Свято "Що означають дні тижня" - Народні свята - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Народні свята

Свято "Що означають дні тижня"
Дійові особи
1-й ведучий Фольклорний гурт учнів
2-й ведучий Танцювальний гурт учнів
Учні-читці (вісім осіб)
Зал святково прикрашений в національному українському
стилі: вишитими рушниками, вінками із сухих квітів,
кольоровими стрічками. Угорі на центральній стіні
прилаштовано плакат із назвою свята. Уздовж стіни розміщено
виставку предметів народного господарства (посуду, хатнього
начиння, витворів народного мистецтва).
Звучить лагідна народна українська музика. До залу входять
в е д у ч і.
1-й ведучий. Доброго дня, шановні гості!
2-й ведучий. Щиро вітаємо вас і запрошуємо на наше
свято.
1-й ведучий. А присвячене воно, як ви, мабуть, уже здога-далися, традиціям нашого народу, що пов’язані з днями тижня.
До залу входить у ч е н ь - ч и т е ц ь.
1-й учень
На світі можна втратити багато!
Найбільша втрата — пам’ять поколінь.
Це для народу рівнозначно страті.
Минуле невіддільне, наче тінь. (Залишає зал.)
1-й ведучий. Дійсно, не може існувати народ, який загубив
своє коріння, забув про традиції своїх пращурів.
2-й ведучий. Багатий наш народ на свята, з яким тісно
пов’язані й селянська праця, і родинне життя, і зміни пір року.
Усі вони сповнені чарівною поезією народної мудрості, красою
обрядів та глибокою філософією звичаїв. Але що нам відоме про
буденні звичаї, яких дотримувався наш народ протягом тижня?
1-й ведучий. От саме про це і піде наша розповідь.
До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує веселий
український народний танець.
2-й ведучий. Деякі вчені-історики вважають, що в дохрис-тиянські часи наші пращури визначали дні тижня за іменами
слов’янських язичницьких богів: Хорошдень, Велесдень, Купаль-день, Яродень, Перундень та Ладодень. На жаль, більш детальних
свідчень про такий тиждень ми сьогодні не маємо.
1-й ведучий. А з прийняттям християнства на Русі тиж-невий відлік набув назви «седмиця», тобто став налічувати сім
днів. Так збереглося і до нашого часу. Слово «тиждень» — народ-не й означає «той же день», тобто той, що був сім днів назад. Усі
дні тижня також мають своє народне розшифрування:
понеділок — перший день по неділі (що приходить за
неділею);
вівторок — другий (вторинний);
середа — середина тижня;
четвер і п’ятниця — відповідно четвертий та п’ятий дні;
субота — від єврейського слова «шаббат» — «нетрудо-вий день»;
неділя — «нема діла».
За народною уявою, кожний день мав, так би мовити, своє
обличчя, тобто тиждень поділявся на «чоловічі» та «жіночі» дні.
Ними наші прадіди визначали, коли і яку роботу слід починати,
коли відпочивати, яких традицій дотримуватись.
2-й ведучий. Про дні тижня створено чимало приказок,
прислів’їв та пісень, сповнених народним гумором.
До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т у ч н і в, співає
жартівливу пісню «Ти ж мене підманула».
1-й ведучий. Отже, давайте дізнаємось, що означали в народі дні тижня.
До залу входять у ч н і - ч и т ц і.
Наперед виходить 2 - й у ч е н ь.
2-й учень. Здавна повелося, що перший день тижня — не-сприятливий, важкий. Скоріше за все, таку вдачу він має через
те, що саме з нього починаються всі визначні пости: Петрівський,
Спасівський, Пилипівський та Великий. «У понеділок роботи не
розпочинай». У цей день намагалися утриматись від того, щоб
розпочати будь-яку важливу справу, вважали за великий гріх одя-гатися в нову сорочку. Молодиці в понеділок влаштовували со-бі посиденьки — так звані «понеділкування», залишивши хатні
справи на чоловіка або свекруху.
Наперед виходить 3 - й у ч е н ь.
3-й учень. А от «у вівторок — початків сорок», — каже ві-доме прислів’я. За народним віруванням, вівторок сприяє будь-якій справі. Тому в цей день селяни розпочинали весняну оранку,
сіяли, влаштовували косовицю та приступали до збирання вро-жаю. Із вівторком пов’язана й народна медицина. Вважалося, що
заготовляти цілющі трави можна лише в «легкі» дні: вівторок,
середу та суботу. А от останній перед Різдвом вівторок належить до обрядових днів. У народі його називали «обливальним». Рано-вранці дівчата брали свячену воду й бризкали одна одну — «щоб гарною бути».
Наперед виходить 4 - й у ч е н ь.
4-й учень. Мабуть, ви чули таке прислів’я: «Добрі ви гості, та в середу трапились». Сьогодні воно означає, що господа-рі не чекали на гостей і не можуть їх добре пригостити. Але чо-му саме із середою пов’язують цей вислів? Тому, що саме середа
та п’ятниця вважаються пісними днями, коли не можна вживати
скоромну їжу, а в давнину цієї традиції дотримувались дуже су-воро. Оскільки цей день пісний, то він вважався несприятливим.
У народі в середу вдавалися до певних обмежень: не пряли, не
садили городину, нічого не продавали і не позичали, не мили і не
чесали волосся. Вважалося, що дівчина, яка заплете в середу ко-су, зашкодить волоссю — коса не буде рости.
Наперед виходить 5 - й у ч е н ь.
5-й учень. Ознаку того, що четвер є щасливим днем, під-тверджує таке прислів’я: «У четвер пішла, то й гриби знайшла».
У народі вірили, що багаті люди народжуються саме цього дня,
коли можуть здійснитися всі надії та бажання. Вважалося, що
і сни, які наснилися в ніч з четверга на п’ятницю, також щасливі
й обов’язково мають справдитися. А щоб у родині протягом ро-ку панували злагода та спокій, щочетверга вся сім’я збиралася
на спільний обід. Крім того, четвер вважався сприятливим для
підсаджування на яйця курей та гусей, для посівних робіт. «Хто
обсіється у четвер,— казали селяни,— у того зерно вродить чис-те і багате».
Наперед виходить 6 - й у ч е н ь.
6-й учень. З усіх днів тижня п’ятниця оповита чи не най-більшою кількістю міфологічних вірувань. У народі її уявляли
молодицею, котра ходить по хатах і придивляється: хто не по-стить у цей день і працює, а хто, навпаки, шанує звичай. Звідси
і вислів — «П’ятниця-похатниця». Тих, хто не дотримується по-сту, вона карає. Особливо гнівається п’ятниця на жінок, які пря-дуть, вишивають та шиють. Вважалося, якщо дівчина цього дня
співає, то доля не пошле їй доброго чоловіка: «Хто в п’ятницю
скаче, той у неділю плаче».
Наперед виходить 7 - й у ч е н ь.
7-й учень. «Субота — кінчається робота»,— казали в народі.
Із цим днем також пов’язані певні традиції. У суботу не можна
було розпочинати будь-яку важливу роботу, окрім закладання ха-ти, бо «діло довго робитиметься». А от розпочату на тижні справу
слід було обов’язково довести до кінця. Віруючі, щоб спокутувати
гріхи, в суботу до обіду постили. Цього дня прибирали в хаті, ку-палися, надівали чисту сорочку. Суботнього вечора, коли в церкві
дзвонили дзвони, матері вчили ходити немовлят.
Наперед виходить 8 - й у ч е н ь.
8-й учень. За християнським ученням цей день присвяче-ний Богові. У цей день годилося лише відпочивати. Як би скрут-но не жив селянин, але непорушним було правило: в неділю не
братися за будь-яку роботу. Це вважалося великим гріхом. Неді-лі селяни чекали, як свята. У цей день вони надягали чисту білу
www.e-ranok.com.ua
144
сорочку, відвідували друзів та родичів. Недарма ж мовиться: «Як
неділя, то й сорочка біла».
Уч н і - ч и т ц і залишають зал.
Звучить весела українська музика, до залу вбігає
т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує народний танець.
Наперед виходять в е д у ч і.
1-й ведучий. От і скінчилося наше свято. Сьогодні ми ра-зом з вами доторкнулися до джерел української культури, до ста-ровинних народних традицій.
2-й ведучий. Сподіваємось, що ця зустріч була для вас ці-кавою.
До глядачів виходять усі учасники свята.
Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і.
1-й учень
Я землі цієї паросток зелений.
Я цієї віски крапля дощова.
Заплелись у мене, приросли до мене
Жито і дерева, квіти і трава.
2-й учень
Я чую твій голос,
Пшеничний твій колос
У душу мені засіває зерно.
Моя Україно, білявко-хатино,
Пізнати тебе мені щастя дано.
До глядачів виходять усі учасники свята, дякують за увагу.
Свято закінчується.
Категорія: Народні свята | Додав: uthitel (07.12.2013)
Переглядів: 556 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: