СВЯТА ТРІЙЦЯ Літературна композиція - Народні свята - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Народні свята

СВЯТА ТРІЙЦЯ Літературна композиція
 
 
СВЯТА ТРІЙЦЯ
Літературна композиція
 
 
1. Нас сегодня в лес позвали
Добрые соседки.
Мы для храма собирали
Зеленые ветки.
А потом мы сами
Церковь украшали.
Стало просто диво —
До чего красиво!
Знает все селение —
Завтра на моление.
И работа спорится:
Завтра праздник Троица.
2. Історія цього свята така. Ісус Христос обіцяв своїм учням послати Святого Духа, що втішить їх і подарує їм від Бога здатність проповідувати Євангеліє різним народам їхніми рідними мовами.
На п’ятидесятий день після Воскресіння Ісуса Христа, в іудейське свято П’ятидесятниці всі учні Господа зібралися для молитви. Раптом почувся сильний шум і над головою кожного апостола з’явилося по вогненному пломеню — це був Дух Святий, що зійшов на них. Сповнені божественною силою апостоли заговорили різними мовами світу.
Надзвичайний шум, ніби від сильного вітру, що лунав із неба, привернув до будинку апостолів увагу народу, який прийшов до Єрусалима на свято П’ятидесятниці. Це свято відзначалося на згадку на дарування ізраїльтянам Закону Божого. Серед людей, які прийшли тоді до Єрусалима, були іноземці з п’ятнадцяти країн: купці з берегів Чорного моря, чорношкірі аравітяни, жителі інших далеких провінцій Римської імперії.
Як же здивувалися всі ці люди, коли раптом почули, що учні Ісуса Христа говорять їхніми рідними мовами. Але ще більше, ніж розмаїтість мов, слухачів уразив зміст промов апостолів, які розповідали, що це Дух Святий, який зійшов на них, дарував їм силу і благодать і навчив їх різних мов.
Апостоли стояли, як давні пророки, сповнені величі й поважності. З їхніх рядів вийшов найбільш ревний учень Христа — Петро. Уперше йому довелося взяти свій пастирський жезл, який Господь вручив йому зі словами: «Паси овець моїх». Петро вимовив першу у світі християнську проповідь.
Він голосно й безстрашно проголосив:
— Розіп’ятий вісім тижнів тому Ісус — не хто інший як Син Божий. Та не думайте, що Він мертвий. Він живий! Він воскрес! Ми свідки Його Воскресіння, ми Його бачили, ми говорили з Ним. Він сам послав нас проповідувати про це.
Так місто, де було розіп’ято Господа, уперше почуло радісну звістку про Його Воскресіння.
Дивовижно, як миттєво під впливом слів апостолів утворилася Церква Христова. Усі таємні учні Христа прийшли до неї; прийшли й ті, кому Він благодіяв: і воскреслий юнак з Наїна, і Іаїр зі зціленою дочкою, і вдова, яка поклала лепту, і сліпонароджений... За кілька хвилин Церква виросла до трьох тисяч осіб.
На спогад цих чудових подій і було встановлено свято Святої Трійці. У цей день Бог-Отець з любові послав Свого Сина на землю, і Бог-Син, живучи серед людей, прийнявши хресну смерть, учив їх любити Бога і своїх ближніх. І тепер після воскресіння Сина Божого зійшов святий Дух, що дає всьому живому силу життя й наповнює життя благодаттю любові.
3. Таємниця Пресвятої Трійці — незбагненна. Якось на африканському березі моря в місті Іппоні блаженний Августин писав книгу «Про Святу Трійцю». Стомлений надзвичайним розумовим напруженням, намагаючись проникнути в найглибшу з таємниць, великий письменник вийшов на морський берег для відпочинку. Насолоджуючись вечірнім повітрям, Августин, однак, не переставав думати про предмет своїх досліджень.
Раптом він помітив на березі юнака, який невеликою срібною ложкою черпав воду з моря й виливав у ямку.
— Що ти робиш? — запитав його блаженний Августин.
— Хочу вичерпати море й умістити його в ямку.
— Але це неможливо! — сказав Августин.
— Авжеж, неможливо, але я скоріше вичерпаю моєю ложкою це море й уміщу його в ямку, ніж ти своїм розумом проникнеш у невідому таємницю Святої Трійці й умістиш її у свою книгу.
4. Є ще пояснення таємниці Святої Трійці. Одного разу язичеські мудреці запитали у святого Костянтина Філософа:
— Як ви, християни, розділяєте Єдиного Бога на трьох Богів?
— Не робіть наклепу,— відповів мудрець.— Отець, Син і Дух Святий — не три Боги, а три особи єдиного Божества. Подивіться на сонце, воно має три особливості: коло, сяйво і тепло, і порівняйте це із Пресвятою Трійцею. Сонячне коло — це особа Бога-Отця, тому що коло не має ні початку, ні кінця, так і Бог нескінченний; і як сонячне коло випромінює сяйво і тепло, так і від Отця народжується Син і виходить Дух святий. Сяйво — це особа Бога-Сина, який породжений від Отця і освітлює весь світ Євангелієм. А тепло — це особа Духа Святого, що вічно йде від Отця. Отже, розгляньте сонце й пізнаєте Пресвяту Трійцю. Сонце складається з трьох складових, але чи розділяється воно на три сонця?
Так і Пресвята Трійця, хоча й має три особи, однак не розділяється на трьох Богів.
5. Людина також створена як троїста іпостась, об’єднуючи в собі дух, душу і тіло в єдиний і неподільний утвір, що називається людиною. Людина складається з духу, душі й тіла: кожен палець руки — із трьох суглобів, а сама рука — із трьох частин; так само й нога. Вогонь — це світло, тепло і дим; вода може перебувати в рідкій формі, твердій та у вигляді пари... І багато чого іншого. Таким чином, таємниця Святої Трійці вказує на близькість Бога до світу: Бог над нами, Бог з нами, Бог усередині нас, а отже, і в усьому навколишньому світі.
Там в яви Троица Святая
Сияет, разливает радость
И чудную святую сладость
На души всех и без конца...
6. На Русі особливо любили свято Святої Трійці. «У всьому хваліть Пресвяту Трійцю» — так завжди наставляли людей і старці в обителях, і священики в парафіях. Святий іконописець Андрій Рубльов написав безсмертний шедевр православного мистецтва — ікону Святої Трійці. Видатний богослов і священик Павло Флоренський говорив: «Якщо є “Трійця” Рубльова, отже, є Бог».
7. Влечет меня незримой Силой
В свои объятия мир иной,—
Душе родной и сердцу милый,—
Духовный, Чистый, Неземной.
«Святая Троица» — Рублева,—
Святейших Ангелов совет.
Здесь все — бессмертно, вечно, ново.
Здесь — Тайна Слова, Жизни свет.
Здесь глубина переживаний.
Здесь миру явлен вечный миг,
Миг искупительных желаний,
Святой Любви державный Лик.
Здесь тишина невозмутима.
Безмолвны речи, позы, жест.
Бездонность кисти ощутима.
Два мира, сложенные в крест.
Здесь в двух кругах Святая Вечность
В единстве Троицы дана.
Струится в мир Ее сердечность,
Зовет к согласию Она.
Сидят Три Ангела пред нами,
Творя Совет, Любовь и Суд.
Плывет ковчег над временами.
В нем люди к вечности плывут.
8. Преподобний Андрій Рубльов був насельником обителі Пресвятої Трійці, заснованої преподобним Сергієм Радонезьким. Чернець Андрій був пристрасним молитовником і глибоко шанував Пресвяту Трійцю. Він мав особливий дар Божий: був іконописцем. Господь полюбив смиренного і благочестивого Андрія й допомагав йому писати ікони, наділивши його майстерністю і премудрістю. Усі ікони Преподобного Андрія були чудотворними, через них людям посилалася благодать Божа. Часто у своїх молитвах він звертався до Пресвятої Трійці. І Господь сповнював його душу радістю й любов’ю. Господь відкриває Свої таємниці лише люблячим і чистим серцям, тому що Сам Бог є любов’ю.
9. Трійця в історії Київської Русі відігравала значну роль. Ще святий князь Олександр Невський вів руське воїнство на льодове побоїще зі словами: «За Святу Трійцю!». І руські витязі перемогли ливонців.
Звільнення Русі від татарського ярма також починалося під символом Трійці, коли преподобний Сергій Радонезький віддав благовірному князеві Дмитру Іоанновичу, який готувався до бою на Куликовому полі, двох своїх ченців-воїнів із заснованої ним Троїцької обителі — Пересвіта й Ослябю.
Збереглося свідчення, що свої титули великі князі здавна писали в трьох колах, уписаних у трикутник. Перше з них — верхнє — містило такі слова: «Наш Бог — Трійця, що є раніше за всіх,— Отець, Син і Дух Святий,— але не три боги, а один Бог по суті».
10. День Святої Трійці на Русі ще називався Зеленими Святами. І справді, у цей час у природі все рясно цвіте й зеленіє. Зелене листя, трава, квіти нагадують про животворящого Духа Божого, що сповнює, рухає, розцвічує весь світ, а також про радості вдячного світу, усіх тварей Господу.
Роща юная, белоствольная
На заре росою умоется.
Звоны слышатся колокольные —
Воскресение светлое, Троица.
Звоны чистые, колокольные
Разливаются в поднебесье.
Славят Троицу нивы привольные,
Славят птицы звонкою песнею!
До Зелених Свят Трійці всюди має була бути зелень. У всіх будинках ретельно наводили лад, підлогу встеляли запашними травами — м’ятою, мелісою, чебрецем, ікони в червоному куті прикрашали вишиваними рушниками, садовими та польовими квітами, гілками берізок, квітучої липи, по всьому будинку розставляли букети квітів.
Дожидаются березы белоснежные,
На коре, застыв, росятся слезы нежные.
Сломим ветви и в пучки завяжем тесные.
Пахнет горечью прохладною, древесною.
Уберем весь наш дом листьями душистыми,
И травою, и цветами золотистыми.
На траве, в цветах, и с веткою зеленою
Встретим Троицу пред ветхою иконою.
Церкви до цього дня неначе перетворювалися на гаї. Уздовж стін та іконостаса рядами ставили молоді зрубані берізки, місцеві ікони прибирали живими квітами, підлогу вкривали лучними травами.
Духівництво вдягало зелене парчеве вбрання, жінки — зелене, дівчата вплітали в коси зелені стрічки. Троїцьку службу всі стояли з букетами квітів у руках.
11. Гудящий благовест к молитве призывает,
На солнечных лучах над нивами звенит;
Даль заливных лугов в лазури утопает,
И речка на лугах сверкает и горит.
А на селе с утра идет обедня в храме:
Зеленою травою усыпан весь амвон.
Алтарь, сияющий и убранный цветами,
Янтарным блеском свеч и солнца озарен.
И звонко хор поет, веселый и нестройный,
И в окна ветерок приносит аромат...
Твой нынче день настал, усталый, кроткий брат,
Весенний праздник твой, и светлый и спокойный!
Ты нынче с трудовых засеянных полей
Принес сюда в дары простые приношенья
Гирлянды молодых березовых ветвей,
Печали тихий звон, молитву и смиренье.
12. День Святої Трійці — це день народження Церкви. У цей день усі особливо ошатні, урочисті й радісні. А разом із Церквою радіє вся природа, тому понеділок, що настає після неділі, називається Духовим днем і вважається днем народження землі й усього живого на ній.
Відомий православний письменник Володимир Нікіфоров-Волгін так писав про землю-іменинницю.
Напередодні свята мати сказала: «Завтра земля — іменинниця!». Ці незвичайні слова були такими милими, що вся душа моя світилася.
Я вибіг на вулицю. Зустрів Федьку з Гришком і запитав їх: «Угадайте, хлопці, хто завтра іменинниця?».
Вони думали-думали й нарешті зізналися: «Не можемо, скажи».
— Завтра земля — іменинниця!
Вони хотіли підняти мене на сміх, але потім:
— А це так,— сказав серйозний Федька,— земля в Трійцю завжди ошатна й весела, як іменинниця!
З вікна визирнув мій батько і крикнув:
— Сходив би ти краще із хлопцями до лісу за берізками!
Узяли ми з хати по кусню хліба й пішли радісні від майбутньої зустрічі з лісом.
...У лісі було весело та яскраво до знемоги, до щему в грудях, до райдужних кіл перед очима.
...Поверталися додому при сяйві зірки-вечірниці, при зірковому небі, по тихій росі. Усю дорогу ми мовчали, опускали гарячі обличчя в духмяне березове листя й самим серцем відчували: як добре жити, коли завтра земля буде іменинниця!
І щоб не затьмарювати свято нашій землі, щоб не порушувати гармонії в природі, завжди пам’ятаймо: все, що нас оточує,— Божий витвір, і тому постараймося з особливою дбайливістю ставитися до квітів, дерев, жучків, жаб, метеликів.
Є прості правила, дотримуючись яких, ми будемо не ворогами лісу, річки чи парку, а бажаними гостями. От вони:
Дотримуйся чистоти. Не залишай після себе сміття.
Не ламай гілки дерев, не рви траву просто так, вона потрібна багатьом жителям зеленого царства.
У лісі не топчи поганки або незнайомі гриби та ягоди. Неїстівні для тебе, вони бувають корисними для лісових мешканців.
Дбайливо стався до мурашників, не руйнуй їх, інакше ти позбавиш мурах їхнього житла.
Навіть не намагайся забрати додому з лісу звірів або птахів. Ти можеш завдати їм непоправної шкоди.
Категорія: Народні свята | Додав: uthitel (16.06.2014)
Переглядів: 363 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: