Позакласний захід "Мандрівка в королівство минулих часів". - Виховні заходи - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Виховні заходи

Позакласний захід "Мандрівка в королівство минулих часів".
Позакласний захід
Тема: Мандрівка в королівство минулих часів.
Мета: виховувати в учнів інтерес до історії як науки, більше дізнатися про допоміжні історичні науки; розвивати творчі можливості та здібності учнів.
Обладнання: лопата, щіточки, пензлі; карта світу, герби України, м. Сєвєродонецька;скриня Знань.
Дійові особи: 1-й ведучий, 2-й ведучий, пані Історія, пані Археологія, пані Хронологія, пані Палеографія, пані Сфрагістика, пані Геральдика, пані Нумізматика.
Хід заходу:
На сцені стоять 3 парти за якими сидять учні (на партах підручники з історії, зошити). На стіні висить історична карта та зображення гербів. (звучить приємна музика, лунає дзвоник на урок, учні сідають за парти, на сцену виходить 1-й ведучий)
1-й ведучий: Доброго дня, шановні учні та гості нашого заходу!
2-й ведучий: Запрошуємо Вас у подорож до Королівства Минулих Часів.
1-й ведучий: Кожний прожитий нами день переходить у власність її Величності Історії – володарки цієї незвичайної країни.
2-й ведучий: Ви, напевне, щось чули про неї. Та хто ж вона, оця таємнича Історія? Чи хочите Ви познайомитися з нею? Та дізнатися про неї більше?
1-й учень: А я знаю, що таке «історія»! історія – це наука, яка вивчає минуле людства.
2-й учень: Ні! Історія – мудра сива пані! Вона знає і пам’ятає усе, що відбувалося раніше, та намагається повчати нащадків на яскравих прикладах минулого.
1-й ведучий: Пані Історії, страшно навіть уявити, більш ніж дві с половиною тисячі років.
2-ведучий: Звичайно, говорити про вік жінки не зовсім ввічливо, але ж Історія – це не проста собі пані, а наука. Про неї знали ще стародавні греки, які й повідомили нам ім'я її батька – вченого Геродота.
1-ведучий: Загалом, греки дуже шанували Історію. Принаймні, лише вона та Астрономія (єдині з тогочасних наук) мали своїх богинь покровительок. Кліо - музу історії, зображали із сувоєм та грифельною паличкою в руках.
(на сцену виходить пані Історія)
Пані Історія: Добрий день, дорогі друзі! Я чула ви тут про мене говорили. Можливо я вам зможу допомогти. Але я прийшла не сама. Із собою я принесла скриню Знань. Вона невичерпна, бо постійно живлять її речові, писемні та усні історичні джерела. Про поповнення моєї скрині піклуються вчені.
2-ведучий: Звичайно, пані Історії було б вельми обтяжливо про себе дбати самій. Та, на щастя, у неї є вірна подруга та добрі сусідки, котрі допомагають дати лад у цьому великому господарстві.
Так, речовими джерелами (предметами старовини) займаються пані Археологія, Нумізматика, Геральдика, Сфрагістика, Фалеристика.
Розібратися з письмовими джерелами (давніми текстами) пані Історії допомагає пані Палеографія.
Щодо усних джерел (міфів, легенд, билин), то тут ви вже, мабуть і самі залюбки читаєте ці твори.
Пані Історія: То чи дивно, що з подібними помічниками Я стільки багато знаю!
Що? Ви ніколи не чули про цих незнайомих пані з такими чудернацькими іменами? Не хвилюйтеся, у вас є час познайомитися з ними ближче. Зараз я Вас з ними познайомлю.
1-ведучий: (пропонує Історії присісти в залі) Тітонька Археологія – то близька сусідка та давня приятелька пані Історії. На відміну від решти незнайомих пані Історичних помічниць – спеціальних історичних дисциплін, вона – цілком самостійна наука. Попри свій статус пані Археологія – натура дуже енергійна, навіть дещо авантюрна.
Пані Археологія: (поважно виходить на сцену, тримаючи в руках лопату) Річ у тім, що я дуже люблю копати. Так-так, не дивуйтеся: лопата для мене – то не знаряддя праці, а й спосіб існування. Я весь час шукаю скарби!
2-ведучий: Що найсправжнісінькі?
Пані Археологія: Звичайно! І тут без допомоги лопати аж ніяк не обійтись!
1-учень: А я знаю, що в арсеналі археологів є й маленькі, схожі на дитячі, лопатки й щіточки і дуже маленькі пензлики якими очищають знахідки.
Пані Археологія: Але не варто думати, буцімто скарби зустрічаються на кожному кроці. Мовляв треба лише взяти лопату та копати глибше – і ось він, скарб! Нічого подібного. Перш ніж розпочати роботу, я довго і ретельно вивчаю історичні документи. Працюю в архівах, бібліотеках, розпитую старожилів, оглядаю місце майбутніх розкопок. Лише переконавшись, що в цій місцевості можна знайти щось варте уваги, я починаю споряджати експедицію. Ось так…
1-ведучий: А результатом вдалих розкопок як раз є скарби знайдені вченими – археологами.
2-ведучий: Причому скарб для археолога – то зовсім не обов’язково монети чи ювелірні прикраси. Звичайні рештки глиняного посуду чи давні знаряддя праці важать для вчених не менше, аніж вироби з благородних металів.
1-й ведучий: За цими знахідками можна відтворити життя і побут людей. Що колись тут проживали.
Пані Археологія: Мої знахідки потрапляють до рук інших учених зі спеціальних історичних наук, які встановлюють їх життєвий шлях.
2-й учень: Археолога впізнати
По панамці та лопаті
Зразу можна, позаяк
Покопати він мастак.
Та на розкопах, не на дачі,
Працює вчений не ледачий.
Пані Археологія: Це точно! Ну гаразд, буду з вами прощатися. Мені пора лопата кличе!
1-й ведучий: Так, як ми вже з’ясували у пані Історії та тітоньки Археології є добрі і вірні помічниці – спеціальні історичні дисципліни.
І в кожної з них неповторний характер. Однак живуть вони дуже дружно.
2-й ведучий: А головне – завжди готові прийти на допомогу одна одній.
( на сцену виходить пані Хронологія)
З поміж подруг її вирізняють шанобливе ставлення до часу та надзвичайна пунктуальність.
Пані Хронологія: І це цілком природно, адже я вивчаю історію літочислення та створення календарів.
А ви, шановні учні, записуйте, записуйте!
Спостерігаючи за Сонцем та Місяцем, люди навчилися вирізняти добу, потім місяць, рік. Про години хвилини та секунди мова ще не йшла. Всіх куди більше цікавило інше питання: з чого починати відлік часу? І кожен народ мав свою думку!
1-й учень: Я знаю, що стародавні греки рахували роки від перших олімпійських ігор, а римляни – від заснування свого міста.
1-й ведучий: Але ж це дуже незручно!
Пані Хронологія: Так! Оскільки не існувало єдиної точки відліку часу на основі якої можна було б узгодити різноманітні системи літочислення. Що вже й сказати, коли, навіть, міфічне створення світу у православних та іудеїв різниться на 1747 років. Згодом «нульовою точкою» стало народження Христа. Відтак, ця дата стала відліком нашої ери.
1-й ведучий: А як це розуміти - наша ера, що є не наша ера?
2-й ведучий: Справа в тому, що є так звана наша ера і період до нашої ери! Пані Хронологія, я правий?
Пані Хронологія: Так, так! Ти цілковито правий. Дати подій, що відбувалися раніше народження Христа позначають літерами до н.е, а ті що, після н.е. цікаво, що порядкові номери років тут ідуть від більшого до меншого, а у нашій ері навпаки.
У стародавніх римлян перші дні кожного місяця звалися «календи». Звідси і походить всім знайома назва «календар».
1-й ведучий: А я маю завдання до наших учнів!
Користуючись лінією часу, визначте скільки років між подіями, що відбулися у 5 році до н.е та 1 роком до н.е? яка з цих подій відбулася раніше? (учні дають відповідь на запитання)
1-й учень: Хронологія – це цікава штука,
все про час вивчає ця наука:
Звідки мають назви місяці,
одиниці часу, всі оці,
хто й коли наш календар створив –
це цікаво, що не говори.
Пані Хронологія: Добре що нагадали! Мені ще треба розібратися із стародавніми календарями. Ще обов’язково зустрінемося! Бувайте!
2-й ведучий: Сподіваюсь, ви вже добре навчилися писати. Це чудово, позаяк тепер на вас чекає зустріч з пані Палеографією. Ця дама надзвичайно полюбляє читати все, що колись написали люди, бо вона вивчає історичні способи писемності та матеріали для письма.
Пані Палеографія: Звичайно, писати ручкою чи олівцем на папері – одне задоволення. Але ця розкіш з’явилася порівняно недавно. Стародавні єгиптяни писали загостреними паличками. Замість паперу використовували розрізані вздовж стебла болотяного очерету – папірусу. Ці смужки склеювали у довгі сувої. Вони і були першими книгами. Цілі слова зображались особливими знаками – малюнками (ієрогліфами). Їх існувало декілька тисяч. Уявіть собі, як важко було запам’ятати всі ці знаки!
А от фінікійці першими стали використовувати для запису слів літери. Їх у найдавнішій абетці було 22. І хоч голосні літери при письмі пропускалися – писати і читати стало набагато легше.
1-й ведучий: А коли ж з'явилися книги?
Пані Палеографія: Раніше книги були рукописними. Писці витрачали декілька років аби переписати одну-єдину книгу. Тому книжок було мало і коштували вони дорого. Лише з винаходом книгодрукування книги стали доступні усім.
3-й учень: А я знаю віршик про Вас!
Палеографія вчить письмена:
Все, що писали колись племена,
Знає і літери, й знаки – клинці,
Палички й гусячі пера в руці,
З глини таблички, папірус, папір -
Все про письмо їй відомо, повір.
(Палеографію запрошують до залу)
2-й ведучий: Давайте до нашої подорожі запросимо пані Сфрагістику. Ця пані не любить документів, не скріплених печаткою. Не через власну підозрілість, а тому, що вона вивчає печатки.
Пані Сфрагістика: Раніше правителі видавали укази, скріплюючи їх власною печаткою. Вона слугувала гарантією достовірності документа. Згодом вельможі ставили печатки на заклеєні конверти аби ніхто, крім адресата, не міг прочитати листа. Для цього до розплавленого воску чи сургучу на конверті прикладали печатку. Її застиглий відбиток засвідчував недоторканність послання. Пізніше цю функцію стали виконувати поштові штемпелі.
А традиція завіряти документи печаткою збереглася й до нині. Свої печатки мають геть усі організації та установи. Та, власне, ви й самі можете в цьому переконатися. Для цього досить лише подивитися на свої документи – свідоцтво про народження чи шкільний табель.
4-учень: Печатки правителі
В древності мали
І ними укази свої завіряли.
Я впевнено знаю! Князівську печатку
Собою прикрасив наш тризуб спочатку,
А нині ми бачимо його на гербі.
Про все це сфрагісти розкажуть тобі.
1-ведучий: Наша подальша подорож полягає у знайомстві з пані Геральдикою. Гордий та незалежний характер цієї пані визначається тим, що Геральдика вивчає герби – відмінні знаки роду, міста, держави.
Пані Геральдика: У давнину кожен знаний рід мав свій герб і девіз – короткий вислів, його пояснював. Якщо вам доводилось бачити фільми про середньовічних рицарів або читати про них ілюстровані книги, - то це не буде для вас новиною. Кожен колір у геральдиці має своє значення, як і місце розташування окремих елементів герба.
Міста теж мали власні герби, й наостанок герби з'явилися і у держав. Нині герб є одним із невід'ємних атрибутів кожної країни.
(Пані Геральдика демонструє герб України і міста Сєвєродонецька. Ведучі допомагають пояснити їх значення)
2-ведучий:
Певно, бачив на малюнках ти
Рицарські герби або щити…
Уявити зможемо хіба
Ми якусь державу без герба?
Розшифровку знаків цих якраз
Проведе геральдика для нас.
1-ведучий: А тепер давайте познайомимося з пані Нумізматикою. Пані Історія, що ви можете про неї розповісти?
Пані Історія: Вона, мабуть, найбагатша з поміж усіх моїх приятельок. Вона постійно має справу з грошима. Ні, не подумайте нічого поганого, просто Нумізматика вивчає стародавні монети.
Пані Нумізматика: Раніше люди грошей не мали. За потреби вони просто обмінювалися товарами. Це було не зовсім зручно. Тому й виникла ідея обрати якийсь певний товар за одиницю вартості. Важливо, щоб він довго зберігався та був досить рідкісним. Інакше, будь-хто міг швидко розбагатіти без особливих зусиль
Таким засобом платежу та мірою вартості стали дорогоцінні метали – золото та срібло. Для зручності у давній державі Лідія стали карбувати статори – перші в світі монети.
2-ведучий: А коли ж з’явилися паперові гроші?
Пані Нумізматика: Значно пізніше з’явились паперові гроші – банкноти. Їх вивчає моя молодша сестра – панянка Боністика.
1-й учень: Усі гроші хочемо мати,
Та лише вчені – нумізмати
Монети цінують давні, дивні:
Дублони, шеляги та гривні.
Боністи ж вчені теж хороші
Вивчають паперові гроші.
2-й учень: Знає Метрологія, повір,
Всі колишні одиниці мір.
Незабаром знатимеш і ти
Масу фунта, довжину версти
Щоб про все оце уяву мати,
Треба Метрологію вивчати.
3-й учень: Назви міст, країн та імена
Знає Ономастика. Вона
Методично назви ці вивча.
Майже всі ми чули їх, хоча
Варто знати, звідкіля колись
Назви ці уперше узялись.
4-й учень: Чи бачив ти медалі, ордени,
Красиві та привабливі? Вони –
Відзнака за бої чи ратний труд
І їх, повір, не кожному дають.
Хоч нагороди ваблять нас усіх,
Лиш Фалеристика вивчає їх.
1-й ведучий: Ось такі вони, добрі помічниці пані Історії. І це лише – найблищі її подруги.
2-ведучий: Історію шанують усі науки і тому за потреби допомагають. Скажімо, палеозоологи - зможуть визначити вид тварини за викопаними кістками. Палеоботаніки - з’ясують, які рослини вирощували найдавніші люди.
1-ведучий: А чому нам варто знати історію? Може, це – зайва трата сил і часу? Навіщо прагнути, вивчати події, які змінити однак не можливо?
Пані Історія: Річ у тім, що, за мудрим висловом видатного історика Карамзіна: «Правителі, законодавці діють за вказівками історії й дивляться на її аркуш, як мореплавці на карти морів. Мудрість людська має потребу в дослідах, а життя короткочасне. Треба знати, як споконвіку буремні пристрасті хвилювали громадянське суспільство і якими способами влада приборкувала їх бурхливе стремління».
2-й ведучий: Ото ж - бо, друзі, шануймо Історію, бо без минулого немає майбутнього!
1-й ведучий: Успіхів вам у цьому! До побачення!
Категорія: Виховні заходи | Додав: nata81 (18.03.2014) | Автор: Коржинська Наталія Сергіївна E
Переглядів: 794 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: