Учительська світлиця

Урок № 7

Середовища існування тварин. Поведінка тварин

Мета уроку: поглибити знання учнів про середовища існування живих організмів та пристосування тварин до існування в цих середовищах; розглянути поведінку тварин на прикладах; формувати та розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з опорними схемами та конспектами, формулювати висновки; виховувати етично-ціннісне ставлення до природи.

Очікувані результати: учні знають середовища існування тварин, шляхи пристосування їх до умов існування, особливості їх поведінки в певних умовах; уміють характеризувати зміни в організмі тварин унаслідок дії умов довкілля, обґрунтовувати результати цих пристосувань; наводять приклади проявів поведінки відомих їм тварин.

Обладнання: ____________________________________________________________________

Тип уроку: комбінований.

14. 1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

14. 2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1. «Закінчи речення».

1. За способом живлення тварини — … (гетеротрофи).

2. Тваринні організми мають такі тканини:… (епітеліальну, сполучну, м’язову, нервову).

3. У тварин… (8) систем органів. Це… (опорно-рухова, нервова, дихальна, кровоносна, травна, видільна, ендокринна, статева).

4. Існують такі способи розмноження тварин:… (нестатеве, статеве).

5. Зовнішнє запліднення — … (процес, коли статеві клітини зливаються поза організмом).

6. Зовнішнє запліднення характерне для… (риб, земноводних).

7. Внутрішнє запліднення — … (процес, коли статеві клітини зливаються всередині організму).

8. Партеногенез спостерігається у… (деяких ракоподібних, кліщів, комах, риб, ящірок).

9. Метаморфоз — це… (розвиток організмів з перетворенням).

10. Життєвий цикл — це… (сукупність фаз розвитку, які з послідовною закономірністю збігаються одна з одною).

2.2. «Мозковий штурм».

—Чому чим досконаліші органи чуттів, тим рухливішою є тварина?

14. 3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Тварини населяють усю земну кулю: поверхню суходолу, ґрунт, прісні водойми та моря.
Піднімаючись на Джомолунгму (Еверест), альпіністи помітили на висоті близько 8000 м гірських птахів — клушиць. Червів, ракоподібних, молюсків та інших тварин було виявлено в западинах Світового океану на глибині до 11 000 м.

Багато тварин ведуть потайне життя або мають мікроскопічні розміри, тому в повсякденному житті ми їх не помічаємо. А от комах, птахів, звірів ми бачимо дуже часто.

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети та завдань уроку.

14. 4. Засвоєння нового матеріалу

1. Середовища існування тварин

Бесіда

Запитання до учнів:

— Пригадайте, що таке середовище існування. (Середовище існування — це та частина природи, у якій живуть організми, зазнаючи різних її впливів і самі впливаючи на неї.)

— Які середовища існування характерні для тварин?

— Назвіть головні компоненти середовища існування, без яких тварина не може обійтися і які завжди здійснюють на неї вплив у процесі життя. (Їжа, вода, повітря, температура середовища, житло, інші організми.)

Робота в групах

Завдання для груп:

І група — схарактеризувати пристосування тварин до водного середовища існування;

ІІ група — схарактеризувати пристосування тварин до наземно-повітряного середовища існування;

ІІІ група — схарактеризувати пристосування тварин до ґрунтового середовища існування;

IV група — схарактеризувати пристосування тварин до організменого середовища існування.

Додатковий матеріал для учнів

Водне середовище існування

• Вода є середовищем проживання багатьох організмів.

• З води вони отримують усі необхідні для життя речовини: їжу, воду, кисень.

• У товщі води постійно перебуває велика кількість дрібних представників рослин і тварин, для яких характерне життя в завислому стані. Багато які тварини пристосовані до пересування у водному середовищі.

• Активні плавці (риби, дельфіни, інші тварини) мають характерну обтічну форму тіла й кінцівки у вигляді плавників. Їхнє швидке плавання полегшується також особливостями будови зовнішніх покривів та наявністю спеціальної змазки — слизу, що зменшує тертя об воду.

• Дихання: у первинноводних — зяброве, у вторинноводних — легеневе.

• Вода має дуже високу теплоємність, тобто властивість накопичувати й утримувати тепло. Завдяки цьому у воді не буває різких коливань температури, які часто трапляються на суходолі.

Наземно-повітряне середовище існування

• Наземно-повітряне середовище було освоєне в ході еволюції після водного.

• Найбільш важливим фактором життя в наземно-повітряному середовищі є властивості та склад повітряних мас.

• Густина повітря набагато менша, ніж густина води, тому в наземних організмів дуже розвинені опорні тканини — внутрішній та зовнішній скелет.

• Форми руху вкрай різноманітні (плазують, бігають, стрибають, лазять, літають).

• Повітряні маси характеризуються величезним об’ємом і повсякчас перебувають у русі. Температура повітря може змінюватися дуже швидко й на великих просторах. Тому організми, які живуть на суходолі, мають численні пристосування, що дозволяють витримувати різкі зміни температури або уникати їх. Найкращим пристосуванням є розвиток теплокровності, яка виникла саме в наземно-повітряному середовищі.

• Загалом наземно-повітряне середовище більш різноманітне, ніж водне, оскільки умови життя в ньому істотно змінюються в часі та просторі.

Ґрунтове середовище існування

• Це верхній шар суходолу, утворений мінеральними часточками, переробленими діяльністю ґрунтових мешканців. Це важливий і дуже складний компонент біосфери, тісно пов’язаний з її іншими частинами.

• Деякі організми проводять у ґрунті все своє життя (дощові черви, кроти, сліпці), інші — частину життя (личинки комах).

• Особливості середовища: незначні коливання температури, менший вміст кисню порівняно з наземно-повітряним середовищем, значна щільність ґрунту, що ускладнює пересування.

Організм як середовище існування

• Тіла багатьох організмів можуть служити життєвим середовищем для інших організмів (паразитів або симбіонтів).

• Головну роль для них відіграє велика кількість їжі, відносна стабільність умов, захищеність від несприятливих факторів.

• Життя всередині іншого організму характеризується значною сталістю порівняно з життям у відкритому середовищі. Тому організми, що знаходять собі місце в тілі рослин або тварин, часто повністю втрачають органи й навіть системи, необхідні видам, які живуть вільно.

• В організмів, що оселилися всередині інших організмів, не розвинені органи чуттів або органи руху, замість них виникають пристосування для перебування в тілі хазяїна та ефективного розмноження.

Заповнення таблиці

2. Поведінка тварин

Розповідь учителя

Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.

Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуттів і нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.

Усі форми поведінки тварин можна об’єднати у дві групи — природжені та набуті. Харчова поведінка й міграції належать до природженої форми поведінки. Прикладом набутої поведінки може слугувати навчання — процес набуття організмом власного досвіду. Так, дорослі птахи вчать пташенят знаходити їжу та уникати небезпеки.

Пристосування організмів до умов існування зумовлюють не тільки різні форми поведінки, а й особливості їхньої будови, процесів життєдіяльності, що забезпечують можливість існування організмів у певних умовах довкілля. Так, наприклад, тварини із захисним забарвленням або формою тіла стають менш помітними для ворогів. У нашій місцевості багато птахів та звірів, які змінюють темне літнє забарвлення на світле зимове, пристосовуючись таким чином до барв довкілля.

І навпаки, забарвлення і поведінка тварин можуть бути дуже помітними. Так, яскраво забарвлені отруйні (колорадський жук, сонечко) або жалоносні (оси, бджоли) комахи «сповіщають» про небезпечність зустрічі з ними. А погрозливі пози різних змій та хижаків відлякують ворогів. Разом із тим привабливе яскраве забарвлення та специфічна поведінка забезпечують гуртування тварин у зграї або зустріч особин різних статей.

Робота в групах

Завдання для груп:

— Використовуючи текст підручника та додатковий матеріал, схарактеризувати форми поведінки тварин:

І група — харчову й оборонну;

ІІ група — комфортну й репродуктивну;

ІІІ група — агресивну й соціальну;

IV група — територіальну й дослідницьку.

Додатковий матеріал для груп

Харчова поведінка

Харчова поведінка притаманна всім тваринам і характеризується великою різноманітністю. Вона нерозривно пов’язана з різними видами активності: пошук, запасання їжі та обмін речовин. Пошукова поведінка запускається процесами збудження, що викликаються відсутністю їжі.

Пошукова поведінка і здобування їжі. Пошукова поведінка відрізняється винятковою різноманітністю і залежить від особливостей екології і біології виду. Спільним для тварин є підвищення чутливості до харчових подразників. В одноклітинних організмів, личинок комах вона проявляється у вигляді позитивного таксису у відношенні до хімічних подразників.

Тварини виявляють вибірковість стосовно їжі. Екологи визначають харчову перевагу як переважання певного харчового об’єкта в раціоні над його вмістом у середовищі. Часто тварини прагнуть підтримувати різноманітність харчового раціону.

Серед тварин, які харчуються живою їжею, спостерігаються дві основні стратегії здобування їжі — полювання й випасання.

Полювання є способом добування рухомих живих об’єктів. Мисливські стратегії залежать від характеристик добування та особливостей біології мисливця. Одні хижаки, наприклад богомоли, чатують на жертву в засідці, інші будують пастки. Добре відомі пастки павуків. Комахи також будують пастки — прикладом може служити мурашиний лев.

Швидкі хижаки, наприклад кальмари, використовують особливу стратегію — переслідування. Полювання на малорухому здобич, що ховається, вимагає розвинених аналізаторів і спеціальних пристосувань для її розкриття і вбивства (така здобич часто має міцний панцир).

Нерухома і численна здобич позбавляє необхідності вистежувати і вбивати її. Харчування такою здобиччю — випасання — полягає в поїданні частин або окремих органів кормових організмів. Класичним прикладом пасовищного типу тварин можуть служити великі хребетні рослиноїдні тварини, такі як вівці та кози.

Забирання здобичі в інших організмів — клептопаразитизм — також поширений у тваринному світі. Для одних видів він є підмогою в несприятливих умовах, для інших, наприклад багатьох чайок, він є звичайним джерелом поживи. Такі види здатні активно й наполегливо переслідувати жертву, щоб відібрати здобич. Далеко не завжди це явище викликає агресію у відповідь, особливо при міжвидовому клептопаразитизмі.

Насичення. Під час поїдання їжі вмикаються механізми гальмування, які запускаються як фізіологічними змінами, так і сигналами від рецепторів рота, глотки, шлунка і кишечнику. У високоорганізованих тварин процес споживання їжі контролюється центральною нервовою системою, у менш організованих — периферичною нервовою системою. Наприклад, у мух споживання їжі регулюється за принципом зворотного негативного зв’язку: у міру розтягування кишечнику посилюється гальмування харчової поведінки. У деяких членистоногих спостерігається зовнішнє травлення. Воно характерне для павуків, личинок мух і бабок.

Запасання їжі. Серед комах поширене запасання корму для личинок. Наприклад, жуки-гнойовики відкладають яйця в заготовлені гнойові кульки. Багато перетинчастокрилих і деякі двокрилі відкладають яйця в тіла інших тварин (переважно комах). Своєрідність цієї форми запасання корму дозволила виділити їх в окрему екологічну категорію — паразитоїди.

У деяких гризунів, до яких належать хом’яки та бурундуки, запасання корму набуло характеру пристосування до несприятливих періодів року. У них запасання корму збігається з періодом дозрівання злаків. За сезон звичайний хом’як запасає до 16 кг рослинного корму.

Оборонна поведінка. До оборонної поведінки належать дії, спрямовані на уникнення небезпеки. Оборонні реакції виникають у відповідь на зовнішні стимули і можуть бути активними, аж до нападу, або пасивними. Класичним прикладом оборонної реакції є реакція уникнення, що спостерігається у виводкових птахів у відповідь на появу силуету хижака.

Комфортна поведінка. Комфортна поведінка об’єднує поведінкові акти, спрямовані на догляд за тілом. Комфортна поведінка є невід’ємною частиною життєдіяльності здорової тварини. Порушення комфортної поведінки свідчить про неблагополуччя тварини (хворобу, голод або низький соціальний статус у суспільних тварин). Тварини можуть чистити тіло за допомогою кінцівок, тертися об субстрат, струшуватися, купатися у воді або піску.

Поведінкові акти, такі як прийняття пози для сну, також належать до комфортної поведінки.

Репродуктивна поведінка. З двох основних типів розмноження — статевого і нестатевого — перше характеризується винятковою різноманітністю форм поведінки, націлених на пошук партнера, утворення пар, упізнавання партнера, шлюбні ритуали і власне спаровування. Нестатеве розмноження не вимагає таких адаптацій, хоча організми, що розмножуються партогенетично, іноді демонструють складну статеву поведінку.

Тварини, які живуть у природних районах з вираженою зміною пір року, мають річний цикл розмноження. У них сезон статевої поведінки запускається внутрішніми річними ритмами, при цьому чинники довкілля справляють коригувальний вплив. Наприклад, у риб, які мешкають у водах помірного поясу, нерест спостерігається раз на рік (восени, влітку або навесні), у той час як у риб, які мешкають у тропіках, він може бути не виражений зовсім.

Більшість вищих тварин починають спаровування лише після залицяння. Залицяння являє собою обмін спеціальними сигналами — демонстраціями. Залицяння у тварин значною мірою ритуалізоване і відзначається винятковою різноманітністю: воно може включати підношення корму (як у чомги), демонстрацію оперення (як у райських птахів), зведення споруд, токування. Залицяння розглядається як механізм статевого добору. У цілому воно сприяє добору найбільш відповідного партнера, а крім того запобігає міжвидовій гібридизації.

Агресивна поведінка. Агресивною називають деструктивну поведінку, що спрямована проти іншої особини. До неї відносять загрозливі демонстрації, напад та нанесення травм. Агресія служить для встановлення ієрархічних відносин у соціальних тварин, розподілу території, їжі та інших ресурсів. Питання про допустимість застосування терміна «агресія» щодо відносин між хижаком і жертвою залишається відкритим.

Агресивна поведінка запускається при сприйнятті специфічного подразника, у ролі якого зазвичай виступають запах, звукові сигнали та елементи забарвлення іншої особини. Прояв агресивної поведінки залежить від внутрішнього стану організму. У більшості тварин агресія спостерігається в період розмноження. Це явище добре вивчене на прикладі птахів і територіальних риб. У самців цих організмів у період розмноження агресію викликає суперник, що наближається до кордонів ділянки.

Соціальна поведінка. До соціальної поведінки належать прояви психічної діяльності, безпосередньо пов’язані із взаємодією між окремими особинами та їхніми угрупованнями. Виділяють два основні типи соціальної поведінки — групова, для якої характерна наявність взаємного потягу між особинами, і територіальна, при якій такого потягу немає. Відповідно перший тип передбачає спільне використання просторових ресурсів, другий — виключає його. Територіальний тип поведінки можна назвати поодиноким. При цьому типі соціальних відносин між представниками одного виду виникає агресія, за винятком певного періоду (наприклад, періоду розмноження).

Територіальна поведінка. Територіальною називається поведінка, яка пов’язана з поділом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини і вигризання на корі дерев або, у більшості випадків, поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мітять дерева сечею, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.

Дослідницька поведінка. До дослідницької поведінки відносять поведінкові акти, спрямовані на вивчення навколишнього середовища, не пов’язаного з пошуком їжі або статевого партнера. Вищі тварини, опинившись у незнайомій обстановці, починають активно переміщуватися, оглядати, обмацувати й обнюхувати навколишні предмети. Дослідницька поведінка придушується голодом, реакцією страху і статевим збудженням. Виділяють орієнтовні реакції, при яких тварина залишається нерухомою, і активне дослідження, при якому тварина переміщається щодо досліджуваного об’єкта чи території.

14. 5. Узагальнення і закріплення знань

5.1. Виконання тестових завдань.

Вибрати одну правильну відповідь.

1. Наземно-повітряне середовище було освоєне в ході еволюції після:

А ґрунтового В водного

Б організменого Г правильна відповідь відсутня

2. Способи руху тварин залежать:

А від температури середовища

Б від освітленості середовища

В від густини середовища

Г від наявності води в середовищі

3. Щільні покриви захищають наземних тварин від:

А переохолодження В паразитів

Б висихання Г надлишку води

4. Зябра характерні для тварин, які населяють середовище існування:

А водне В ґрунтове

Б наземно-повітряне Г організмене

5. Газообмін у більшості ґрунтових тварин відбувається через:

А поверхню тіла В легені

Б зябра Г трахеї

14. 6. Підбиття підсумків уроку

Фронтальна бесіда

1. Назвіть середовища існування тварин.

2. Які пристосування мають тварини до водного середовища?

3. Які пристосування мають тварини до наземно-повітряного середовища?

4. Які пристосування мають тварини до ґрунтового середовища життя?

5. Які переваги над усіма іншими має організм як середовище існування?

14. 7. Домашнє завдання

7.1. Завдання для всього класу.

Підручник _____________________________________________

Зошит _________________________________________________

7.2. Індивідуальні та творчі завдання.

1. Підготувати цікавий матеріал про взаємозв’язки між різними групами тварин.

2. Скласти «шпаргалку з помилками» (невеличкий опорний конспект, у якому допущено декілька помилок) за темою уроку.