Інтернет-гулянки Вистава на соціальну тему - Виховні заходи - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Виховні заходи

Інтернет-гулянки Вистава на соціальну тему
Інтернет-гулянки
Вистава на соціальну тему
для учнів школи

Л.Т.Дідук,
вчитель-методист початкових класів
Мокрокалигірської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Катеринопільського району
Черкаської області
Дійові особи:
Ведуча, дід, баба, мама, тато, син

Ведуча:
Не за островом Буяном,
Не за Тихим океаном
Проживав один панок
Всіма розбещений синок.
В нього всі були в родині:
Татко, мамка, бабця й дід,
Словом, ввесь численний рід.
Малюка любили всі,
Панькали малого.
Лиш тупне він ніжкою –
Бігли всі до нього.
Забаганки немовля
Виконать спішили.
Словом, все, що забажа -
Для нього все купили.
Час біжить, роки минають
Наш хлопчисько підростає.
І уже крутим зробився
Телефоном обзавівся.
З вуха плейєр не вийма,
Крутий комп’ютер вимага
Та Інтернет щоб підключили.
Як забажав – то й так зробили.
І вже синочка не узнати.
Колись із друзями усе гуляв,
У рідних прагнув гроші брати
На безліч забаганок і забав.
Тепер все по інакшому у нього:
Надвір не йде, сидить, працює.
Усю родину цим дивує,
Бо ж хто в кімнату не зайде –
Одразу відповідь знайде.
Мама:
Синочку, любий, відпочинь
Хоча б на хвильку цю роботу кинь.
Давай поїж, захлянеш геть.
Синок:
Загнала школа мене в смерть.
Усі неначе там сказились,
На Інтернет нас підсадили.
Їм презентації і реферати
На флешах треба вже здавати.
Ведуча:
Жаліє мати, татко, бабця, дід.
Жаліє хлопця увесь рід
Та школу гудять і учителів,
Що хлопчик їх від Інтернету
Геть увесь уже змарнів.
А той собі і в вус не дме –
Книжки і в руки не бере.
Як хтось до нього завітає –
Текст в Wordi відкриває
І дивиться, немов теля,
Вдає, що реферат читає.
Дід
Ой, молодець. У мене вдався.
Я книг ще й досі не начитався.
Бабця
Напевне буде з нього не аби що!
Ведуча:
Не знають тільки всі –
Росте з синка ледащо!
Отак, вдаючи вундеркінда,
В мережі днями і ночами пропадав,
На сайтах, де не пропускали
Індані всі про рідних залишав.
Синок:
Спокуси так багато в Інтернеті
І все так хочеться мені придбать…
Візьму я карточки в буфеті,
З них можна і переказ відправлять.
Ведуча.
З зарплатної у татка,
З пенсійної бабусі,
А потім зняв і в мамки
І в рідного дідусі.
Синок.
Пройшло і не помітили.
Попробую іще разок.
Ведуча:
І вже чергові цяцьки
Знов виписує синок.
Отак тривало скільки часу
Я вам не можу вже сказать.
Та мама з татом дуже часто
Його питаннями стали закидать:
Тато:
Чиї це речі в тебе у кімнаті?
Мама:
Що то за ящик під столом?
Тато:
Чи ти не брав картки зарплатні
І гроші не знімав тайком?
Синок
Ці речі друзі мені знесли
Просили, щоб їх берегти.
А картки банківські не брав,
Бо ж я на них не маю прав.
Ведуча:
Тут бабка вбігла у кімнату.
Уся в сльозах і «Гвалт» кричить:
Бабка:
У банкомант вставляю картку,
А він, проклятий, знов мовчить.
У залишку усі нулі мені штампує
І пише, що борг і ще якийсь висить.
Ведуча
Зробились круглі очки у синочка,
А в голові лиш думка проліта:
Синок
У бабки не знімав усе із картки
Тут вийшла помилка якась.
Ведуча.
А тут і дід у хату причалапав,
Бо йти спокійно вже не міг.
І теж кричав і гірко плакав:
Дід
Я ж кошти ці для смертоньки беріг.
Куди ж все зникло – я не знаю.
Хто ж заощадження у нас украв?
Я жити сил тепер уже не маю,
О, Господи, за що мене ти покарав?
Ведуча:
Всі плакали, кричали, голосили.
Та тут зненацька подзвонили.
До телефону мати підійшла
І, раптом зблідла і зомліла…
Але коли до тями привели
То стало всім все зрозуміло:
Вони самі до цього йшли.
На хлопця і уваги не звертали,
А щоб не вередував –
Йому цяцьки всі купували.
Тепер проблеми он які!
Кредит у банку збільшився удвічі
І як його не виплатить сповна
Опишуть хату і всі цінні речі.
А жити як, коли житла нема?
І не думав наш синок,
Що отак усе скінчиться.
І дізнаються всі враз
Як він в школі вчиться.
Як в контактах з помилками
Із друзів знущався…
І про шантаж татко теж
В міліції дізнався.
Все сьогодні виплило,
Відомим усе стало…
Мама:
Ми ж тебе усі любили!
Татко:
Ми ж тобі усе купляли.
Бабця:
Ми ж не вірили ні слову
Про брутальну твою мову.
Мама:
Чом такий же ти невдячний?
Бабця:
Чом такий же ти ледачий?
Ведуча:
Слово тут узяв дідусь
І промову мовив:
Дід:
Замотай собі на вус:
Не будь безголовим!
Пам’ятай, що голка завжди
З мішка вилізає,
А хто не дружить із законом
Того Бог карає.
Вчи гарненько рідну мову,
І в контактах не паскудь.
Пам’ятай, що ти – людина,
Ото ж, культурним завжди будь.
Татко:
Ситуацію, що склалась
Ми обсудимо разом.
А борги, що нам дістались
Виплатим усі гуртом.
Картки в банку поміняєм,
Щоб такі як ти, ділки,
Заощадження не крали,
А по совісті жили.
Мама:
Паспорт, код та інші дані
В Інтернет не виставляй.
З карточок, що рідні мають,
Сам нічого не купляй.
І від нині в Інтернеті
Думай, що і як нажать.
Та як учневі належить
Краще книжку прочитать.
Ведуча:
Слухав наш панько-синок,
Сльози падали на стіл.
Синок:
Я ж не думав, що так буде.
Вас образить не хотів.
Це була мені наука.
Більше так я не зроблю.
Тепер знаю: за законом
Що зроблю – те й зароблю.
Ведуча:
Може ви й себе впізнали?
Не образьтесь за дарма.
Образ ми з усіх зібрали
І в серйоз і жартома.
І якщо у школі вашій
Теж герої такі є
Дружно всі разом їм скажем:
Не губіть життя своє!

Джерело: http://авторський текст
Категорія: Виховні заходи | Додав: dsdukl (18.02.2016) | Автор: Людмила E
Переглядів: 126 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: