Сценарій свята "Стрітення" (Масляна) - Народні свята - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Народні свята

Сценарій свята "Стрітення" (Масляна)
Дійові особи
1-ша ведуча Літо
2-га ведуча Фольклорний гурт учнів
Зима Танцювальний гурт учнів
Зал святково прикрашений: з одного боку в біло-блакитних
кольорах (стрічки, «дощик», повітряні кульки), з другого
боку в жовтих та зелених кольорах (стрічки, квіти, повітряні
кульки). На центральній стіні в горі прилаштовано великий
плакат із назвою свята.
Звучить лагідна музика. До залу входять в е д у ч і.
1-ша ведуча. Добрий день, шановні гості.
2-га ведуча. Вітаємо всіх на нашому святі.
1-ша ведуча. Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять мо-рози і лежать сніги, а в повітрі вже пахне весною. Лютує зима
в лютому, але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня.
2-га ведуча. У кожного місяця є свої визначні свята, себто
такі, що найповніше освячують ту чи іншу пору року. Якщо січень
знаменитий насамперед трьома святами — Різдвом, Новим роком
та Водохрещем, то лютий може похвалитися лише одним — Стрі-тенням, яке припадає на середину місяця — 15 лютого.
1-ша ведуча. Свято це в Україні шанувалось. Селяни на
Стрітення, як правило, не працювали й уважно придивлялися
до погоди, бо «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на
Стрітення зимі з весною зустрітися». Вважалося: хто з них у цей
день переможе, такою й буде погода до початку березня.
2-га ведуча. За церковним календарем, Стрітення Господ-нє — зустріч Бога Отця із Богом Сином. На сороковий день після
народження Ісуса Йосип та Марія принесли його до храму Єруса-лимського, щоб за звичаєм іудейським поставити перед Господом.
День, коли згадуємо Стрітення Господнє, належить до вели-ких свят.
1-ша ведуча. У народній уяві Зима — це стара баба в по-латаному кожушку, поношених шкарбанах та хустині, поточеній
мишами, через дірки якої випинаються сиві пасма волосся. За
плечима вона несе порожню торбину. Саме такою на Стрітення
виходить Зима назустріч Літу (у деяких варіантах Весні) — при-вабливій дівчині. На ній нова, помережана та вишита різнокольо-ровими узорами сорочка, зелена плахта, у руках — серп і жмуток
збіжжя. У народі вважалося, що ця міфічна зустріч відбувалась
таким чином.
В е д у ч і відходять на задній план.
Звучить тиха музика. До залу назустріч одна одній виходять
Л і т о та З и м а.
Л і т о. Боже, поможи тобі, Зимо!
З и м а. Дай, Боже, здоров’я і тобі, Літо!
Л і т о (дорікає). Бач, Зимо, все, що я наробила і напрацювала,
ти все поїла й попила!
Наперед виходять в е д у ч і.
1-ша ведуча. Після такої прелюдії між ними відбувається
сутичка, яка триває протягом дня.
2-га ведуча. За нею і стежив народ:
Коли на Стрітення відлига — пропаде ще весна надовго.
Як на Стрітення капає зі стріхи — не найдеться з літа потіхи.
Якщо на деревах іній — зародять добре гречка і бульба.
На дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу.
Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
Як на грімницю з дахів потече, то зима довго проволоче.
Якщо під вечір потепліло, то літо перемогло: зима йде туди,
де літо, а літо туди, де зима.
За народним календарем, Зима з Літом зустрічається ще
раз — на Ганни, 22 грудня, щоб також позмагатися між собою.
Саме така зустріч і була покладена в основу народної назви свя-та — Стрітення, чи Стрічення.
До залу вбігає ф о л ь к л о р н и й г у р т, співає.
Фольклорний гурт
Зажурилась зимонька не дарма,
Молодої силоньки вже нема,
Не співає голосно в заметіль,
Замотала голову, в горлі біль.
Не гуде, кахикає і кряхтить,
Важко-важко дихає і лежить,
На полях білесеньке полотно
Зовсім вже тонесеньке, як рядно.
А весняне сонечко припече,
Полотно розтопиться, потече.
Л і т о. Ну от бачиш, Зимо, тобі ніяк не вдається залишитися
на землі. Час тобі для мене дорогу звільнити.
1 - ш а в е д у ч а (звертається до Зими) . Ти приходила до нас
із новорічними святами, подарунками, іграми та забавами.
2-га ведуча. Ти навчила нас щедрувати й колядувати, ве-селих пісень співати.
в е д у ч і т а ф о л ь к л о р н и й г у р т (разом) . Прощавай, Зи-монько!
З и м а. Що ж, прощавайте, друзі. Прощавай і ти, червоне Лі-течко, я чую вже прихід весняних струмочків.
Ф о л ь к л о р н и й г у р т стає в хоровод і, проводжаючи
З и м у, співає.
Фольклорний гурт
Зеленая весняночка пишно йде,
Пташечок із вирію нам веде,
Розсіває в полі ярий світ
Під тим небом синім, як блакить.
Зеленая весняночка — красний цвіт,
Збираймося, друзі, у похід.
Збираймося гуляти у поле, у гай,
Нехай приголубить нас рідний край!
1-ша ведуча. Настання теплих днів після довгої холодної
зими, сподівання на щедрий урожай викликали у людей піднесе-ний настрій. Ось чому веснянки завжди веселі, бадьорі, сповнені
світлих надій. Визначальна риса веснянок — їх закличність.
Звучить аудіозапис веснянки у виконанні Ніни Матвієнко,
Валентини Короті-Ковальської, Марічки Миколайчук.
2 - г а в е д у ч а (на фоні музики) . У деяких місцевостях це свя-то мало й інші назви — Зимобор та Громниці. Перша назва ціл-ком зрозуміла — боротьба зими за свої права, а ось друга — трохи
дивна. Вона пов’язана з обрядом освячення свічок літніми грома-ми. У цей день у храмах відбувалась урочиста служба, після якої
святили воду і свічки. Кожен господар обов’язково готував влас-ну громничну свічку і ніс на посвяту. Після повернення із церк-ви він запалював її, «щоб весняна повінь не пошкодила посівів
і щоб мороз дерев не побив».
Цей обрядовий атрибут мав постійно стояти на покуті вліт-ку, коли часто-густо гуркотіли грози, а блискавка могла влучити
в господарські та житлові будівлі, у хатах запалювали громничну
свічку, що слугувала надійним оберегом від лиха.
1-ша ведуча. Страсні свічки виготовляли за особливою тех-нологією, суворо дотримуючись послідовності обрядодій. Вони
мали певну форму й розміри. Найпопулярніші були трійці — ви-гадливі тризуби-свічки, оздоблені різнокольоровими розмальов-ками та прикрасами (показує глядачам стрітенську свічку) .
2-га ведуча. Не меншу роль у повсякденному житті ві-дігравала і стрітенська вода. Вона мала ті самі властивості, що
і йорданська. Селяни, йдучи до церкви, брали з собою нову по-судину, яка ще не використовувалася, наповнювали її свяченою
водою і зберігали протягом року. Вона вважалася дуже корис-ною і цілющою від багатьох недуг. Стрітенською «джерелицею»
натирали хворі місця, давали пити від хвороб, викликаних «по-ганим оком».
Крім того, напровесні, виганяючи худобу в поле, її також
скроплювали «стрітеницею». Пасічники скроплювали бджіл і ву-лики. Нею батьки благословляли і синів, проводжаючи у похід
або в далеку путь. Перед далекою мандрівкою чумаки скроплю-вали стрітенською водою волів, мажару, благословляючи слова-ми: «Боже помагай!».
1-ша ведуча. А я розкажу вам ще про Стрітенське ворожін-ня. Ворожили цього дня «на росу». Кожний господар на ніч ви-ставляв надвір миску із зерном. Якщо вранці в мисці назбирува-лася роса — на врожай, якщо її не було — погана прикмета.
До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує веселий
танець.
Наперед виходять в е д у ч і.
1-ша ведуча. От і наближається до кінця наше свято Стрі-тення.
2-га ведуча. Гадаємо, що з нашої розповіді ви, любі друзі,
дізналися багато цікавого.
1-ша ведуча. Тож сподіваємося на нові зустрічі!
Звучить весела українська народна музика. До глядачів
виходять всі учасники свята, прощаються.
Свято закінчується.
Категорія: Народні свята | Додав: uthitel (05.12.2013)
Переглядів: 3316 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: