Свято "Мова наша солов’їна" - Шкільні свята - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Шкільні свята

Свято "Мова наша солов’їна"
Дійові особи:
Дівчина Учні-читці (дванадцять осіб)
Хлопець Танцювальний гурт учнів
Ведуча Фольклорний гурт учнів
Зал святково прикрашений в українському національному
стилі.
Звучить урочиста українська музика. До залу входять
в е д у ч а, х л о п е ц ь і д і в ч и н а в українських костюмах
з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику.
Дівчина
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Хлопець
Гостей дорогих ми вітаємо
щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю
і миром!
в е д у ч а. Шановні гості, запрошуємо вас до нашої господи
на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято україн -ської мови.
Дівчина. Батьківщина починається з батька і матері, з осе-лі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші
батьки, рідної оселі, з України, де ми народилися.
Хлопець. Україна — золота, чарівна сторона. Земля рясно
уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, пое-тичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов
до краю, де народились і живуть.
До залу входять у ч н і - ч и т ц і.
1-й учень
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені, малому, крила,
Та як же не любить мені тебе!
2-й учень
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися могла!
3-й учень
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
4-й учень
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна,
Не кінчається Україна.
в е д у ч а. Ми не завжди пам’ятаємо про те, яке багатство
є у кожного з нас, не завжди помічаємо його, не завжди ціну-ємо. Але без нього ми не можемо жити. Це наша мова. Вона
нам рідна, як мати і батько, як та земля, на якій ми зростаємо.
Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили пер-ші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. І без неї немає
нашого народу.
5-й учень
Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш.
6-й учень
Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українська мово пречиста,
Ти ж у серці народу навік!
7-й учень
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш!
Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і, читають «Молитву до мови».
1-й учень. Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
2-й учень. Мово! Мудра берегине, що не дає згаснути зем-ному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі
волелюбності, слави і гордого духу!
3-й учень. Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній
трійці, що єси ти і Бог любов, і Бог віра, і Бог надія!
4-й учень. Мово наша! Звонкова кринице на середохрес-ній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому
ти й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому ти
й ласкава така.
1-й учень
Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
2-й учень
Як ту мову нам забути,
Котрую учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.
3-й учень
Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле
І гудуть діброви.
Можеш призабути
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову
Мусиш пам’ятати.
4-й учень
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.
в е д у ч а. Українська мова прекрасна не лише в піснях. Від си-вої давнини і до наших днів, у радості й горі рушник — невід’ємна
частинка нашого побуту. Із хлібом-сіллю на рушнику та теплим
рідним словом зустрічають дорогих гостей. Проводжаючи сина
в далеку дорогу, мати дарує рушник як оберіг від лиха.
До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т, співає «Пісню про
рушник».
Фольклорний гурт
Рідна мати моя, ти ночей недоспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка
І засмучені очі хороші твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
Ф о л ь к л о р н и й г у р т залишає зал.
в е д у ч а. Символами України завжди були хліб, рушник та
калина. І про українську мову кажуть — «слово калинове».
Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і.
8-й учень
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина —
Щебече соловейко на весь світ.
9-й учень
Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна —
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.
10-й учень
Моя земля — це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене, немовби птицю,
Під склепіння неба тихе і ясне.
11-й учень
Ми — українці — велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх — Україна.
12-й учень
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.
До глядачів виходять усі учасники свята.
в е д у ч а (звертається до глядачів)
Вже скінчилось свято,
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні
У с і у ч а с н и к и с в я т а (разом) . Щастя, миру і добра!
Свято закінчується.
Категорія: Шкільні свята | Додав: uthitel (07.12.2013)
Переглядів: 988 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: