Учительська світлиця

Батьківські збори Як це не дивно, стосунки з дітьми часто бувають зіпсованими ще до того, як самі діти з’явилися на світ.

Чому? Тому що їхня поява була:

• або випадковою, неусвідомленою;

• або за рахунок дитини батьки намагалися вирішити якісь свої проблеми, часто ніяк із цією дитиною не пов’язані. Тобто дитину народжували для чогось, для чого вона зовсім не пристосована (аж до того, щоб татові не ходити в армію).

Досить часто це з’ясовується вже потім, коли вона народиться.

Зіпсувати життя собі й майбутній дитині можна дуже просто. Робиться це так.

Ще до появи дитини потрібно покласти на неї завдання, яке вона вирішити завідомо нездатна. Тому що вона для його вирішення не пристосована!

Як правило, люди не зізнаються, що народжують дітей для чогось (ще б пак!). Ваша права рука зазвичай не знає, що робить ліва. Але це не змінює суті справи! Бо якщо ви не зізнаєтеся у чомусь — це ще не означає, що цього не було.

Отже, людина сподівається, що коли дитина народиться, це вирішить якусь проблему в її житті чи полегшить у чомусь це саме життя. Але насправді все обертається тим, що поява на світ дитини здатна не вирішити, а лише прискорити, загострити і зробити явними ті «прогалини» у вашому житті, які вже існують.

Проблеми, які намагаються вирішити шляхом народження дитини

1. Забезпечити собі склянку води в старості («Що я буду в старості робити?»). Страх перед майбутнім — потужний двигун народжуваності. Але цю проблему дітлахи не в змозі вирішити. Води в старості хочеться менше за все, хочеться насправді людської турботи й уваги, і далеко не всі нащадки готові на таку самопожертву. 2. Змусити чоловіка зробити щось, що зараз він робити не хоче («Ось народжу йому дитину, схаменеться, стане відповідальним», «Як стане батьком — сам подорослішає!», «Якщо я завагітнію і народжу, він не насмілиться піти до іншої», «Якщо у нас будуть свої діти, він перестане бігати до колишньої дружини і дітей від першого шлюбу», «Може, він нарешті буде поважати мене як матір своїх дітей!», «Ось завагітнію, тоді одружимося», «Буде в нас дитина — він кине пити...» тощо).

3. За допомогою народження дитини можна звернутися до совісті (якщо вона є), до порядності (теж не завжди наявна). Зрештою, до жалості (теж рідкісна чеснота). Зрозуміло, що цей фокус проходить далеко не завжди. Але навіть якщо чоловік погоджується одружуватися (кинути коханку, пити тощо), то це не гарантія подальшого щасливого життя. Швидше навпаки. Рано чи пізно він це пригадає!

4. Психотерапія дитиною. Подружжя відчуває проблеми у відносинах і таємно (або явно) сподівається, що народження сина чи дочки погасить конфлікти. Ой, якби це було так! Але частіше буває навпаки.

5. Втекти від самотності. Особливо характерний цей спосіб для жінок, які не зуміли створити родину або відносини. А народити дитину — начебто хороший спосіб заповнити порожнечу. Як правило, такі мами просто узурпують життя дітей, тому що це стає єдиним сенсом їхнього існування. А дитина, зауважте, не винна.

6. Втілити нездійснені мрії («У мене не було нормального життя, нехай хоч у тебе буде!», «Я не вступила до цього інституту, але ти ж вступиш!», «Я грошей не заробив, але ти заробиш!»). Ця батьківська мотивація виявляється досить пізно, коли вже в дитини є свої плани на життя або їх зовсім немає, що взагалі жахливо. Тоді зазвичай батьки отримують в дусі: «Тобі треба в цей інститут, ти й іди!».

У всіх цих випадках люди приймали рішення завести дітей, тому що хотіли щось «отримати». Як ви здогадуєтеся, існує ще багато інших «для чого», чому люди заводять дітей, а потім розчаровуються. Не в тому, що вони народили їх, а в тому, що, виявляється (о, жах!), дитина — це не «дубль два» від вашої персони! І не гарант виконання ваших сподівань!

Способи виховання дитини, що забезпечать купу проблем у майбутньому

Отже, народження і подальше виховання дитини може стати чудовим способом створення собі проблем. Розглянемо, як це потрібно зробити (або як це робиться багатьма батьками).

Просунуті батьки Цей прийом добре підійде прогресивним і освіченим батькам (а також непросунутим і неосвіченим, але які дуже люблять своє дитя, причому дивною, як то кажуть, любов’ю).

Зараз дуже модними стали системи виховання дітей, які передбачають велику, майже необмежену свободу дій дитини. Батьки розуміють це дуже своєрідно і виховують дитину таким чином, щоб вона не знала слова «ні». Іноді це робиться з великої любові (нібито), і особливо популярне серед жалісливих бабусь. Іноді через надмірну просунутість — для того, щоб дитина росла особистістю, вільною від стереотипів і комплексів. Так от. Дозволяйте вашій дитині маніпулювати собою. Виконуйте будь-які її забаганки, особливо якщо вона плаче або кричить. Виконуйте будь-які її бажання, особливо споживчого характеру («Вам що, шкода, чи що?», «У вас серця немає, чи що?»).

У п’ять років ви отримаєте маленького монстра, що тероризує всю сім’ю.

У десять років — невтомного хулігана, від якого стогнуть учителі й однокласники.

У п’ятнадцять років — некероване жадібне чудовисько.

Ну а потім, у відповідь на ваше батьківське мекання (а це не розмова, а саме мекання) і ваші заклики взятися за розум, вам скажуть, що вас не просили її народжувати на світ, а якщо народили, то мучтеся. У вас був вибір.

1. Турбота замість спілкування

Зараз дуже багато батьків освоюють цей стиль спілкування з дітьми, і вельми успішно. Сенс його полягає ось у чому. У якийсь момент ви дізнаєтеся, що ваша дитина дуже добре розуміє матеріальні стимули. Спочатку це іграшки, потім одяг, потім дорогі іграшки (мобільні телефони, машини, комп’ютери тощо). Вона стає слухняною, поступливою, керованою, а головне — вдячною.

І ви підміняєте спілкування з вашою дитиною матеріальною турботою про неї. І думаєте, що цього достатньо. І вважаєте, що ви їй усе дали, що могли.

Вам, можливо, ніколи. Або ви самі були в такий спосіб виховані. А, швидше за все, так просто легше. Легше дати матеріальне, ніж духовне. Легше купити річ, ніж цікавитися внутрішнім світом дитини, її інтересами і переживаннями.

А що? Сита, взута, одягнена в кращі шмотки, вчиться на платному факультеті (у приватній школі), у цілому має всі передумови радіти життю. Тільки от потім, коли вона виростає, ви з гіркотою починаєте помічати:

• що її інтерес до життя цим і обмежується;

• що вона й гадки не має, ким хоче бути в цьому житті;

• що її світогляд якийсь плаский і грубо матеріальний;

• що вона дуже цинічна; що вона вбачає у вас тільки «дійну корову» (вибачте за грубе порівняння);

• що її інтерес до вас як до батьків вичерпується тим, що ви можете їй дати.

Ну і, нарешті, найсумніше, що ви можете виявити: у вас із вашою ж дитиною немає стосунків. У вас немає ні спільних тем, ні довіри, ні душевного тепла. І що особливо вас жахне, так це те, що ваша дитина, можливо, навіть не розуміє, що це таке. Вона звертається до вас тільки тоді, коли потрібна матеріальна підтримка.

Так, вона, звичайно, можливо, і вдячна вам за все, що ви для неї зробили, але чого ви від неї хочете? Поговорити? Про що з вами говорити? Обійняти вас? Що це ще за дурниці?!

2. Лелека

Якомога довше приховуйте від вашої дитини, як вона з’явилася на світ. Не давайте їй дізнатися страшної правди, якою ганебною справою ви займалися для того, щоб вона народилася.

На питання, звідки вона взялася, є кілька непоганих відповідей:

• ви знайшли її на прополюванні капусти в тітки Клави;

• ви купили її в магазині, де продаються діти;

• ви випили спеціальну таблетку, завдяки якій вона і з’явилася;

• ви знайшли її на смітнику (не дивуйтеся: саме цю версію своєї появи на світ почула величезна кількість людей);

• вам її подарували;

• їй ще рано це знати;

• лелека, пролітаючи, впустив, а ви зловили і взяли собі.

Підтримуйте віру в цю історію якомога довше. Головне, що коли вашій тямущій дитині ця казка здасться сумнівною, вона прагнутиме дізнатися правду. Де завгодно і як завгодно.

Саме завдяки такій вашій поведінці дитина дізнається правду від однолітків, причому в такому вигляді, що у ваші роки й не снилося. Можливо, вона навіть вразить вас своїм знанням термінів із області людської анатомії. Але головне, з цього моменту вона перестане вам вірити! Адже ви збрехали їй, відповідаючи на таке важливе питання! Питання, яким вона мучилася, може, не один місяць! Цілком імовірно, що відтоді вона взагалі не захоче говорити з вами на ці теми. Їй буде так само ніяково обговорювати це з вами, як було ніяково вам. Адже ви подали їй приклад!

3. Узурпатор

Яка це насолода — народити на світ дитину, а потім присвятити життя багаторічній боротьбі з нею, боротьбі за те, щоб зробити з неї людину.