ХАРАКТЕР ДИТИНИ. ДЕЩО ПРО ПСИХОЛОГІЮ - Робота з батьками - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Робота з батьками

ХАРАКТЕР ДИТИНИ. ДЕЩО ПРО ПСИХОЛОГІЮ
 
 
ХАРАКТЕР ДИТИНИ. ДЕЩО ПРО ПСИХОЛОГІЮ
Їм уже 13! Будьмо разом із ними
 
Учитель. «Підліток — це квітка, краса якої залежить від догляду за рослинами. Піклуватися про красу квітки потрібно задовго до того, як вона почне цвісти. Особливості підлітка залежать від того, як він виховувався в роки дитинства, що закладено в нього у період від народження і до початку підліткового віку»,— говорив Василь Сухомлинський.
Ви почали помічати в дітях перші паростки дорослості? Як же правильно побудувати лінію поведінки у цей складний для них вік? Справді, наші діти піднялися на вищий ступінь фізичного та психологічного розвитку. І ми з вами усвідомлюємо істотні зміни, що відбуваються в пізнавальній діяльності, у розвитку їхніх здібностей, творчої активності. Вони дорослішають не тільки фізично, але й розумово, морально. У зв’язку з цим змінюється і їхній стан нервової системи. Психологи відзначають у дітей цього віку появу бажання і прагнення навчитися керувати собою, пізнати себе, у них свій підхід до людських відносин. Головне — проблема самоповаги, самооцінки, особистісного самовизначення. Виникають нові почуття й переживання, з’являються нові критерії оцінювання інших людей. Вони особливо йоржисті, зухвалі, зосереджені на собі. Як локатори, налаштовані на світ зовнішній і немов глухі до наших найправильніших повчань і слів. А нам треба, щоб сини й дочки, які ще не дорослі, але самі собі здаються дорослими, чули нас, розуміли, що ми їм говоримо, на що направляємо. Тому що, не почувши нас, вони можуть почути й сприйняти зовсім інші голоси. Одного разу учень так визначив ситуацію у своєму домі: «Монологи, монологи, монологи…». Але як виховувати без повчань, монологів? А чи не пошукати нам відповіді разом із дітьми? Проведене дослідження серед учнів пропонується вашій увазі як інформація до міркування. Наші діти мають потребу в щирості, відвертості близьких. Вони
чекають ясності, стійкості відносин і, до речі, не є противниками покарань. Більшість дітей вважають, що їх іноді треба карати, але вони хочуть розуміти, за що і чому.
Отже, відкриваємо Конверт Одкровень.
До дошки прикріплений конверт великого розміру, в якому лежать відповіді дітей на запитання.
Запитання
1. Коли я підходжу до батьків із проханням допомогти з якогось предмета, вони:
• допомагають розібратися;
• вважають, що я повинен усе робити сам, у такий спосіб виховувати волю;
• відсилають до товаришів.
2. Одного разу мені захотілося поділитися з мамою з приводу проблеми із друзями, і я:
• зустрів нерозуміння й обвинувачення;
• відчув, що мені співпереживають;
• побачив повну байдужість.
Обговорення відповідей батьками.
Висновок. Діти повинні бути впевнені в доброзичливості близьких. Вони орієнтуються на їхню оцінку; тому необхідно переконати, що у випадку неуспіху в якійсь ситуації ставлення до них не зміниться, що навіть їхню можливу невдачу повністю можна подолати.
3. Коли мені роблять зауваження чи за щось вичитують, то я:
• нічого не можу відповісти, немов води в рот набрав;
• поводжуся агресивно;
• дуже переживаю, у мене паніка в душі;
• з’являється серцебиття, клубок у горлі, відчуття жару, слабкість у ногах, тремтіння рук, біль у животі.
Обговорення варіантів відповідей з батьками.
Висновок. Батькам важливо вміти розпізнати прояв тривоги дітей. Не дратуватися, не вбачати злого наміру в таких природних і безневинних проявах. Ретельно маскуючи свою тривогу, ховаючи її головним чином від себе, підлітки самі не знають, що їм потрібно, не можуть звернутися за допомогою, провокують негативне ставлення до себе.
4. Конфлікт залагоджено, локалізовано, але батьки встановили найсуворіший контроль, самі підбирають друзів, організовують будь-яку «свободу». Що я відчуваю? Як я дію?
• Настає апатія, млявість, безініціативність;
• обмежуються мої інтереси, грубо протестую;
• демонструю повну байдужість.
Обговорення.
Висновок. Апатія і байдужість — найчастіше наслідок завищених і непослідовних рішень та вимог. Якщо дитина не хоче нічого робити сама, отже, ви «переборщили» і вам треба надати їй повну свободу прояву будь-якої ініціативи, заохочувати будь-яку розумову активність. Оточіть дитину доброзичливістю. Будьте вірними демократичній позиції.
5. Батьки переконують, що потрібно вміти аналізувати свою тривожну ситуацію, спокійно, без паніки розібратися в ній. Але ж я знаю, що:
• не вмію планувати свої дії навіть у найпростіших ситуаціях;
• безпомічний без зовнішнього контролера;
• не можу займатися саморегуляцією.
Висновок. Не вчити дитину способам саморегуляції — означає залишити її беззахисною перед обличчям не тільки серйозного життєвого конфлікту, але й будь-яких скільки-небудь значних труднощів.
Учитель. Отже, завдання батьків дітей цього віку — намагатися домогтися їхнього душевного спокою. Утримувати їхню тривогу не вище визначеного рівня, не допускати розвитку таких примітивних форм захисту, які ми спостерігаємо у відповідях дітей. Ви повинні стати дитячими лікарями і психотерапевтами, якщо хочете. Ваш авторитет має бути непорушним. І ще… не скупіться на прояви любові й ніжності.
Ваша «норма справедливості» повинна поступитися «нормі милосердя». Звичайно, кожен із батьків може самостійно прийти до інших, особисто вистражданих рішень. Адже будь-який набір порад все одно не повний, і цю неповноту можна заповнити лише своїм особистим досвідом. Вірте у свої сили й знання.
Психолог. Відомо, що психологи і фізіологи дійшли висновку про хвилеподібну циклічність у настрої та поведінці дітей. Давайте спробуємо разом простежити правильність цих висновків. А якою була ваша дитина?
Батьки відзначають «так», «ні», «не зовсім».
2 роки — рівний, урівноважений…
3 роки — неспокійний, дратівливий…
4 роки — енергійний…
4,5 року — невротичний, замкнутий…
5 років — спокійний, рівний…
5,5–6 років — неспокійний…
6,5 року — урівноважений…
7 років — неспокійний…
8 років — енергійний…
9 років — замкнутий, невротичний...
10 років — спокійний…
11 років — неспокійний…
12 років — урівноважений…
13 років — неспокійний…
А хочете дізнатися, якими будуть наші діти в 14? Психологи стверджують, що енергійними. У 15 — замкнутими, у 16 — спокійними, контактними...
Аркуші збираються, інформація обробляється у відсотках.
Учитель. Чи відповідають спостереження фахівців за віковими змінами дітей вашим «екскурсіям» у їхнє дитинство? Поділіться, будь ласка, вашими міркуваннями з цього приводу. Як така інформація може допомогти вам у спілкуванні?
Обговорення.
Давайте із розумінням поставимося до перепадів у поведінці й настрої дітей і будемо терпляче чекати більш сприятливої пори. А сьогоднішнє їхнє 13-річчя — це час кризи зростання, коли вони почувають себе неспроможними, перебувають у тривожному настрої й особливо потребують нашої підтримки. Як спостережливі батьки ви, звичайно ж, звернули увагу на те, що наші діти швидко стомлюються, у них низький опір хворобам, сонливість. Від цього часто знижується апетит. Усе це не може не вплинути на оточуючий їх світ. Звідси дратівливість, недисциплінованість, яку ми приймаємо за агресію. Але це тимчасове явище. Наберіться терпіння, згадайте про психологічну циклічність і постарайтеся бути чуйними.
Як допомогти дітям у цей віковий період?
Як зробити рідний дім привабливим для підлітка?
Обговорення проблеми з використанням малюнка.
 
 
Так Ні
Спілкування
Гумор
Бадьорий настрій
Друзі
Вільний обмін думками
Довіра
Похвала
Відносна свобода
Допомога
Домашні свята
Спільна діяльність
Повага до особистості Святенництво
Проповіді
Почуття власної вищості
Поблажливість
Заборони
Покарання
Батьківська примха
Одноманітність життя
Ревнощі між дітьми
Загравання
Категоричні обмеження
Вразливість
 
Учитель. Діти молодшого підліткового віку надзвичайно чутливі, вразливі, але їм властиве прагнення до досконалості, до зразка.
З огляду на ці особливості будуйте свої відносини на довірі й допомагайте їм вибирати мету під силу. Найвищим щастям вони вважають розуміння їхніх проблем, віру в них, тому переконуйте: навіть володіючи скромними природними даними, шляхом самовдосконалення можна домогтися великих успіхів у розвитку тих чи інших якостей, здібностей. Щоб стати цілеспрямованим, розрізняти головне в житті, дитині корисно якнайчастіше спілкуватися з людьми енергійними, вольовими, які своєю діяльністю демонструють тренування в подоланні труднощів і виробляють у собі звичку виконувати кожну справу енергійно, доводячи до логічного кінця. Схоже, мав рацію О. де Бальзак, коли міркував: «...Не існує великих талантів без великої волі, ці дві сили-близнюки — необхідні для спорудження величезної будівлі слави». Але разом із тим не можна штучно ставити дитину в безвихідну ситуацію, даремно завищуючи її здібності, запевняючи в тому, що вона «створена для більшого». Найправильніше взагалі не давати дітям узагальнених характеристик — ні позитивних, ні негативних. Але оцінювати вчинок треба одразу ж. Нехай дитина навчиться бути вимогливою перш за все до себе, ніж до інших. Довіряйте дитині, щоб таке ваше ставлення викликало відповідний відгук в її душі Але, на жаль, дуже часто батьки, використовуючи силу своєї влади, самі викликають більш або менш активний протест дітей, не пояснюючи необхідності чи користі пропонованих вимог. Не шкодуйте часу вдруге, втретє пояснити, чому треба зробити так чи інакше.
Перевіряючи домашнє завдання, контролюючи виконання обов’язків, ставтеся до дітей з повагою, не принижуйте самолюбство, не залякуйте обмеженнями, тому що це піррова перемога, яка в будь-який момент може змінитися найвідвертішою поразкою. Страх ніколи не був позитивним чинником удосконалювання. Іншими словами, будьте просто поруч, а не над ними. У цьому вислові закладено глибокий зміст. А хочете перевірити себе? Як ви будете діяти у таких ситуаціях?
Ситуація 1
Ваша дочка, не порадившись із вами, підстригла волосся, наслідуючи когось із своїх подруг.
1. Скажу: «Думки своєї не маєш».
2. Похвалю за рішучість.
3. Розгублюся й ображуся.
Чи правильне ваше рішення?
Ситуація 2
Після бесіди з класним керівником ви несподівано дізнаєтеся про те, що ваш син уже тиждень пропускає шкільні заняття, а вам розповідає про карантин у зв’язку з вірусним захворюванням.
1. Застосую суворі заходи, суворо покараю.
2. Спробую спокійно розібратися у причинах, які спонукали його на такий вчинок.
3. Звинувачу себе у віддаленні від проблем дитини, задумаюся, перегляну свої відносини із сином.
Ситуація 3
Син ніколи не доводить до кінця розпочату справу чи захоплення: то збирає вирізки про своїх кумирів спорту, то раптом почав ходити до секції скелелазіння, то захопився колекціонуванням значків із психологічною тематикою, типу «Я сам...».
1. Візьму під контроль, утручуся, пояснюючи свою точку зору.
2. Спробую порадити, як розширити коло інтересів — нехай спробує все.
3. Засмучуся з приводу незібраності дитини і розкиданості її смаків. Буду читати поради психологів із цього приводу.
Ситуація 4
Дочці стало цікавіше спілкуватися з ровесницями, годинами «висить» на телефоні, обговорюючи класні проблеми, або усамітнюється у своїй кімнаті, слухає музику.
1. Не буду заважати. Нехай живе у «своєму світі». Це її життя. Навіщо втручатися?
2. Проведу «жалісливі бесіди». Буду налагоджувати стосунки.
3. Стану другом!
Взаємними образами і криками нічого не досягти, а словесні баталії тільки віддаляють вас одне від одного. Пам’ятайте, що відносини з дітьми треба поліпшувати. Терпляче їх підтримуйте, адже ви — люблячі батьки, і це допоможе розрядити напруження, яке накопичилося.
Категорія: Робота з батьками | Додав: uthitel (21.06.2014)
Переглядів: 439 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: