Учительська світлиця

Година спілкування Тема. День Перемоги.

Мета: організувати зустріч школярів з поколінням лю-

дей, на чию долю випала війна; довести до свідо-

мості учнів, що війна — найстрашніше лихо, яке

знищує і калічить життя і долі не лише окремих

людей, а цілого народу; виховувати в учнів поша-

ну до подвигу загиблих і тих, хто пережив війну.

Обладнання: виставка учнівських малюнків на тему «Цей чудо-

вий яскравий світ», аудіозапис урочистої музики.

Коментар: до проведення заходу учитель залучає учнів-чит-

ців (чотирнадцять осіб). На захід слід запросити

ветеранів та учасників Другої світової війни, бать-

ківський комітет має заздалегідь попіклуватися

про квіти для гостей.

Хід заняття

На видному місці стоїть невеличкий столик, накритий

скатертиною, на ньому лежить паляниця на вишитому

рушнику.

Звучить урочиста музика.

Виступ учнів.

1 - й у ч е н ь

У День Перемоги ми дружно йдемо.

Червоні тюльпани в руках несемо.

Йдемо урочисто… Біліють берізки,

У квітах барвистих стоять обеліски!

2 - й у ч е н ь

Стоять обеліски на славу багаті.

Вклонімося низько безсмертним солдатам.

Вони воювали у грізну годину,

В боях захищали свою Батьківщину!

3 - й у ч е н ь

У мирних світаннях їм жити і жити!

В сердечній пошані кладемо їм квіти.

У День Перемоги до них ми прийшли.

Червоні тюльпани в руках принесли!

Слово вчителя.

Доброго дня усім гостям нашого свята! Щиро вітаємо

вас із найсвітлішим та найщасливішим днем — Днем Пе-

ремоги!

Минають роки, відлітають у вічність. Але є один день,

який ніколи не буде стертий з пам’яті поколінь нашого

народу. Це — 9 травня 1945 року, дата, яка проголосила

визволення нашої рідної землі від фашистських загарбни-

ків і проголосила перемогу усього людства над злом війни.

Сьогодні ми відзначаємо … (називає річницю) річницю

відтоді, коли над нашою країною та усією Європою знову

зійшло світле сонце миру.

Війна. За цим коротким і страшним словом — згарища,

запеклі бої, зруйновані міста і села, зриті бомбами квітучі

сади і лани, сльози матерів і дітей. Друга світова війна —

це кілька десятків мільйонів людських життів, відданих

у кривавій боротьбі з ворогом. Наша країна втратила у цьому

пеклі кожного другого свого громадянина.

На нашу землю війна прийшла раннім світанком 22 чер-

вня 1941 року.

Виступ учня-читця.

4 - й у ч е н ь

Все починалося з грому небесного,

Такого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому…

І мама мовчазно-бліді, мов стіна…

І тато поволеньки кажуть: «Війна…»

Слово вчителя.

Проте, як тільки ворог ступив на українську землю,

мільйони піднялись, щоб дати йому опір. І кожен воїн ві-

рив у світлу перемогу.

Виступ учнів-читців.

5 - й у ч е н ь

До свободи! До свободи!

Уставайте, смілі, горді,

Із мечами у руках

Ворогам усім на страх!

Уставай, народе мій,

На побідний, правий бій!

6 - й у ч е н ь

Україно моя! Чисті хвилі ланів,

Променисті міста, голубінь легкокрила!

Україно! Сьогодні звірів-ворогів

Ти грудьми вогняними зустріла!

7 - й у ч е н ь

Україно, живого труда сторона,

Зорі ясні, погожії, тихії води!

Україно! Ти в славній бороні не одна,

В ній з тобою під стягом багряним — народи!

8 - й у ч е н ь

Мати ніжна моя! Знай, по бурі тяжкій

Перемога засяє дзвінка і погідна.

Славен буде в народах священний твій бій,

Славен серп твій і меч твій. Свята моя, рідна!

Слово вчителя.

Такі слова полум’яними віршами лягали на серця усіх

українців, а попереду ще було тисяча чотириста вісімнадцять

важких днів і ночей. Дорогою ціною дісталась муж-

нім воїнам, відданим синам нашої Батьківщини перемога.

Чимало їх полягло на фронтових шляхах війни. І пам’ять

про них та їхній подвиг ніколи не згасне.

Виступ учня-читця.

9 - й у ч е н ь

Пливуть по Дніпру пароплави,

Над хвилями чайка ячить,

І пам’ятник Вічної Слави

На схилах крутих височить.

1 0 - й у ч е н ь

Горіти вогню, не згасати,

Трояндам довкола цвісти —

Тут сплять наші мужні солдати,

Вклонімося їм до землі!

Слово вчителя.

Летять роки, мов журавлині ключі у далекий вирій.

І проминуло вже більше півстоліття, як закінчилась війна.

Проте, і зараз поруч із нами живуть її свідки, її учасни-

ки — ті, хто мужньо боровся за щастя майбутніх поколінь,

хто тяжко працював і віддавав останнє заради здобуття цієї

священної перемоги. Це наші шановні і любі ветерани.

Виступ учня-читця.

11- й у ч е н ь

Знов на осінню непогоду

У дідуся щемить плече.

— Це пам’ять про дніпровську воду

І досі так мене пече.

Дідусь прижмурився й ласкаво

Мене до себе пригорнув.

— А тут, в коліні, з-під Варшави

Гарячий спомин про війну.

І він всміхається веселий:

— Зате тепер щасливі дні!

А рани, рани дідусеві

Болять сьогодні і мені.

Подяка ветеранам Другої світової війни.

Учитель запрошує наперед ветеранів та учасників війни.

Ветерани та учасники війни розповідають про воєнні літа.

Звучить тиха лагідна музика.

Усі учні класу вручають ветеранам та учасникам війни

квіти.

Заключне слово вчителя.

Без миру немає дитинства, немає майбутнього. За щастя

дітей, за мирне блакитне небо, за цвіт землі борються усі

чесні люди. Адже мир та злагода — це найцінніші здобутки

суспільства. І нехай спливають щасливі роки, нехай зрос-

тають діти, нехай квітують сади!

Виступ учнів-читців.

12 - й у ч е н ь

Ми пам’ятаємо усіх,

Хто віддав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте.

13 - й у ч е н ь

Щоб не окоп чорнів на ниві —

Хліба цвіли, мов килими,

І щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми.

14 - й у ч е н ь

Ми хочемо без воїн жити.

Хай буде мир на всій землі!

1 2 - й , 1 3 - й т а 1 4 - й у ч н і (разом)

За мир, щоб сміятись!

За мир, щоб трудитись!

За мир, щоб троянди цвіли,

Щоб жито буяло і діти росли!