Вечір на Андрія (Калита) - Народні свята - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Народні свята

Вечір на Андрія (Калита)
Дійові особи
в едучий Гурт дівчат (шестеро осіб)
в едуча Гурт хлопців
Господиня (шестеро осіб)
Святково прикрашений зал являє собою українську світлицю.
У центрі її стоїть стіл, накритий до обрядової вечері: миски
з варениками, пирогами, глечик з узваром, інші пісні страви.
Праворуч від столу — мисник, у якому складено посуд;
ліворуч — піч. У кутку біля печі стоять віник, рогач, коцюба
та горщик із сажею.
Звучить мелодія української народної пісні «Ой, зеленеє жито,
зелене…».
До залу входять в е д у ч і в національних костюмах.
Ведучий
Добрий вечір, любі гості,
Просимо до світлиці!
Будем разом святкувати
Наші вечорниці!
в едуча
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо вже час нам на Андрія
Хлопців зустрічати!
в е д у ч и й. Сьогодні, 13 грудня, в Україні відзначається чудове
свято — день святого Андрія Первозванного. За старовинними лі-тописами він був одним із дванадцяти апостолів Христа і приніс
слов’янським народам християнство. Крім того, святий Андрій
передбачив, що на Дніпровських кручах, там, де він установив
хрест, згодом з’явиться славетне місто, що стане осередком пра-вославної віри. Так і справдилося. На священному місці постав
Київ. З тих пір наша церква вшановує цього святого — першого
посланника Божого на слов’янську землю.
в е д у ч а. Але на 13 грудня припадає й інше свято — народне
молодіжне свято Калити, тобто зимового сонця. Свій початок во-но бере ще з дохристиянських часів і славиться надзвичайно ве-селими вечорницями, красивими і цікавими обрядами.
в е д у ч и й. За довгі віки народні традиції міцно переплелися
з релігійними та отак і дійшли до наших днів. Церковне свято
Андрія відтоді зветься в народі Калитою, а молодіжні зібрання,
що влаштовувалися ще за часів язичництва, набули назву «ан-дріївських».
в е д у ч а. Готувалися до святкових вечорниць гуртом. Ще за-здалегідь молодь зносила до однієї господині борошно, крупи, су-шені яблука та груші. Господиня ж готувала своїм гостям пісну
вечерю (адже тривав Пилипівський піст).
в е д у ч и й. Але найпочеснішою стравою на це свято вважалася
калита — великий круглий корж з отвором посередині, спечений
із прісного тіста. Калиту прикрашали маком, родзинками, ягід-ками калини, змащували медом. І саме навколо неї і відбувалося
веселе обрядове дійство — «кусання калити».
в е д у ч а. От і ми з вами ненадовго повернемося в минуле та
завітаємо на андріївські вечорниці, щоб відчути красу та поезію
стародавніх українських обрядів.
в е д у ч и й т а в е д у ч а (вклоняючись глядачам, хором). Отже,
ласкаво просимо до нашої хати!
В е д у ч і залишають зал.
Звучить лагідна українська пісня. До хати заходить
Го с п о д и н я, починає поратися біля печі. Раптом чується
стукіт, і до оселі з веселим гомоном заходить г у р т д і в ч а т.
1-ша дівчина. Добрий вечір вам, тітонько! А чи можна вже
до вас на вечорниці?
Г о с п о д и н я (радо) . Та заходьте, заходьте, дівчатка! Я на вас
вже давно чекаю.
Д і в ч а т а вітаються, проходять.
2-га дівчина. Чи допомогти вам, тітонько?
Г о с п о д и н я. Ні, дякую, любі, я вже сама впоралась. От лише
калиту замісити лишилося.
в с і д і в ч а т а (хором) . Так ми швиденько!
Господиня несе миску з «тістом». Д і в ч а т а по черзі місять
калиту, потім ліплять коржа, старанно прикрашають його. Під
час роботи ведуть веселу розмову.
3-тя дівчина. Ой, дівчата, що я вам розповім! Сьогодні моя
старша сестра, Оксана, ворожити ходила. Як стемніло, пішла з по-дружками селом слухати під вікнами, що люди кажуть.
1-ша дівчина. Навіщо?
3-тя дівчина. Бо кажуть, що на Андрія під чужим вікном
почуєш — те й справдиться.
2-га дівчина. І що ж Оксана?
3-тя дівчина. Та й весела ж прийшла! Каже, чула, як у хаті
дядька Опанаса тітка Уляна дочку за водою на двір послала.
4-та дівчина. Що ж це означає?
3-тя дівчина. Значить, наступного року Оксані сватів че-кати — заміж піде.
5-та дівчина. А моя сестра, щоб про свою долю дізнатись,
набрала в сараї полін для печі, занесла їх в хату і перекладала на
два боки, тихенько промовляючи: «вдівець», «молодець». Мама
кажуть, що так дівчина може визначити, за кого заміж піде.
1-ша дівчина. І що ж випало?
5-та дівчина. Звичайно, «молодець».
6-та дівчина. Давайте, дівчата, і ми з вами наступного ро-ку підемо ворожити.
в с і д і в ч а т а (хором) . Давайте!
Д і в ч а т а саджають калиту в піч. Раптом за дверима чується
шум.
2-га дівчина. Ой, дівчата, щось грюкнуло за дверима…
5-та дівчина. Та то тобі почулося.
Г о с п о д и н я. То, мабуть, хлопці бешкетують. Треба по-дивитися.
Тр о є д і в ч а т вибігають і повертаються, ведучи із собою
х л о п ц я.
4-та дівчина. Та це ж Василь!
1-ша дівчина. Він хотів підперти двері, щоб не від-чинялися.
3-тя дівчина. І вже до стріхи віника прив’язав.
6 - т а д і в ч и н а (жартівливо). Давайте його покараємо!
2-га дівчина. Сажею вимажемо!
1-й хлопець. Ой, дівчаточка, відпустіть мене. Що хочете
зроблю, будь-яке бажання виконаю!
5-та дівчина. Ану, відгадай загадку: «Не дід, а з бородою,
не бик, а з рогами, не корова, а доїться» .
1-й хлопець. Коза.
2-га дівчина. Добре, а таку: «Стоїть півень над водою з чер-воною бородою».
1-й хлопець. Калина.
6-та дівчина. А ще таку: «Біле, як сорочка, пухнасте, як
квочка, крил не має, а гарно літає».
1 - й х л о п е ц ь (після паузи) . Не знаю…
3-тя дівчина. Ех ти, це ж сніг.
1-й хлопець. Та не карайте мене, дівчатка, краще відпустіть.
А я за це хлопців приведу, повеселимось!
2-га дівчина. Правду кажеш?
1-й хлопець. Їй-богу, приведу!
Д і в ч а т а відпускають х л о п ц я, а самі повертаються на свої
місця та співають.
Незабаром чується стукіт, до хати входить г у р т х л о п ц і в,
в руках у них клуночки з гостинцями.
2-й хлопець. Добрий вечір вам, тітонько!
3-й хлопець. Добрий вечір, дівчата!
4-й хлопець. З Калитою золотою, з пресвітлим святом!
Г о с п о д и н я. Спасибі, гості дорогенькі, проходьте в хату.
(Хлопці вітаються, проходять, викладають на стіл гостинці:
яблука, горіхи, цукерки, пряники.) Ну ось, коли всі нарешті зі-бралися — то виносьмо калиту.
Д в і д і в ч и н и несуть на стрічці калиту.
і н ш і д і в ч а т а (промовляють) . Сонце заходить, а калита
сходить.
Назустріч калиті йде Го с п о д и н я, несе на вишитому
рушникові горщик каші.
У с і д і в ч а т а (звертаються до калити) . Калито наша, он тобі
каша, а нам дай краси й сили, щоб ми на світі довго жили.
Г о с п о д и н я. Оце так калита! Славна та красна, на весь світ
прекрасна.
У с і д і в ч а т а (співають хором)
Ой, калита, калита,
Із чого ж ти вилита?
1 - ш а д і в ч и н а (співає)
Ой, я з жита сповита,
Ой, я сонцем полита.
Для красного цвіту
По білому світу.
5-й хлопець. Дівчата є, калита також є. Давайте ж її прив’я-жемо та будемо кусати.
Д в о є х л о п ц і в підвішують на стрічці калиту. Потім
кладуть посеред хати хрест-навхрест коцюбу та рогач.
1-й хлопець. А хто буде паном Калитинським?
6-й хлопець. Давайте я.
3-й хлопець. А хто буде паном Коцюбинським?
4-й хлопець. Дозвольте мені.
Д і в ч а т а надівають на 6 - г о х л о п ц я вивернутий кожух,
дають йому горщик із сажею та квач — писок.
6-й хлопець. Ну що ж, пане Коцюбинський, витанцюй со-бі коня. Танцюй від порога «Кривого» танцю.
4-та дівчина. Що будемо співати? Може, «Конопельки»?
2-га дівчина. Ні, для парубка тільки «Чеберяйчик».
Д і в ч а т а (співають)
Ой на горі жито, сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє.
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчик. (2 р.)
Ой на горі просо, сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє.
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчик. (2 р.)
Ой на горі гречка, сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє.
Коли б такі ніжки мала,
То я б ними чеберяла,
Як той зайчик. (2 р.)
Х л о п е ц ь виходить на середину світлиці й танцює,
перестрибуючи коцюбу та рогач.
6-й хлопець. Гарно вискакував. Сідлай тепер коня.
4 - й х л о п е ц ь ( П а н К о ц ю б и н с ь к и й ) бере коцюбу,
сідає на неї і «їде» до калити.
4-й хлопець. Їду, їду калиту кусати.
6-й хлопець. А я буду сажею писати.
4-й хлопець. Писнеш чи ні, а я на білому коні й калита —
мені. (Підстрибує, кусає калиту.) Смачна калита, вкусив так, аж
душа сонцем запалала. (кладе коцюбу, сідає біля дівчат.)
3-й хлопець. А тепер я буду Коцюбинським. Дайте мені
коцюбу. (сідає на коцюбу, «їде» до калити.) Діду, діду, калиту ку-сати їду.
в с і д і в ч а т а (хором) . Звідки ти?
3-й хлопець. Із Халитви.
в с і х л о п ц і (хором) . Чого хочеш?
3-й хлопець. Калити.
6 - й х л о п е ц ь (погрожує квачем) . А не боїшся чорноти?
3-й хлопець. Не боюся.
в с і д і в ч а т а (жартуючи, хором) . Тоді присядь!
Не подумавши, х л о п е ц ь присідає і тим порушує правила
гри. П а н К а л и т и н с ь к и й маже його сажею.
6-й хлопець. Оце тобі за те, що без пісень і танцю до ка-лити поїхав.
Той, що програв, сідає на лаву, поруч із д і в ч а т а м и.
5-й хлопець. Ще й я калиту кусати спробую.
Д і в ч а т а знову співають «Ой на горі жито». Х л о п е ц ь
танцює, та збивається з ритму, чіпляє ногою рогача й коцюбу.
4-та дівчина. Та він танцює, як ведмідь у решеті!
6-й хлопець. Бачу, що ти до танцю негаразд. (Вимазує йо-го сажею.)
3 - т я д і в ч и н а (звертається до того, що програв) . Іди в клу-ню та й з околотком танцюй.
2-й хлопець. Ану дайте я затанцюю!
Д і в ч а т а (співають хлопцю)
Ой на горі гречка, та й зелена.
Нема мого серденька та й Семена.
Семен сюди, Семен туди, Семен дров,
Семен муки на бублики намолов.
Ой на горі гречка процвітає.
Вже Семен додому повертає.
Семен сюди, Семен туди, Семен дров,
Семен муки на бублики намолов.
Х л о п е ц ь витримує «іспит» на танець і дістає коцюбу.
2-й хлопець. Їду, їду калиту кусати.
6-й хлопець. А чи будеш слово казати?
2-й хлопець. Буду.
6-й хлопець. Що у світі найсильніше?
2-й хлопець. Вода.
6-й хлопець. Що у світі найпрудкіше?
2-й хлопець. Світло.
6-й хлопець. Скільки зірок на небі?
2-й хлопець. Як у морі піску.
6-й хлопець. А скільки в морі піску?
2-й хлопець. Як на землі трави.
6-й хлопець. А скільки ж на землі трави?
2-й хлопець. Як у людини думок. (Підстрибує й кусає
калиту.)
Го с п о д и н я знімає калиту й ділить її між всіма присутніми.
1-ша дівчина. Дякуємо вам, хлопці, за те, що завітали на
наші вечорниці, що принесли нам гостинці та повеселили нас.
1-й хлопець. І вам, дівчата, дякуємо за гостинність.
Г о с п о д и н я. А тепер ласкаво прошу всіх до столу. (Зверта-ється до глядачів.) І вас, дорогі гості, також ласкаво просимо роз-ділити з нами андріївську вечерю. (Вклоняється глядачам.)
Наперед виходять всі учасники дійства і разом співають
українську народну пісню «Ой, зеленеє жито, зелене…».
Свято закінчується пригощанням гостей та учасників свята
калитою і стравами, що були приготовлені для вечорниць.
Категорія: Народні свята | Додав: uthitel (05.12.2013)
Переглядів: 1348 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: