Свято "Святкове мереживо осені" - Шкільні свята - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Шкільні свята

Свято "Святкове мереживо осені"
Дійові особи
1-й ведучий 2-га господиня
2-й ведучий 2-й господар
Парубок Учні-читці (п’ять осіб)
Дівчина Танцювальний гурт учнів
1-ша господиня Фольклорний гурт учнів
1-й господар
Зал святково прикрашений в українському національному
стилі: вишитими рушниками, кетягами калини, витворами
народного мистецтва. На задньому плані розміщено три
макети українських хаток, що символізують собою три осінні
місяці. На центральній стіні прилаштовано плакат із назвою
свята, під ним стоїть стіл, накритий барвистою скатертиною.
На столі — глиняний глечик із житнім та пшеничним
колоссям, великі тарілі з городиною, на вишитому
рушникові — паляниця.
До залу входять в е д у ч і та у ч н і - ч и т ц і.
1-й ведучий. Добрий день, шановні гості!
2-й ведучий. Радо вітаємо вас у нашій гостинній оселі!
1-й ведучий. І запрошуємо всіх на свято Осені.
1-й учень
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
Осінь жовтокоса на баскім коні.
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
І берізка гола мерзне під вікном.
2-й учень
У гості осінь завітала,
Позолотила тихий сад,
Збирала стиглий виноград.
І на луки також ходила,
Водичку пила з джерела.
І шлях до вирію відкрила,
І в ліс у золоті пішла.
2-й ведучий. От і мчить вже осінь над українською землею
на своїх золотих конях, везе із собою прекрасні народні свята.
1-й ведучий. Ця рудоволоса красуня завжди була дуже ша-нованою в народі, адже разом із нею в оселю селянина приходив
довгоочікуваний, здобутий важкою літньою працею достаток. Во-на начебто підводила підсумок річній праці господаря і на полі,
і на городі, і в господарстві.
2-й ведучий. І недарма про осінь складено так багато при-слів’їв та приказок:
Весна багата на квітки , а осінь — на сніпки.
Осінь усьому рахунок веде.
Курчат восени лічать.
Осінь, наша мати — і жебрака нагодує.
Восени і горобець багатий.
1-й ведучий. Кожен осінній місяць має свою обрядовість,
кожний відтворений у народному фольклорі й відзначений особ-ливими прикметами. А щоб дізнатися, як вшановували наші пра-щури господиню Осінь, запрошуємо вас на гостину до мешканців
фольклорного села Обрядки.
Звучить весела українська народна мелодія. До залу вбігає
т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує український народний
танець.
Із-за першої хатки до глядачів виходять 1 - ш а г о с п о д и н я
та 1 - й г о с п о д а р.
1-й господар. Доброго здоров’ячка, дорогі гості!
1-ша господиня. Ласкаво просимо вас до нашої оселі — ве-ресневої. (Вклоняється глядачам.)
1-й господар. «Серпень страву готує, а вересень її до столу
подає» — кажуть у народі. І не дарма. Вересень — найбагатший
урожайний місяць осені. Він закінчує всі основні польові роботи
селян і розпочинає осінньо-зимовий цикл народних свят.
1-ша господиня. І перше найвизначніше свято вересня —
Семена Стовпника. Відзначається воно 14 числа. За християн-ським календарем — це перший день осені, а в давнину — ще
й перший день нового року.
1-й господар. Традиційно до Семена годилося обсіятись
озиминою, закінчити всі літні польові та городні роботи. Наста-вав час робити «засиджини», тобто братися до ремісництва: гос-подарям — лагодити польовий інвентар, піклуватися про те, щоб
хата взимку була тепла, а родина — взута, а господиням — сідати
за вишивання, прядіння та плетіння.
1-ша господиня. Але дні ставали вже коротшими, а вечо-ри — довшими. Тож першим помічником господарів тепер ста-вав «посвіт» — прилад для освітлення. Саме йому і присвячуєть-ся чудовий прадавній обряд — «Свіччине весілля» або «Женіння
комина».
Го с п о д а р і відходять на задній план.
Наперед виходять в е д у ч і.
1-й ведучий. У повсякденному побуті селян посвіт відігра-вав не лише практичну (як елемент освітлення), але й символіч-ну обрядову роль — збереження родинного щастя, продовження
родовідних традицій.
2-й ведучий. Урочисто запалений на початку осені посвіт
мав зберігатися в оселі аж до весни. Цей ритуальний вогонь обе-рігали всією родиною. Якщо він ненароком згасав, то це вважа-лося лихим передвістям.
1-й ведучий. Ранком на Семена, упоравшись із роботою,
господар одягався у святкове вбрання, діставав зі схованки каби-цю й лаштував її посеред хати. А господиня тим часом прикраша-ла посвіт барвінком та хмелем. На урочисту обрядодію обов’яз-ково запрошувалися гості.
До залу входять 1 - ш а г о с п о д и н я, 1 - й г о с п о д а р
та ф о л ь к л о р н и й г у р т. Го с п о д и н я тримає в руках
прикрашений квітами світильник, у якому запалено свічку.
1 - й г о с п о д а р (звертається до глядачів) . Ласкаво просимо,
приходьте до нас — будемо комина женити!
1 - ш а г о с п о д и н я (піднімаючи вгору світильник). Захисти,
комину, худібку, пшеницю та всяку пашницю, дай нам охоту ра-ненько вставати, при світлі працювати — щоб нашому красному
роду не було переводу!
Наперед виходить ф о л ь к л о р н и й г у р т, співає пісню.
Фольклорний гурт
Ой прийшли ж ніченьки довгенькі,
Посвіти ж нам, комину біленький,
Ми ж тебе квітами убирали,
Барвіночком з рутою обперезали!
Світи ж, комину, ясненько,
Пробуджуй челядоньку раненько.
Шити, прясти, ткати молодим,
А подарунки збирати старим!
Всі учасники обрядового дійства вклоняються глядачам
та залишають зал. Звучить українська народна мелодія.
До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує український
танець із калиновими кетягами.
Із-за другої хатки до глядачів виходять Д і в ч и н а та
П а р у б о к.
Д і в ч и н а (звертається до глядачів). Добрий день вам, любі
гості!
П а р у б о к. Радо вітаємо вас у нашій оселі — жовтневій. (Вкло-няється глядачам.)
Дівчина. «Жовтень ходить по краю та й виганяє пташок із
раю». От і настала вже справжня осінь. Все навколо вкрилося зо-лотим килимом листя.
П а р у б о к. А в наші Обрядки 14 жовтня завітало свято
Покрови.
Дівчина. Саме з цього дня традиційно розпочинаються весе-лі вечорниці, що триватимуть аж до Великодня. Довгими осінні-ми та зимовими вечорами збиралася в давнину молодь в одній ха-ті. Для проведення вечорниць дівчата шукали простору і зручну
хату самотньої жінки і йшли до неї просити дозволу «справляти
вечорниці». Після взаємної згоди господиню обраної хати молодь
називала вже «вечерничина мати» або ж «паніматка».
П а р у б о к. До цієї хати хлопці та дівчата в складчину зноси-ли свічки для освітлення, харчі для вечері та ласощі. А господи-ня вечорниць готувала для молоді різні наїдки.
Дівчина. Але на вечорниці сходились не для того, щоб про-байдикувати вечір. Ці молодіжні зібрання головним чином були
спрямовані на те, щоб молодь навчилася спілкуватися між собою
і дружно працювати.
П а р у б о к. За своїм змістом вечорниці бували двох видів: бу-денні й святкові. На буденних молодь поєднувала розваги з пра-цею, а на святкових — розважалася, танцювала, грала в різні ігри
та співала.
Дівчина. Зазвичай вечорниці проходили так. Увечері дівчата
сходилися до обраної оселі й починали працювати: пряли, виши-вали або плели. Робили все дуже старанно, адже вранці роботу
мали показати своїм матерям. Існувала на вечорницях і гуртова
робота. Якщо якусь дівчину нещодавно було засватано, а в неї не
вистачало приданого, то подруги допомагали їй — вишивали для
неї весільні рушники.
П а р у б о к. А як зовсім звечоріє, до хати поспішали і хлоп-ці. Їм також знаходилася праця. Вони плели рукавиці, лагодили
упряж. На Закарпатті хлопці різьбили дерев’яні вироби, плели
кошики. Взагалі всі хлопці та дівчата намагалися показати одне
одному свою працьовитість та спритність у роботі.
Дівчина. Але, звичайно, не може бути вечорниць без жартів,
розваг та веселих пісень. Адже юність не любить сумувати.
До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т, співає пісню.
Фольклорний гурт
Ой є в лісі калина,
Калина, калина,
Комарики-дзюбрики, калина.
Там стояла дівчина,
Дівчина, дівчина,
Комарики-дзюбрики, дівчина.
Цвіт-калину ламала,
Ламала, ламала,
Комарики-дзюбрики, ламала.
Та в пучечки в’язала,
В’язала, в’язала,
Комарики-дзюбрики, в’язала.
П а р у б о к, Д і в ч и н а і ф о л ь к л о р н и й г у р т виходять
наперед, уклоняються глядачам і залишають зал.
Звучить українська народна мелодія. До залу вбігає
т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує український народний
танець.
Із-за третьої хатки виходять 2 - г а г о с п о д и н я та 2 - й
г о с п о д а р.
2-й господар. День добрий чесній громаді!
2-га господиня. Ласкаво запрошуємо вас до нашої осе-лі — листопадної. (Вклоняється глядачам.) «Листопад — верес-ню онук, жовтню син, а зимі рідний брат»,— говорять у народі.
Дійсно, це найхолодніший місяць осені й найпохмуріший. Проте,
і він гостинно вітає нас святами.
2-й господар. А найурочистіше з них — Заговини, що від-значаються 27 листопада (в останній день перед Пилипівським
постом).
2-га господиня. Святкового вечора господині традицій-но готують смачну обрядову вечерю. До неї обов’язково мають
увійти такі страви, як борщ, смаженя, різноманітні пиріжки. Це
останній день року, коли можна вживати скоромну їжу, адже
з настанням Пилипівки (28 листопада) і до самого Різдва трива -тиме піст.
2-й господар. Саме тому на святкову вечерю Заговин зби-раються сільські громади, щоб весело та урочисто провести осінь.
До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т, співає пісню.
Фольклорний гурт
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито за селом,
Хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито ще й овес,
Тут зібрався рід наш увесь.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито на лану,
Хорошії гості до ладу.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито будем жать,
Дорогих гостей не забувать.
До глядачів виходять усі учасники свята.
Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і.
1-й учень
Осені пора —
Літо догора…
Сонечко вже спить,
Листя шелестить.
2-й учень
Нива золота,
Вижаті жита.
Линуть журавлі
В теплії краї.
3-й учень
Хай мине зима
Й буде вже весна!
Хай радіє світ,
Сонцем що зігріт!
4-й учень
Полум’ям свіча
Хай нас зустріча,
Комина тепло
Щоб завжди було!
5-й учень
В цей святковий час
Ми прийшли до вас,
Щастя і добра
Побажати вам!
1-й ведучий. От і добігло кінця наше свято. Щиро дякує-мо всім за увагу.
2-й ведучий. І, звичайно, сподіваємось на нові зустрічі з ва-ми, любі гості.
Всі учасники свята виходять до глядачів і прощаються з ними.
Свято закінчується.
Категорія: Шкільні свята | Додав: uthitel (05.12.2013)
Переглядів: 558 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: