Учительська світлиця

Урок № 39

Природні умови Антарктиди

Мета уроку: сформувати знання про характерні риси природи Антарктиди та Антарктики; пояснити причини утворення суцільного покривного зледеніння; дати уявлення про вплив льодовикового покриву на природу материка та вплив Антарктиди на природні особливості планети; оцінити сучасний стан природи та природних багатств материка.

Тип уроку:  комбінований.

Обладнання: підручник, зошит для практичних робіт, атлас, фізична карта Антарктиди, кліматична карта Антарктиди, ілюстрації із зображенням характерних пейзажів материка.

Обладнання: підручник, зошит для практичних робіт, атлас, фізична карта Антарктиди, кліматична карта Антарктиди, ілюстрації із зображенням характерних пейзажів материка.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть: називати характерні риси природи Антарктиди та Антарктики; пояснювати причини утворення суцільного покривного зледеніння; розповідати про вплив льодовикового покриву на природу материка; оцінювати сучасний стан природи та природних багатств материка; висловлювати судження про вплив Антарктиди на природні особливості планети.

1. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

(Привернути увагу до кліматичної карти Антарктиди.)

Антарктида — це континент багатьох природних рекордів, у першу чергу кліматичних. Найхолоднішим районом на Землі зазвичай називають полюс недосяжності, де навіть в осінній і весняний період термометр показує температуру нижче за –60 °С. Середня річна температура на Південному полюсі, що розташований на висоті близько 2700 м над рівнем моря, становить –49,3 °С, максимальна — не перевищує –15,0 °С. Унаслідок відмінностей у температурі й тиску над внутрішніми областями Антарктиди й Океаном у прибережній смузі постійно дмуть стокові вітри, що досягають ураганної сили. Особливо потужні повітряні потоки можна спостерігати взимку, коли середньодобова швидкість може перевищувати 144 км/год, а в окремі моменти — 270 км/год. Учені підрахували, що кожна снігова буря піднімає в повітря до 25 млн т снігу.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III. Актуалізація опорних знань і вмінь

Метод «Скринька запитань»

Зібрати аркуші із запитаннями, які учні мали скласти вдома, і пройтися рядами. Кожний учень дістає зі скриньки один аркуш і відповідає на запитання. Якщо відповіді немає, на запитання відповідає його автор.

4. Вивчення нового матеріалу

План

1. Особливості клімату материка.
2. Внутрішні води. Органічний світ.
3. Тимчасове населення материка.
4. Охорона природи.
1. Особливості клімату материка

Розповідь учителя

Антарктида розташована в антарктичному й субантарктичному кліматичних поясах. Для антарктичних повітряних мас характерні дуже низькі температури взимку й від’ємні температури коротким полярним літом. Кількість опадів незначна: від 20—50 мм — у внутрішніх областях до 300 мм — у прибережних.

Головними причинами низьких температур є широтне положення й материкове зледеніння, що діє подібно до дзеркала, відбиваючи майже 90 % сонячної енергії. Велике значення має сильне охолодження континенту полярної ночі в поєднанні зі стоковими вітрами, які протидіють проникненню більш теплих повітряних мас на континент, а також велика середня висота Антарктиди.

Сусідство крижаного материка з відносно теплими океанами створює в цьому районі умови для посиленої циркуляції атмосфери. Над континентом формується Антарктичний максимум, пов’язаний із сильним охолодженням повітря над поверхнею льоду протягом усього року. Стікаючи з високих центральних плато, він утворює на окраїнах материка найсильніші південно-східні стокові вітри.

Льодовиковий покрив Антарктиди — це найбільше джерело холоду на Землі. Материк впливає на кліматичні умови всієї планети, у першу чергу знижуючи температуру повітря.

Бесіда за запитаннями

1) У яких кліматичних поясах розташована Антарктида?

2) Якими є особливості антарктичних повітряних мас?

3) Чим можна пояснити деяке зростання кількості опадів у прибережних областях?

4) Якими є головні причини низьких температур на континенті?

2. Внутрішні води. Органічний світ

Пошукове читання

Дайте відповіді на запитання, опрацювавши матеріал картки.

1) Який характер мають водотоки Антарктиди?

2) Якими є особливості озер «білого» материка?

3) Де і яка рослинність існує в Антарктиці?

4) Які птахи поширені на континенті?

5) Чому в антарктичних водах живе багато китів?

Зразок картки

Внутрішні води

Незважаючи на суворий клімат, в Антарктиді існують озера, а влітку навіть невеликі річки з талої води. Це пояснюється інтенсивною сонячною радіацією, обумовленою винятковою прозорістю антарктичного повітря. Вона приводить до танення льодовиків навіть в умовах від’ємних температур. Найбільш інтенсивне танення спостерігається поблизу оазисів, які розташовані поруч із кам’янистим ґрунтом, що розігрівається під сонячними променями. Період існування антарктичних річок не тривалий. Із настанням осінніх морозів танення припиняється, і тимчасові русла заносяться снігом.

Не менш своєрідними є антарктичні озера. Деякі вчені виділяють їх в особливий, антарктичний тип. Як правило, вони розташовуються в оазисах або сухих долинах. Практично завжди їх покриває товстий шар льоду. Серед них є як прісні, так і дуже солоні (такі озера можуть бути вільними від льоду). Іноді біля дна шар води має підвищену температуру й солоність.

Органічний світ

Через екстремально суворі умови органічний світ Антарктиди бідний, а флора вкрай обмежена. На материку відсутні дерева й чагарники, майже немає трав’янистих квіткових рослин, за винятком західного берега Антарктичного півострова. Там поширено до десяти видів низькорослих квіткових рослин, у тому числі щучник і колобантус. А от на островах налічується більше ніж два десятка видів квіткових рослин, серед яких — кергеленська капуста (смачний і поживний овоч й ефективний засіб від цинги). Флора материка в основному представлена лишайниками (близько 300 видів), мохами (близько 75 видів), водоростями. Лишайники менш вибагливі до умов життя, ніж мохи, тому їх можна зустріти на всіх вільних від льоду ділянках суходолу, навіть на висоті 2000 м над рівнем моря, за 360 км від полюса (гора Нансен). Водорості ростуть на солоних озерах, де їхнє існування забезпечують сонячна енергія, мінеральні солі, необхідні для живлення, і порівняно висока температура води. У Центральній Антарктиді в повітрі й у снігу виявлені мікроорганізми.

Наземні ссавці на материку відсутні. Однак узбережжя й прилеглі субантарктичні острови населяють морські ссавці. Найбільш численними є ластоногі й кити. Поблизу берегів живуть тюлень Уедделла, тюлень-крабоїд і морський леопард.

Для островів характерний величезний тюлень — морський слон. Своєю назвою він завдячує хоботоподібному носу в самців. Морські слони здатні пірнати за здобиччю на глибину до 1400 м. Це можливо завдяки їхній масі й великому обсягу крові, що здатна зберігати багато кисню. Раніше тут жив морський котик, сьогодні він майже винищений.

В антарктичних водах водяться найбільші з існуючих на сьогодні ссавців — кити. Середня довжина їх тіла — приблизно 26 м. До середини XX ст. кількість китів сильно скоротилася, і від 1967 р. вони перебувають під охороною. Кити, що живуть у полярних водах, здатні здійснювати тривалі подорожі — сезонні міграції від теплих до холодних вод.

Широко представлені морські птахи — пінгвіни, буревісники, поморники (усього понад 10 видів птахів, що гніздяться). Їхнє життя нерозривно пов’язане з океаном, у якому вони добувають собі їжу. Найпоширеніший вид — невеликий пінгвін Аделі. Найбільший — імператорський. Харчуються пінгвіни рибою, молюсками й рачками. Їжу дорослі птахи поїдають тільки у воді, там вони почуваються набагато краще, ніж на суходолі.

Практична робота

Учні виконують завдання з практичної роботи 12 «Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Антарктиди».

3. Тимчасове населення материка

Розповідь учителя

Уперше на узбережжі Антарктиди люди залишилися зимувати в лютому 1899 р. Це була невелика англійська експедиція, що складалася з десяти зимівників, які очолював норвезький натураліст К. Борхгревінк. Протягом 12 місяців вони проводили наукові спостереження за погодою, магнітним полем Землі, вивчали біологію птахів і морських тварин.

Відтоді кількість людей, які освоюють і досліджують крижаний материк, щорічно збільшувалася. Особливо їхня кількість зросла в період Міжнародного геофізичного року (МГР). У 1958 р. на 43 антарктичних станціях, що належали 11 державам, перебувало майже 900 осіб. Після проведення МГР уже сотні полярників різних країн залишаються на зимівлю на наукових станціях, розташованих здебільшого на морському узбережжі. Сьогодні 17 країн світу, у тому числі й Україна, мають у своєму розпорядженні наукові станції на материку.

Умови роботи тут дуже складні, особливо в зимовий період. При дуже низькій температурі метал стає тендітним і при ударі б’ється, як скло. Гас при температурі –80° густішає, і тоді його можна різати, як холодець. Відзначено випадки обморожування легенів і роговиці очей. У сучасних умовах полярники перемагають холод за допомогою жител, спеціального одягу, взуття. У сильні морози на відкритому повітрі вони працюють у захисних масках й утеплених електрогрілками костюмах. Найважче переносяться низький атмосферний тиск і нестача кисню. На думку лікарів, перебування людини, особливо в центральних районах Антарктиди, варто обмежувати одним роком, що не виключає можливості повторити зимівлю через два-три роки.

Метод «Мікрофон»

Учні висловлюються з наведених питань.

1) У чому полягають особливості життя в антарктичних селищах?

2) Яким має бути сучасний полярний дослідник?

3) Якими рисами характеру він повинен володіти?

4) У чому полягають особливості психологічного стану полярників?

4. Охорона природи

Розповідь учителя

Антарктида — єдиний континент, що розміщений під спільним міжнародним управлінням. Договір передбачає охорону флори і фауни Антарктиди. Вона дуже вразлива, особливо в антарктичних оазисах. Учені однієї країни повинні ділитися результатами своїх наукових відкриттів з ученими інших країн, що підписали договір.

Небезпеку для рослин і тварин крижаного материка може становити розробка родовищ корисних копалин. На прибережних землях доведеться побудувати аеродроми й причали. Тут обмежено вилов риби й промисел тварин.

Цікаві факти

Спочатку оазисами називали населені місця в жаркій Лівійській пустелі в Африці, де були джерела води й зеленіли пальми. Антарктичні оазиси, звісно, не мають таких умов. Вони являють собою вільні від льодовикового покриву ділянки. Свою назву антарктичні оазиси отримали у зв’язку з більш сприятливими умовами для розвитку життя. Так, оазис Ширмахера розкинувся в прибережній смузі Антарктиди й має розміри 25 км у довжину й 3 км завширшки. На цій території налічується близько сотні прісноводних озер, глибина яких досягає 30 м. Однією з гіпотез існування оазису є теорія підвищеної геотермальної активності, що протидіє утворенню крижаної кірки. Флора оазису Ширмахера дуже вбога — мохи й лишайники, а тварини представлені кількома видами буревісників і пінгвінів.

З антарктичних тюленів лише тюлень Уедделла протягом року розміщений безпосередньо біля краю материка, не йдучи до відкритої води. Його життя тісно пов’язане з нерухомими льодами. Коли море замерзає, тюлень тримається там, де в припас є тріщини. Тюлені Уедделла можуть досягати в довжину до 3 м і ваги 600 кг. Товстий шар жиру є їхнім пристосуванням до жорстоких умов Антарктиди та низьких температур води. Пірнає на глибину до 600 м і може перебувати під водою більше ніж годину.

Найцікавішими й характерними птахами Антарктиди є пінгвіни. Вони добре плавають, але літати не вміють. Найбільш поширені два види пінгвінів — Аделі й імператорські.

Наприкінці жовтня пінгвіни Аделі утворюють великі колонії. Для гніздувань вони вибирають плоскі території із дрібними камінчиками, із яких будують свої гнізда. Птахи терпляче носять камінчики, причому не обходиться без бійок. У гнізда відкладається по одному-три яйця, і птахи по черзі їх насиджують. У середині грудня починають вилуплюватися пташенята. Ростуть вони швидко, і наприкінці лютого — на початку березня закінчується линяння пташенят, і вони разом із батьками спливають у море.

Імператорські пінгвіни — це великі птахи зростом до 80 см і вагою тіла до 45 кг. Основна маса птахів тримається щільними групами по кілька сотень особин. У період суворої антарктичної зими із сильними морозами й ураганними вітрами імператорські пінгвіни виводять пташенят.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Вікторина «Чи знаєш ти Антарктиду?»

1) Чому стверджують, що в Антарктиді «законсервовані» величезні запаси прісної води?

2) Якими є особливості оазисів материка?

3) Про якого птаха йдеться?

Розмах крил може перевищувати 3 м, здатен долати великі відстані.

4) Чому в Антарктиді не спостерігаються грози?

5) Як називається найбільший південний діючий вулкан?

6) Як називається найбільше озеро материка?

7) Чому Антарктиду називають «холодильником» Землі?

8) До яких наслідків може привести танення льодовикового «панцира» Антарктиди?

9) Як би ви пояснили такі назви Антарктиди: «крижаний континент» і «материк за хмарами»?

10) Айсберги Антарктиди є більш витривалими, ніж гренландські: антарктичні існують 6—12 років, гренландські — лише 3—4 роки. Як ви вважаєте, що є причиною «довголіття» антарктичних айсбергів?

6. Підсумки уроку

Висновки

Антарктида — розташована в антарктичному й субантарктичному кліматичних поясах. Для клімату материка характерна низька вологість, дуже низькі зимові температури й від’ємні літні. Середньорічна норма опадів незначна.

Унаслідок різниці атмосферного тиску над внутрішніми областями материка й над океанами в прибережній смузі дмуть потужні стокові вітри.

Органічний світ Антарктиди бідний, але дуже своєрідний. Найпоширенішими організмами є мохи, лишайники, мікроскопічні гриби й водорості. На континенті відсутні наземні ссавці, а життя більшості тварин, що тут живуть, пов’язане з океаном. У прибережних водах водяться тюлені, морські котики, слони й леви. На узбережжях живе близько десяти видів птахів.

VII. Домашнє завдання

1. Опрацюйте матеріал підручника:
2. Геолог першої британської антарктичної експедиції, що працювала в 1901—1904 рр. під керівництвом Р. Скотта, знайшов добре збережені скам’янілі зразки деревоподібної папороті й шари вугілля у вапняках гір на Землі Вікторії. Під час другої експедиції Р. Скотта були знайдені стовбури деревоподібних папоротей, діаметр яких становив 30—45 см. Про що свідчать ці знахідки?