Знайомство майбутніх першокласників зі школою

У школах на зборах для батьків майбутніх першокласників педагоги зазвичай порушують питання фізіологічної, психологічної, зокрема й інтелектуальної, готовності дитини до систематичного навчання. Увагу батьків здебільшого зосереджують на обов’язкових уміннях дітей. Натомість забувають обговорити таку просту річ, як ознайомити дітей з навчальним закладом, тим, як проходитиме їх перший день у школі — День знань. Адже іноді в перші дні навчання дитина може опинитися в доволі неприємних ситуаціях.

Чому це потрібно

Чи замислювалися ви, шановні колеги, над тим, скільки першокласників загубилося 1 вересня у школі? А над наслідками цього епізоду із життя першокласника?

Тим, хто сумнівається, що дитина може загубитися у школі, нагадаємо, як 1 вересня першокласники потрапляють до навчального класу з урочистої лінійки. Їх у приміщення школи зазвичай заводять учні 11-го класу. Звичайно, більшість старшокласників відповідально ставиться до цієї місії, однак прикрі випадки таки трапляються.

На лінійці учні 11-х класів після літніх канікул жваво обговорюють свій відпочинок, діляться враженнями. У той момент спілкування з однокласниками для них важливіше, ніж те, про що говорять учителі... Тож зазвичай після зауважень класного керівника вони таки підходять до першокласників і заводять їх у школу. При цьому іноді старшокласники настільки захоплюються спілкуванням, що залишають без уваги дітей, яких тримають за руку. Дехто нехтує тим, що слід довести першокласника до його класу. Інколи дитину просто залишають у шкільному коридорі зі словами: «Ну, біжи, наздоганяй своїх!».

Добре, коли навчальний клас розміщений на першому поверсі. А якщо на другому чи третьому, або навіть в іншому крилі будівлі? А коли дитина йде останьою, а її наздоганяють учні з паралельного першого класу? Вона розгублено розмірковує: «Це свої чи ні?», «А де свої?».

Опинившись у такій ситуації дитина розуміє, що залишилася сама. Вона не знає, куди йти, що робити далі, а мами чи тата немає поряд. Виникають страх і розпач.

Тож уранці 2 вересня дитина категорично відмовляється йти до школи, і вмовляння батьків викликає сльози. Після такого досвіду першокласник думає лише про те, щоб не загубитися знову, не заблукати, щоб мама не забула забрати його зі школи. Слова першої вчительки пролітають повз вуха, адже учень не може сконцентруватися на тому, що говорить «тьотя». Її зауважень дитина може навіть не зрозуміти, натомість розплакатися чи називати розпачливі відмовки.

Як провести

Ситуація, коли першокласник загубився у школі, — непоодиноке явище. Часто це трапляється через те, що дорослі не ознайомили дитину зі школою: територією і будівлею, з розміщенням життєво необхідних приміщень тощо. До 1 вересня дитина була в школі щонайменше двічі: уперше, під час вступу, а вдруге — на зборах класу. Однак це не означає, що вона все запам’ятала і одразу зорієнтувалася.

Ознайомлюючи дитину зі шкільними приміщеннями, необхідно показати:

• де розміщені приміщення, які вона відвідуватиме обов’язково, — клас, туалет, їдальня, спортивна та актова зали;
• як пройти з класу до кожного зі згаданих приміщень і обов’язково — як повернутися назад.

Зорієнтованість першокласника забезпечить комфортне перебування у стінах школи, додасть упевненості в собі, дасть змогу задовольнити певні, наприклад фізіологічні, потреби.

Підкажіть батькам, що вони мають переконатися, що дитина добре запам’ятала ім’я і по батькові вчительки, а також назву свого класу (скажімо, 1-Б), якщо перших класів кілька. Окрім того, дитина не має соромитися звернутися за допомогою до чужих людей. Цього також мають навчити батьки. А ще батки мають розповісти, що робити, коли під час уроку захотілося відвідати туалет абощо. Інколи діти, навіть ті, що відвідували дитячий садок, забувають, як діяти в такій ситуації. Тут дає про себе знати процес адаптування дитини до нових умов життєдіяльності й до того, хто ці умови створює, — до вчителя.

Не варто ставити дитину в становище, вихід із якого вона не знає. Адаптування до школи — це не та ситуація, коли здобувають досвід, набиваючи гулі. Тож, якщо ми хочемо, щоб першокласник зосередився на шкільних завданнях, маємо створити для цього комфортні умови.