Учительська світлиця

УРОК 30 ССАВЦІ. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ССАВЦІВ

Цілі: розглянути основні ряди ссавців; розвивати вміння визначати особливості рядів.

Очікувані результати:

учні:

■ називають основні ряди ссавців;

■ аналізують характерні ознаки рядів;

■ визначають представників окремих рядів за фото, малюнками;

■ пояснюють особливості зовнішньої будови ссавців у зв'язку з пристосуванням до різних умов існування.

Основні поняття й терміни: гризуни, хижі, ластоногі, китоподібні, парнокопиті, непарнокопиті, примати, комахоїдні, рукокрилі.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: опудала, таблиці, малюнки, фото ссавців, фрагменти відеофільмів.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Гра «Коли звірі говорять»

1- ша група — єхидни.

2- га група — качкодзьоби.

3- тя група — кенгуру.

Цікава розповідь від тварин (2-3 хв).

2. «Мозковий штурм»

1) Чому єхидну й качкодзьоба відносять до ссавців?

2) Особливості розвитку малят сумчастих.

3. «Поміркуйте»

1) Поясніть особливості річного циклу ведмедів.

2) Як на ссавців вплине літня довготривала посуха?

3) У яких ссавців малята народжуються активними?

4. «Особистий досвід»

ü Як кішки та собаки виховують малят?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Основні групи плацентарних ссавців (кооперативно-групова робота)

2. Пристосування до середовища існування

1) Диференціація зубів.

2) Будова шлунка.

3) Довжина кишечника (у рослиноїдних він довший).

4) У ластоногих і китоподібних: плавці, рибоподібна форма тіла, ластоподібні кінцівки.

5) У рукокрилих — «крила» (шкірна перетинка між кінцівками і хвостом).

3. Значення ссавців

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1. Практична робота № 3 «Визначення особливостей зовнішньої будови хребетних тварин у зв'язку з пристосуванням до різних умов існування»

(Самостійна робота з підручником, кооперативно-групова)

2.«Зоопарк»

ü Відгадайте загадки, визначте ряд і екологічну групу цих тварин.

Хижий звір у хащах спить,

А коли він загарчить —

Листя сиплеться з дерев.

Називається він...

(Лев)

Він рудий, смугастий

І такий зубастий!

А як грізно загарчить,

Всі ховаються умить.

(Тигр)

Він великий, як хатинка,

Оченята, як у свинки,

Носом воду набирає,

Мов із душа поливає.

(Слон)

Всіх запитує: «Му-му,

Дати молочка кому-у?»

(Корова)

Рогата, хвостата,

Гуля біля хати,

«Ме-ме-ме» співає,

Весело стрибає.

(Коза)

Він великий і красивий,

Як біжить, то в’ється грива.

«І-го-го! І-го-го!» —

Не впіймаєте його.

(Кінь)

Ходить диво по пустелі,

На собі несе дві скелі.

(Верблюд)

Розмальовані мама і тато:

Смужок чорних і білих багато.

Може, в цирку колись ти їх бачив,

Як же звуться ці гарні конячки?

(Зебри)

Очі гарні. Пишні вії.

Має дуже довгу шию —

Добре це, бо зручно їсти

Із дерев зелене листя.

(Жирафа)

Є на животі кишенька —

Там сидять її маленькі.

Як малі повиростають,

Разом з мамою стрибають.

(Кенгуру)

Серед інших тварин

Всяк його впізнає,

Бо на світі він один

Ріг на носі має.

(Носоріг)

На дереві кривляється

І на хвості гойдається,

А зветься це малятко

Веселе...

(мавпенятко)

Маленька, сіренька,

А хвостик — як шило.

(Миша)

Одяг багатий,

Сам підсліпуватий,

Живе без віконця,

Не бачить сонця.

(Кріт)

Вона руденька і хитренька,

І не велика, й не маленька.

У казці — Вовчику сестричка,

А називається...

(Лисичка)

Я — красуня рудохвоста,

До гусей ходжу у гості,

Зайчиків, мишей полюю,

Навіть сливами ласую.

(Лисиця)

Довге хвостище, руде волосище,

Хитре хитрище.

(Лисиця)

Сірий, зубастий, по полю блукає,

Всіх лякає, овечок шукає!

(Вовк)

Гострі зуби, злющі очі,

В лісі виє він щоночі: «У-у-у!»

(Вовк)

Величезний і кудлатий,

Любить медом ласувати.

(Ведмідь)

3. Складіть пари

4. «Мозковий штурм»

1) Чому кити гинуть на суходолі?

2) Олені тундри живляться лишайниками, які мають мало білків. Як олені поповнюють їжу білками?

5. «Зоологи»

Цікаві факти про ссавців

Учені можуть тепер клонувати доісторичну тварину У Якутії учасники міжнародної палеонтологічної експедиції «Яна-2012» виявили живі клітини мамонта.

«В унікальній місцевості на глибині близько 100 м нам удалося знайти багатий матеріал для дослідження — це м’які й жирові

тканини, шерсть, кістковий мозок мамонта», — розповів директор Музею мамонта Північно-Східного федерального університету Семен Григор’єв.

У серпні минулого року в цьому ж районі було знайдено стародавнього мамонта, бізона й коня. А в червні 2012-го сербські шахтарі виявили в шахті біля села Костолак, неподалік від Белграда, на глибині близько 20 метрів, кладовище мамонтів.

Раніше вчені дійшли висновку, що мамонти на території Берингії — північно-східного Сибіру, Чукотки й Аляски, вимерли 11,5 тис. років тому через різке похолодання на півночі та зміну степів на болота й тайгу на півдні регіону.

Пупок являє собою рубець, який залишається на тілі новонародженого після видалення пуповини — судинного тяжа, який з’єднує кровоносну систему плоду з плацентою.

Плацента — це оболонка плоду, яка тісно прилягає до стінок матки. Через них у плаценту надходять кисень і поживні речовини, які переносяться кров’ю в тіло плоду й забезпечують його розвиток. У зворотному напрямку виводяться продукти обміну. Плаценту має переважна більшість видів сучасних ссавців. Але кенгуру належить до меншості — до сумчастих. У цих тварин зародок, який розвивається в матці, майже не пов’язаний з її стінками й отримує живлення тільки за рахунок пасивного проникнення речовин. З ростом зародка такий спосіб постачання стає неефективним. Тому сумчасті народжують маленьких недорозвинених дитинчат — фактично ембріонів. Тим не менш ці крихітні істоти самостійно добираються по материнській шерсті до сумки, де й відбувається їх подальший розвиток. Оскільки в кенгуру немає плаценти, то у кенгуреня немає й пуповини, а якщо немає пуповини, то й пупку нізвідки взятись.

Чому одні гібриди безплідні, а інші ні?

У неволі народжуються плодовиті гібриди лева й тигриці (лігри), але гібриди левів і леопардів безплідні.

Нові види живих істот виникають шляхом розділення вихідного виду на два. Якщо види, які розділяються, продовжують мешкати на одній території, то для подальшого відособленого розвитку їм необхідно уникати міжвидового схрещування. Для цього існують спеціальні природні механізми, які виникають у процесі природного відбору. Один із найнадійніших — генетична несумісність. Наприклад, якщо розділені види відрізняються за числом і структурою хромосом, то в їхнього гібрида частина хромосом виявляться «непарними», і вони не зможуть вступити в обмін ділянками, без якого неможливе дозрівання статевих клітин. Саме завдяки наявності такого механізму безплідними є гібриди коня й віслюка (мули та лошаки), вівці й кози, інших тварин. Але в тих випадках, коли близькі види в природі не зустрічаються один з одним, механізми ізоляції не виникають, і тварини можуть зберігати здатність до гібридизації. Отримані в неволі помісі зубрів і бізонів — зубробізони — успішно приносять потомство як під час розведення «всередині себе», так і під час схрещування з будь-яким із вихідних видів. У природі, однак, зубробізони не народжуються, оскільки зубри й бізони мешкають на різних континентах.

Навіщо зайцю великі вуха?

Довгі заячі вуха — це не лише органи слуху, але й радіатори охолодження. Зайцю, щоб урятуватися від хижаків, доводиться часто й багато бігати, так що «охолоджувальний пристрій» йому потрібен потужний. Якби він скидав зайве тепло тільки з допомогою потовиділення, то витрачав би багато води. А охолодження за рахунок теплообміну дозволяє йому виживати в посушливих місцях і на бідних кормах на зразок деревної кори. На вухах під самою шкірою у цих звірків проходять судини, просвіт яких регулюється в широких межах. Коли зайцю потрібно скинути тепло, вушні артерії працюють на повну потужність, коли потрібно поберегти — просвіт звужується майже до повного їх перекриття. Чим жаркіший клімат, тим більше тепла організму потрібно розсіювати, тому найбільш вухаті зайці — південні. Довжина їхніх вух сягає половини довжини тіла. Подібний «широтний градієнт» характерний не тільки для зайців, але й для всіх ссавців, і не тільки для вух. У біології його називають правилом Аллена.

Скільки кінських сил в одному коні?

Короткочасно ця тварина може розвинути потужність і до 13 кінських сил, але за нормальної ритмічної роботи — якраз близько однієї. Чому ж саме «кінську силу» почали використовувати як одиницю вимірювання потужності?

У цьому «винен» винахідник парової машини англієць Джеймс Ватт. Йому потрібно було наочно продемонструвати громадськості, що його машина може замінити багато коней, а для цього слід було якось виміряти роботу, яку один кінь може виконати за одиницю часу. Провівши спостереження на вугільних копальнях, Ватт показав, що середньостатистичний кінь здатний протягом тривалого часу піднімати з шахти вантаж вагою близько 75 кг зі швидкістю 1 м/с. Зрозуміло, що такого роду вимірювання можуть давати дуже різні результати, тому з’явилася ціла родина різноманітних кінських сил: котлові, податкові, електричні, водяні, метричні й навіть британські. З цим «табуном» було покінчено 1960 року — XI Генеральна конференція з мір та ваг прийняла єдину Міжнародну систему одиниць СІ (81). У ній потужність виражається у ватах (на честь Джеймса Ватта).

Навіщо їжаку яблука?

Малюнки та фото домовитих їжаків, які несуть на своїх колючках яблука, відомі всім. А ось знайти реальну фотографію такого їжака або очевидця, який спостерігав звірків, що наколюють яблука на голки, важко. Зворушливий міф про їжачка, який запасає яблука та гриби своїм дітям, породив Пліній Старший. За його словами, їжак уміє «обдумано» чіпляти на себе виноградні ягоди, а в деяких випадках і яблука. Насправді їжак фізично не здатний качатися на спині, протикаючи при цьому плоди. Крім того, більшість їжаків не цікавляться яблуками. Побачивши їжака, слід пригощати його не молоком і фруктами, а дощовими хробаками, пташиними яйцями та м’ясними консервами для собак. Однак молоді їжаки не проти заглянути в сад і поласувати виноградом і перезрілими сливами. При цьому їм на спини цілком може впасти кілька гнилих плодів і зачепитися за голки.

Яка тварина має зелене хутро?

У тропічних лісах Центральної та Південної Америки живе, причому часто все життя в кроні одного й того ж дерева, унікальний ссавець — лінивець. Свою назву він дістав через малорухливий, напівсонний спосіб життя. Довга, кудлата, часто звалена шерсть лінивця росте в напрямку до живота, а в її «жолобках» живуть і розмножуються два види водоростей, які надають тварині зеленувато-бурого кольору. Такий «маскувальний костюм» дозволяє цьому звірку жити відносно спокійно серед численних хижаків, залишаючись непоміченим.

Як кашалоти занурюються на глибину?

Кашалоти, пірнаючи на кілометрові глибини, використовують цікавий механізм занурення. Особливий спермацетовий орган, розташований на їхній голові, містить кілька тонн жиру, який у разі зниження температури твердне, зменшується в об’ємі та стає баластом. А на глибині кит, посилюючи кровообіг у цьому органі, нагріває жир до 30 °С, той плавиться і допомагає спливти.

Чому в кішок світяться очі?

Світіння котячих очей у темряві пояснити просто — вони відбивають світло від зовнішнього джерела. Якщо посадити кішку

в кімнату без вікон, то в повній темряві її очі світитися не будуть. Секрет світіння котячих очей полягає в тонкому відбиваючому шарі, який складається з прозорих клітин. Коли промінь світла через рогівку і кришталик досягає світлочутливої сітківки, він поглинається не цілком. Частина світла досягає внутрішньої судинної оболонки. У тварин, очі яких світяться в темряві, це світло відбивається прозорими клітинами назад, пронизує сітківку, збільшуючи світлочутливість очей, і вузьким пучком випромінюється назовні, що, власне, і дозволяє тварині вночі бачити набагато краще. Причому світіння очей, яке спостерігають як у кішок, так і в інших тварин, які ведуть нічний спосіб життя, властиве кожному оку. Його можна побачити й у людини, якщо освітити око яскравим джерелом світла. Подібний ефект виникає в разі використання лампи-спалаху. Ось чому на кольорових знімках у людей очі іноді сяють зловісним червоним світлом.

Бивні слонів мають різну форму й ростуть усе життя, засвідчуючи вік свого власника. Серед слонів трапляються «лівші» та «правші» — залежно від того, яким бивнем їм зручніше користуватися. Найчастіше бивень, який більше використовується, зношується швидше, через що він стає коротшим за інший.

Більшість людей знає, що є звичайні й людиноподібні мавпи, але як відрізнити перших від других, відомо далеко не всім. Виявляється, прості мавпи мають хвіст, а людиноподібних приматів природа обділила навіть натяком на цей значимий «інструмент».

1859 року австралійський фермер завіз із Англії кроликів, щоби створити невелику популяцію й полювати на них. Відсутність природних ворогів та ідеальні умови для життя розмноження цілий рік стали причиною для неконтрольованого збільшення популяції кроликів, що призвело до зникнення багатьох видів місцевих рослин. Із кроликами пробували боротися відстрілом, вибухом нір, отрутами, будівництвом сітчастих загороджень, але все марно. Нарешті, у середині XX століття серед них поширили вірус міксоматозу, що знизило популяцію із 600 мільйонів до 100 мільйонів. Однак особини, що вижили, отримали генетичну стійкість до вірусу і знову почали активно розмножуватися.