ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНИЙ ЖУРНАЛ «МАМИНА ВИШНЯ» - Шкільні свята - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Шкільні свята

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНИЙ ЖУРНАЛ «МАМИНА ВИШНЯ»
ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНИЙ ЖУРНАЛ «МАМИНА ВИШНЯ»
СТОРІНКА 1. «ТІЛЬКИ МАМА»
Звучить Ф. Шуберт «Аве, Марія!».
Ведучий
Царице світу, неба і землі!
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Твій світлий образ на небесній тлі
Чудесною появою зоріє…
Ведуча
І ми задивлені у образ твій
Молитвою тебе вітаєм, мати.
Прийми цей дар в ласкавості своїй,
Бо кращого тобі не можем дати.
Заходять хлопчик та дівчинка.
Дівчинка
О свята ненько,
Чистая мріє.
В тобі спасіння, наша надіє!
Охороняй нас від зла, малесеньких.
Пригорни в ласці, душі чистесенькі.
Хлопчик
І ми прийшли — маленькі діти,
Поклін глибокий Тобі зложити.
О мати наша! О райська роже, —
Що ж тобі дати дитина може?
Виходять діти. Виконують хоровод «Подоляночка».
У хороводі:
Дівчинка. Про що виспівує струмок?
Хор. Про літо золоте.
Дівчинка. Про що співає колосок?
Хор. Про те, як він росте.
Дівчинка. Про що виспівує земля?
Хор. Про неба синяву.
Дівчинка. Про що співаєм ти і я?
Хор. Про маму дорогу.
Звучить пісня «Заспівай мені, мамо» (сл. О. Богачука, муз. В. Вірменича).
Дівчинка
Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило.
Хлопчик
А то мені так моя мама
Дивилася мило.        
Дівчинка
Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька.
Хлопчик
А то мене цілувала
Мама дорогенька.
Дівчинка
Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся.
Хлопчик
А то мені моя мама
Гладила волосся.
Вибігає хлопчик.
Хлопчик. Я на ковзанку піду.
Ведуча. А коли до хати?
Ведучий. Тільки мама вміє так лагідно спитати.
Хлопчик. На ходу сніданок з’їм.
Ведуча. Так не слід робити.
Ведучий. Тільки мама може так лагідно сварити.
Хлопчик. В снах літаю до зірок…
Ведуча. Час вставати, сину.
Ведучий. Тільки мама збудить так лагідно дитину.
Виходить дівчинка.
Дівчинка
Мамо, люба, добра, мила.
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку —
Хочеш розуму навчить.
Ляжу спати — ходиш нишком,,
Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька —
Цілу ніч не будеш спать,
Тож дозволь тебе, рідненька,
За усе поцілувать.
Звучить пісня «Рідна мати моя» (сл. А. Малишка, муз. П. Майбороди).         
СТОРІНКА 2. «НАЙДОРОЖЧЕ СЛОВО»
Ведуча. Слово «мати» — вічне й неповторне, як світ.
Ведучий. Мати — символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого.
Ведуча. Мати — це перше слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання
і горя.
Ведучий. Мати — найдорожче слово. Де б ти не був, що б не робив, вона освітить тобі шлях
ніжним серцем.
Ведуча. У дні важкі і дні щасливі — вона завжди з тобою.
Ведучий. Мати в тривозі вінчає щастя й тривогу рясну.
Ведуча. Радо мене зустрічає мамина вишня в саду.
Звучить пісня «Мамина вишня» (сл. Д. Луценка, муз. А. Шашкевича).
Знову наснилось дитинство
Тепле, як гарна весна.
Вишня вдяглася в намисто,
Мама щаслива й сумна.
Там за село проводжала
Долю мою молоду…
Щедро мені щебетала
Мамина вишня в саду.
Пісня любові й дитинства
В серці бринить, як струна.
Наче священна молитва
З рідного краю луна.
Та не порадує літо
Душу мою молоду…
Плаче тепер білим цвітом
Мамина вишня в саду.
СТОРІНКА 3. «СОЛДАТСЬКІ МАТЕРІ»
Ведуча. Низький уклін вам, дорогі жінки, солдатські вдови. Вибачте за посивіле волосся, за
ті години, коли ви отримували похованки, за виплакані очі. Якби вітром зірвало хустки з голів матерів і дружин, закрили б вони небо чорними скорботними птахами.
Ведучий. Минуло понад півстоліття, та відлуння війни — тяжкої, кривавої — досі картає людські душі. Затихли бої, зникли фронти, щезла лиховісна окупація, закінчилися партизанські рейди в тилах ворога, здійснилися подвиги підпільників… Зрештою, все на світі минає. Минає, та не забувається.
Інсценізація слів ведучих (декорації Вічного вогню, могили загиблого солдата, іде старенька мати в чорному вбранні, несе вишиванку та квіти).      
Ведуча
Старенька мати йде до свого сина,
Гранітні плити плачуть під ногами.
Стукоче серце в грудях, ниє спина.
— Синочку, рідний, йди в обійми мами.
Ведучий
Я пригорну до тебе свої руки,
Зцілую рідні-рідні оченята…
Як важко було в часи розлуки
Без тебе жити та без твого тата…
Ведуча
Тече сльоза і падає на плити.
Зі стели очі дивляться хлоп’ячі.
Їм тільки жити, жити і творити —
Вони ж навік залишаться дитячі.
Ведучий
— Синочку, рідний, чуєш, як курличуть
У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, синку, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.
Ведуча
— Я чую, мамо, чую, як співають
Мені над Україною пісні.
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе уві сні.
Ведучий
Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть квіти плачуть мовчазні…
Від сина погляд відвести не в силі
А син довічно житиме у сні.
Ведуча. Летять, відлітають у вічність роки.
Скільки б їх не минуло, вони не зітруть у народній пам’яті імена захисників вітчизни, пам’ять про них, про їхні подвиги. Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя і ввійшов у безсмертя.
Звучить пісня «Димить туман» (сл. І. Богачука, муз. І. Сльоти).
Давно-давно відплакали вдовиці,
І дим війни розтав у зморшках ран,
А мати жде, і біль пече зіниці —
Димить туман, димить туман.
Дістала знов зі скрині вишиванку,
Що так любив носити син Іван.
Зникає день в мінливому серпанку —
Димить туман, димить туман.
На ній цвіте незламана калина,
Блакить озер і золотистий лан.
І мати знов хова сорочку сина —
Димить туман, димить туман.          
СТОРІНКА 4. «СВЯТІША ЗА ВСІХ БОГИНЬ»
Ведуча. Мама… Стоїть на землі високо, вона святіше за всіх богинь.
Ведучий. Вона в наших дітях, онуках, вона благословляє нас на добро.
Ведуча
Навіщо дні так поспішають,
Навіщо сивина вплелась в густу косу?
Народжуватись треба пізно або рано,
Хоч би для того на цей світ,
Щоб вимовити перше слово «мама»,
Бо на землі святішого нема.
Виходить учениця.
Як сонце посилає промені, зігріваючи все живе, так любов матері зігріває дитину. У матері
найдобріше серце, у якому ніколи не згасає любов, найніжніші руки, найщедріший погляд добра і любові.
Було в матері троє синів. Діти як діти. А третій виріс негідником, але мати любила і його. Виріс син, довго блукав по землі, але повернувся додому. Одного разу трапилось найстрашніше — він убив матір. Вибіг на вулицю з кривавим серцем у долоні, але спіткнувся і впустив серце на землю. Люди закам’яніли від жаху. Раптом серце тихо промовило: «Тобі не боляче, синку? Ти не забився?».
Ведучий
Ревіло все та рокотало.
Чуєш, синку, мати бережи!
Ринув дощ — у горах все намокло,
І розбіглись кола по воді.
Ведуча
Чую… через стіни, через вікна
Молять краплі: «Маму бережи!».
Звучить пісня «Росте черешня в мами на городі»
(сл. М. Луківа, муз. А. Горчинського).
Росте черешня в мами на городі,
Стара-стара, а кожен рік цвіте,
Щоліта дітям ягодами годить,
Хоча вони не дякують за те.
Мамо! Мамо! Вічна і кохана.
Ви пробачте, що був неуважний.
Знаю, ви молилися за мене,
Дні і ночі, сива моя нене.
Ну що ж, про вдячність забувають люди,
Душа сліпа у щасті, а проте
Вони прозріють, але пізно буде:
Черешня всохне, мати — одцвіте.      
СТОРІНКА 5. «З ВІТЧИЗНОЮ В СЕРЦІ»
Ведуча
Вам, юні друзі мої,
Ще й те треба знати,
Що ви всі другу матір
Мусите кохати.
Ведучий
Бо та друга — всім нам мати,
Вона нас ростила,
Хлібом-сіллю Україна
Всіх нас наділила.
Ведуча
Нема життя без України,
Бо Україна — це доля,
Яка випадає раз на віку,
Бо Україна — це мати,
Яку не обирають, як і долю,
Бо Україна — це пісня,
Яка вічна на цій землі.
Ведучий
Співуча моя Україно,
Хай буде щасливим твій шлях,
Хай пісня твоя солов’їна
Лунає, як ниви, в віках.
Ведуча
Нехай все лихеє минеться,
Щоб знала ти лиш добро.
Хай щастям до берега б’ється
Ласкавий і дружний Дніпро.
Ведучий
Тінисті діброви і луки,
Безкраї степи і поля…
Без тебе загину у муках,
Моя українська земля.
Розгойдались хвилями ниви,
Сягаючи неба блакить.
Я гордий іду і щасливий,
І пісня у серці бринить.
Ведуча
Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна.
Ведучий
Це — моя Україна,
Це — моя Батьківщина,
Що, як мама, як батько, — одна.
Звучить пісня з репертуару С. Ротару «Одна калина». 



Категорія: Шкільні свята | Додав: uthitel (26.02.2014)
Переглядів: 550 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: