Учительська світлиця

Урок № 46

Роль шкіри в терморегуляції. Профілактика захворювань шкіри. Практична робота № 7. Вимірювання температури тіла в різних
його ділянках (пахвова ямка, ротовий отвір)

Мета уроку: розширити знання учнів про роль шкіри в терморегуляції організму; розглянути найпоширеніші захворювання шкіри та заходи їхньої профілактики; розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, узагальнювати, робити висновки; удосконалювати вміння творчо розв’язувати поставлені завдання; здійснювати гігієнічне виховання.

Очікувані результати: учні обґрунтовують значення шкіри в пристосуванні організму до умов навколишнього середовища; учні застосовують знання для профілактики захворювань шкіри.

Обладнання: _____________________________________________________________________

Тип уроку: урок формування умінь та навичок.

14. 1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

14. 2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1. «Термінологічна дуель».

2.2. «Творча лабораторія».

— Чому горнові робочі заходять у гарячу піч, де температура повітря близько + 80 ºС, на декілька секунд і це безпечно для них, а от занурення у воду такої ж температури призведе до неминучої загибелі?

(Підказка: необхідно взяти до уваги густину повітря і води; їхній тиск на організм людини.)

— Чому в гумовому одязі важко переносити спеку? Відповідь обґрунтуйте.

3. Біологічний диктант «Так — ні».
1. Теплоутворення в організмі людини відбувається, в основному, у м’язах і печінці.
2. Наслідком сонячного удару є тепловий удар.
3. При підвищенні вологості повітря збільшується тепловіддача.
4. Під час фізичних навантажень збільшується тепловіддача.

5. Сонячний удар — різновид теплового удару, що виникає в тому випадку, коли людина з непокритою головою тривалий час перебуває під прямим сонячним промінням.

6. Чим вища температура шкіри, тим більша тепловіддача.
7. Чим тонший шар підшкірно-жирової клітковини, тим менша тепловіддача.
8. Основна частина тепла (82 %) виділяється організмом через органи дихання.
9. У нормі температура тіла людини становить +36,5–36,9 °С.
10. У стані гніву або страху судини шкіри розширюються і збільшується тепловіддача.

14. 3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Шкіра — надзвичайно складний за будовою багатофункціональний орган, її зовнішній вигляд і стан — малюнок, колір, пружність, еластичність — непостійні і перебувають у прямій залежності від загального стану організму, віку, статі, раси, кліматичних умов, спадкових особливостей і від того, наскільки ретельним є догляд за шкірою.

Шкіра обличчя і тіла для жінки — предмет особливої уваги. Це другий «паспорт», запис про вік, який вони марно намагаються виправити за допомогою макіяжу, забуваючи про те, що шкіра — ще й «паспорт» здоров’я.

Помічено, що хороший стан шкіри дуже довго зберігають балерини, робота яких пов’язана з обмеженнями в їжі і постійними чималими фізичними навантаженнями. Але на шкіру впливають різноманітні чинники зовнішнього середовища, які викликають значну кількість захворювань.

Повідомлення теми уроку. Спільне з учнями визначення мети і завдань уроку.

14. 4. Засвоєння нового матеріалу

1. Роль шкіри в терморегуляції. Профілактика захворювань шкіри.

• Розповідь учителя

Будова шкіри настільки складна, а життєві процеси її такі різноманітні, що незначна, на перший погляд, причина може викликати зміни в шкірі, порушити її нормальне функціонування, призвести до виникнення шкірних захворювань. Вивченням захворювань шкіри займається дерматологія.

Хворобу шкіри завжди варто розглядати як загальне захворювання цілого організму. У свою чергу, і захворювання шкіри можуть різко і глибоко вплинути на весь організм.

• Стислі повідомлення учнів про поширені хвороби шкіри

1. Однією з найрозповсюджених хвороб шкіри є дерматит — запалення шкіри. Дерматити спричиняють хвороботворні мікроорганізми. Вони також можуть виникати при ураженні шкіри кислотами, лугами або внаслідок зовнішнього застосування лікарських засобів. Частою причиною дерматитів є механічна травма шкіри (укус комах), косметичні креми, лосьйони, надмірна засмага. При дерматиті виникають почервоніння шкіри, її набряк, свербіння, пухирі.
2. Грибкові ураження шкіри є дуже загрозливими хворобами; грибки передаються через постільну білизну, рушники, взуття, воду в басейнах. Утворюються виразки, що мокнуть, сверблять, стають воротами для інфекції. Хворобливий процес поширюється організмом, виникають різні ускладнення (нагноєння, бешиха).

3. Себорея — це захворювання шкірних покривів, яке супроводжується порушенням роботи секреторної функції сальних залоз, зміною хімічного складу шкірного сала. Себорея зазвичай виникає при гормональних порушеннях, найчастіше — у період статевого дозрівання або в малюків. Найбільш поширене це захворювання у молодих людей віком від 12 до 24 років. Викликати або посилити себорею можуть кілька чинників: порушення в роботі шлунково-кишкового тракту, патологія щитоподібної залози, наявність хронічних інфекційних захворювань, гіповітамінози, а також гостра або солона їжа, надмірне захоплення солодким, ігнорування правил особистої гігієни, що призводить до глибокого забруднення шкіри.

4. Вітиліго — це хронічне захворювання шкіри, за якого спостерігається поява розлогих, часто спотворюючих білявих ділянок депігментації на шкірі хворих. Вітиліго розвивається внаслідок втрати або зниження функції меланоцитів. Однак остаточно причину захворювання не встановлено. Вважається, що вирішальну роль у виникненні вітиліго відіграють порушення діяльності нервової та ендокринної систем.
5. Педикульоз — паразитування на шкірі людини вошей. Головними вошами можна заразитися через головний убір, гребінець, постільну чи натільну білизну. Найчастіша локалізація — скроні, потилична та інші ділянки голови. Волосся може злипатися, утворюється неприємний запах. Виникає сверблячка, розчухи, вторинна інфекція.

Одежна вошивість спричиняється платтяними вошами. Вони живуть у складках і швах одягу й тому перебираються на тіло частіше на плечах, верхній частині спини, у пахових складках. На тілі проявляється сверблячою висипкою, лущенням. У місцях ураження тривалий час залишаються гіперпігментовані плями. Цей вид педикульозу зустрічається під час масових міграцій населення, воєнних дій.

6. Короста — інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується свербінням шкіри та розчухами. Збудник корости — кліщ коростяний свербун, який паразитує у верхніх шарах шкіри, носієм є тільки людина. Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Основний шлях поширення хвороби — сімейно-побутовий. Це може відбутися у разі безпосереднього контакту з хворою людиною (сон в одному ліжку, статеві контакти тощо) або через речі, якими користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники, рукавички, іграшки, гроші тощо). Трапляються випадки зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах, на пляжах.

Зараження відбувається переважно в разі перенесення запліднених самок на шкіру здорової людини.

Запитання до учнів

• У чому полягає профілактика грибкових захворювань?

(Профілактика грибкових захворювань полягає у дотримуванні правил особистої гігієни.)

• Які основні причини виникнення педикульозу та корости?

(Порушення правил особистої гігієни.)

• Розповідь учителя

Одна з важливих умов здоров’я людини — чистота її шкіри. Злущуючись, клітини епідермісу брудної шкіри склеюються зі шкірним салом і закупорюють протоки сальних та потових залоз. На брудній шкірі розмножуються мікроорганізми. На кожному квадратному сантиметрі шкіри неохайної людини можна виявити до 40 тисяч мікробів, серед яких можуть бути і збудники різних хвороб.

Гігієна шкіри — це сукупність заходів, за допомогою яких шкіра очищається від пилу, мікроорганізмів, жиру, мінеральних речовин, що виділяються з потом, злущеного епітелію, які порушують її нормальне функціонування.

Запитання учням

• Яких правил особистої гігієни необхідно дотримуватись щоб запобігти захворюванням шкіри?

Учитель коригує та узагальнює відповіді учнів.

Гігієна шкіри

• Основним способом догляду за шкірою є миття, при якому з поверхні шкіри усуваються пил, мікроби, шкірне сало, піт, рогові лусочки, а також різні речовини, що забруднюють шкіру в процесі роботи.

• Мити тіло рекомендується 1–2 рази на тиждень теплою водою, використовуючи туалетне мило, мочалку чи губку. Це попереджає не тільки запальні процеси шкіри, а й розвиток педикульозу, корости.

• Миття повинно супроводжуватись обов’язковою зміною натільної і постільної білизни (у ношеному до миття одязі вміщуються високі концентрації речовин, які виділились з потом і можуть усмоктуватись розігрітою під час миття шкірою в кров і лімфу).

• Шкіру шиї, пахових западин і під молочними залозами слід мити щодня. Людям, які працюють на виробництві, де багато пилу чи велике фізичне навантаження, по закінченні роботи необхідно приймати теплий душ.

• Обов’язкове умивання обличчя вранці й після денної роботи, миття рук у міру забруднення і витирання чистим рушничком.

• Повідомлення учня

Як відомо, наші далекі предки були не надто компетентні в питаннях гігієни. Милися вони дуже рідко, а причина тому — політика урядів, які вважали лазню найстрахітливішим виявом розпусти. В Англії та Франції навіть було введено податок на продаж мила.

З історичних джерел відомо, що англійська королева Єлизавета I, приміром, купалася один раз на три місяці, а іспанка Ізабелла Кастильська за все своє життя приймала ванну всього двічі — у день свого народження та перед першою шлюбною ніччю.

Богобоязливі пуритани, серед яких був і Олівер Кромвель, вважали чистоту справою негідною. Отже, уряд увів височенний податок на мило. Податок на мило проіснував два століття.

14. 5. Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях

5.1. Виконання практичної частини роботи (проводиться учнями вдома за попереднім інструктажем учителя).

Практична робота № 7. Вимірювання температури тіла в різних його ділянках (пахвова ямка, ротовий отвір).

1) Інструктаж із правил безпеки учнів, інструкція № _______.

2) Виконання практичної роботи (згідно з інструкційною карткою).

5.2. Звіт про виконання роботи.

14. 6. Узагальнення і закріплення знань

Вправа «Коло ідей»

Експериментально доведено, що на чистій шкірі людини за 10 хв гине 85 % хвороботворних бактерій, а на брудній — тільки 5 %.

Поясніть:

а) у чому причина загибелі бактерій? (Бактерицидні властивості шкіри залежать від інтенсивності обміну речовин, вмісту в шкірному салі і поті молочної та вільних жирних кислот, вмісту лізоциму і т. ін. Чим чистіша шкіра, тим більше утворюється в ній лізоциму, що знищує деякі мікроорганізми. Тому чиста шкіра має значно більшу бактерицидність, ніж забруднена.);

б) який гігієнічний висновок випливає із цього факту? (Треба слідкувати за чистотою тіла, щоб бути здоровішим.)

Відомо, що шкіра є дзеркалом здоров’я організму. Обґрунтуйте це твердження.

14. 7. Підбиття підсумків уроку

Складання Т-схеми до уроку

14. 8. Домашнє завдання

Індивідуальні та творчі завдання

Скласти правила особистої гігієни для власної шкіри.