Учительська світлиця

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

ВИКЛИКИ, ЩО СТОЯТЬ ПЕРЕД ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ

Велике слово - ШКОЛА! Це скарб найкращий кожного народу, це ключ золотий, що розмикає пута несвідомості, це шлях до волі, до науки, до до­бробуту. У вселюдському житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу

Софія Русова

Виклики часу зумовили розроблення Концептуальних засад реформування серед­ньої освіти - документа, який проголошує збереження цінностей дитинства, не­обхідність гуманізації навчання, особистісного підходу, розвитку здібностей учнів, створення навчально-предметного середовища, що в сукупності забезпечують психологічний комфорт і сприяють вияву творчості дітей.

Які ж нерозв’язані проблеми вітчизняної системи освіти та її основоположної лан­ки - початкової освіти, стали поштовхом для прийняття реформаторських рішень?

По-перше, існують великі відмінності між школами, які територіально, со­ціально і демографічно працюють у різних умовах, що утруднює реальний доступ учнів до здобуття якісної освіти.

По-друге, все ще недостатньо розвинена мережа дошкільних закладів - це унеможливлює обов’язкову передшкільну підготовку дітей старшого до­шкільного віку. Такий стан, як засвідчує статистика, буде зберігатися у най­ближчі роки, тому постає потреба пошуку й інших шляхів здійснення підго­товки дітей до школи.

По-третє, умови навчання дітей, особливо 6-річних першокласників, - на­повнення класів, режим навчання, вимоги до приміщення, забезпечення хар­чуванням, матеріальна база тощо - у переважній більшості закладів освіти не відповідають психофізіологічним особливостям розвитку учнів.

По-четверте, з кожним роком збільшуються ризики погіршення фізично­го та психологічного здоров’я дітей, що вимагає перегляду режиму їхньої навчальної праці, розвантаження і переструктурування змісту навчальних предметів, уникнення дублювання матеріалу тощо.

По-п’яте, значно збільшилась кількість дітей, які потребують особливого і три­валого психолого-педагогічного супроводу, логопедичної, соціальної і медич­ної допомоги, - до цього виклику наша школа підготовлена лише частково.

По-шосте, у сільській місцевості якість освіти не витримує конкуренції із міською, - про це свідчать результати ЗНО¹, відсутність школярів в олімпіадному русі та ін.). Школи сільської місцевості, особливо початкові, стали переважно малочисельними, а через це поглибилась потреба упроваджен­ня інших форм навчання, штатних розписів, створення відповідного освіт­нього середовища.

По-сьоме, вимагає змін навчальне забезпечення - більшість підручників залишаються застарілими з огляду на інноваційні результати початкової освіти. Недостатнє виділення коштів на їх друк і застарілі уявлення замов­ників про функції цього виду продукції обмежує авторів у створенні повно­цінної сучасної навчальної книги. У більшості випадків школи, вчителі не ма­ють змоги самостійно обирати той або інший підручник, вони часто змушені звертатися до батьків стосовно придбання сучасної навчальної продукції².

«Потрібна докорінна реформа, що зупинить негативні тенденції, перетворить українську школу на важіль соціальної рівності та згуртованості, економічного розвитку і конкурентоспроможності України»

ЧИННИКИ ЯКІСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Провідною метою є підвищення якості освіти

Таким чином, описані та чимало інших проблемних питань очікують на вирішен­ня найближчими роками.

Провідною метою кожної освітньої реформи, в тому числі нинішньої, є підвищення якості освіти. Які ж чинники забез­печують якість початкової ланки загальної середньої освіти? Назвемо найвпливовіші з них:

· повне і своєчасне охоплення навчанням усіх дітей мо­лодшого шкільного віку;

· різнобічне використання досягнень дошкільного періоду;

· осучаснення та оздоровлення освітнього середовища;

· впровадження методик особистісно і компетентнісно зорієнтованого навчання, виховання і розвитку мо­лодших учнів;

· технологічність методик навчання;

· моніторинговий супровід освітнього процесу;

· адекватна підготовка педагогічних кадрів тощо³.

Названі чинники ураховані в Концепції Нової української школи й мають перебувати в полі належної уваги у про­цесі упровадження в практику положень цього засадничого документа.

У Концепції наголошено на суб’єктності учіння, необхідності оволодіння учнями способами навчальної діяльності, досвіді взаємодії з іншими людьми. Мета загаль­ної середньої освіти визначена у Проекті Закону України «Про освіту».

«Метою повної загальної середньої освіти є різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності».

Відповідно до загальної мети освіти, місією початкової школи є різнобічний розвиток особистості дитини відповідно до її ві­кових та індивідуальних психофізіологічних особливостей, формування в неї загальнокультурних і морально-етичних цінностей, ключових і предметних компетентностей, необ­хідних життєвих і соціальних навичок, що забезпечують її готовність до продовження навчання в основній школі, життя у демократичному суспільстві.

Найціннішим результатом початкової освіти в особистісному вимірі є здорова дитина, мотивована на успішне навчання, дослід­ницьке ставлення до життя; це учень / учениця, які вміють вчитися з різних джерел і критично оцінювати інформацію, відповідально ставитися до себе та інших людей, усвідом­лювати себе громадянином / громадянкою України.

«Освічені українці, всебічно розвинені, відповідальні громадяни і патріоти, здатні до ризику та інновацій, - ось хто поведе українську економіку вперед у ХХІ столітті».

МЕТА І ГОЛОВНІ КОМПОНЕНТИ КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

На які головні компоненти Концепції мають орієнтуватися вчителі початкової школи?

1. Новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві.

2. Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.

3. Наскрізний процес виховання, який формує цінності.

4. Педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками.

Водночас, Концепцією визначено складники, якими з боку держави та місцевої громади як повноправного учасника освіти має забезпечуватися успішна органі­зація навчально-виховного процесу, а саме:

· Умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно.

· Децентралізація та ефективне управління, що надасть школі реальну автономію.

· Нова структура школи, яка дає змогу добре засвоїти новий зміст і набути компетентності для життя.

· Справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти.

Сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні навчального закладу.

ФОРМУЛА НОВОЇ ШКОЛИ СКЛАДАЄТЬСЯ З ДЕВ’ЯТИ КЛЮЧОВИХ КОМПОНЕНТІВ:

/01 Новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, по­трібних для успішної самореалізації в суспільстві.

/02 Умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно.

/03 Наскрізний процес виховання, який формує цінності.

/04 Децентралізація та ефективне управ­ління, що надасть школі реальну автономію.

/05 Педагогіка, що ґрунтується на партнер­стві між учнем, учителем і батьками.

/06 Орієнтація на потреби учня в освіт­ньому процесі, дитиноцентризм.

/07 Нова структура школи, яка дає змогу добре засвоїти новий зміст і набути компетентності для життя.

/08 Справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти.

/09 Сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні на­вчального закладу.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД, КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Передусім, це орієнтація освітнього процесу на досягнення результату, що відображається ключовими компетентностями, але не обмежується ними.

Нині у світовій практиці ефективність освіти пов’язується з реалізацією компетентнісного підходу. Компетентнісні результати навчання учнів початкової школи визначено у попередніх документах - Державному стандарті (2011 р.), у вимогах навчальних програм (2012 р.), у вимогах до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів (2014 р.).

Однак, перехід на компетентнісні засади поки не належним чином відображено у дидактичному і методичному забезпеченні навчання, де все ще домінує знанієва компонента. Зазначимо, що стандарт 2011 року переважно орієнтував освітян на формування в учнів молодшого шкільного віку предметних компетентностей, тоді як новостворювані нормативи націлені на досягнення й ключових.

«Компетентність - динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність»

Сутнісні ознаки компетентності

У світовому досвіді склалось розуміння компе­тентності як інтегрованого результату освіти, при­своєного особистістю:

· зміщення акцентів,

· вироблення і розвиток, умінь діяти,

· застосовувати досвід у проблемних умовах

Таке досягнення передбачає зміщення акцентів з накопи­чення нормативно визначених знань, умінь і навичок на вироблення і розвиток умінь діяти, застосовувати досвід у проблемних умовах (коли, наприклад, неповні дані умо­ви задачі, дефіцит інформації про щось, обмаль часу для розгорненого пошуку відповіді, коли невідомі причино­во-наслідкові зв’язки, коли не спрацьовують типові ва­ріанти рішення тощо). Саме тоді створюються умови для включення механізмів компетентності - здатності діяти в конкретних умовах і мотивів досягти результату.

Компетентність часто тлумачать через усталені понят­тя: «здатність до...», «комплекс умінь», «готовність до...», «знання в дії», «спроможність», «індивідуально-особистісна рефлексивна функція» та ін. Як випливає із зазначено­го вище, компетентність - цілісна, тобто ні знання, ні вмін­ня, ні досвід діяльності самі по собі не є компетентністю.

Компетентності дозволяють усунути суперечливості між засвоєними теоретичними відомостями та їх використан­ням для розв’язання конкретних життєвих задач:

· уміти розрізняти об’єкти, ознаки, властивості;

· аналізувати і пояснювати причини і наслідки подій, вчинків, явищ;

· створювати тексти, вироби, проекти;

· висловлювати ставлення до подій, вчинків своїх та інших;

· брати участь в колективних справах; у розв’язанні на­вчальних завдань; оцінювати вчинки, різні моделі по­ведінки та ін.;

· користуватись певними предметами та ін.

До ознак ключових компетентностей належать такі: поліфункціональність; надпредметність; міждисциплінарність; багатокомпонентність; спрямування на формуван­ня критичного мислення, рефлексії, визначення власної позиції.

Ключові компетентності пов’язують воєдино особистісне і соціальне в освіті, відображають комплексне оволодін­ня сукупністю способів діяльностей, що створює переду­мови для розроблення індикаторів їх вимірювання; вони виявляються не взагалі, а в конкретній справі чи ситуації; набуваються молодою людиною не лише під час вивчен­ня предметів, але й засобами неформальної освіти, впли­ву середовища тощо⁴.

У Концепції викладені ключові компетентності, визначені «Рекомендаціями Єв­ропейського парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компе­тентностей освіти впродовж життя» (18.12.2006). До їх числа належать такі.

Визначення цих компетентностей подано в тексті Концепції на с. 11-12.

https://www.voutube.com/watch?v=dS84FjhsMeI

http://mon.gov.ua/activitv/education/zagalna-serednva/ua-sch-2016/konczepcziva.html

Важливий акцент новозмін пов’язаний із тим, що визна­ється рівнозначність усіх ключових компетентностей на всіх етапах навчання. Тобто, кожна освітня галузь (мов­но-літературна, іншомовна, математична, природнича, технологічна, інформатична, соціальна і здоров’язбережна, фізкультурна, громадянська та історична, мистецька) володіє освітнім потенціалом, необхідним для формуван­ня кожної ключової компетентності. Цей потенціал має бути реалізований наскрізно у процесі навчання кожного предмета або курсу.

Наприклад, внеском МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

- у формування компетентності спілкування державною мовою є уміння, що виробляється в процесі навчання математики, - лаконічно та зрозуміло фор­мулювати думку, аргументувати, доводити правильність тверджень;

- у компетентність спілкування іноземними мовами - зіставляти математич­ний термін чи буквене позначення з його походженням з іноземної мови;

- в основні компетентності у природничих науках і технологіях - моделювати процеси, що відбуваються в навколишньому світі;

- в інформаційно-цифрову компетентність - діяти за алгоритмом та складати алгоритми;

- у компетентність уміння вчитися - доводити правильність певного судження та власної думки;

- у компетентність ініціативність і підприємливість - здійснювати раціональ­ний вибір;

- у соціальну та громадянську компетентності - робити висновки з отриманих результатів розв’язування задач соціального змісту;

- в обізнаність та самовираження у сфері культури - естетично зображувати фігури, графіки, рисунки;

- в екологічну грамотність і здорове життя - ощадливо користуватися при­родними ресурсами.

Наведений приклад показав, що під час вивчення будь-якого предмета чи кур­су у його змісті мають бути реалізовані складники всіх ключових компетент­ностей.

http://nus.org.ua/nova-ukravinska-shkola-osnovv-standartu-osvitv-shhe-odvn-krok-metv

ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА

Великого значення в Концепції набуває аспект педагогіки партнерства між всіма учасниками освітнього процесу.

«Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло», - писав

Василь Сухомлинський.

· Педагогіка партнерства (співробітництва) ґрунтується на принципах гуманіз­му й творчого підходу до розвитку особистості. її метою є створення нового гуманного суспільства, вільного від тоталітаризму і офіціозу.

· Головним завданням педагогіки партнерства є подолання інертності мис­лення, перехід на якісно новий рівень побудови взаємовідносин між учасни­ками освітнього процесу.

· Це завдання реалізовується у спільній діяльності учителя й учнів, учителя й батьків, що передбачає взаєморозуміння, єдність інтересів і прагнень з ме­тою особистісного розвитку школярів.

Принципи партнерства

Принципи партнерства в педагогіці є такими:

· повага до особистості;

· доброзичливість і позитивне ставлення;

· довіра у відносинах;

· діалог - взаємодія - взаємоповага;

· розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);

· принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

https://www.youtube.com/watch?v=8VWuhwv1B2U

Основні риси педагогіки партнерства:	навчання без примусу;	самовизначення;
	висування значущих цілей;	педагогіка конкретної дії;
ідея переборення пізна­вальних утруднень у ко­лективній творчій діяльності;	об’єднання кількох тем навчального матеріалу в окремі блоки;	використання опор;
методика «занурення»;	спільне планування індивідуального темпу навчання;	самоаналіз у процесі індивідуального і колективного підведення результатів діяльності учнів;
вільний вибір (викори­стання вчителем на свій розсуд навчального часу для кращого засвоєння учнями матеріалу);	створення інтелектуального фону навчання;	методика випереджувального навчання;
реалізація диференційо­ваного навчання;	колективна творча виховна діяльність (самоврядування);	активна участь дітей у контрольно-оцінюваль­ній діяльності
ідея життєтворчості;	систематичне залучення батьків до спільної діяльності;	та інші

Залучення до спільної діяльності

Утілюючи ідеї педагогіки партнерства, вчителю необхідно використовувати в своїй роботі не тільки стандартні методи організації навчаль­но-виховного процесу, але в більшій мірі вияв­ляти ініціативу і будувати навчання і виховання таким чином, щоб дитина була постійно залу­чена до спільної діяльності.

Як інструменти педагогіки партнерства можна використовувати цікаві й захоплюю­чі розповіді, відверту бесіду, справедливу і незалежну оцінку, заохочення творчих успіхів, особистий приклад, зустрічі з цікавими людьми, спільний пошук рішень, спільні суспільно корисні справи, благодійні акції тощо.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Особистісно-орієнтована модель освіти

У концепції окремо акцентовано увагу на упро­вадження особистісно-орієнтованої моделі освіти, заснованої на ідеології дитиноцентризму.

Дитиноцентризм розуміється як максимальне наближення навчання і виховання конкретної дитини до її сутності, здібностей і життєвих планів.

Актуальними для нової української школи є такі ідеї дити­ноцентризму:

· відсутність адміністративного контролю, який обме­жує свободу педагогічної творчості;

· активність учнів у навчальному процесі, орієнтація на інтереси та досвід учнів, створення навчального се­редовища, яке б перетворило навчання на яскравий елемент життя дитини;

· практична спрямованість навчальної діяльності, взає­мозв’язок особистого розвитку дитини з її практичним досвідом;

· відмова від орієнтації навчально-виховного процесу на середнього школяра і обов’язкове врахування інте­ресів кожної дитини;

· виховання вільної незалежної особистості;

· забезпечення свободи і права дитини в усіх проявах її діяльності, урахування її вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення морально-психологічно­го комфорту дитини;

· впровадження шкільного самоврядування, яке під свободою і самостійністю дитини передбачає вихо­вання гуманістичних та демократичних ідей і світогля­ду, необхідних сучасному суспільству⁵.

https://www.youtube.com/watch?v=HMtHgXIazyA

Формування загально­-людських цінностей

Пріоритетного значення в розбудові нової школи набуває завдання формувати в учнів систему за­гальнолюдських цінностей - морально-етичних (гідність, чесність, справедливість, турбота, пова­га до життя, повага до себе та інших людей) та со­ціально-політичних (свобода, демократія, культур­не різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, від­повідальність). У центрі освіти має перебувати виховання в учнів відповідальності за себе, за добробут нашої країни.

У центрі освіти має перебувати виховання в учнів відповідальності за себе, за добробут нашої країни

У здійсненні виховного процесу мають ураховуватися такі організаційні орієнтири:

· виховання не зводиться до окремих виховних занять;

· до створення виховного середовища залучається весь колектив школи;

· учитель є взірцем людини вихованої, своїм прикладом він надихає і зацікав­лює дитину;

· у плануванні діяльності враховуються індивідуальні нахили і здібності кож­ної дитини, створюються належні умови для їх реалізації;

· співробітництво з позашкільними закладами освіти;

· активне залучення до співпраці психологів і соціальних педагогів;

· налагодження постійного діалогу з батьківською спільнотою.

Структура освітнього процесу

Концепції представлено коментар щодо особ­ливостей організації освітнього процесу в школі І ступеню згідно з новою структурою. Так, в почат­ковій школі виділено два цикли навчання: перший - адаптаційно-ігровий (1-2 класи); другий - основний (3-4 класи).

Метою першого циклу навчання, відповідно до його назви, буде природне вход­ження дитини в шкільне життя, послідовна адаптація до нового середовища. До особливостей цього циклу віднесено такі:

· навчальні завдання і час на їхнє виконання будуть визначатися відповідно до (із урахуванням) індивідуальних особливостей школярів;

· навчальний матеріал можна буде інтегрувати в змісті споріднених предметів або вводити до складу предметів у вигляді модулів;

· обсяг домашніх завдань буде обмежено;

· навчання буде організовано через діяльність, ігровими методами як у класі, так і поза його межами;

· учитель матиме свободу вибору (створення) навчальних програм у межах стан­дарту освіти;

· буде запроваджено описове формувальне оцінювання, традиційних оцінок не буде; найважливіше завдання вчителя - підтримувати в кожному учневі впевне­ність і мотивацію до пізнання.

Метою другого циклу є здійснення навчального процесу з концентрацією педаго­гічної уваги на формуванні в учнів відповідальності і самостійності; підготовка до успішного навчання в основній школі. Його суттєвими ознаками є:

· використання у процесі навчання методів, які вчать здійснювати самостійний вибір, пов’язувати вивчене з практичним життям, враховують індивідуальність учня;

· запроваджується предметне навчання;

· частина предметів передбачатиме оцінювання.

Організація освітнього середовища

Окрему увагу вчителів має привернути розділ Концепції, присвячений опису змін в організації сучасного освітнього середовища. У зв’язку з тим, що в шкільному житті зросте частка групової ігро­вої, проектної і дослідницької діяльності, мають бути урізноманітнені варіанти упорядкування ос­вітнього простору.

Крім класичних варіантів класних кімнат доцільно використовувати новітні, напри­клад, мобільні робочі місця, які можна легко трансформувати для групової роботи.

Перед школою поставлено завдання відшукати окремі приміщення з відкритим освітнім простором, що дозволить розширити поле діяльності за межі класу. У плануванні і дизайні освітнього простору першорядним має бути спрямування на розвиток дитини і мотивації її до навчання.

https://www.youtube.com/watch?v=4nnQFEDtiU

https://www.youtube.com/watch?v=g0r87ozOdYU

Більше про особливості організації освітнього середовища ви знайдете у Розділі 4.

Отже, розбудова Нової української школи - це довготермінова реформа, яка розпочинається вже зараз. Шлях її упровадження буде супроводжуватися суттєвими змінами всіх складників освіти. Наразі, сьогоднішні школярі мають відчути зміни й отримати кращу якість освіти.

_____________________________________

¹ ЗНО - Зовнішнє незалежне оцінювання.

² Початкова школа, 2016, № 6, С. 1 - 4

³ Початкова школа, 2016, № 6, С. 1 - 4

⁴ Початкова школа. - 2010. - № 9

⁵ Кремень В.Г. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору / В.Г. Кремень. - К.: Педагогічна думка. - 2008. - 424 с.