Головна » Статті » Класному керівникові » Сценарії свят

Свято Покрови Літературно-музична композиція

Літературно-музична композиція

 

 

Мета: ознайомити учнів з історією українських свят, українського козацтва, рідного краю; поглибити знання учнів про роль українського козацтва в історії України; формувати інтерес у студентів до вітчизняної історії, культури.

Обладнання: портрети гетьманів Д. Вишневецького, І. Мазепи, П. Сагайдачного, П. Дорошенка, Б. Хмельницького; зображення Покровських храмів на Бериславщині; ікона «Покрова Пресвятої Богородиці»; бандура; аудіозаписи «Дзвони», «Запорізькій марш», «Україна»; вишиті рушники; українські вінки.

Перебіг заходу

Викладач. Серед прадавніх осінніх християнських свят є свято Покрови (14 жовтня). Пресвята Богородиця вважалася покровителькою як усієї України, так і козацтва зокрема. За свідченням історика Д. Яворницького, за час існування Січі на Запоріжжі було зведено 13 церков Покрови Пресвятої Богородиці. Таке покровительство цілком узгоджувалось з

визвольним рухом українського народу за свою незалежність.

На знак великих заслуг українського козацтва в утвердженні нашої державності Президентом України в жовтні 1999 року було видано Указ про упровадження Дня українського козацтва, що відзначається в день Покрови — 14 жовтня.

1-й ведучий. Коли в давнину Царгород оточили вороги, усі жителі міста звернулися з молитвою до Пресвятої Богородиці, щоб вона врятувала їх. Юродивому Андрію було видіння, у якому Матір Божа покриває всіх, хто молиться, своїм покровом. Після цього вороги втекли з міста. З того часу православна церква святкує цю подію.

Лунає аудіозапис «Дзвони».

2-й ведучий

Молитвою тебе вітаєм, мати.

Царице світу, неба і землі,

Пречиста Діво, радуйся, Маріє,

Твій світлий образ на небеснім тлі

Чудесною появою зоріє. Твій постамент — землі камінний гльоб,

Стоїш на нім, мов статуя осяйна,

І усміх Твій, найкраща із оздоб,

Горить, мов ласки незбагненна тайна.

А за тобою світлий сонця диск

Тебе освітлює згори і знизу,

Тобі дарує свій промінний блиск,

Тебе вдягає в золотисту ризу.

Дванадцять зір, блискучих і ясних

Короною чоло твоє вінчають,

І тихе сяйво сіється від них

На Божий світ у радості й відчаю.

У тебе під стопою злющий гад,

Розтоптаний, без їжі і без сили,—

Ти вбила гріх, і зла пекельний чад

Уже не труїть серце помертвіле.

І ми, задивлені у образ твій.

Молитвою Тебе вітаєм, Мати.

Прийми цей дар ласкавості своїй.

Бо кращого тобі не можем дати.

Роман Завадовий

Лунає аудіозапис «Дзвони».

3-й ведучий. Радуйся, Радосте Наша, покрий нас від усякого зла чесним твоїм омофором.

Лунає «Запорозький марш».

4-й ведучий. Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом; суворою лінією стоять на ньому сторожові могили, насипані, може, татарвою, а може, волелюбним козацтвом, що шаблею та мушкетом боронило оці степи від ворожих навал.

Весняними вечорами, коли відсиріє від степової вологи земля, голублять душу й серце людини свіжі й ніжні степові запахи й тихо шепочуть трави, облиті сяйвом місяця, що, мов червона діжа, викочується із-за мовчазних могил і фарбує степ в густо-малиновий темнуватий колір.

І невідомо, хто може підслухати, хто розгадає таємну мову природи, хто скаже, про що шепочуть зелені трави мовчазним чорним могилам? Може, вони розкажуть про те, як на них зупинялись постоєм козаки, варили саламаху, а кобза дзвеніла в тихе надвечір’я і то рокотала, як грім, то промовляла тихим жалем, і під той сум, під ту жалобу схиляв порубану, в шрамах, з буйним оселедцем голову, старий козак та згадував вірне товариство, що полягло десь під Кафою.

Лунає соло на бандурі.

5-й ведучий. Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом, і здавалося козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїсь коні, і вже не рокотання бандур чути звідти, а ледве вловимий передзвін шабель. І не сиділося старому, свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце.

Лунає пісня «За світ встали козаченьки».

6-й ведучий. Перші письмові згадки про українських козаків датовано 1492-м роком, коли вони розбили татарський корабель під Тягинею (близько сучасного с. Тягинка Бериславського району). Наступного року турецький султан скаржився Польщі, що козаки розгромили турецьку фортецю Очаків.

Слово «козак» — тюркське за походженням. Воно означає «вільна незалежна людина», або «людина поза підданством».

Провідною метою існування козацького війська була боротьба з турками й татарами, які спустошували Україну.

7-й ведучий

Зажурилась Україна,

Що нігде прожити.

Гей, витоптала орда кіньми

Маленькії діти.

Котрі молодії —

У полон забрато;

Як зайняли, то й погнали

До пана, до хана...

Т. Шевченко

8-й ведучий. На території сучасного міста Берислав 1665 р. була збудована турецька фортеця Кизи-Кермен, що в перекладі означає «дівоча фортеця». Таку назву вона дістала тому, що під час нападів на українські землі татари привозили сюди полонених українських дівчат, а потім переправляли їх у Крим, а звідти — на східні ринки рабів.

Єдиними рятівниками українців стали козаки, які пильнували татарських і турецьких нападників, билися з ними і не давали захоплювати живу силу в неволю9-й ведучий. Для охорони східних і південно-східних рубежів України козаки стали будувати січі.

Однією з перших січей була Запорізька січ (на о. Хортиця), заснована українським князем Дмитром Вишневецьким, прозваним Байдою. Він став першим козацьким гетьманом.

Пізніше з’являються Чортомлицька, Томаківська, Хортицька, Задунайська, Кам’янська та Олешківська січі, які будуть засновані на території нинішньої Херсонщини.

10-й ведучий. Кам’янська січ (1709–1711 рр.) знаходилась на місці сучасного с. Республіканець Бериславського району. Вона була південним форпостом запорізьких козаків, мала досить велике господарство, 40 куренів, церкву, виробничі майстерні — плавильні, ковальські, зброярські.

11-й ведучий. Останнім кошовим Кам’янської cічі був Кость Гордієнко (Гординський).

Він походив з дрібної волинської шляхти. Усе своє життя він віддав боротьбі за незалежність України. Кость загинув у сутичці 4 травня 1733 р. На місці поховання кошового отамана залишився кам’яний хрест. А сучасники спорудили там пам’ятник. Височить він над Дніпром, і обдувають південні вітри буйну козацьку голову.

12-й ведучий

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю;

Минулося — осталися

Могили на полі.

Т. Шевченко

Лунає пісня «В кінці греблі».

1-й ведучий. Про хоробрість і відвагу українських козаків було відомо не тільки в Україні. Запорізьку піхоту вважали найкращою в Європі. Піші козаки уславилися штурмами ворожих фортець, воювали й на морі на вітрильно-веслових човнах-байдах. Козаки сміливо атакували цілі турецькі флотилії.

«Можна стверджувати напевне, що немає на світі людей, які б менше дбали про своє життя і менше боялися смерті, ніж ці...», — писав про запорожців турецький історик Найма.

Танок «Гопак». 2-й ведучий. За часів козаччини склалася чітка система освіти в Україні з початковою, середньою, вищою ланками, були засновані друкарні, бібліотеки. Усі діти мали доступ до друкованого слова.

Іноземний мандрівник свідчив: «По всій землі козаків ми помітили прекрасну рису, яка викликала наше здивування: усі вони, за винятком небагатьох, грамотні. Навіть більшість їхніх жінок і дочок уміють читати, навіть сироти». І писалося це в 1654 р.

3-й ведучий. Високий рівень культури січового козацтва справедливо оцінений іноземцями, котрим довелося побувати на Україні. Представник Ганноверського курфюрства в Петербурзі Ф. Вебер зазначав: «На Україні багато козацьких офіцерів володіють латинською, німецькою та іншими мовами».

Командувач козацькою кіннотою Нестор Морозенко навчався у Краківському й Падуанському університетах.

Максим Кривоніс слухав лекції в Лейденському університеті.

Сам Б. Хмельницький закінчив єзуїтську колегію у Львові. Знав латинську, польську, французьку, татарську, турецьку, російську мови. Мав ґрунтовні знання з історії, юриспру­денції.

Іван Мазепа навчався в Києво-Могилянському колегіумі, єзуїтському коледжі у Варшаві, три роки слухав курси в кращих університетах Німеччини, Італії, Франції, Нідерландів.

4-й ведучий. Це вони, рядові козаки, кошові отамани та гетьмани, боронили нашу Україну від іноземних загарбників. Золотими літерами вкарбовані імена Дмитра Вишневецького та Петра Конашевича-Сагайдачного, Петра Дорошенка та Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та Кирила Розумовського в історію України.

Українське козацтво завжди було уособленням національного характеру, сили й мужності, символом невмирущості нашого народу.

У найтяжчі часи бездержавності українці, плекаючи віру в національне визволення, пов’язували свої надії та сподівання з козацтвом.

Лунає пісня «Їхав козак за Дунай».

5-й ведучий

Я не бував за дальніми морями,

Чужих доріг ніколи не топтав.

В своїм краю під буйними вітрами

Щасливим я і вільним виростав.

Мене ліси здоров’ям напували,

Коли бродив у їхній глушині, Мені поля задумливо шептали

Свої, ніким не співані, пісні.

Коли не вмів ще й букваря читати,

Ходив, як кажуть, пішки під столом,

Любить людей мене навчила мати

І рідну землю, щоб там не було.

Чужих країв ніколи я не бачив,

Принад не знаю їхніх і окрас,

Та вірю серцем щирим і гарячим:

Нема землі такої, як у нас.

В. Симоненко

Лунає пісня «Україна».

Категорія: Сценарії свят | Додав: uthitel (25.07.2019)
Переглядів: 341 | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: