Свято весни - Народні свята - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Народні свята

Свято весни
Дійові особи
в едуча Квітень
Учні-читці Травень
(шість осіб) Хлопець
в есна Дівчина
б ерезень Фольклорний гурт учнів
Зал прикрашений штучною зеленню, квітами. Ліворуч від
сцени розташована виставка дитячих малюнків та саморобок
на тему «Весна».
Звучить фонограма українських народних пісень. До залу
входять д в о є у ч н і в в українських костюмах та в е д у ч а.
1-й учень
Весна ласкавим сонечком
Збудила плавні, ліс,
І вже пухнастим котиком
Біліє верболіз!
2-й учень
Травичка ніжна кісоньки
Зелені запліта,
Й гучна пташина пісенька
Полинула з ліска.
в е д у ч а. Доброго дня, дорогі друзі! Ласкаво просимо вас на
наше свято Весни — свято пробудження природи.
1 - й у ч е н ь (махає рукою) . Гей, дівчата й хлопці, з хати —
2-й учень. Будемо весну зустрічати!
До залу вбігає веселий ф о л ь к л о р н и й г у р т д і в ч а т,
стає в хоровод, співає веснянку.
Ф о л ь к л о р н и й г у р т (разом)
Прийди, Весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам красок!
Прийди до нас, Весно,
Із радістю, із великою,
До нас із милістю!
(кожна дівчина вигукує по одному рядку.)
— Із житом зернистим!
— Із пшеничкою золотистою!
— Із вівсом кучерявим!
— З ячменем вусатим!
— Із просом, із гречкою!
— Із калиною, малиною!
— Із порічками, смородиною!
— Із грушами, із яблуками!
— Із усякою садовиною!
— Із квітами лазуровими!
— Із травою-муравою!
(Весь гурт разом.)
Ой ти, пташечко,
Ти залітная,
Ти лети за синє море,
Ти візьми ключі весняні,
Замкни зиму холодну,
Одімкни літо тепле та веселе!
До залу входить в е д у ч а.
в е д у ч а. Весна — це пора року, що приносить нам особливу
радість, адже з її приходом оживає весь довколишній світ, все на-вкруги вдягається у свіже запашне листя, квіти.
Проте весна дуже шанована в українських обрядах і традиціях
ще й тому, що для наших далеких пращурів вона була початком
нового року. З перших березневих днів все частіше збиралась мо-лодь просто неба, щоб урочисто привітати молоду красуню гаїв-ками та веснянками. А розпочинати новорічні веселощі обов’яз-ково доручали дітям.
До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т, веде хоровод, співає
веснянку.
Фольклорний гурт
Ой, прийди, весна,
Ой, прийди, красна,
Принеси до нас тепле літечко!
Принеси до нас теплії дощі,
Густії дощі, шовкову траву!
Ой, прийди, весна,
Ой, прийди, красна,
Та пригрій поля, щире сонечко.
(Під час виконання гуртом веснянки до залу входить Весна,
в руках у неї кошик з квітковими пелюстками. Весна приєднуєть-ся до хороводу.)
Розійшлись хмарки, сонце глянуло,
Забилось в грудках моє серденько.
Ой, прийшла весна,
Ой, прийшла красна,
Принесла мені щастя й радощі!
в есна. Доброго дня усім в цій залі! Ось і я — Весна-красна,
прийшла до вас із теплом та радощами. Дякую, що гостинно ме-не зустрічаєте, веселих пісень мені співаєте.
Із гурту виходять д в і д і в ч и н и, звертаються до В е с н и
(відбувається обрядовий діалог).
1-ша дівчина з гурту. Весняночко-паняночко, де ти зи-мувала?
в есна
Зимувала у садочку, на кілочку пряла.
Пряла на кілочку горобцю на сорочку.
Що виведу нитку — горобцю на свитку,
Що виведу другу — горобцю на пугу,
Що позоставались кінці — горобцю на штанці.
2-га дівчина з гурту
Ой Весно, хороша та красна!
Що ти нам, Весно, принесла?
в есна (посипає з кошика підлогу квітковими пелюстками)
На дерева — цвіту,
А на поле — жита,
На травичку — росу,
На дівчаток — красу,
А на хлопчиків — сили,
Щоб росли й міцніли!
в е д у ч а. Що ж, Веснонько, і ми тобі подарунок приготували.
До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує веселий
український народний танець.
в есна. Дякую за подарунок. Бачу, полюбляєте ви веселощі
та свята. Що ж, покличу я трьох своїх братів-місяців, нехай по-радують вас святами. (Піднімає руки, чаклує.)
Перший мій брат — Березень синьоокий. (До залу входить
Березень, стає біля своєї сестри — Весни.)
Другий мій брат — Квітень білолиций. (До залу входить
квітень.)
Третій мій брат — Травень рум’янощокий. (До залу входить
Травень.)
Тр и б р а т и - м і с я ц і виходять наперед, вітаються з глядачами.
Т р и м і с я ц і (хором) . Доброго здоров’ячка усім!
б ерезень. Вітаємо вас з першим теплим променем сонця!
К в і т е н ь. З першою квіткою!
Т р а в е н ь. З першою пташкою!
в е д у ч а. Розкажіть нам, дорогі гості, хто ви та з чим при-йшли до нас.
Наперед виходить Б е р е з е н ь.
б ерезень
Подихом легким,
Подихом чистим
Віє на землю Весна.
Під сонечком теплим,
Грайливим струмочком
В березні плаче Зима.
Я — перший весняний місяць — завжди був у пошані, адже ще
з дохристиянських часів я розпочинав новий рік. А відбувалося
свято нового року 1 березня (за сучасним календарем — 14 бе-резня). У народі кличуть мене по-різному: капельник, соковик,
протальник, сочень, березозо ль. Вважається, що своє ім’я — Бе-резень — я дістав від берези, що на початку весни «плаче» со-лодким соком.
Отже, перше моє свято — свято Явдохи, що відзначається
14 березня. Цей день розпочинає Весну. До свята Явдохи випі-кали обрядове печиво — так звані веснянки. Хлопці та дівчата
несли його на край села, щоб закликати весну. Свій ритуальний
хід молодь супроводжувала веселими співами, обрядовими сцен-ками, хороводами.
До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т, співає веснянку.
Фольклорний гурт
Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку!
Зимували, не співали —
Весну дожидали.
Весно, весно, наша красна,
Що ж ти нам принесла?
Всім хлоп’ятам по кілочку,
А дівчатам по віночку,
Щоб пісень співали,
В решето складали.
в е д у ч а. Зі святом Явдохи пов’язано багато прикмет та
приказок:
Євдокія красна, то й весна буде красна.
На Явдохи води по боки.
Прийшли Євдокії — дядькові затії: плуга чинити, борону
точити.
Які Явдохи — таке й літо.
Явдоха з водою, а Юрій (6 травня) з травою.
Якщо на Явдоху день ясний — вродить пшениця, а хмарний —
просо і гречка.
б ерезень. Ще я славлюся святом Сорока святих, яке від-значається 22-го числа. Вважається, що в цей день сорока ро-бить собі гніздо із сорока гілочок, бо «на Сорок святих сорока
іменинниця». На Сорок святих люди чекали повернення птахів
із вирію, особливо жайворонків, адже саме вони вважалися ві-сниками весни.
Напередодні жінки пекли «жайворонків» — смачні медівнич-ки у вигляді пташок. Діти йшли з ними в садок і підвішували на
гілки дерев, «аби краще велися гуси».
Наперед виходить ф о л ь к л о р н и й г у р т у ч н і в, вони
тримають у піднятих руках обрядове печиво.
Фольклорний гурт
Із краю-кураю
Пташок викликаю:
Летіть, жайворонки,
До нашої сторонки,
Спішіть, ластів’ята,
До нашої хати —
Весну зустрічати,
Зиму проводжати.
До залу входить у ч е н ь - ч и т е ц ь.
З-й учень
В небі жайворонки в’ються,
Заливаються — сміються.
Грають, дзвонять цілий день,
І щебечуть, і співають,
І з весною світ вітають
Дзвоном радісних пісень.
в е д у ч а. А ось які приказки та народні прикмети присвячено
святу Сорока святих:
На Сорок святих погода — то на гречку урода.
Сорок святих сорок лопат снігу викинуть.
Якщо на Сорок святих тане сніг — до активної повені та буй-них трав.
б ерезень. А на прощання радую я людей святом Теплого
Олексія. Святкується воно 30-го числа і вважається днем, коли
весна остаточно вступає у свої права. У цей день не можна ро-бити, лише лагодити й готувати інвентар до майбутніх польових
робіт. Щоправда, всі пасічники мали на день Теплого Олексія ви-ставити вулики для обльоту.
в е д у ч а. Саме тому в народі й кажуть:
На Теплого Олексу діставай вулики.
На Олексу кидай воза, бери сани.
б ерезень. Крім того, на Олексія намагалися затримати жу-равлів — охоронників родинного щастя. Щоб ці птахи оселилися
біля оселі, малеча, помітивши журавлиний ключ, кидала у дворі
на землю червоний пояс, приспівуючи: «Колесом, колесом, над
червоним поясом!» або «Журавлі, журавлі, колесом, колесом, ва-ші діти за лісом, за лісом!»
в есна. От який мій перший брат. У народі кажуть про нього:
Березень у зими кожуха купив, а на третій день продав.
Березень всіх місяців варт.
Від березневих дощів земля квітне.
Березень не вірен: то сміється, то плаче.
в е д у ч а. Ну що ж, познайомимось із другим весняним
місяцем.
Наперед виходить К в і т е н ь.
Квітень
У мереживо хмаринок
Квітень небо одягає,
Прикрашає цвітом-рястом
Землю чисту аж до краю.
Я — середній брат Весни. У народі кличуть мене по-різному:
цвітень, краснець, лукавець та водолій. Я також славлюся гарни-ми народними святами. Одне з таких свят — Благовіщення, що
припадає на 7 квітня. Це свято було дуже шанованим у селян.
«На Благовіщення Бог благословляє усі рослини»,— казали в на-роді, а відтак вважалося великим гріхом братися в цей день за
будь-яку роботу. Існувало повір’я, що навіть птах не в’є на Бла-говіщення гнізда.
в е д у ч а. Із Благовіщенням в Україні пов’язаний чудовий на-родний обряд — «вдовин плуг». Саме 7 квітня сільські громади,
зібравшись на свої віча, вирішували, хто і коли буде обробляти
ниви вдовам та сиротам. Адже здавна на нашій землі існував зви-чай: першу весняну оранку починати в тих родинах, де не було
господаря. Виконували цю роботу селяни спільно і безкоштовно.
А от які прислів’я пов’язані з Благовіщенням:
До Благовіщення кам’яна весна.
На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.
Яка погода на Благовіщення — така й на Великдень.
К в і т е н ь. Разом зі мною приходить і найурочистіше свято
християн — Великдень. Передує йому Вербна неділя, або Верб-ниця. Недільним ранком ішли прихожани до церкви на святко-ву службу святити вербові гілочки. Як тільки священик скропить
вербички свяченою водою, дітлахи та молодь намагалися скоріше
дістати собі свяченого прутика. Той, хто схопить першим,— тому
в цьому році сприятиме добра вдача. А ще існував обряд стібан-ня одне одного вербовою гілочкою.
До залу вбігають х л о п е ц ь і д і в ч и н а. У руках у них
вербові гілочки.
Хлопець (стібає дівчину)
Шутка б’є — не я б’ю,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень —
Червоне яєчко!
Д і в ч и н а (стібає хлопця)
Не я б’ю — верба б’є,
Недалечко красне яєчко!
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода!
Х л о п е ц ь і д і в ч и н а відходять на задній план.
К в і т е н ь. І от нарешті надходить святий день Великодня. З ран -ку по всій окрузі лунають веселі святкові дзвони, прославляючи
Воскресіння Господнє. Кожна родина вітає своїх сусідів із цією
подією: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!»
До залу входять у ч н і - ч и т ц і.
4-й учень
Задзвонив воскресний дзвін,
І розкрились квіти —
Йде народ з усіх сторін —
Як же не радіти?
Що Христос воскрес для нас,
Сонце засіяло,
Що настав весняний час,
Зла-зими не стало!
5-й учень
Розспівалися пташки
Радісно, святково,
Вкрила гори і горбки
Знов трава шовкова.
6-й учень
На травичці веснянки
Там виводять свято —
Не впізнати: чи квітки ,
Чи в квітках дівчата?
Уч н і - ч и т ц і відходять на задній план.
в есна. От який святковий мій середній брат Квітень. Дуже
люблять його і дуже радіють його приходу. Ось як говорять про
нього в народі:
Квітневий день рік годує.
Квітень-переплітень, бо переплітає трохи зими і трохи літа.
Хто у квітні не сіє, той у вересні не віє.
Квітневої роботи на май не відкладай.
в е д у ч а (звертається до Весни) . А чим, Весно, порадує нас
твій третій брат?
в есна. Гадаю, про це він розповість сам.
Наперед виходить Тр а в е н ь.
Травень
Соловей гучно славить весну,
Пісня жайвора кличе у поле,
Буйнотрав’ям вже вкрилась земля —
Травня подих вже віє простором.
Я — Травень — наймолодший брат Весни. Як і мої брати, я та-кож маю різні імена: травник, май, пісенник, громовик. «Дожда-ти б до маю, та тоді вже сама природа подбає»,— кажуть у наро-ді. І дійсно, незважаючи на мою примхливу вдачу, люблять мене
за те, що разом із моїм приходом навколишній світ постає у всій
красі. Природа немовби святкує свою молодість буйним цвітін-ням, князюванням запашних трав та багатоголосним пташиним
співом. І хоча я не приношу визначних свят, але саме з травнем
пов’язано чимало поетичних обрядів віншування природи.
Перше відоме травневе свято — свято Юрія, що відзначаєть-ся 6 травня. За стародавнім народним повір’ям у цей день «весна
сходить на землю». Саме тому в давнину був відомий обряд «зби-рання роси» на Юрія. Вважалося, що юр’ївська роса дуже цілю-ща. Батьки наказували дітям походити босоніж по росі, а дівчата
поспішали в поле зібрати росу, щоб умитися нею — «на красу».
Існувала навіть обрядова пісня щодо цього дійства.
До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т, співає.
Фольклорний гурт
Та Юра мати кличе:
Та подай, матко, ключа
Одімкнути небо,
Випустити росу,
Дівоцьку красу.
Та дівоцька краса,
Як літня роса:
У меду потопає,
З води виринає.
Та Юра мати кличе:
Та подай, матко, ключа
Одімкнути небо,
Випустити росу,
Парубоцьку красу.
Парубоцька краса,
Як зимняя роса:
В смолі потопає,
З дьогтю виринає.
Ф о л ь к л о р н и й г у р т залишає зал.
в е д у ч а. На Юрія молодь влаштовувала в полях хороводи
з чудовими стародавніми піснями. Головна їх мета — благання
у небесних сил доброго врожаю, зачаровування нив від вогню,
граду, бурі, а також викликання теплих дощів і рясного сонечка.
А про Юрія казали так:
Юрієва роса краща од вівса.
На Юрія починає співати соловей.
Юрій на поріг весну приволік.
Юрій з хати всіх на поле вижене.
Т р а в е н ь. Друге відоме травневе свято — весняний Микола,
що відзначається 22 травня. Найурочистіше цей день святкував-ся на Гуцульщині. Саме з цього дня селяни виганяли вівці на по-лонини. На честь цієї нагоди влаштовувався урочистий хід всією
селянською громадою.
А наступного дня, тобто 23 травня, святкували Семена Зіло-ту. Це день, коли жінки йшли до лісу та луків збирати лікарські
трави, які набували до цього часу надзвичайної цілющої сили.
Заготовити зілля намагалися до схід сонця.
в е д у ч а. Зриваючи рослину, жінка примовляла:
Трава-травиця, красна дівиця,
Не я тебе садила, не я поливала:
Господь тебе садив,
Господь поливав —
Всякому християнину на поміч давав!
От якими святами та обрядами радує нас привітний травень.
І недарма про нього кажуть:
Май — вінець весни.
Почекай, маю, зав’ю тобі квітки в гаю.
Як у травні дощ і грім — буде радість людям всім.
У травні все квітує, а в червні визріває.
в есна (звертається до глядачів) . Ну що ж, друзі, гадаю, спо-добалась вам наша розповідь.
в е д у ч а. І хоча свято наше вже добігає кінця, сподіваємось,
що воно вам запам’ятається надовго.
Наперед виходить ф о л ь к л о р н и й г у р т, співає.
Фольклорний гурт
Ясне сонечко усміхається,
Зима лютая вже ховається!
Зима лютая з хуртовинами
За полями вже, за долинами.
Зеленіють гаї вітами,
Прикрашаються луки квітами!
Ясне сонечко зустрічаємо,
Весну красну ми вітаємо!
Красну весноньку довгожданую,
Любу гостеньку, всім бажаную!
Під час співу до глядачів виходять усі учасники свята. Вони
дякують глядачам за увагу.
Свято закінчується.
Категорія: Народні свята | Додав: uthitel (05.12.2013)
Переглядів: 1843 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: