °С) і відносно прохолодною (+8 °С) і вологою зимою. Річна кількість опадів — 500—600 мм. У тропічному й субекваторіальному поясах — протягом року спостерігаються високі температури, виражені вологий і сухий сезони (максимум опадів припадає на літо).

У субтропічному й тропічному поясах трапляються часті урагани.

Робота в групах

Об’єднати учнів у шість груп і запропонувати, використовуючи карти атласу, визначити особливості певного кліматичного поясу Північної Америки. Після завершення роботи представники груп презентують результати.

Завдання

Поміркуйте, який одяг слід взяти із собою влітку (узимку), якщо вирушити в подорож на півострів Каліфорнія, узбережжя Гудзонової затоки, на північне узбережжя Великих озер, на узбережжя Мексиканської затоки.

Цікаві факти

Руйнівні урагани Північної Америки

Урагани є важливим чинником формування погоди, а у своїх екстремальних проявах становлять величезну небезпеку для людини. Його чотири найбільш руйнівні знаряддя — вітер, морські хвилі, штормові нагони й зливи. Швидкість вітру в такому циклоні може перевищувати 250 км/год.

За рік із супутників простежується до 110 ураганів, що зароджуються над Атлантичним океаном. Але тільки 10—20 із них виростають до таких розмірів, коли їх можна назвати ураганами. У більшості районів вони приурочені до періоду року тривалістю менш ніж шість місяців, коли води океану прогріті до необхідного рівня. У Північній Америці урагани найбільш характерні для Карибських країн й узбережжя Мексиканської затоки.

Справжньою трагедією для Нового Орлеана (штат Луїзіана, США) став ураган «Катріна». Він почав формуватися 23 серпня 2005 р. у районі Багамських островів. Коли ураган рушив до берегів Сполучених Штатів, багато хто вважав, що він завдасть удару по Флориді. Але ураган раптово змінив напрямок і рушив до гирла р. Міссісіпі. Над Мексиканською затокою він почав швидко посилюватися. За оцінками синоптиків, «Катріна» могла перевершити ураган «Ендрю», що в 1992 р. зрівняв із землею великі території на півдні Флориди.

Ураган досяг материка 29 серпня, його епіцентр припав на невелике містечко, розташоване за 65 км на південний схід від Нового Орлеана. Надзвичайно сильний вітер і хвилі заввишки із дво- або триповерховий будинок зруйнували містечко. Нового Орлеана ураган дістався на світанку, а вже о 8 годині ранку рівень води в озері Понтчартрейн здійнявся на 4,5 м. Залишаючи Луїзіану, вітер «Катріни», швидкість якого досягла 220 км/год, раптово змінив напрямок і погнав воду озера Понтчартрейн на південь. Цієї потужної атаки не витримали греблі, і мільйони тонн води впали на вулиці Нового Орлеана. Будинки опинилися під водою, вулиці перетворилися на каламутні потоки, що несуть вивернуті дерева, бруд й уламки. У місті порушився телефонний зв’язок, було відсутнє електропостачання. Із Великою землею Новий Орлеан пов’язувала лише одна дорога — усі інші транспортні магістралі були паралізовані. Під водою опинилися навіть обидва аеропорти.

Економічний збиток від урагану склав 81,2 млрд дол. Те, що сталося в Луїзіані, Міссісіпі й Алабамі, назвали «нічним кошмаром страховиків».

Крига як стихійне лихо Північної Америки

Нам відомо, що дощ і мороз характерні для різних пір року. Але виявляється, вони можуть трапитися одночасно й тоді все навколо вкривається шаром льоду й життя завмирає. Саме так відбулося в січні 1998 р., коли в східній частині Канади склалися несприятливі погодні умови. Сюди змістилася область низького тиску, принісши з півдня вологе тепле повітря. У Торонто, першому канадському місті на шляху циклону, потеплішало, і пішов дощ. Рухаючись на схід над Оттавою й Монреалем, депресія зіткнулася із шаром дуже холодного повітря, що розмістився між нею й землею. Зазвичай у такій ситуації зимовий циклон зміщується до океану, однак цього разу шлях йому перепинив не за сезоном високий тиск над Атлантикою. У результаті зіткнення повітряних мас із різними властивостями утворився атмосферний фронт. Між 4 і 10 січня крізь холодний приземний шар повітря йшов дощ, миттєво замерзаючи й повисаючи бурульками на дротах і деревах.

Незважаючи на те, що Канада підготовлена до таких катаклізмів, ці події стали причиною серйозних руйнувань і загибелі 28 осіб, а 945 було поранено. Під шаром льоду опинилося понад 28 тис. опор ліній електропередач і телефонного зв’язку. Близько 4 млн жителів залишилися без електрики. В окремих випадках люди провели без світла по шість тижнів.

Дороги були покриті льодом, через що траплялися автомобільні аварії. Критична ситуація склалася 7 січня, коли довелося звертатися за допомогою до військових. Уперше за всю історію Канади понад 15 тис. солдатів було спрямовано на ліквідацію наслідків стихії. Вони евакуювали жителів, очищували автошляхи від завалених дерев і стовпів, відновлювали подачу електроенергії й телефонний зв’язок, організовували пункти надання допомоги для людей, що постраждали від обмороження. У рятувальних і відбудовчих роботах узяли участь тисячі волонтерів і співробітників Червоного Хреста. Їхні своєчасні дії запобігли подальшим жертвам і руйнуванням.

Незабаром циклон перемістився в бік Атлантики й там розсіявся. Люди взялися відновлювати лінії електропередач і підраховувати збитки. Економічний збиток склав 5 млрд дол. Це було наймасштабніше стихійне лихо в історії Канади, що охопило мільйони людей.

Учені, які досліджували крижаний шторм, повідомили, що кількість опадів за три дні негоди удвічі перевищила річну норму.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Кліматичні умови материка характеризуються надзвичайною різноманітністю. Це пояснюється впливом різних кліматотвірних чинників: широтного положення переважно в помірному й субтропічному поясах, великою протяжністю материка з півночі на південь, циркуляцією повітряних мас (меридіональне та західне перенесення і пасати), розмаїтістю підстилаючої поверхні і наявністю потужних океанічних течій.

• Континент є відкритим для впливу Північного Льодовитого й Атлантичного океанів і майже ізольований від впливу Тихого (за винятком узбережжя в помірному поясі).
• Середні температури зростають від півночі Канадського Арктичного архіпелагу до південної частини Мексиканського нагір’я. Найбільша середньорічна кількість опадів випадає на Тихоокеанському узбережжі Аляски та Канади й на північному заході США, найменше — у міжгірних долинах субтропічних і тропічних районів Кордильєр.
• На території материка сформувалися такі кліматичні пояси й області: арктичний, субарктичний; помірний (області морського, мусонного, помірно континентального й континентального клімату), субтропічний (області середземноморського, континентального й вологого клімату), тропічний (області пустельного й вологого клімату), субекваторіальний.

8. Домашнє завдання

1. Опрацюйте матеріал підручника:

2. Підготуйте повідомлення про Ніагарський водоспад