Учительська світлиця

Мета: ознайомити дітей з історією виникнення писанок, технологією їх виконання, із звичаями, обрядами, пов’язаними з писанками; вивчити легенди, вірші, в яких вони оспівуються.

Обладнання: зразки писанок, ілюстрації до Великодніх свят, роздаткові картки зі змістом легенд про писанки, картки з прислів’ями.

Перебіг заходу

Котилася писаночка
З гори на долину.
Прикотилась простісінько
До нас у гостину.
А за нею йде Великдень,
Несе білу паску,
Розсипає між діточок
Радощі і ласку.

О. Миронюк

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація діяльності

Весна в Україні. Воскресає природа, воскресає життя. Надходять Великодні свята. І беруться українці за прадавнє мистецтво розписування писанок — символу Великодня, символу Весни, символу Вічності життя.

ІІІ. Основна частина

1. Звідки взялися писанки

Як Христа вели на муки,
Хрест дали йому у руки,
І, зітхаючи о Бозі,
Хрест той ніс він по дорозі
У скорботі і напрузі... Десь його поділись друзі,
А сторожа навкруги —
Все кати і вороги.
Але ось прийшов гостинцем
З своїм хлопчиком-мізинцем
Чоловік, марний, убогий,
Та й вступається з дороги.
Він узяв яєць торбинку,
Наскладав у кошелинку,
Ніс до міста їх продати,
Щоб на сіль і хлібець мати.
А хлопчик каже: «Тату,
В Бога матимеш заплату
І доступиш в раю чести,
Як поможеш хрест той нести».
І послухав він дитини,
Та й поніс той хрест на спині,
Облегшив Христові біль,
А синок поніс кошіль.
На Голгофі хрест лишає
І до міста повертає:
Хоче яйці ті продати.
В кошик глянув: «Рідна мати!»
Замість яєчок біленьких
Сотня писанок пишненьких.
Всі радіють — чудо! Диво!
І купують радо й живо.
За хвилинку розкупили
Й дуже гарно заплатили.
А син каже: «Це дав Біг,
Бо Христові ти поміг».
І пішли ті дивні вісті
На весь світ,
В селі і місті. Люди писанки писали,
Боготворця величали.

В. Зеленчук

Традиція писанкарства в Україні налічує тисячі років і передує запровадженню християнства у країні: на яйцях малювали воском, щоб створити візерунок; далі додавалась фарба, щоб надати яйцям чудових кольорів, — фарба не діє на покриті воском частини яйця. Коли все яйце було пофарбоване, віск видалявся, залишався тільки кольоровий візерунок.

Інша легенда розповідає таке. Ісус Христос, коли ще був дитиною, любив курей, грався з ними і годував їх. І Богоматір, щоб зробити Йому задоволення, розмальовувала курячі яйця і дарувала їх Йому як іграшки. Коли розпочався над Христом суд, Матір Божа пішла до Пілата і, щоб задобрити його, принесла йому в дарунок розмальовані з великим мистецтвом яйця. Вона поклала їх у свій фартух і, коли впала перед Пілатом долі, прохаючи про Сина, яйця викотилися з фартуха і покотилися по всьому світі... Відтоді вони служать для нас спогадом про страждання Христові і Його воскресіння.

2. Що ж ми знаємо про писанку?

Писанка — це слово, знайоме кожному з нас із дитинства, і не тільки слово, адже кожен із нас бачив і тримав у руках писанку, одержану від матері, бабусі або від добрих господарів на Великдень.

Писанка — це курячі або гусячі яйця з барвистим кольоровим розписом. А саме слово «писанка» походить від слова «писати», тобто розписувати, прикрашати, орнаментувати.

Писанка — це своєрідне мініатюрне народне малярство, відоме із сивої давнини. Це вид українського народного мистецтва, який називається писанкарством.

Яйце було емблемою Сонця, весни. Птах — це провісник весни, радості, сонця. Птахи починають нести яйця і виводити пташенят лише з весною, із сонцем.

Яйце було талісманом, за допомогою якого людина заворожувала в собі та з’єднувала добрі сили, а лихі відвертала.

Люди і нині вважають писанку особливою святістю, вірять у те, що вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Вони вважають, що писанку треба вміти написати. Треба дати належні фарби, треба писати тоді, коли належить, треба вміти її замолити і дати кому належить. Писанки писали тільки у Великий піст, упродовж 40 днів.

Ніжна і загадкова душа вигадала писанку. Кожна з них — як пісня, як дума, як життя. Тому й не знайдете дві зовсім однакові. 3. Символіка та семантика українських писанок

Колесо як знак єднання найвищого спокою із напруженою силою є вершиною досконалості, образом Вічності Божої та уявленням того безсмертя, яке у природі виражене повторенням, відродженням життя. У загальнохристиянському розумінні колесо є символом безсмертя і майбутнього небесного існування, образом безмежної Божої любові.

Сонце як центр і основа небесного простору є носієм світла і життя. Бог — це світло, і тому Сонце є символом Бога. У наших літургійних молитвах ми часто звертаємося до Христа, як до Сонця-Правди.

Хрест — чотириріг як символ Всесвіту є знаком чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року і чотирьох темпераментів. У християнстві хрест — це святий знак відкупу, яким церква все починає, благословляє й освячує. Тому йому належить перше місце серед християнських символів.

Трикутник — символ вогню, безсмертя, а також чоловічої і материнської сили. У християнстві — це символ Пресвятої Трійці. Із вписаним у трикутник колесом — це символ Божого Ока.

Дерево життя як космічне дерево є символом небесного стрижня і скарбницею життя: поєднує в собі тривалість і короткочасність, стійкість і динаміку, силу і слабкість, верх і низ; це символ безперервного відродження природи. Дерево посідає у Святому Письмі центральне місце. Із багатьох понять можна виділити найсуттєвіше, а саме: дерево — це сукупність усього доброго й цінного; це образ Божої мудрості, входження в Божу волю і Божу довіру.

Зірка — знак неба, визначення порядку небесних тіл і підтвердження сонячного божества. У християнстві зірка — це знак царства Христа. Святий апостол Павло називав зірку образом вибраних у вічності, і найбільш яскраво серед них світить Марія-Мати. Ласкава, як вранішня зоря, вона сповіщає про схід Сонця-Христа.

Свастика — знак святого вогню і сонця. У християнстві свастика є символом Божественної величі. У ранньому християнстві свастика охороняла від злих духів.

Блискавка — небесний вогонь, що одночасно карає і освячуює; це поява сонячної сили і провісник божественного — до чого вона доторкається, те стає освяченим. У християнстві — це блиск Божої ласки.

Колосся і зерно є образним відображенням предків, святою їжею і пристанищем сонячного божества. У християнстві колосся символізує Воскресіння, таїнство Христа і Божого Царства. Церква-вежа — символ святої гори, вершина якої сягає небес. Вона також є знаком прагнення до висот. Церква і дзвіниця в християнстві — це символ прагнення людей до вічності.

Граблі — символ дощу, верхньої і нижньої води, яка вийшла із неба і землі. У Старому Завіті дощ є прообразом обіцяного Спасителя; в Новому Завіті — символом ласки і благовісті науки святого Євангелія.

Гілка як частинка дерева є важливим символом культури. Це образ живучості Божої ласки, завжди нових проявів добродійності та заклик до нових добрих справ. Освячена лоза оберігає від хвороб та злих сил. Гілка на Трійцю є первістком природи, даром весняного цвітіння та символом нескінченного життя та Божої ласки.

Дубовий листок як частинка дуба, що вважався притулком божого грому, бо в нього легко потрапляє блискавка, символізує силу богів природи. У Святому Письмі дуб — святий знак повноти життя людей Божих та символ Божої справедливості.

Півень, передвісник дня, — провідник Божого сонця та вартовий, який охороняє добро від впливу зла. У християнстві півень як передвісник світла є символом Христа, світла, що перемогло темряву. Птахи символізують благочестя святих та їх піднесення до Бога.

Кінь. У архаїчній міфології Бог-Сонце їде по небу на вогняних конях. Кінь — символ невтомності руху сонця та нестриманої швидкості плинної води. У християнстві кінь — це образ безстрашного пророка віри, який летить у світ, готовий до загибелі.

Риба символізує воду, а також, як і вода, є символом життя та смерті. Через її незвичайну якість примноження вона є поширеним знаком щастя. У християнстві — це символ новохрещених.

Олень. Ріг оленя є символом променів сонця, яке сходить. З цією символікою світла пов’язане поняття переможця-спасителя, охоронця, вказівника шляху та провідника. У християнстві олень є образом пошуку Бога та взаємної допомоги.

Зигзаг, хвильки — символи води.

Безкінечник — нескінченність життя.

Квадрати та ромби — знаки землі та існуючого на ній всього, що пов’язане з числом 4: чотири періоди життя людини (народжується, живе, старіє, помирає); чотири пори року (весна, літо, осінь, зима); чотири стихії (вогонь, вода, повітря, земля); чотири сторони світу; у місяця чотири фази; у добі — ранок, день, вечір, ніч. Усе, що пов’язано з часом, пов’язували з числом 4, яке геометрично виражається квадратом або хрестом. Дівчата, коли малювали писанку, хлопцям казали: «Щоб ти жив так довго, скільки я тобі намалювала». І він рахував 1, 2, 3... і по колу нескінченно. Знайомились і одружувались через писанку. 4. Кольоровість великодніх яєць

Яйця розфарбовували у різні кольори.

Червоний — радість життя, надія, любов. Найпоширеніший колір — жовтий — уособлював Місяць і зорі, а в господарстві — урожай. Блакитний — символ неба, простору, вітру, здоров’я. Зелений — колір весни, пробудження природи, надії, радості буття. Чорний — символ землі й родючості.

IV. Підбиття підсумків

Гра-вікторина

1. У який з днів на Великодньому тижні починають грандіозну підготовку до Великодня? (У четвер.)

2. Що називають писанками? (Розписані яйця.)

3. У Київський Русі селяни, бажаючи бачити свою худобу угодованою, брали освячене яйце й... (гладили ним тварину).

4. Як за християнським звичаєм слід вітатися на Великдень і як відповідати на вітання? До якого часу звичай велить саме так вітатися? (За християнським звичаєм, на Великдень, вітаючись, слід казати: „Христос воскрес!”, а відповідати: „Воістину воскрес!”. Близькі, рідні, вітаючись, цілуються — христосаються. Так вітаються до свята Вознесіння.)

5. Куди за звичаєм годиться кидати перші шкаралупи свячених яєць? Яке ви знаєте повір’я, пов’язане з цим давнім звичаєм? (Перші шкаралупи свячених яєць давній звичай велить кидати на воду. За повір’ям, ці шкаралупи допливуть за три з половиною тижні в блаженну країну Рахманів і там дізнаються, що настав Великдень.)

6. Як додатково називають четвер перед Великоднем і чим він найбільш прикметний? (Четвер перед Великоднем додатково називають Чистим, Страсним, Великим. Ще цей день називають Навським або Мертвецьким Великоднем. Цього дня прокидаються до схід Сонця: купають дітей, миються, перевдягаються, перемивають посуд, вичищають стайні й кошари, закінчують усі ремонтні й очисні роботи.)

7. Які ви знаєте звичаєві забави з крашанками в період Великодніх свят? (У період Великодніх свят грають у «битки», перекачують яйця з гори, роблять «міньки», «схованки».)

8. Які ви знаєте звичаї взаємин між рідними й близькими в період Великодніх свят? (В період Великодніх свят рідні ходять у гості одне до одного й обмінюються писанками, крашанками та пасками. Одружені діти з онуками відвідують своїх батьків — везуть «калач» до дідуся.) Писанки шанують і цінують у цілому світі. У Польщі щороку українське населення організовує конкурси писанок. Такі конкурси все частіше проводять у багатьох населених пунктах України. У Канаді, де мешкає чисельна українська діаспора, за проектом художника Павла Цимбалюка створено єдиний у світі пам’ятник українській писанці, що за розмірами дорівнює висоті триповерхового будинку.

Сьогодні ви багато почули про писанку: і про історію її виникнення, і про технологію виконання, і про її роль у весняних обрядах. Високу оцінку писанковій орнаментиці дали видатні діячі мистецтва і культури І. Франко, Леся Українка, О. Довженко, М. Стельмах, С.Крушельницька, Д. Павличко і багато інших.

Українська писанка перемагає зло. Вона вічна, як сам український життєлюбний народ. Любімося і даруймо одне одному писанки!

На щастя, на долю, на віки вічні!